0:00 Вступ до дискусії

Добрий день, пані та панове. Це програма "Вільний медіапростір" на каналі Pro.UA, і я, Олесь, ваш ведучий. Сьогодні геополітична тема — чи є життя на Марсі? Жартую, звісно. Ми вкотре говоримо про переговори. План Трампа не спрацював. Чи є український план, умовно — план Зеленського? Якщо не Трамп, то що спрацює? У студії поважні експерти: Геннадій Друзенко, очільник Першого добровольчого медичного батальйону імені Миколи Пирогова, Анатолій Якіменко, політичний експерт, і Степан Гавриш, екс-заступник секретаря РНБО, який знає, як формувати безпеку.

1:34 Питання до Геннадія: чи демотивує фронт?

Пане Геннадію, ви часто буваєте біля фронту. Ця сага про "мир від Трампа" за півроку його президентства не набридла?

Вона демотивує. Ніхто не хоче бути останнім загиблим чи покаліченим. Надія на швидкий мир спалахує, але гасне. Українці втомилися — четвертий рік на фронті без демобілізації, крім важких поранень чи 60 років. "24 години" Трампа стають тижнями, місяцями. Він відсуває відповідальність, мовляв, нехай Зеленський і Путін домовляються. Це грає в мінус.

Звідки ця надія береться?

Це wishful thinking. Солдати хочуть до сімей, до нормального життя. Але надія без реального шансу демотивує. Мирні розмови потрібні, але серйозні, про прийнятний для України мир, а не порожні обіцянки.

5:12 Питання до Степана: хто продукує ідеї?

Нагадую глядачам: ставте питання в чаті на YouTube. Є опитування: як припинити війну? Варіанти: Трамп, союз із Європою, власні сили. Пане Степане, за ваших часів РНБО продукувала ідеї. Хто має це робити зараз?

РНБО тоді був ідеологом безпеки. Ми розуміли: конфлікт із Росією неминучий після Тузли, напруги в Криму. Пропонували Ющенку контролювати Крим, але російські агенти блокували. Сьогодні РНБО не працює як інститут сенсів. Ставка Верховного Головнокомандувача мовчить після Залужного. Немає національної ідеї війни. Це екзистенційна війна — або перемога, або капітуляція.

Тобто бракує стратегічного мозкового центру?

Так. Без нього ми реагуємо, а не керуємо. Потрібен центр, який прогнозує, планує, об’єднує експертів. Зараз усе тримається на Зеленському, але він один не впорається.

14:10 Питання до Анатолія: у чому план Зеленського?

Пане Анатолію, Степан каже, що національної ідеї немає. Ви говорили про п’ятипунктовий план Зеленського. Це пропозиції Заходу, які не спрацювали. У чому зараз план України?

План Зеленського — перекласти відповідальність на Захід, шукати "цапа-відбувайла". Ми паразитуємо на чужих ідеях, без власного "водія ритму". Наша робота — генерувати стратегії, але ми чекаємо, що хтось зробить за нас. Це слабкість.

Тобто стратегія — це імітація?

Частково. Зеленський говорить те, що хоче Захід: мир, переговори. Але без власного бачення це порожньо. Нам потрібна ідея, яка об’єднає націю, а не лише фронт.

16:45 Компроміс по лінії фронту?

Був коментар від радника ОП, що Україна може погодитися на стабілізацію по лінії фронту. Це компроміс, пане Геннадію?

Реалістично повернути території важко без мільйонів жертв. Війна стабілізувалася. Або колапс однієї зі сторін, як у Першій світовій, або зупинка по лінії фронту, як у 80% воєн. Люди важливіші за території, але це боляче. Компроміс можливий, якщо збереже державу.

Це не компроміс, а капітуляція! Війна на виснаження — єдиний шлях. Захід за нами, якщо витримаємо. Путін хоче знищити Україну, немає маневру. Поступки — це кінець.

Зеленський не людина війни, вона його обтяжує. Але війна дала владу. Стратегія — вижити, можливо, програти локально, але зберегти державу. Це не капітуляція, а прагматизм.

18:30 Чи реальний план Зеленського?

Пане Степане, ви кажете про перемогу, але чи реальний план Зеленського? Чи це лише слова для Заходу?

План є, але залежить від Заходу. Без F-16, ATACMS, без тиску на Росію — це порожні обіцянки. Ми мусимо воювати, але потрібен ритм: удари по НПЗ, по тилах. Це війна на виснаження, і Зеленський це розуміє. Але без власного ОПК ми слабкі.

Реальність — у ресурсах. Ми тримаємо фронт, але без західної техніки не втримаємо. Зеленський грає на публіку, але стратегія — це ОПК і підтримка. Без цього — глухий кут. Ми вже бачимо, як дрони змінюють війну.

План Зеленського — це виживання. Він не стратег, а менеджер кризи. Ми тримаємося, але без власної ідеї програємо темп. Захід дає зброю, але ми мусимо диктувати гру.

22:45 Внутрішні реформи та мобілізація

Пане Геннадію, чому мобілізація буксує? Чи потрібні реформи для стратегії?

Мобілізація несправедлива. Багаті уникають, бідні на фронті. Це демотивує. Реформи потрібні: корупція з’їдає ресурси, ВПК недофінансований. Ми можемо виробляти 700 дронів на день, але без прозорості втрачаємо довіру. Стратегія — це не лише фронт, а й тил.

Зеленський мусить стати лідером нації, а не шоуменом. Реформи — це сила. Без них Захід втомиться нас підтримувати. Мобілізація має бути чесною, інакше народ відвернеться.

Реформи лякають владу, бо це ризик. Корупція — це наш внутрішній ворог. Без її подолання стратегія залишиться на папері. Зеленський боїться змін, але без них ми не вистоїмо.

28:10 Роль Заходу: допомога чи диктат?

Пане Анатолію, Захід дає гроші, зброю. Але чи не диктує він нам стратегію?

Захід не диктує, але ми самі віддаємо ініціативу. Ми беремо їхні гроші, зброю, але не пропонуємо власного плану. Зеленський говорить про мир, бо це подобається Заходу, але де наша ідея? Без неї ми — пішак у їхній грі.

Захід дає ресурси, але з умовами. Вони хочуть стабільності, а не нашої перемоги. Ми мусимо використовувати їхню підтримку, але диктувати умови самим. Інакше нас змусять до компромісу, який нас знищить.

Захід — наш союзник, але не рятівник. Їхня допомога — це шанс, але без власної стратегії ми втратимо суверенність. Зеленський мусить тиснути на них, а не просити.

34:32 Як довго ворог воюватиме?

Пане Геннадію, як довго ворог ітиме війною? Чи є настрій на замирення у влади?

Поки війна дешевша за мир. Стратегія — суверенність, ОПК без обмежень. Західні дрони застаріли, війна змінює технології. Змирення не буде, але є точки припинення вогню, коли війна стає дорожчою для Путіна.

Путін не зупиниться. Він хоче знищити Україну як державу й народ. Компроміс — це кінець. Тільки перемога! Зеленський мусить тримати курс на деокупацію.

Обидві сторони в кризі. Росія посилюється, але є деструкція — НПЗ, невдоволення. Поразка не дорівнює смерті. Фінляндія програла, але вижила. Ми мусимо думати про виживання.

43:07 Результати опитування

Результати опитування: 75% за власні сили, 17% — союз із Європою, 6% — Трамп. Коментарі?

Путін — ключ. Він не може зупинитися, як Сталін із Фінляндією. Його мета — перемога, розкол Європи. Зеленський хоче зберегти державу, але поступки зроблять нас "малою Росією".

Опитування показує: народ вірить у себе. Але без реформ і ОПК власні сили не спрацюють. Зеленський мусить дати людям план, а не надію.

47:05 Фінальні думки

Зеленський хоче виграти вибори, тому молодь не мобілізують. Але без розумного компромісу воюватимемо в криївках. Держава важливіша за максималізм.

Альтернативи перемозі немає, але поразка — не смерть. Треба чітко розрізняти: Росія може програти, але вижити. Ми мусимо зберегти державу.

Путін не Сталін, він не зупиниться. Тільки перемога. Зеленський мусить об’єднати націю, а не грати на Захід.

Розмова в різнобій, але ми за перемогу. Стратегія є — зберегти державу, але потрібні реформи. Те, що говорить влада, — для Заходу. Єдина стратегія — довічність влади через війну. Хочеться демократії й перемоги. Про національну ідею: є книга "25 сходинок до щастя" — замовляйте на Pro.UA.