Коли сини постали, як скала,
Собою заслонити всю країну,
Небесне воїнство благословило їх:
«Велика нація, шляхетна Україна!»
Злітав вогонь – палав могутній дух,
Коли лилася кров, вмирали сини,
Небесне воїнство творило Світла щит:
«Велика нація, могутня Україна!»
Коли стискалась з відчаю душа,
Коли лукавий ворог бив у спину…
Небесне воїнство здіймало слави гімн:
«Велика нація, преславна Україна!»
Скорботна мати завмерла в жалю…
Над нею Богородиця схилилась...
Їй сльози витерла, і серце обняла,
Для сина двері в Вічне прочинила…
І ангели схилялися з небес,
І шепотіли тонко херувими…
Небесне воїнство ж сурмило як один:
«Велика нація, безсмертна Україна!»
Наталка Артанія Кобза
2 серпня 2014 р.
Коментарі
Дякую, Наталко, за прекрасний вірш!
!Прекрасний вірш, продовжуйте творити.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Щиро дякую, панове, за ваші відгуки!
Sapienti sat.