Виходячи з усіх їхніх офіційних заяв, починаючи з кінця лютого, їхня позиція – це прагматичний нейтралітет з антиамериканським порядком. Його основу складають кілька інтересів / розрахунків. Китай буде намагатися зіграти свою роль у якнайшвидшому закінченні / заморожуванні війни на базі якогось компромісу між РФ і Україною.
Перше. Незначне ослаблення Росії – це добре, бо дозволить Китаю розширити ринок збуту, посилити свій вплив на Москву, можливо, скупити якісь російські підприємства і збільшити ступінь залежності РФ від Азії в умовах західної ізоляції. Іншими словами, "молодше партнерство" РФ в парі з КНР знаходить вже реальні риси в умовах авантюри, розв'язаної Путіним, пише у своїй статті на УНІАН Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу.
Друге. "Союз" Китаю і РФ з самого початку був в основному глобальним, а не регіональним, навіть на ідеологічному рівні. Фундамент їх зближення – загальне неприйняття зовнішньої політики США, бажання розмити їх монополію у світових процесах. І все. Решта речей мало цікавлять китайців, в тому числі фантоми Путіна щодо України, історії та ще чогось. Пекін їх тупо не розуміє або ставиться до цього байдуже.
Третє. Китай не буде приєднуватися до західних санкцій проти РФ. Тому що не хочуть йти у фарватері Штатів. А Вашингтон ставить питання саме так: або ви робите те, що робимо ми, або ви проти нас, проводячи чітку лінію поділу між "цивілізацією, яка на чолі з США протистоїть Росії" і "варварами-автократами, які не роблять те, що робить Захід". Ця політика почалася минулого року.
Повторюся: для США пріоритетом №1 залишається Китай, і їм важливо зараз скористатися війною в Україні, щоб підвести під антиросійські санкції ще й КНР. Тому розгортається медійна кампанія про те, що Пекін буде військовим способом допомагати РФ проти України. Ключове – переконати в цьому союзників в Європі, які щодо Китаю визначаються.
Четверте. Затягування війни для Китаю – теж не варіант, бо чим більше видихнеться Росія, тим вища ймовірність колапсу путінської системи та зміни влади на більш лояльну/ нейтральну для Заходу. Це погіршило б геополітичне становище КНР і не дозволило б далі використовувати РФ як "таран" проти Заходу або, у крайньому разі, буферну зону, яка генерує постійні проблеми для США. Це – ще одна причина, чому КНР не приєднається до санкцій, тим самим прискорюючи падіння РФ і створюючи самим собі купу проблем у сфері безпеки, зовнішньої торгівлі та фінансів.
П'яте. Єдина частина російського дискурсу (щоправда, його просуває не тільки Росія), яку підтримує КНР, – це та, яка стосується глобальних змін світового порядку. Для Китаю війна в Україні – це частина тривалого процесу з перебудови глобального балансу сил. І РФ, і КНР виступають за перегляд підсумків "холодної війни" і перехід до більш прагматичної багатополюсної системи міжнародних відносин, в якій обидві країни хочуть зайняти місце окремого центру сили зі своєю сферою впливу.
Тому те, що РФ почала робити в листопаді 2021 року, підтримувалося Пекіном і навіть призвело до підписання Спільної декларації на відкритті Олімпійських ігор. Однак вторгнення РФ стало занадто ризикованою авантюрою, яка ставить КНР в незручне становище: через це реакція Китаю була максимально стриманою, і вони не поспішають ніде озвучувати підтримку вторгненню або вітати її.
У зв'язку з цим, очікувати приєднання Китаю до санкцій не варто з політико-ідеологічних і комерційних причин. Це ж стосується і багатьох інших країн незахідного світу. Приєднання до санкцій, на думку Пекіна, знижує їхню автономну роль у світових справах на користь Заходу і блокує можливість участі в прийдешньому переділі ринку коштом Росії.
Війна в Україні та західна ізоляція Росії дає Китаю "золоту акцію": важелі економічного і фінансового впливу на Росію, а в перспективі посилення впливу Пекіна на РФ. Потужна Росія, яка перемагає у війні, китайцям не потрібна, їм потрібен слухняний молодший партнер, на якого можна звалити частину антизахідного фронту.
У контексті війни в Україні основним глобальним сюжетом все ще залишається суперництво США і Китаю, що визначає позицію двох країн. Для Китаю глобальне ослаблення США важливіше, ніж підсумок війни в Україні. Це сувора реальність їхньої позиції, яка не зміниться.
Китай може і, швидше за все, надасть фінансово-економічну підтримку РФ або допоможе замістити частину товарів на російському ринку, однак, на це повісить значний цінник відповідно до своїх комерційних інтересів, що завжди тяжіли над політичною частиною цього "союзу", якій росіяни надавали більшого значення, ніж сам Пекін.
Істотну військову допомогу РФ Китай навряд чи надасть через ризики, з якими пов'язане це рішення. Все-таки основою зовнішньої торгівлі КНР є експорт товарів на західні ринки. Приносити їх в жертву заради інтересів Путіна в КНР не бажають.
Китай буде намагатися зіграти свою роль у якнайшвидшому закінченні / заморожуванні війни на базі якогось компромісу між РФ і Україною. Його умови китайців не сильно хвилюють, головне, щоб війна не затягнулася занадто сильно, не втягнула їх і не вийшла за рамки регіону. Я не виключаю домовленостей США і КНР в цьому питанні. А втрата українського ринку та імпорту нашої агропродукції не стане для Китаю критичною.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Війна в Україні та інтереси Китаю. Китай давно визначився зі своєю позицією щодо війни РФ проти України – Ілля Куса
Світ:
Виходячи з усіх їхніх офіційних заяв, починаючи з кінця лютого, їхня позиція – це прагматичний нейтралітет з антиамериканським порядком. Його основу складають кілька інтересів / розрахунків. Китай буде намагатися зіграти свою роль у якнайшвидшому закінченні / заморожуванні війни на базі якогось компромісу між РФ і Україною.
19121001.jpg
Перше. Незначне ослаблення Росії – це добре, бо дозволить Китаю розширити ринок збуту, посилити свій вплив на Москву, можливо, скупити якісь російські підприємства і збільшити ступінь залежності РФ від Азії в умовах західної ізоляції. Іншими словами, "молодше партнерство" РФ в парі з КНР знаходить вже реальні риси в умовах авантюри, розв'язаної Путіним, пише у своїй статті на УНІАН Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу.
Друге. "Союз" Китаю і РФ з самого початку був в основному глобальним, а не регіональним, навіть на ідеологічному рівні. Фундамент їх зближення – загальне неприйняття зовнішньої політики США, бажання розмити їх монополію у світових процесах. І все. Решта речей мало цікавлять китайців, в тому числі фантоми Путіна щодо України, історії та ще чогось. Пекін їх тупо не розуміє або ставиться до цього байдуже.
Третє. Китай не буде приєднуватися до західних санкцій проти РФ. Тому що не хочуть йти у фарватері Штатів. А Вашингтон ставить питання саме так: або ви робите те, що робимо ми, або ви проти нас, проводячи чітку лінію поділу між "цивілізацією, яка на чолі з США протистоїть Росії" і "варварами-автократами, які не роблять те, що робить Захід". Ця політика почалася минулого року.
Повторюся: для США пріоритетом №1 залишається Китай, і їм важливо зараз скористатися війною в Україні, щоб підвести під антиросійські санкції ще й КНР. Тому розгортається медійна кампанія про те, що Пекін буде військовим способом допомагати РФ проти України. Ключове – переконати в цьому союзників в Європі, які щодо Китаю визначаються.
Четверте. Затягування війни для Китаю – теж не варіант, бо чим більше видихнеться Росія, тим вища ймовірність колапсу путінської системи та зміни влади на більш лояльну/ нейтральну для Заходу. Це погіршило б геополітичне становище КНР і не дозволило б далі використовувати РФ як "таран" проти Заходу або, у крайньому разі, буферну зону, яка генерує постійні проблеми для США. Це – ще одна причина, чому КНР не приєднається до санкцій, тим самим прискорюючи падіння РФ і створюючи самим собі купу проблем у сфері безпеки, зовнішньої торгівлі та фінансів.
П'яте. Єдина частина російського дискурсу (щоправда, його просуває не тільки Росія), яку підтримує КНР, – це та, яка стосується глобальних змін світового порядку. Для Китаю війна в Україні – це частина тривалого процесу з перебудови глобального балансу сил. І РФ, і КНР виступають за перегляд підсумків "холодної війни" і перехід до більш прагматичної багатополюсної системи міжнародних відносин, в якій обидві країни хочуть зайняти місце окремого центру сили зі своєю сферою впливу.
Тому те, що РФ почала робити в листопаді 2021 року, підтримувалося Пекіном і навіть призвело до підписання Спільної декларації на відкритті Олімпійських ігор. Однак вторгнення РФ стало занадто ризикованою авантюрою, яка ставить КНР в незручне становище: через це реакція Китаю була максимально стриманою, і вони не поспішають ніде озвучувати підтримку вторгненню або вітати її.
У зв'язку з цим, очікувати приєднання Китаю до санкцій не варто з політико-ідеологічних і комерційних причин. Це ж стосується і багатьох інших країн незахідного світу. Приєднання до санкцій, на думку Пекіна, знижує їхню автономну роль у світових справах на користь Заходу і блокує можливість участі в прийдешньому переділі ринку коштом Росії.
Війна в Україні та західна ізоляція Росії дає Китаю "золоту акцію": важелі економічного і фінансового впливу на Росію, а в перспективі посилення впливу Пекіна на РФ. Потужна Росія, яка перемагає у війні, китайцям не потрібна, їм потрібен слухняний молодший партнер, на якого можна звалити частину антизахідного фронту.
У контексті війни в Україні основним глобальним сюжетом все ще залишається суперництво США і Китаю, що визначає позицію двох країн. Для Китаю глобальне ослаблення США важливіше, ніж підсумок війни в Україні. Це сувора реальність їхньої позиції, яка не зміниться.
Китай може і, швидше за все, надасть фінансово-економічну підтримку РФ або допоможе замістити частину товарів на російському ринку, однак, на це повісить значний цінник відповідно до своїх комерційних інтересів, що завжди тяжіли над політичною частиною цього "союзу", якій росіяни надавали більшого значення, ніж сам Пекін.
Істотну військову допомогу РФ Китай навряд чи надасть через ризики, з якими пов'язане це рішення. Все-таки основою зовнішньої торгівлі КНР є експорт товарів на західні ринки. Приносити їх в жертву заради інтересів Путіна в КНР не бажають.
Китай буде намагатися зіграти свою роль у якнайшвидшому закінченні / заморожуванні війни на базі якогось компромісу між РФ і Україною. Його умови китайців не сильно хвилюють, головне, щоб війна не затягнулася занадто сильно, не втягнула їх і не вийшла за рамки регіону. Я не виключаю домовленостей США і КНР в цьому питанні. А втрата українського ринку та імпорту нашої агропродукції не стане для Китаю критичною.
Аналізуємо події і наслідки війни в Україні.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь