Війна є каталізатором технологічного і соціального прогресу – дослідження NIMBioS

Біологи вже давно намагаються зрозуміти, чому, попри численні витрати, людський мозок продовжував збільшуватися в об’ємі в ході еволюції. Разом з ним підвищилися рівень інтелекту і здатність до кооперації. Але при цьому орган, який займає всього 2% людського ваги, почав споживати 20% всієї енергії організму.

Також викликали сумніви й соціологічні передумови кооперації: як люди виробили вроджену тягу до взаємодії, якщо вона робить нас вразливими стосовно шахраїв і соціальних паразитів, які, не вкладаючи власних сил, користуються загальними результатами та послаблюють ефективність групи?

Якби природа працювала за чіткими математичними законами, кооперація виявилася б дуже рідкісним явищем, обмеженим спорідненістю. Але нова модель показує, що розвиток інтелекту і взаємодії зумовлений вирішенням колективних завдань у складі груп для ведення війни.

Рано чи пізно в популяції все одно з’являться індивіди з генетичною схильністю вдаватися до витратних для себе, але вигідних для всієї групи вчинків.

Схильність до кооперації найшвидше розвивається в конфліктах типу «ми проти них». Взаємодія, пов’язана з полюванням і діяльності типу «ми проти природи», з набагато меншою ймовірністю вплине на збільшення інтелекту і бажання працювати спільно. Можливо, люди оцінили всі принади масштабної кооперації під час війни та потім перенесли її правила в мирне життя.

«Наша здатність ефективно взаємодіяти з іншими визначає те, ким ми є. Питання в тому, як у нас з’явилася ця здатність, якщо вона обумовлена ​​значними метаболічними і психічними витратами через зміни розміру мозку і вразлива до нахлібників. Модель пояснює це формуванням нових унікальних навичок під час міжгрупових конфліктів», - стверджує Сергій Гаврилець, професор екології, еволюційної біології та математики університету Теннессі.

Докладніше про те, як війна вплинула на розвиток здібностей людини, на сайті Journal of the Royal Society Interface.