США можуть застосувати ленд-ліз в обмін на оренду українських портів – The Hill (США)

Російський президент Владімір Путін замовив інцидент, що стався 25 листопада в Чорному морі (а не в утримуваній Росією Керченській протоці, як заявляє Москва). Ця операція також стала кульмінацією довгої серії російських зловживань: захоплення Криму і енергетичних потужностей його узбережжя, заявляючи, що Крим, Азовське море і Керченська протока є виключно російськими водами, будівництво мосту через протоку спеціально, щоб перешкодити українській торгівлі в Азовському морі, насильницькими перевірками українських кораблів, блокуванням українського узбережжя, а тепер вже й таранячи і обстрілюючи українські кораблі із захопленням полонених в міжнародних водах.

Звичайно, ця акція є не тільки актом війни, а й порушенням Свободи мореплавства, що закріплено у міжнародному законі і фундаментальних документах ООН, таких як Конвенція ООН з Морського права.

Ця операція також є наслідком довгої серії російських невдач щодо України. Україна здобула право на незалежну церкву, вільну від Російської церкви, яка є нічим іншим, як рукою російського уряду і розвідувальних служб. І цього одного достатньо, аби зруйнувати брехливий наратив, яким Росія обґрунтовує свою окупацію Криму і Донбасу.

Окрім цього Україна проводить президентські вибори у 2019 році і не піддається російській силі, економічній війні і фінансованого РФ тероризму проти України. Внутрішнє економічне навантаження підриває неухильно падаючу популярність  Путіна і соціально-економічний протест проти наслідків десятиліття економічної стагнації, коли не видно її кінця, зростає.

Які б не були мотиви Путіна, Росія має у своєму розпорядженні колоду карт, яка зменшується. Головна карта - це погроза або фактичне застосування сили. Але, як і в попередніх прикладах, перехоплення радіозв'язку і пильна українська звітність вже зменшили вплив Путінського наратива.

Однак суттєво, щоб позбавити Путіна можливостей погрожувати силою США, союзникам по НАТО і державам-партнерам, таким, як Україна, нашим стратегічним імперативом є донести до голови Путіна, його оточення і росіян чіткого розуміння ціни цієї війни. Отже Західна відповідь не має бути пропорційною. Натомість покарання має помітно перевищувати злочин, щоб стримати Росію від подібних операцій у майбутньому.

Отже, відповідь повинна бути не тільки більшими санкціями, хоча їх треба включити. Пропорційна відповідь забезпечить Україні більше зброї і навчання. Відповідь має також активізувати інформаційну кампанію по всій Росії, показуючи, як Путінська жага до багатства і влади привела Росію в глухий кут без жодних перспектив, окрім стагнації роками у майбутньому. Однак, реальна стратегічна зміна має не дати Путіну думати, що він зможе продовжувати такі операції з мінімальними витратами для себе і Росії. Наша відповідь повинна підірвати не тільки глобальні амбіції та можливості Москви, але й її стратегію.

Окрім накладання ще більших санкцій, проведення потужної інформаційної кампанії і передачі Україні ще більшої кількості зброї ми можемо і маємо зробити щось більш інноваційне та рішуче. У нас є для цього засоби і прецедент.

У 1940 році Франклін Рузвельт розробив програму «Ленд-ліз», щоб врятувати спочатку Велику Британію, а потім СРСР від нацизму. Ленд-ліз перетворився на програму, яка в значній мірі годувала Червону Армію протягом усієї війни. Нам слід зараз зробити те ж саме з Україною на повноцінній основі.

Україна могла б орендувати Сполученим Штатам порти на Чорному морі та навіть в Азовському морі, тоді як ми надамо Україні військове спорядження, необхідне для повітряних, морських і наземних воєн. Військово-морські судна США або НАТО могли б тоді залишатися в цих портах настільки, наскільки це буде необхідно, не приєднуючи Україну офіційно до НАТО. Якби ці сили патрулювали Чорне море та Азовське море – це значно зменшило б можливість російської атаки.

Ці сили не тільки стримуватимуть майбутні російські атаки, вони покажуть всім, і не в останню чергу Москві, що безрозсудний авантюризм Путіна просто привів НАТО в Україну, що є прямо протилежним його цілям.

Дехто буде заперечувати, що це без необхідності провокує Росію. Але це Росія провокує Україну і Захід. Ціна війни і Путінської хитрості будуть продемонстровані всім у Москві в такий спосіб, який, імовірно, змусить Путіна вести переговори.

Врешті-решт, хто не протидіє агресії, той їй потурає.

Переклад з англійської Олени Каганець.

Оригінал публікації: Russia’s attack on Ukraine is an act of war

Стівен Бленк  (Stephen Blank) – старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень (Foreign Policy Research Institute) і старший науковий співробітник з Росії Американської ради із зовнішньої політики (American Foreign Policy Council).