Як ми вже знаємо, у першому турі виборів президента України відбулось виокремлення соціальної групи, яка відреагувала не на потоки чорного піару проти Петра Порошенка, а на його реальні досягнення. Ці досягнення наче спеціально приховувалися, причому не лише конкурентами Порошенка, а й ним самим. Відтак це нагадувало не агітаційну кампанію, а конкурсне випробування, в якому конкурсантам цілеспрямовано створені труднощі. Їм запропонували загадку, яку вони мали самостійно розгадати.
В якості підказки були запропоновані гасла «Думай!» і «Армія, Мова, Віра». Очевидно, що вони не були спрямовані на здобуття масової підтримки. Переважна більшість електорату цікавиться значно простішими речами, наприклад, зниженням тарифів і підвищенням виплат. Згадані гасла були спрямовані на шляхетних і відповідальних людей, спроможних до стратегічного мислення, – а таких завжди мізерна меншість. Відтак апелювати до них для перемоги на виборах, де все вирішує механічна більшість, просто безглуздо. Отже, вони не призначалися для виборів.
За Петра Порошенка проголосували 16% виборців. Ця група складається з двох нерівних частин. До самостійного мислення спроможні лише 5% людей – це усталена соціологічна константа. Наприклад, згідно з соціологічним дослідженням, 5% населення України є принциповими противниками системи гарантованого працевлаштування – вони самі знають, що робити. Це самостійні українці, спроможні відповідати за свій вибір.
До цих 5% САМОСТІЙНИХ приєдналися 11% РОЗУМНИХ – достатньо розумних для того, щоб прислухатися до авторитету самостійних. Інакше кажучи, кожен з 5% переконав ще двох чи більше, що й дало в результаті 16%. Усі інші піддалися масовому психозу і влилися в натовп, для якого авторитетом є ЗМІ, соціальні мережі, фейкові сайти або пенсіонери на сусідній лавці.
Тест на відбір самостійних і розумних відбувся непомітно – так, як це й потрібно для справжнього тестування. Аномальну, м’яко кажучи, виборчу кампанію Порошенка аналітики списали на повний провал його інформаційної політики з причини некомпетентності або ідіотизму його піарщиків. Що ж, буває. Проте другий тур показав ще більшу аномалію.
У другому турі проти президента Петра Порошенка вигулькнув абсолютно неймовірний персонаж – комік Володимир Зеленський. Претендентом на вищий політичний пост виявився повний політичний невіглас, адже він жодного дня не займався політикою і навіть нею не цікавився. Претендент на посаду президента України відверто позиціонувався як 100% єврей, з маленьким зростом (166 см), семітським антропологічний типом і відсутністю голосу. Це було відверте протиставлення типовому етнічному українцю, який є високим, з європейським антропологічним типом і співучим, гарним голосом.
Проте шалена пропаганда переконувала, що для українців найкращим вибором є не високорослий (184 см) український політик Порошенко, а єврейський комедіант Зеленський. В результаті 73% виборців погодилися на те, що наступні 5 років виконуватимуть накази людини, яка не є ні політиком, ні навіть актором (це так званий «типаж», який завжди грає одну роль – простого єврейського пацана).
З цим не погодились 25% виборців. Чому? Тому що у них спрацював етнічний інстинкт – підтримувати своїх і остерігатися чужих. Це базовий інстинкт самозбереження для всіх живих істот. У масштабах суспільства свої називаються «етносом», що означає «група своїх людей». Серед своїх спокійно і комфортно, серед чужих – тривожно і небезпечно. Етнічна приналежність – це реалізація природного інстинкту, який працює в будь-якої людини. Ослаблення етнічного інстинкту є загрозою для існування етносу.
Хто такі 25%? Це українське етнотворче ядро – стійка група, з якої починається становлення етносу і яка під час кризових випробувань стоїть до кінця. Саме з цієї групи починається післякризове відродження етносу.
Чому саме 25%? Тому що суспільство складається з 16 соціотипів, які об’єднуються в 4 групи психологічного комфорту – квадри. Соціотипи представлені у суспільстві приблизно рівномірно, тому кожна квадра, в першому наближенні, складає приблизно 25% від загальної чисельності.
Психологічна цілісність етносу забезпечується наявністю домінуючої квадри. Її члени і є тим етнотворчим ядром, яке формує стрижень колективної етнопсихіки.
Відтак 25% виборців, які між українцем Порошенком і євреєм Зеленським обрали українця – це українське етнотворче ядро. Логічно припустити, що на 90 чи більше відсотків його складають українці з соціотипами IV квадри.
Таким чином, сенс другого туру виборів полягав у виокремленні українського етнічного ядра. Його можна було б виявити й іншим способом – через масове соціонічне тестування населення. Проте в сучасних умовах це значно простіше зробити на виборах за допомогою тесту з одного запитання: Хто для тебе свій?
У результаті президентських виборів засвітилось дещо більше, ніж етнічне ядро. Намітилась вертикальна структура: етнічні українці (25%), майже половину з них складають розумні українці (11%), половина з яких – самостійні розумні українці (5%). У цій групі концентрація самостійно мислячих складає 5:25=0.2 (20%), що уп’ятеро більше, ніж в суспільстві в цілому (5%). Тобто етнічне ядро має значно вищий потенціал для творчих дій.
Понад те, у цих людей є політичні амбіції повернути собі вплив на розвиток держави, оскільки, на їхнє переконання, до влади прийшли ідіоти. Етнос з вертикальною соціальною структурою і політичними цілями – це вже протонація. Нацією вона стане тоді, коли об’єднається в політичну організацію.
Очевидно, що створена Петром Порошенком «Європейська Солідарність» не є такою організацією. Він взагалі не помітив народження протонації. Групу 25% Порошенко сприйняв лише як частину потенційного електорату на парламентські вибори, про що свідчить нова назва його партії – «Європейська Солідарність» (ЄС). Це популістична спроба сподобатися всім – і в Україні, і в Європі.
Якби було взято курс на свідоме націотворення, то партія мала б назву «Національна Солідарність» з відповідною програмою – і тоді б її рейтинг постійно зростав. Натомість орієнтація на мультикультурний і антинаціональний Євросоюз призвела до того, що Порошенко втратив дві третини свого електорату. На парламентських виборах його підтримають тільки тому, що в Україні досі нема справжньої націоналістичної партії.
Ви запитаєте: А як же ВО «Свобода»? Де-факто керівництво цієї партії у другому турі підтримало політичного невігласа єврея Зеленського, тому нема підстав вважати «Свободу» націоналістичною організацію.
Для того, щоб протонація перетворилася на націю з власною етнічною державою, з середовища етнічного ядра необхідно виокремити потенційне керівне ядро. За яким параметром? Це загадка. Відгадка криється в різнорідній реакції групи 25% на підготовку до парламентських виборів.
Селекція триває. Це видно з того, що у групі 25% спостерігається два діаметрально протилежні ставлення до політичної ситуації в Україні.
Переважна більшість вважає, що перемога Зеленського – це катастрофа, що «зелена команда» керується Москвою і тягне Україну в імперське стійло. З цієї позиції інтерпретується вся інформація, пов’язана з новообраним президентом. Що б він не робив – усе погано, а будь-яка «муха» роздувається до розмірів «слона».
Водночас у середовищі 25% є невелика спільнота, для якої «зелена аномалія» є джерелом натхнення і стимулом до ще активнішої творчості. Ці люди бачать не лише ризики, а й нові можливості. Поточний тріумф охлократії сприймається ними як вихідна точка для руху до аристократії, а м’який розвал індустріальної системи – як умову розгортання постіндустріальних тенденцій.
Підставою для такого підходу є наявний у відкритому доступі фактаж. Але його бачить тільки спільнота позитивного мислення, натомість всі інші цього не бачать і, що важливо, не хочуть бачити.
Чим визначається розділення групи 25% на «позитивних» і «негативних»?
Наш земний світ нагадує гру, що має 4 рівні – так звані «простори подій». У кожному просторі своя якість життя. Повнота буття досягається у найвищому з них – Просторі волі. У дещо нижчому – Просторі пригод – з’являється дедалі більше обмежень. У Просторі боротьби доводиться постійно ризикувати і долати перешкоди, а у найнижчому – Просторі страждань – будь-який рух стає вкрай тяжкою справою.
Так от, ті, що сприймають навколишні події позитивно, перебувають у просторах позитивних подій. Натомість негативісти перебувають у просторах боротьби і страждань. Простори подій – це і є третій критерій селекції 2019 року.
Простір боротьби, в якому перебуває більшість населення, передбачає постійну боротьбу – без перемоги. Тому що така засаднича властивість цього простору. Для здобуття перемоги треба піднятися у Простір волі, тому що перемога здобувається лише тут – у просторі успіху і процвітання.
Швидко підняти у Простір волі всю протонацію нереально – тому треба виокремити потенційне керівне ядро, яке вже перебуває в цьому просторі або близько до нього. Характерною ознакою перебування у просторах позитивних подій є позитивне мислення і оптимістичний погляд на життя, що в нашій ситуації є проявом реалізму.
Світлий реалізм окремих розумних українців є індикатором для їх об’єднання у спільноту, спроможну правильно організувати новітню українську націю і привести її до перемоги. У формуванні спільноти світлих розумних українців полягає головний сенс нинішніх парламентських виборів.
Продовження:
В тему:
П’ять рівнів української кризи: Конфуцій таки мав рацію (+аудіо)
Квадри, системні ролі, етносоціоніка, форми державного правління
Від руху 25% до Вільної Аристократичної Республіки Аріїв: шість компонентів Великого Переходу
Президентські вибори 2019 року зазнали втручання інопланетян – докази
Нація, яку підтримають ельфи: три базові принципи розгортання Руху-25
25% виборців - це нова українська протонація (відеоканал Гартленд)
«Козаки» і «свинопаси»: що насправді відбулося на виборах і як діяти далі (+аудіо)
Виявлення цільової групи "Народного Оглядача": світлі розумні українці IV квадри.
Яку різницю визначиш, Ігоре, між негативістами i песимістами, позитивістами й оптимістами (визначення індустріальних словників знаємо) ?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Коментарі
Яку різницю визначиш, Ігоре, між негативістами i песимістами, позитивістами й оптимістами (визначення індустріальних словників знаємо) ?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Позитивістам властива схильність акцентувати увагу на позитивних моментах будь-якої справи, прихильно ставитись до нових ідей, перебувати в пошуках чогось нового, цікавого, несподіваного, вірити в можливість вирішити найскладніші проблеми.
Для негативістів властива більша обережність щодо нових речей, навіть скептицизм, вони краще бачать проблеми і можливі “глухі кути” розвитку. Через це вони менш продуктивні в творенні нового.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Значить, ці визначення не дуже відрізняються від оптимістів / песимістів...
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
А можна трохи конкретніше, які нові можливості виникли цього і минулого місяця, бо мені трохи невтямки.
https://t.me/ETEPHET
Наростаючий "тріумф охлократії" неминуче дійте до остаточного абсурду і краху. Тоді народ захоче змін і його погляди звернуться до аристократії. Але до цього треба пережити кілька років турбулентності.
Про конкретніші можливості я напишу в наступній статті.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
?Цікаво, чи є серед кандидатів у народні депутати до Верховної ради "ті, що сприймають навколишні події позитивно, перебувають у просторах позитивних подій"?
Хто вже їх бачить - складаємо тут список і вручаємо їм свій голос.
Га? Як вам пропозиція? ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Наразі треба голосувати за Європейську Солідарність
Так, вони будуть дещо стримувати загальне безумство.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Якщо в організмі є вірус його треба знищити. Інакше він може знищити організм. В людському суспільстві є вірус і він має свою локацію - Росія. Лише знищення цієї пухлини відкриє людству новий шлях.
Вірус проникає у клітину, тому знищити його можна лише разом з клітиною. Єдиний спосіб боротьби з негативними вірусами - оздоровлювати організм і посилювати його імунітет.
У випадку з Росією краще говорити не про віруси, а про агресивних паразитів. Якщо їх ізолювати від "донора" - вони самі засохнуть.
Все, що робиться з власної волі, – добро!