«Як Путін перехитрив чотирьох президентів США, а потім його переграв Дональд», – Ребека Коффлер

«Я тут, щоб сказати вам, що обраний президент Трамп є подарунком для України й кошмаром для Путіна», – так починає свою статтю Ребека Коффлер (Rebekah Koffler) на сайті FoxNews.

Так вона одразу відкидає думки деяких «експертів», які поширюють нісенітниці, що, мовляв, Дональд Трамп збирається «продати Україну Путіну».

Пані Ребека, колишній аналітик Розвідувального управління міністерства оборони США, знає, про що говорить. У своїй статті вона показує, як працював Путін.

Путін пишається своєю здатністю «працювати й спілкуватися з людьми» та «працювати з інформацією». Він знає, як «втертися у довіру», як грати на честолюбстві людини, як переконати людину у своїй «чесності». І все це він повною мірою використовував у спілкування з американськими Президентами.

Йому вдалося обманом змусити Біла Клінтона повірити у своє прагнення до співпраці, а Джорджа Буша молодшого, Барака Обаму та Джо Байдена – почати свої каденції з проведення наївної політики «перезавантаження» стосунків з Росією, яка від самого початку була приречена на провал.

Коли у березні 2000 року Путіна було обрано Президентом РФ, то наступного дня йому подзвонив Білл Клінтон, який на той час проходив останній рік своєї каденції. У них відбулася душевна розмова, під час якої вони називали один одного на ім’я («Владімір» і «Білл»). Клінтон висловив готовність будувати відносини з російським колегою і «відносини між США і Росією».

«Ми можемо багато чого зробити разом», - сказав він Путіну, а той відповів тим же, запевнивши Білла, що його довіра недаремна.

Пізніше Клінтон розказав про свою розмову з Путіним британському прем'єру Тоні Блеру (Tony Blair), розмова з яким на сьогодні вже є розсекреченою. В тій розмові Білл сказав, що вважає  Путіна «розумною та вдумливою людиною» з «величезним потенціалом».

«Я думаю, що [Путін] — хлопець із великими здібностями та амбіціями щодо росіян. Його наміри загалом дуже чесні та відверті, але він просто ще не прийняв рішення», — сказав Клінтон Блеру.

Джордж Буш молодший проголосив, що «дивився Путіну в очі». Згідно з архівами Білого дому, Буш описав Путіна, як «послідовну, прозору, чесну людину, з якою легко обговорювати наші можливості та проблеми».

І це в той час, коли ФБР заарештувала в США багаторічного російського шпигуна Роберта Хансена (Robert Hanssen), котрий вважається найшкідливішим шпигуном у сучасній американській історії.

Барак Обама почав свою каденцію з «перезавантаження» стосунків з Росією і пообіцяв тодішньому Президентові Дмітрію Мєдвєдєву (який, ясна річ, був лише проксі Путіна) «більше гнучкості» в американській політиці щодо Росії. І це лише через кілька місяців після агресії Росії проти Сакартвело!

Ми пам’ятаємо, як Джо Байден публічно назвав Путіна «вбивцею» і майже одразу після цього закликав його взяти разом участь у якомусь екологічному саміті. Та й слова Байдена, про «маленьке вторгнення в Україну» де-факто відкрило Путіну шлях для початку повномасштабної війни.

А от з Дональдом Трампом вміння Путіна «вішати локшину» не спрацювало. Трамп сам є потужним перемовником. Тож він одразу «розкусив» Путіна, натомість почав грати з ним у його власну гру.

Розуміючи, що російський Президент добре реагує на повагу, Трамп на словах не зневажає Путіна, на відміну від Байдена, Харріс та інших західних політиків. Який в цьому сенс? Путін не боїться слів. Він боїться дій.

Тому Трамп говорить про Путіна (як і про інших «поганих хлопців» з якими треба вести переговори), як про «класного хлопця», з яким у нього «гарні стосунки». Трамп сам грає на путінському честолюбстві, але при тому демонструє дії.

Ще на початку свої каденції у квітні 2017 року, після того, як Башар Асад застосував хімічну зброю (а Путін обіцяв Бараку Обамі, що Росія вивезе всю хімічну зброю із Сирії до РФ на утилізацію), Дональд Трамп не став у розгублену позицію, як Обама, а натомість дав команду завдавати удару по сирійській авіабазі Шайрат у Хомсі, звідки 4 квітня 2017 року було використано газ зарин, унаслідок якого загинуло понад 80 сирійців. І 59 крилатих ракет «Томагавк» рознесли базу на друзки. А цю авіабазу прикривала російська ППО!

Перед ударом Трамп подзвонив Путіну і попередив, що збирається завдавати удару. І тонко натякнув, щоб Путін не посмів протистояти американському удару. І це все з ритуальними словами, про «гарного хлопця» тощо.

Путін реально злякався і не посмів збивати американські ракети.

Усвідомлюючи, що енергоносії є основним джерелом оборонної економіки Росії, яка підживлює військову машину Путіна, Трамп у грудні 2019 року наклав санкції на будівництво газопроводу «Північний потік-2», чим розлютив Путіна.

А ще Трамп почав модернізацію ядерного арсеналу США. Заснував нову збройну службу – Космічні сили США. Дав добро на трубопровід Keystone XL, завдяки котрому США «вкинули б» на світовий ринок додаткову нафту, чим ще більше обвалили б ціну на енергоносії.

Адміністрація Байдена-Гарріса безглуздо скасувала програму Трампа. Скасування Байденом трубопроводу Keystone XL у 2021 році допомогло підживити військову машину Путіна, збільшивши доходи Росії від нафти, оскільки постачання енергії впало після того, як потужності видобутку нафти в США впали більш ніж на 800 000 барелів. Насправді Сполучені Штати імпортували з Росії майже 600 000 барелів нафти на день, і Keystone XL був покликаний компенсувати цю прогалину.

Отже, є причина, чому Путін не ризикнув нікуди вдиратися під час каденції Дональда Трампа, і тепер він наляканий новою каденцією Трампа. Він знає, що «Тефлоновий Дон»  може його перемогти у його власній грі.

Ну і кілька слів про автора статті у FoxNews, пані Ребеку Коффлер. Вона американка російського походження. Народилася ще в СРСР, але молодою жінкою змогла виїхати до США. З 2001 року вона працювала аналітиком у Розвідувальному управлінні міністерства оборони США. Неодноразово брала участь у «воєнних іграх», де якраз показувала, як в тій чи іншій ситуації буде діяти російська сторона. Проводила закриті семінари для аналітиків різних американських розвідувальних служб. Воєначальники США назвали її «національним надбанням», і вона отримала нагороду National Intelligence Professional Award.

Після виходу у відставку вона сіла писати книги. Її часто запрошують на телеканали, як експерта з питань національної безпеки, а її статті охоче публікують різні видання.

Найбільш відома її книга: «Putin's Playbook: Russia's Secret Plan to Defeat America» (Путінська інструкція: таємний російський план як перемогти Америку). Книга вийшла друком влітку 2021 року, і в ній вона переконливо пише, що Росія готується до війни проти України, і що ця війна є невідворотною. Ребека добре знає Росію і з середини, і з зовні, тому й показує, що сучасна Росія заражена реваншизмом. У своїй книзі вона критикує відсутність досвіду розвідувальних служб США у справах Росії.

У лютому 2025 року має вийти нове видання її книги, доповнене подіями, що відбулися після 2021 року, зокрема серйозним розбором російсько-української війни.