Як виглядатиме динамічна владна вертикаль? – дискусія про ВУД

Як стати громадянином демосу?

Верховенство громадянина полягає в тому, що засновник ВУД сам обирає той демос, який йому подобається. Якщо ж нема нічого підходящого, то він може сам заснувати новий демос: «громаду» (територіальний), «проект» (бізнесовий, діловий) або «хоп» (за інтересами, професійний).

Для кожного з цих демосів засновник може обрати одну з двох управлінських моделей – колективну або лідерську. У колективній моделі колектив демосу обирає голову, а у лідерській – лідер обирає учасників демосу.

Кожен засновник республіки може одночасно бути громадянином від одного до шести демосів різних типів, наприклад, він може бути членом колективної територіальної громади, лідерського проекту і колективного хопу (скажімо, любителів соціальної фантастики чи веб-програмістів). Серед іншого, він може самостійно ініціювати заснування шести різних демосів.

Республіка і демократія: коротке визначення    

Як бачимо, «громада» – це територіальний демос. Тому наведений вище принцип влади, сформульований Іваном Макаром, коректніше викласти так: «У демосі – верховенство громадянина, а у державі – верховенство демосу».

Відтак республіка – це організація демосів, а демократія – це влада демосів. Термін «республіка» («суспільна справа») вказує на те, що влада вибудовується знизу догори: громадянин – демос – держава. Термін «демократія» вказує на те, що «соціальними клітинами» і «органами» республіки є демоси – еволюціонуючі спільноти.  

Як практично виглядає побудова держави знизу догори?

Учасники демосів обирають персонально відповідального голову колективного демосу або підтримують засновника лідерського демосу. Демос вважається заснованим, якщо у ньому є базова організаційна структура: голова, скарбник, суддя і радник.  

Первинним демосом є рій – від 4 до 20 учасників. Голови роїв – ройові – можуть об’єднатися з будь-якими іншими роями (будь-яких типів, з будь-якого місця планети). Якщо збираються четверо ройових з загальною чисельність 40 чи більше громадян, то вони можуть з-поміж себе обрати сотника. При цьому ройові судді обирають з-поміж себе сотенного суддю, ройові скарбники обирають сотенного скарбника, а ройові радники обирають сотенного радника. Наявність сотенної старшини з чотирьох осіб і 40 громадян у чотирьох роях означає автоматичне заснування сотенного демосу. При цьому в сотенному демосі не може бути більше 150 громадян.  

Подібним чином четверо сотників обирають з-поміж себе полковника (чисельність полку складає від 400 до 2000 громадян), полковники – кошового (від 4000 до 20000 громадян), а кошові – президента республіки (не менше 40 000 громадян).

Тобто для заснування республіки досить чотирьох кошових з загальною чисельністю від 40 тисяч громадян. При цьому кошові скарбники обирають головного скарбника (прем’єр-міністра республіки), кошові судді обирають головного суддю, а кошові  радники – головного радника республіки.

Що є вищим органом влади республіки ВУД?  

Вищим органом влади є Рада кошових, хоча офіційна назва може бути й інша, наприклад Республіканська рада. По-суті, це той найвищий орган влади, який Іван Макар позначив терміном «Рада громад України», хоча коректніше його назвати «Радою демосів України».

Чи можуть демоси різних типів мати в республіці окреме представництво?

Якщо територіальні демоси («громади») створять кіш, то вони матимуть свого представника у вищому органі влади ВУД. Те ж саме можуть зробити екстериторіальні «проекти» чи «хопи». Наприклад, у Раді кошових можуть бути представлені не лише громада «Перший Київський кіш», а й, скажімо,  проект «Аерокосмічний кіш», хоп «Військово-спортивний кіш» тощо.   

Комплексні демоси (корпорації) – найперспективніші структури

Окрім того, в Раді кошових можуть бути представлені комплексні коші, які складаються з полків різного типу. Наприклад, територіальний полк «Тернопіль-1», полковий проект «Промислові роботи», полковий проект «Дніпро-Космос» і полковий хоп «Штучний інтелект» можуть заснувати якийсь дуже цікавий кіш. Такого роду «корпорації» можуть стати найпродуктивнішими і найбагатшими утвореннями.

Професійні «клани» скарбників, суддів і радників

Окрім «чистих демосів» і «корпорацій» в республіці сформуються динамічні ієрархії скарбників, суддів і радників.

Як ми вже говорили, у ройових (первинних) демосах цих трьох членів ройової старшини обирають громадяни демосів. Проте вже на рівні сотенних демосів починає діяти «професійна спеціалізація»: ройові скарбники з-поміж себе висувають скарбника вищого рівня, судді – суддю, радники – радника.

Те ж саме на полковому, кошовому і республіканському рівні. Наприклад, сотенні судді висувають полкового суддю. Проте ці свої ролі вони набувають тільки після затвердження головою, наприклад, полкового скарбника, полкового суддю і полкового радника затверджує раніше обраний полковник.

У результаті головний суддя очолює ієрархію суддів, головний скарбник – ієрархію скарбників, а головний радник – ієрархію радників.  

Що це дає?

По-перше, підвищується компетентність обрання, адже воно відбувається у своїй професійній сфері.

По-друге, створюються соціальні ліфти для професійної кар’єри.

По-третє, створюється канал вертикального обміну інформації, завдяки якому, наприклад, головний суддя знає, що відбувається внизу, а ройовий суддя може звернутися за порадою «на саму гору».

Звернемо увагу, що ці «клани» є динамічними і будуються знизу догори, відтак голова «клану» обирається колегами і в будь-який момент може бути ними переобраний. Якщо така динамічна ієрархія перебуває у нестійкому стані, то переобрання, наприклад, одного ройового судді може привести до перебудови суддівського клану по всій вертикалі.   

Про відповідальність демосів за своїх громадян

У своїй статті Іван Макар написав: «Є питання й щодо відповідальності громад за членів громад. І це стосується не лише «проектів» та «хопів», але й територіальних громад. Згідно з давніми звичаями, які існували, принаймні, у Східних Карпатах, громади несли відповідальність за членів громад, за завдану ними шкоду мешканцям інших громад, за переслідування злочинців на своїй території. Для того, в принципі, і вводиться інститут прийняття та позбавлення громадянства громадами».  

Це розумний підхід, який не тільки справедливий, а й відповідає українській традиції «копного права». Громадянин і демос – це єдиний соціальний організм, сформований абсолютно добровільно. Ніхто не бажає нести репутаційні чи економічні втрати від неадекватної поведінки один одного. Тож якщо громадянин дискредитує демос, то демос позбавляє його громадянства. Якщо ж демос дискредитує громадянина, то громадянин може легко вийти з його складу.         

Попередні статті:

• Презентація ВУД
• Вільна людина у вільній громаді – Іван Макар про заснування Вільної Української Держави
• Вільні громади постіндустріальної України
• Дискусія про ВУД: екодемократія, структура, Міжмор’я, символіка, легітимність - Іван Макар
• Іван Макар: Є питання щодо відповідальності громад за своїх членів – дискусія про ВУД
• Чому потрібна лідерська модель? – дискусія про ВУД