Верховній Раді рекомендують ухвалити закон про створення бази ДНК в Україні

У законі уточнили деякі терміни та змінили статтю 4, яка визначає мету збору геномної інформації. Було зменшено кількість цілей обробки такої інформації, повідомляє РБК-Україна, посилаючись на повідомлення інформаційного Управління Апарату ВР.

Уточнили також статтю 5 щодо випадків обов’язкової державної реєстрації геномної інформації людини.

З обов’язкового переліку прибирають осіб, щодо яких немає відповідного рішення суду, окрім тих, яким повідомлено про підозру у скоєнні умисних злочинів проти життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи та до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також внесли зміни щодо порядку обробки та зберігання інформації. Передбачено добровільний відбір біологічного матеріалу військовослужбовців.

У квітні цього року народні депутати не змогли запровадити державну реєстрацію геномної інформації людини і відправили на повторне перше читання законопроект №4265.

Глава правоохоронного комітету Верховної ради Денис Монастирський запевнив, що масового забору ДНК не буде.

Але, як зазначає старший партнер Адвокатського об'єднання CREDENCE Наталія Дригваль, є ризики впровадження цього законопроєкту. Наприклад, у законопроекті відсутній чіткий перелік об'єктів біологічного походження, які можуть бути відібраними для проведення молекулярно-генетичної експертизи. 

Норми стосовно зберігання та знищення біологічного матеріалу, відібраного для здійснення державної реєстрації геномної інформації, відсилають до кримінального процесуального законодавства. Але ж вони, вочевидь, виходять за межі предмету правового регулювання КПК. Тож на практиці не зможуть бути реалізованими.

Також є значні питання щодо механізму державної реєстрації геномної інформації та власне переліку осіб, для яких вона буде обов'язковою. Сумніви викликає і доцільність зберігання інформації в базі даних протягом 75 років та взагалі рівень дотримання нашими правоохоронними органами стандартів у сфері захисту персональних даних. 

Але ключова небезпека — це все ж таки велика кількість розпорядників інформації та концентрація збору, доступу, управління інформацією в МВС.