В Росії нема опозиції – є провокатори, які допомагають режиму виявляти незадоволених

«Опозиціонери», що публічно віщають на території Московії, мають контракт зі своєю владою на те, щоб грати роль свистка, через який регулярно спускається пара. Працює це скрізь однаково. «Опозиціонер» публічно ріже правду-матку і до нього тягнуться люди, які не задоволені режимом або клюнули на таку «сміливість оратора». Тобто, відбувається якась сепарація публіки, а ці діячі грають роль магніту, який і відтягує на себе цю публіку.

Загалом, цього вже достатньо. Для репресивного апарату авторитарної влади важливо класифікувати потенційно проблемну частину суспільства, а далі - існують добре відпрацьовані технології впливу на цю публіку.

Грубо кажучи, найважливіше - витягнути їх під приціл, а вже чим і коли стріляти - питання друге.

Можливості путінської репресивної машини вже перевищують те, що було в розпорядженні Сталіна в найрепресивніші довоєнні роки. При меншій кількості населення нинішня Московія вже має більшу кількість «нацгвардії», ніж у Сталіна було внутрішніх військ, а як заявив глава нацгвардії, гряде підвищення її чисельності до 350 тис., що буде вдвічі більше, ніж у сталінські часи.

Це ж стосується і інших репресивних структур. При цьому вони зараз фінансуються так, що сталінським «ордам» навіть і не снилося. Те ж саме стосується спорядження, озброєння та іншої екіпіровки. І головне, всі ці структури вже законодавчо поставлені поза конституційних норм і практично можуть творити що завгодно, без огляду на можливі наслідки.

Це означає, що, при бажанні, Путін може придушити всю «опозицію» просто за одну ніч, але цього не відбувається тільки тому, що справжня опозиція вже давно знищена. Всі, хто представляв загрозу - або втекли з РФ, або сидять в таборах, або ліквідовані одним з численних способів.

Тут треба розуміти, що можливості ліквідаційно-тортурного апарату створені гігантські, а особливого навантаження на них не лягає тому, що просто нікому рвати ніздрі, нікого вішати на дибу або просто душити. Якби така необхідність нагодилась, система миттєво почне перемелювати десятки, сотні і тисячі жертв просто в штатному режимі, не особливо напружуючись.

Таким чином, ніякої реальної опозиції в РФ нема. Принаймні, в публічному просторі її нема гарантовано. Всі ці бикови, орлуші, невзорови і інші, в більш-менш явній мірі працюють в режимі того самого свистка, тому їх ніхто й не чіпає.

Але крім розтину інакомислення їх можуть використовувати і за прямим призначенням. Просто вже всі знають, що Киселі-Соловйови - професійні промивщики мізків і сприймати їх мови можна лише в режимі мілітаристського психозу або під дією алкоголю чи психотропів.

Інша справа - записні опозиціонери, які поволі нахвалюють одне одного. Наприклад, Олександр Невзоров дуже тепло відгукувався про редактора «Ехо Москви» Венедиктова. Він прямо сказав, що Веник - розумний і хитрий опозиціонер, який вміло лавірує між владою і опозицією з тим, щоб зберегти її рупор - «Ехо».

Насправді нічого подібного Веник не демонструє. Він просто веде своїх глядачів-слухачів як той хлопчик з сопілкою, якому вдалося вивести з міста щурів.

Веник робить те ж саме. Він віщає скандальні, а іноді - викривальні речі тільки для того, щоб потенційно протестний електорат розслабився і сприймав його промови без фільтра, але в потрібний владі момент він обов'язково впорсне кремлівську отруту прямо в саму глибину цієї публіки. Невзоров грає трохи тонше, але ту ж саму гру.

Тим, кому не доводилося дивитися або слухати Невзорова або Венедиктова, досить подивитися і послухати нашого Гордона. Він працює саме в такому ключі. Розслабляє мислячу публіку і коли та втратила увагу - впорскує свою отруту.

Це говорить про те, що всі вони використовують одну і ту ж тактику, описану в тому ж самому підручнику, за яким вчилися співробітники КДБ, а потім і ФСБ. Тому російський опозиціонер не розповідає якісь історії, як і не декламує вірші на ТБ і не збирає в РФ творчі вечори.

Він лежить в могилі, сидить на таборі або, виїхавши на Захід і плюнувши на цей лепрозорій, щосили намагається його забути. Всі інші - мають контракт з путінським режимом, хай і на різних умовах, бо їх є кому «пакувати» і доводити до кондицій. У РФ немає живих опозиціонерів, здатних публічно проголошувати свої погляди.

Саме з цієї причини всі опозиціонери, що віщають з РФ, можуть розглядатися виключно як носії технологій масових маніпуляцій свідомістю. Всередині РФ це не має ніякого практичного значення, тому що суспільна свідомість там давно пройшла точку неповернення.

Там ця зміна може відбутися виключно після тотального руйнування всього того, що являє собою навіть не трьохсотрічна Росія, а старіша, ординська Московія, яка буде давати метастази при будь-якій зовнішній формі, яку хтось спробує натягнути на це опудало. Так що не буде Путіна - буде щось інше, і все продовжиться в тому ж дусі.

У цю схему легко вписуються і «опозиціонери», які відпрацьовують свій хлібець саме в режимі брандспойтів, через які в потрібний момент, під тиском, надсилається порція отрути саме туди, де її найменше очікують саме від таких діячів.

Досить згадати такого собі Ілларіонова, який сам себе називає опозиціонером, а зовсім недавно йому склав компанію такий собі Кудрін, який втомився від імітації опозиції і знову увійшов до владної обойми, і навіть Ходорковський. Якби останній змінив на посту Путіна, то ми б мали куди більшу проблему з агресором, ніж зараз.

Таким чином, всі ці мантри з приводу того, що санкції повинні бути спрямовані проти злочинного режиму і не зачіпати населення Московії, звучать виключно через повне нерозуміння того, що там відбувається. Населення Московії не тільки зобов'язане розділити відповідальність свого керівництва за ті жахливі злочини, які вони разом творили, творять і мають намір творити надалі. Саме це гніздо має бути зруйнованим.

Джерело