Яку б ефективну систему протидії кремлівській інформаційній агресії не збудували країни Європи, США і Україна, це буде грою в одні ворота, але лише доти, доки жертви атак вирішать: потрібно-таки бити у відповідь.
Головна помилка в оцінці кроків Кремля - вважати, що вони спрямовані виключно на конкретний результат. Але це зовсім не те, про що писав Герасимов. Кінцева мета російської агресії - інститути.
Саме в інститутах - сила Заходу. І саме їх Росія атакує, і успішно, навіть тоді, коли їй не вдається протягнути «зручного для себе» кандидата на виборах в іншій країні. Або коли кандидат виявляється не таким уже й зручним.
Що таке «громадський і державний інститут»? По суті, це усталений, формалізований спосіб вирішувати якесь питання.
Наприклад, візьмемо суперечку двох сусідів навколо якогось побутового конфлікту. Наприклад, того, що один з них регулярно галасує ночами. У цивілізованій країні це вирішується через інститути - правоохоронні органи і суд. Викликав поліцію, та розібралася. Подав до суду, той розібрався. Більше не галасує.
Інститути - це добре. Інститути - це корисно. Але інститути вразливі.
Проблема цивілізованого суспільства в тому, що воно неминуче зажирається. Рано чи пізно. Рано чи пізно критична більшість його мешканців перестає довіряти інститутам просто тому, що втомлюються від їх помилок, - а помиляються всі.
І ось тут можна натиснути. Підкреслити конкретні помилки, розкрутити їх. Посилити недовіру, що вже зароджується. І робити це до тих пір, поки громадяни не почнуть кричати, що інститут взагалі пора скасовувати і вирішувати все не по формальностям, а «по справедливості».
Стежачи за російськими твіттер-ботнетами, американці з'ясували, що вони активно включалися в розкрутку скандалу в Шарлотсвіллі з обох сторін. Тобто вони не були зацікавлені в перемозі тієї чи іншої сторони. Вони були зацікавлені в самому конфлікті.
За аналогічними схемами РФ працює і в Європі, фінансуючи одночасно ультраправих і ультралівих. Не вдасться протягнути вгору «подругу Ле Пен» і їй подібних? Не біда, зате вдасться посилити внутрішній розбрат.
У Європі діють безліч структур, які відстежують російську кіберагрессію. Збираються круглі столи з протидії пропаганді і розвінчанню дезінформації.
Але навіть успішне розвінчання дезінформації - це всього лише один блокований удар.
Яку б ефективну систему протидії кремлівської інформаційної агресії не збудували б країни Європи, США і Україна, це буде грою в одні ворота рівно до тих пір, поки жертви атак не вирішать: потрібно бити у відповідь.
Як бити? Це цікаве питання.
Я впевнений: Росія сама по собі вкрай вразлива до подібних атак. Якби проти неї діяв подібний їй противник, використовуючи ті ж методи (ботнети, вкидання, дискредитація інститутів, провокація громадського поділу) - йому б вистачило багато меншого ресурсу, щоб РФ стало зовсім не до зовнішньої агресії.
Просто тому, що в самій РФ вистачає внутрішніх проблем, які влада вже з великими труднощами утримує «під килимом».
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Справжня мета московської гібридної війни – руйнування інститутів і поширення хаосу
Світ:
Спецтема:
Яку б ефективну систему протидії кремлівській інформаційній агресії не збудували країни Європи, США і Україна, це буде грою в одні ворота, але лише доти, доки жертви атак вирішать: потрібно-таки бити у відповідь.
180901gibrydnaviyna.jpg
У нас проблема. Багато хто не дуже розуміє, як працює гібридна війна.
В принципі, російська стратегія - не секрет. Називається вона «доктрина Герасимова».
Головна помилка в оцінці кроків Кремля - вважати, що вони спрямовані виключно на конкретний результат. Але це зовсім не те, про що писав Герасимов. Кінцева мета російської агресії - інститути.
Саме в інститутах - сила Заходу. І саме їх Росія атакує, і успішно, навіть тоді, коли їй не вдається протягнути «зручного для себе» кандидата на виборах в іншій країні. Або коли кандидат виявляється не таким уже й зручним.
Що таке «громадський і державний інститут»? По суті, це усталений, формалізований спосіб вирішувати якесь питання.
Наприклад, візьмемо суперечку двох сусідів навколо якогось побутового конфлікту. Наприклад, того, що один з них регулярно галасує ночами. У цивілізованій країні це вирішується через інститути - правоохоронні органи і суд. Викликав поліцію, та розібралася. Подав до суду, той розібрався. Більше не галасує.
Інститути - це добре. Інститути - це корисно. Але інститути вразливі.
Проблема цивілізованого суспільства в тому, що воно неминуче зажирається. Рано чи пізно. Рано чи пізно критична більшість його мешканців перестає довіряти інститутам просто тому, що втомлюються від їх помилок, - а помиляються всі.
І ось тут можна натиснути. Підкреслити конкретні помилки, розкрутити їх. Посилити недовіру, що вже зароджується. І робити це до тих пір, поки громадяни не почнуть кричати, що інститут взагалі пора скасовувати і вирішувати все не по формальностям, а «по справедливості».
Стежачи за російськими твіттер-ботнетами, американці з'ясували, що вони активно включалися в розкрутку скандалу в Шарлотсвіллі з обох сторін. Тобто вони не були зацікавлені в перемозі тієї чи іншої сторони. Вони були зацікавлені в самому конфлікті.
За аналогічними схемами РФ працює і в Європі, фінансуючи одночасно ультраправих і ультралівих. Не вдасться протягнути вгору «подругу Ле Пен» і їй подібних? Не біда, зате вдасться посилити внутрішній розбрат.
У Європі діють безліч структур, які відстежують російську кіберагрессію. Збираються круглі столи з протидії пропаганді і розвінчанню дезінформації.
Але навіть успішне розвінчання дезінформації - це всього лише один блокований удар.
Яку б ефективну систему протидії кремлівської інформаційної агресії не збудували б країни Європи, США і Україна, це буде грою в одні ворота рівно до тих пір, поки жертви атак не вирішать: потрібно бити у відповідь.
Як бити? Це цікаве питання.
Я впевнений: Росія сама по собі вкрай вразлива до подібних атак. Якби проти неї діяв подібний їй противник, використовуючи ті ж методи (ботнети, вкидання, дискредитація інститутів, провокація громадського поділу) - йому б вистачило багато меншого ресурсу, щоб РФ стало зовсім не до зовнішньої агресії.
Просто тому, що в самій РФ вистачає внутрішніх проблем, які влада вже з великими труднощами утримує «під килимом».
Атакуй першим!
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»