У Литві кажуть: Майдан виявив почуття Істини в українському народі...

В ці скорботні дні більше хочеться говорити про тих, хто віддав найдорожче – життя за Свободу та Гідність України. А коментувати з Литви про те, як в Україні  йде слідство, мені, українському кінорежисеру і журналісту, буде несправедливо, без тих, хто вистояв всі дні Революції Гідності, а також  без литовців, що нас підтримали в той нелегкий час, якось складно. Треба зробити так, щоб сьогодні майданівці не боялись говорити правду, а не думали про їх можливе переслідування сьогодні...

Я звернувся до учасниці тих подій українки Євгенії Л., що зараз перебуває в Литві. Євгенія в розмові з нами заявила свій погляд, чому в Україні не будуть розслідувати ті трагічні події, що забрали не одне життя: “Там багато чого замішано на неправді, і навіть коли горів Будинок профспілок, я і сьогодні запитую, чому горіли тільки люди, а техніка і меблі залишилась на поверхах цілими?  Після того були оголошення, які насторожували: в них просили тих, хто був учасником  подій подзвонити і номер, а хто і кому, головне для чого? Може так робили, щоб менше мати свідків.

Мені  і зараз перед очима спалені люди в Будинку профспілок – зараз нема слів  говорити про  ті дні, кажуть, збирають докази – всі вони були і є. Невже невідомо, хто тоді був на Майдані з “Беркута”, мабуть були і є зараз списки. Так само як знають майже всіх майданівців.

Мабуть головне: щоб була для завершення слідства політична воля,” – каже Євгенія.

Розуміємо: тайна слідства, але чому тоді майданівці, тільки за підозру в тім, що показав, де ховають машини і зброю прибічники Януковича, сидять роками в слідчих ізоляторах Чернігова чи інших міст України, а ті, хто явно вбивав і давав накази – мали час утікти або переміститись на посаді.

Люди вийшли на Майдан захищати свою гідність, їх були мільйони – кращих представників від народу. Втратили більше сотні і невже це так і залишиться таємницею?...

Розповідає Юазас Валюшайтіс, фотограф, патріот України і Литви, що особисто був на двох історичних Майданах в Україні: “У Литві в січні 25 років тому також розстріляли патріотів. І всі роки до сьогодні йде слідство, а винних нема.  Росія та Ізраїль не видають, навіть слідству тих підозрюваних у скоєнні злочину. Литовці розуміють – винна система. Суспільство в Литві також обурене, що влада не хоче знайти істину. Мабуть, і в Україні аналогічно.

Сьогодні, на мою думку, варто, щоб  українці заспокоїлись і зрозуміли – дерево росте довго і переживає багато злив, а не як помідор в теплиці. Воля – це неодноразова акція. В Україні – Майдан і  Небесна сотня зробили за одну мить і ніч те, до чого йшли українці цілі століття. Треба пам’ятати про цю перемогу, яка далась ціною великих жертв.  

Весь дух вашого народу є в одній пісні, де мати знайшла  силу  і духовну зрілість простити і пам’ятати... це згадую пісню “Пливе кача”, яка стала сумним символом втрат Майдану.

І факт, що Майдан виявив почуття істини в українському народі – це більше, ніж  засудити одного беркутівця.  Головне: народ зрозумів, що влада не може бути бандитською і треба всім разом творити державу, в якій захочуть жити і правнуки наші. Наші спільні зусилля – це пам’ять.”

Ось так в литовці вшановують пам’ять Небесної сотні, такі плакати є в багатьох містах Литви.

Неповний перелік пам’ятних заходів:

19 лютого – в Каунасі в костьолі св. Георгія Мученіка (біля Каунаського Замку).відбудеться Служба Божа  та запалювання сотні свічок,  і спільна молитва та концерт – реквієм за участю Романа Коляди з України.

20 лютого – екуменічна Cлужба Божа з отцем Павлом з Вільнюса  відбудеться в суботу, о 12:00 в Соборі св. Михайла на алеї Лайсвєс, і спектакль "Неспалені Щоденники" про Майдан в Домі Офіцерів в Каунасі.

21 лютого, у неділю – у Вільнюсі, о 18:30 в Національному Театрі Драми спектакль"АБСОЛЮТНЕ ЗЛО" – про Війну в Україні та окупацію, та роздуми про зміни в душі людини під час таких злочинів... за участю українських та литовських акторів.

22 лютого – у місті Таураге прем’єра фільму “Небесна сотня у вирій полетіла” та зустріч з творчою групою та режисером фільму Петром Оларом.

В Литві пам’ятають – і це справедливо, тому що пам’ять є єдиною втіхою для рідних і тих, що віддали життя за Волю та гідність України.