Вперше живу «персоналку» я побачив у 1987 році, коли отримав запрошення працювати на УЦІС (Велика Британія). Це був моноблок з маленьким ч/б монітором (назви вже не пам’ятаю), у якому поруч з монітором було два дисководи. У верхній дисковод вставлялася дискета з програмним забезпеченням та текстовим редактором, а в нижній – чиста дискета, на яку записувалися набрані тексти. До моноблоку приєднувалися клавіатура і голчатий принтер, який нещадно верещав при роздруківці текстів.
На цьому ПК я набирав тексти інформаційних повідомлень, роздруковував і факсом відсилав на Лондон.
У 1989 році в одній із організацій, де працював мій приятель, я мав можливість познайомитися з НДР-івською персоналкою «Robotron», з чорним екраном і зеленим «Norton Commander»… Потім було знайомство з IBM PC/XT (RAM 640 kb, HDD 10 Mb) та IBM PC/AT (RAM 1 Mb, HDD 20 Mb). Закінчив комп’ютерні курси, на яких ми вивчали операційну систему MS-DOS 3.0, Windows 3,1 і мережеву Windows 3,11, а також MS Office 4.0…
У 1990-му нам з Лондона перекинули в Україну два комп’ютера «Macintosh», моноблоки з маленькими ч/б дисплеями. Вони були у спеціальних рюкзаках, куди вкладався моноблок, клавіатура і кабелі.
А у 1993-му я придбав свій перший власний комп’ютер! Це була IBM PC/AT-ішка, з монітором 14” і голчатим принтером Panasonic. Віддав я за цей комплект шалені гроші, але дуже хотілося…
Оскільки я з першого знайомства ставився до ПК, як до представника іншої форми втілення Інтелекту, то моя перша персоналка отримала жіноче ім’я (яке вона підказала мені через мій внутрішній голос) і ця традиція зберігається і до сьогодні: кожна з 4-х моїх персоналок (2 в офісі і 2 вдома) мають жіночі імена…
Я познайомився і подружився з комп’ютерщиками, які збирали компи для продажу… Спочатку приходив до них з пивом… Потім, під їхнім пильним оком, навчився збирати компи і абгрейдити, інсталювати Вінду і програми. Допомагав їм безкоштовно і вчився. Оскільки це не було моїм майбутнім заробітком, то від мене не секретилися, відповідали на мої запитання. Під наглядом я зібрав свою другу персоналку, якою дуже горджуся! Вона жива і досі. На її базі я зробив дружині щось типу читалки/музичного центру: персоналка, телевізор 32”, аудіосистема (до речі, зараз поставив потужні колонки, які придбав на нашому ярмарку).
Купував і вивчав комп’ютерну літературу…
Програми добувалися різними шляхами… Копіювалися з ліцензійних, обмінювалися. Пам’ятаю, як копіювали M-Office 4.0… Інсталяційний комплект був на 34 (!) дискетах 3,5”. Копіювали, здається, програмою disccopy… Вночі на вихідних… У понеділок ранком віддали оригінал, сиджу інсталюю добутий офіс… і на 32-й дискеті облом! Дискета виявилася збійною. Наступними вихідними довелося копіювати знову. Але на цьому набувався досвід!
* * *
Зв’язок із зовнішнім світом починався з телефаксу, потім через факс-модем і, нарешті, через Інтернет.
Участь в обговореннях на форумах, створення своїх сторінок на «шарових» ресурсах, створення власного сайту (проект "МОЯ РЕВОЛЮЦІЯ"), участь в інтернет-війнах…
Спілкування з друзями, знайомими і діловими партнерами починалося з ICQ, потім перейшло в Skipe і, паралельно, через електронну пошту. Потреба в соціальних мережах прийшла до мене тільки у 2011 році і я зареєструвався в Facebook. (З "Однокласники" і "ВКонтакте" бажання дружити не виникало!) Пройшло трохи більше року і у мене вже було 5000 друзів, які в основному складі збереглися і дотепер. Дуже активно спілкувався під час Революції Гідності! Брав участь в інформаційних війнах...
У "ФБ" цей рік для мене невдалий… За антиросійські політичні коментарі мене вже третій раз банять на максимальний термін – 30 діб!
* * *
Світ мобільного зв’язку починався з пейджера…На жаль, не зберіг, як сувенір.
Потім стільниковий зв’язок:
Оскільки очолюю Військово-історичне товариство і ми беремо участь у пошукових операціях, то додався GPS-навігатор Pioneer (7”).
Дорога між домом і офісом займає десь хвилин 40-45 на маршрутці + очікування маршрутки… Це викликало потребу у придбанні планшету – музика та відео, щоб не було нудно в дорозі…
У 2012 році у моєї дружини сталося нещастя – «померла» її любима електронна книжка. Щоб вона не страждала, я віддав дружині свій планшет, а сам опинився перед вибором, що купити: знову планшет чи смартфон. (Хочу сказати, що планшет у мене виконував ще функцію фотоальбому…)
Трохи подумавши, я вирішив придбати смартфон! Дружина одразу поклала око на мій мобільник (з двома картками).
* * *
Коли я ішов купувати СМАРТФОН, то знав, що мені треба і для чого!
Мені потрібен був гаджет, в якому б були: телефон на 2 сімкарти; фото/відео-реєстратор; фотоальбом; диктофон; читалка електронних книг; аудіоплеєр; відеоплеєр; записна книжка з різними потрібними текстами…
Я придбав скромний Fly IQ442 Quad !
В результаті я отримав чудовий гаджет, який дуже допомагає мені в роботі, але не нав’язує мені чужі бажання і чужу волю! Я спілкуюся з навколишнім світом тоді, коли мені це потрібно і коли я цього бажаю!
Для серйозних фотозйомок я використовую дзеркалку і суперзуми… В той же час за ці чотири роки я на смартфон відзняв тисячі фото: сторінки і бібліографічні дані з книжок; фрагменти з газет; зустрічі з знайомими, панорами і краєвиди. Смартфон – це чудовий фото/відео-реєстратор.
Також слухаю музику і аудіо-книги, дивлюся фільми, записую на диктофон думки і тексти для блогів… І т.д. і т.п.
* * *
Дружині віддав телефон з двома сімками і вона була дуже задоволена!
А у мене – СМАРТФОН і «галапагос» (Nokia 3250 придбана у 2006 році /вироблена в Німеччині/) та зв’язок зі світом через трьох операторів GSM.
Я вмикаю телефони о 8:30 ранку і вимикаю о 22:00, незалежно від того, коли лягаю спати (досить часто працюю до 1-ї години ночі, а іноді і пізніше). Досить часто я вимикаю телефони в суботу ввечері і вмикаю їх тільки в понеділок вранці.
* * *
Відносно індивідуалізації телефонів голову собі не забиваю! Єдине, що я собі дозволив, то зробити ручками оригінальний чохол для смартфона.
Ніяких мелодій, ніяких аватарок і індивідуальних мелодій для абонентів.
* * *
Моє життєве правило:
У відносинах людини з сучасними інформаційними технологіями і новітніми гаджетами є два рівня стосунків: рабство і партнерство.
Я обрав партнерство!
Зарядки "галапагоса" вистачає на тиждень; смартфона на день - півтора. А коли щось багато фотографуєш (у бібліотеці), то на пару годин. Тому придбав два зовнішніх акумулятора: 6000 mAh (з сонячною підзарядкою) і 16800 mAh, а також відповідні кабелі. До речі, Nokia дуже розумно поступила, що випустила кабель для зарядки старих моделей телефонів від зовнішнього акумулятора.
P.S.
За останні 10 років пережив крадіжку двох мобілок GSM і привласнення мобілки CDMA колегою по роботі (після цього він став "колишнім колегою", бо ми його вигнали!)... Та ці втрати не стали трагедією - адже з перших днів користування мобільним зв'язком я зробив телефонну базу контактів у комп'ютері (куди одразу заношу нові контакти), тому перенести записи у новий телефон не було проблемою.
Вміти правильно використовувати сучасні інформаційні технології і гаджети!
Цікава історія! Володимире, надихаєш мене на написання подібної статті. Моє серйозне знайомство з PC почалося лише у 2001 році, тому в порівнянні з Тобою - я новачок :) Звісно, були і раніше знайомства з PC, перше здається в році так 1997 - тоді годинами міг сидіти в Paint і малювати. Пам'ятаю також той час, коли цілими хвилинами міг шукати потрібну літеру на клавіатурі й одночасно дивувався - чому вони не в алфавітному порядку, а в якомусь дивному порядку під назвою QWERTY :)
Своїм першим мегадосягенням вважаю встановлення Windows XP замість нестабільних Win98 й WinMe. Тоді ще мав інтернет через модем і завантажував улюблені пісні по три години і потім приходили шалені рахунки за телефон :) Потім з'явився Інтернет з магічною назвою 'безліміт' - це була справжня революція - всі перестали обмінюватися дисками з кіно, музикою та іграми - тепер всі гордо качали самостійно. Пропала тоді романтика... Ну і наступна революція - це напевно 2008 рік і перший iPhone, а потім через пару років Android - ці системи аж занадто індивідуалізували користування інтернетом - тепер не було потреби навіть приходити до друга 'просто разом посьорфити інтернетом', тоді кожен був у своєму кутку. Але здається й ті часи вже минули - суспільство переситилося цією індивідуальністю.
Коли Ти згадав про жіночі імена для персоналок - одразу згадався фільм - https://toloka.to/t56179 - світ недалекого майбутнього та роль PC в ньому.
І до речі, вчора була знаменна дата, вийшов iPhone 7. Вже з попередньої моделі якість фото та відео перевищувала деякі дзеркалки. Що думає про це? http://www.apple.com/iphone-7/
Миролюбність і озброєність!
Коментарі
Володимире, ти мене щоразу дивуєш новими талантами своєї багатогранної особистості!
Збирати власноруч комп’ютери - я до такого ще не дійшов.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Спогади про вихідні (і зв’язок з навколишнім світом)…
Минулий тиждень був дуже напружений… За три дні я переглянув 4588 сторінок документів і відчув, що треба відпочити. Спочатку планував один варіант, але ситуація змінилася і я вирішив поїхати до старого приятеля в Жукин, де він влітку-восени проживає на ранчо.
Виїхав на відпочинок у п’ятницю, о 16-й годині…
П’ятниця, 2/09:
Вже на початку 18-ї години був на місці. Зателефонував дружині і доповів, що прибув на ранчо; передав їй вітання від приятеля; розіслав найближчому колу друзів SMS-циркуляр: «До понеділка відпочиваю за містом. На зв’язку буду з 12:00 у понеділок, 5 вересня». І вимкнув обидва телефони!
Пили пиво з в’яленою рибою, яку наловив у Десні мій приятель і власноруч засолив. Вели розмови по військовій історії (мій приятель, у минулому, полковник збройних сил; освіта: вище військове училище + дві академії). Милувалися заходом сонця… потім зоряним небом. Згадали шкільні роки, коли захоплювалися астрономією і романами Станіслава Лема. Спати лягли десь о 23-й годині.
Субота, 3/09:
Піднялися о 4:30, попили кави з канапками і поїхали на берег Десни. Поставили 4 спінінга. Зустріли схід сонця. Десь до 12-ї години ловили рибу. Оскільки я у риболовлі повний профан, то був «другим номером»: знімав з крючка рибу і пускав її у відро з водою; стежив за вудками, поки приятель міняв наживку; перекладав виловлену рибу з відра в садок; і т.п. Фотографував природу, приятеля за процесом…, виловлену рибу (спіймали 23 штуки).
Приїхали на ранчо, помили рибу і засипали сіллю на три години. Пообідали і завалилися подрімати… Прокинулися… Приятель продовжив засолку риби (вже солоним розчином), а я погрався з кішкою Матільдою. Чудова кішечка! Ми одразу знайшли спільну мову… Я фотографував її… Помилувалися заходом сонця.
У приятеля планшет Samsung Galaxy Tab 3 lite SM-T111 (7”). Я показав йому наш сайт і заодно подивився, як виглядають мої блоги на планшеті. Все вантажилося досить швидко (доступ був по МТС).
Приїхала дружина приятеля. Приєдналася до нас і ми разом милувалися зорями, вели розмови на історичні теми, і пили пиво з в’яленою рибою. Спати лягли о 23:00.
Неділя, 4/09:
Піднялися о 4:30, попили чаю з канапками і поїхали на берег Десни. Поставили 4 спінінга. Зустріли схід сонця. Десь до 10-ї години ловили рибу. Я знову був «другим номером». Спіймали 25 риб.
Повернулися на ранчо… Приятель солив рибу, а я годував Матільду свіжою рибкою. Вона з задоволенням з’їла рибку і вдячно дивилася на мене. Ми добре подружилися. Пообідали, подрімали… Прокинулися… Приятель продовжив засолку риби, а я пішов фотографувати дві старі хати під солом’яними стріхами…
Повернувшись з фотосесії, показав дружині приятеля на її планшеті, iPad (10“, але якої моделі не подивився), наш сайт. Заодно протестував, як вантажиться і виглядає наш сайт та мої блоги. Все було чудово!
На вечерю дружина приятеля приготувала м’ясо, смажене на вугіллі, печену картоплю, свіжі овочі, пиво… Вечеряли на веранді, милувалися заходом сонця… У приятеля є стара-стара радіола «Беларусь-59» і колекція вінілових платівок… Слухали органну музику. Засиділися десь до першої години ночі… Милувалися зоряним небом, розмовляли на різні теми, насолоджувалися органною музикою.
Понеділок, 5/09:
Прокинувся о 8-й, поголився, прийняв душ. Зібрав речі. Також для мене приятель приготував в’язку риби до пива (12 штук, з числа виловлених нами у суботу). Поснідали о 9-й. Приятель підвіз мене на трасу, на зупинку автобусів. О 10:15 я сів в автобус «Сувід-Київ». Відпочинок закінчився!
Приїхав в київ, заніс додому рюкзак і пішов на «Нову пошту» отримувати посилку від друга Леоніда, який надіслав мені куплену на ярмарку річ. Отримав посилку.
Об 11-55 увімкнув телефони. Переглянув повідомлення.
Робочий тиждень розпочався!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Цікава історія! Володимире, надихаєш мене на написання подібної статті. Моє серйозне знайомство з PC почалося лише у 2001 році, тому в порівнянні з Тобою - я новачок :) Звісно, були і раніше знайомства з PC, перше здається в році так 1997 - тоді годинами міг сидіти в Paint і малювати. Пам'ятаю також той час, коли цілими хвилинами міг шукати потрібну літеру на клавіатурі й одночасно дивувався - чому вони не в алфавітному порядку, а в якомусь дивному порядку під назвою QWERTY :)
Своїм першим мегадосягенням вважаю встановлення Windows XP замість нестабільних Win98 й WinMe. Тоді ще мав інтернет через модем і завантажував улюблені пісні по три години і потім приходили шалені рахунки за телефон :) Потім з'явився Інтернет з магічною назвою 'безліміт' - це була справжня революція - всі перестали обмінюватися дисками з кіно, музикою та іграми - тепер всі гордо качали самостійно. Пропала тоді романтика... Ну і наступна революція - це напевно 2008 рік і перший iPhone, а потім через пару років Android - ці системи аж занадто індивідуалізували користування інтернетом - тепер не було потреби навіть приходити до друга 'просто разом посьорфити інтернетом', тоді кожен був у своєму кутку. Але здається й ті часи вже минули - суспільство переситилося цією індивідуальністю.
Коли Ти згадав про жіночі імена для персоналок - одразу згадався фільм - https://toloka.to/t56179 - світ недалекого майбутнього та роль PC в ньому.
І до речі, вчора була знаменна дата, вийшов iPhone 7. Вже з попередньої моделі якість фото та відео перевищувала деякі дзеркалки. Що думає про це? http://www.apple.com/iphone-7/
Миролюбність і озброєність!
Андерсе, напиши! У кожного своя історія і свій досвід знайомства і роботи з новітніми технологіями. :-) Можливо це комусь згодиться, щоб не набивати гулі напрацьовуючи власний досвід.
Я, наприклад, дуже інтенсивно використовую свій смартфон для фотографування різної текстової інформації (книги, статті в журналах і т.п.). Набагато швидше ніж фотокамерою і добра якість. Потім потрібний фрагмент на фото копіюєш ABBYY Screenshot Reader і отримуєш текст у Word...
При цьому фотографувати можна всюди...
Відносно iPhone 7...
Фотокамери в смартфонах/планшетах ніколи не замінять справжній фотоапарат :-) Повір мені, як професіоналу, що фотографує з 9-ти років, і має як другу професію 5-й розряд фотографа (за радянською класифікацією отриманий ще в 1975 році і записаний у моїй трудовій книжці).
Починав я займатися фотографією з фотоапаратом "ФЭД", який мені подарував на 9-й день народження двоюрідний брат - офіцер-топограф. Потім були дзеркалки: "Зеніт"-и, "Olympus", "Nikon"... В 2001-му, працюючи в "Юг-Контракт" (ГК "Фокстрот") познайомився з першими цифровими фотоапаратами... Це були мильниці. Потім зупинився на "Nikon". Зараз фотографую чотирма камерами: дзеркалка "Nikon", суперзуми "LUMIX" і "SONY", а також камерою UFO DV5040 (5 мегапікселів). Ця стара камера має унікальну функцію, що дозволяє фотографувати у повній темряві - спалах спрацьовує двічі... при першому спалаху спрацьовує автофокус і визначається експозиція, а при другому спалаху робиться фотозйомка. Коли ми досліджували бункер ПВО, то я на моноподі засовував її в різні місця, куди не міг залізти сам. Ставив на автоспуск, засовував камеру у потрібне місце / часто у якусь дірку...:-) / і отримував гарне фото.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!