У постіндустріальному суспільстві зміняться поняття «робота» і «відпочинок» - політолог Катерина Шульман

Ми будемо працювати не менше, але інакше. Зараз в багатьох країнах, в країнах першого світу, говорять про скорочення робочого дня, про скорочення робочого тижня. Людство таким чином намагається відповісти на питання, куди подіти ці зайві робочі руки?

Досить нова проблема: в минулому була проблема зайвих ротів, надлишок населення, яке не було чим годувати. Зараз годувати є чим, але є проблема зайвих рук, тобто людей, чия праця не потрібна. Але насправді цю проблему вирішить сам технічний і соціальний прогрес.

Ви, напевно, помітили самі: наш робочий день став розповзатися на цілу добу, ми вже не ходимо на заводи, ми, може бути, і не ходимо в офіс на весь день, але ми весь час на зв'язку і в загальному можна сказати, що ми постійно працюємо.

Тобто ми відповідаємо на листи і дзвінки, ми самі щось пишемо. Ось це поняття вільного і робочого часу втрачає свій  жорсткий розподіл, характерний для ХХ століття, коли до дзвінка ти працюєш, після дзвінка - ти вільний. Ні того, ні іншого більше не буде.

Багато людей через це нервують, звідси виникають всякого роду спроби, як у Франції, законодавчо заборонити розсилати повідомлення на робочі email поза межами робочого дня. Але це соціалістична утопія.

Це нереально втілити в життя, тому що самі люди хочуть бути на зв'язку. Коли ми намагаємося мислити старими термінами і накладати їх на нову реальність, то у нас нічого не виходить.

 Індастріал, ультраіндастріал, постіндастріал – що це таке? 

Вже зараз можна часто зіткнутися з тим, що молоді люди часто не мають певної професії і не працюють по своїй спеціальності. Наприклад, відучилися на програміста, а працюють журналістом або навпаки. Або, наприклад, якщо наші батьки і бабусі/дідусі могли на одному місці працювати все життя, то зараз відбувається все з точністю навпаки. Ми не затримуємося на одному місці більше двох років.

Стара схема - отримав освіту і працюєш за фахом до самої смерті - відходить у минуле. По-перше, дуже швидко змінюється економічна ситуація. А по-друге, збільшується тривалість життя. Все це очевидно вже зараз.

Радянські або навіть американські, японські мрії, як ти приходиш в компанію випускником університету, і звідти тебе і ховають - вже теж застаріла концепція, такого не буде. Не те, що не буде постійних професій: буде якась спеціалізація у людини, в рамках якої вона буде постійно отримувати якісь нові знання, а працювати люди будуть, об'єднуючись навколо проектів, а не навколо робочих місць.

Вже зараз ми постійно бачимо, що у людини з'являється якась ідея, і вона починає всіх кликати у свій проект. В результаті тимчасовий трудовий колектив збирається, досягає мети, отримує гроші і розходиться.

Так буде виглядати робочий процес, але і, крім того, процес освіти буде безперервним. Тобто ідея здобути освіту з 16 до 21 року і далі цими знаннями користуватися все своє життя виглядає зараз цілком утопічною.

Одна з найбільш перспективних зараз галузей - освіта дорослих, підвищення кваліфікації, перекваліфікація.

Підвищення пенсійного віку - це не тільки задум жадібних монетаристів, які хочуть віджати у людей гроші (хоча і це є), - це викликано необхідністю часу. У більшості цивілізованих країн середня очікувана тривалість життя постійно зростає і активний вік теж продовжує зростати.

Катерина Шульман

Як кажуть нам демографи, ті, кому зараз 50 і старше - це перше покоління в історії, яке отримало додаткових 25 років не просто життя, а активного життя, коли людина хоче і може працювати.

З 50 до 75 - "третій вік", нова зрілість, з якою людство поки не знає, що робити, тому що всі наші сценарії, успадковані від попередніх епох, поміщають цей період в "вік дожиття", як висловлюється пенсійне законодавство.