А. Варварич. "Житіє… на зламі тисячоліть. Роздуми полковника ГРУ".

---

---

Варварич А. Житіє… на зламі тисячоліть (Роздуми полковника ГРУ). – К.: Видавництво «Марія», 2015. – 408 с., іл. – (Спецслужбы в войнах ХХ века) / Електронна версія. ISBN 978-966-97441-2-8

Завантажити varvarich_2015.pdf (5.01 МБ)

---

Звернення автора до читачів книги “Житіє... на зламі тисячоліть”

«Сповідь», мабуть так варто було б назвати книгу, яку я вже давно хотів написати, та все відкладав «до кращих часів», аби як слід зібратись з думками, переосмислити набутий життєвий досвід та й дати хоч приблизну оцінку тим подіям, які як потужна злива супроводжували життя мого покоління і наслідки якої ще й досі не подолані.

Колись книга була цінним подарунком.  На цікаві видання доводилося підписуватись за рік і наперед платити чималі гроші. Особливо поширеними були книги про життя визначних особистостей. Кожному хотілось хоч щось запозичити з їхнього досвіду і за можливості наслідувати їх. Це був вагомий засіб  розвитку і становлення світогляду молодої людини. Щоправда, відомі особистості, діяльність яких впливала на долю всього суспільства, про себе майже  не писали. Це робили спеціалісти на замовлення ідеологічних органів керівної партії. І нерідко з суттєвими “виправленнями” подій і біографій героїв. Сьогодні ситуація дещо змінилась. Начебто зникли особливості, життя яких було б повчальним для молоді. Немає й ідеологічного замовлення. Тому “спеціалісти” стали писати  про тих, хто за це може добре заплатити, або й від їхнього імені. І не має значення чи читатимуть такі книги. Життя настільки прискорилось і ускладнилось, що часу на таке “задоволення” катастрофічно не вистачає. Та чи й сприятимуть вони  формуванню наукового світогляду?

Пригадую, як ще у школі учнів переконували у тому, що історію творять вожді, що революцію в Росії зробив Ленін, який проклав шлях до щасливого майбутнього всього людства. Після Другої світової війни  запевняли у тому, що сучасне покоління незабаром житиме при комунізмі. Та історія виявилась зовсім не такою, якою її малювали керівники держави...

Так вже склалось  життя, що довелось бути активним учасником багатьох знаменних подій, що сталися на зламі другого і третього тисячоліть “нашої ери” і які докорінно змінили  долю народів не тільки Європи, а й більшості світу. Реальне життя зайвий раз довело, що історію творять не особистості, а маси людей, об'єднаних спільними  інтересами і бажанням змінити свою долю на краще. Життя хоч і не просте, але  надзвичайно цікаве явище. Чим складніші задачі, тим більше задоволення отримуєш від їх вирішення.

Декілька слів про власну долю. Народився в родині вчителів. Спостерігав і копіював їхню домашню і шкільну поведінку, особливо роботу з учнями. Батько хотів, щоб я став медиком, а мати – артистом, бо вбачала, що маю до цього хист. Участь в шкільних олімпіадах і форма студентів нафтового факультету Львівської політехніки сприяли тому, що подав документи до цього вишу. Але ж у 18 років кожний хлопець перебував на обліку у військкоматі… Так вже сталось, що майже 40 років прослужив у збройних силах. Без проблем закінчив військово-повітряну інженерну академію. (А хто ж з моїх однолітків не мріяв стати льотчиком!). Була спроба податись й у космонавти. Та командування вирішило зробити з мене розвідника. Такі були часи…

Останні 12 років служби – викладач у військовій академії.  Дитячі мрії здійснилися самі собою, хоч особливих зусиль  до цього й не докладав. Це вже щось од Бога! Мабуть, дитячі думки багато чого варті!

Працюючи викладачем у виші, неодноразово дивувався плутаниною у світоглядних позиціях студентів. Зміна умов життя і соціальні потрясіння безумовно впливають на життєву орієнтацію молодої людини. Нічого дивного: навіть один з президентів України вимагав, щоб йому нарешті пояснили яку країну він має будувати. Відсутність державницької ідеї чи ідеології – найбільше лихо будь-якої нової системи. Вона, як важка хвороба, роз’єднує суспільство, робить його недієздатним і неспроможним до протистояння зовнішньому тиску.

«Епоха перемін» буває досить довгою. Книгу  писав переважно з метою допомогти нащадкам зорієнтуватися у подібних ситуаціях. Подарував по примірнику кожному з них. Не знаю, чи всі зроблять потрібні висновки. Але принаймні, знатимуть про минуле свого роду. Все сучасне і майбутнє є наслідком минулого. Друзі, хто її прочитав, кажуть, що книга цікава і корисна. Обмежений тираж (всього 100 примірників) спонукав мене спробувати поставити її на сайт.

Відтинок часу, який охоплює книга, надзвичайно цікавий і повчальний. Його досліджуватимуть історики і соціологи кількох поколінь. Особливо цінними будуть для них думки сучасників. Саме цим і керувався при роботі над нею.Чи усвідомлюємо ми значення і вплив всіх цих подій на сучасне життя і на долю наших нащадків? Людство набуло значного досвіду, який став можливим завдяки розвитку нашого світогляду... А чи суттєво відрізняється наша свідомість від свідомості наших пращурів? Адже ми й досі користуємось більшістю зроблених ними фундаментальних відкриттів. То чи правильно ми виховуємо і вчимо дітей, від яких залежить  вже завтрашній день держави? Чи сподіваємось, що вони самі розберуться в майбутньому? А невже життєвий досвід мого покоління вже нічого не вартий? Хіба ми не бачимо, що і в наш час існують сили, які хотіли б зупинити розвиток суспільства або повести його іншим шляхом, аби зробити з нас роботів чи рабів, ще більш безправних, ніж були наші предки. Чому стрімко зростає кількість насильників, позбавлених почуття моральності? Падає вартість людського життя. На торгівлі людьми заробляють великі гроші. Влада зростається з кримінальним бізнесом.  Хіба ми не бачимо зачатків таких процесів?  Слава Богу, що у світі також постійно збільшується кількість небайдужих до сучасності людей? То ж може і нам не варто "пасти задніх"?

Немає нічого дивного і у тому, що Україна стала чи не в перші лави світового поступу за  побудову майбутнього справедливого суспільства. Наша нація завжди була однією з найосвіченіших країн світу.  Відомий також і вагомий внесок українських науковців і творчих працівників у розвиток світової культури. Не забракло у нас і історичного досвіду боротьби за кращу долю.

Аналізуючи складні проблеми минулого і нинішнього століть вчені прийшли висновку, що переважна більшість з них пов’язана з людиною, феномен якої поки що не може з’ясувати навіть наука. Хотілось би, щоб сучасна освіта  більше  зосередилась на усвідомлені  процесу формування особистості і її світогляду. Частина подібних думок міститься у раніше опублікованих мною роботах, а частина ще у думках і щоденникових записах. Сподіваюсь, що принаймні декому з нащадків щось  може видатись корисним

 Антон Варварич. 03.02.2018.

---

КНИГУ: Варварич А. Житіє… на зламі тисячоліть (Роздуми полковника ГРУ). – К.: Видавництво «Марія», 2015. – 408 с., іл. – (Спецслужбы в войнах ХХ века) / Електронна версія. ISBN 978-966-97441-2-8 МОЖНА ЗАВАНТАЖИТИ:

Завантажити varvarich_2015.pdf (5.01 МБ)

---

---