Розвиток суспільства

Валентина, ЛСЕ: Як Ви гадаєте, що потрібно для  того, щоб суспільство наше стало кращим?

Іван, СЛЕ: Перше – це розвиток кожної особистості. Треба, щоб кожен реалізував себе для користі інших, зміг знайти ту діяльність, яка приносила б і йому радість, і суспільству користь.

І ще, потрібно підвищити загальну культуру: щоб усе, що створене іншими, кожна річ – шанувалися і береглися, а не ламалися, як буває у нас. Треба, щоб люди відчували повагу до іншого, до праці інших, до всього, що вже створено, адже в це вкладено енергію людей, душу, і не можна зневажати і ганьбити цього. І, обов’язково, - гармонійні стосунки, щоб зникла агресія, яка, буває, вибухає зараз навіть з нічого – через якусь дрібничку…

Ви бували закордоном? От, як у Європі, наприклад, я зустрічав людей, які посміхаються, і не тією штучно натягнутою посмішкою американця – в Європі люди посміхаються душевно, даруючи щире тепло одне одному.

Тетяна Педан, СЛІ: Отже, розвиток особистості, культура,  повага, стосунки. І суспільство стане кращим, у ньому буде приємніше кожному.

А тепер, як цих чотирьох слонів, на яких базується прогрес суспільства, досягти. Розвиток і самореалізацію треба починати, перш за все, із знання себе: що розвивати. Але перш, ніж розвивати, треба визначити, який я є: що можу, а що – ні, де моя сфера реалізації - яка та діяльність, що приноситиме і мені радість, і іншим користь?

Щоб знати, який я є – перший крок – визначити свій соціонічний тип. Другий – уважно розібратися з власною характеристикою сильних сторін. І згідно своїх сильних сторін вибирати певну діяльність у галузі, до якої лежить душа, будь то медицина, освіта, культура, виробництво тощо.

Надалі, для розвитку особистості потрібно знати і свої слабкі сторони, щоб вміти себе поводити у будь-якому оточенні, виробити ті норми суспільства, за якими воно живе і сприймає всіх. Це допомагає увійти у суспільство гідно, щоб надати собі можливість реалізувати свої сильні сторони і досягти мети. Та й мета повинна бути світлою: для щастя інших, не тільки свого.

Вміючи нормативно користуватися своїм блоком СУПЕР ЕГО можна гідно діяти там, де недостатньо власних якостей ЕГО. Так, наприклад, людина за типом СЛЕ, спілкуючись із людьми, знає, що людям приємна етична усмішка, м’яка манера говорити. СУПЕР ЕГО СЛЕ – це психічні ознаки тпу ІЕЕ, тобто інтуїція можливостей та етики стосунків, та й сам ІЕЕ вміє дипломатично приємно спілкуватися, неодмінно з усмішкою. І от людина типу СЛЕ, м’яко посміхаючись, ввічливо починає розмову з іншим, завойовуючи цим симпатію, але дія блоку СУПЕР ЕГО – лише короткий час саме для виникнення цієї симпатії, а надалі СЛЕ вміло переходить до діла: природно реалізуючи свої якості по блоку ЕГО, він легко і впевнено досягає своєї мети. Шлюзи піднято, ворота відчинено, людина готова допомогти, і пора діяти. А діяти кожен повинен тільки за своїми сильними сторонами. Якщо довго, а то й постійно напружуватися на своїх слабких сторонах – потрапить у халепу, ще й здоров’я своє надірве.

Варто ще й не ігнорувати свій блок СУПЕР ІД – наші основні потреби – щоб задовольнити першу природну жагу – свою дуальну природу. Кожному потрібен помічник, найближча, найпотрібніша віддана й надійна людина, вкрай необхідна, адже її сильні сторони – це наші слабкі, і, отже, тільки така людина може по-справжньому підтримати нас, допомогти, бути тієї і опорою, і подушкою водночас, з якою легше жити і творити, з якою можна розслабитись і відпочити, та й взагалі, з якою тільки й відчуваєш себе Людиною: стаєш впевненим, задоволеним життям, адже двоє дуалів разом – це набагато більше, ніж просто двоє, вони вже є цілісність – одне ціле – єдине. І влучно сказав Г.Шульман: «Людина – це просто тип, а дуалізований тип – це вже людина». Аушра Аугустінавічюте, основоположниця соціоніки, свою роботу про дуальні стосунки так і назвала: «Дуальна природа людини». Отже, без дуальності ми порушуємо закон природи, а недотримання законів природи знаємо, до чого приводить…

Розвивати загальну культуру і повагу до всього на світі можна з допомогою не тільки соціоніки: і психологія, і астрологія, і езотерика, та й інші духовні течії та практики по-своєму допомагають у цьому. І, на щастя, в наш час росте зацікавленість духовним, усіма знаннями, які стрімко розвиваються і входять у наше життя, а кожен уже вибирає своє, саме йому необхідне. Це підказує душа.

Гармонійні стосунки… Психологія намагається допомогти, але ця допомога – лише тимчасове латання існуючих дір… Щоб не рвалися наші стосунки, щоб уникати непотрібних дір, треба стосунки прогнозувати. Це під силу лише соціоніці. Знаючи свій тип і тип людини, стосунки з якою цікавлять, можна їх розкрити і точно описати не на рік – на все життя. Можна їх, звичайно, корегувати, але це напружена праця над собою обох партнерів – витрачені душевні сили, здоров’я, час… Щоб не силувати свою природу, зберегти душу і здоров’я, варто вибирати супутника життя серед дуалів. Не кожен дуал може бути вашою людиною, потрібно і придивлятися, і прислухатися до голосу душі, вона підкаже, що за людина поруч.

Гармонія суспільства почнеться з гармонії діад. Чим більше дуальних сімей – тим спокійніші, щасливіші, впевненіші люди, і тим гармонійніше суспільство. «Прогрес суспільства прямо пропорційний рівню дуалізації» - писала А.Аугустінавічюте, і це дійсно так. А повна гармонія – це коли соціум стає соціоном.

Соціон – це коли люди знають свої соціонічні типи і згідно цього реалізують себе, знаходячи власне місце в житті: улюблену справу, своє оточення – друзів і однодумців зі своєї квадри, знають типи своїх знайомих, а отже, знають, хто у чому може допомогти, до кого за якою потребою варто звернутися. Людина тоді підсилює себе неоднократно… Соціон – це коли кожен на своєму місці і має дуальну родину.

Соціон – це не мрія – це реальність. І досягти цього можна, слідуючи природним законам. Природа все владнає сама. І соціон – суспільство, організоване за природними законами, природно самовилікується: стане гармонійним, люди будуть задоволені і собою і своїм життям. І не потрібно буде силувати посмішку: вона гратиме на обличчях сама: адже задоволена щаслива людина не може не посміхатися… А агресія? Зникне сама собою. На кого сердитися, якщо на душі свято: свято, коли летиш, як на крилах, на улюблену роботу і так само радісно поспішаєш додому, де чекають на тебе рідні: яким ти так необхідний, і які так необхідні тобі, бо даєте ви захист, комфорт, затишок, тепло і любов. Бо ви – в дуальності, яка зігріває родину, не дає загаснути вогнику любові, яка поєднала вас, а розпалює цей вогник до м’якого багаття родинного вогнища. І це не ідилія, це – реальність. Попитайте лишень тих, хто має дуальну сім’ю.

А повага зростатиме у душі природно: кому захочеться зневажати інших, ламати створене іншими, коли на душі – гармонія. Адже зневага і злість – від невдоволення життям. Коли в житті все гаразд, і на душі – гаразд. І повага росте і до себе, і до інших, і до оточення.

І не потрібні будуть юридичні закони, і не потрібно буде їх оминати, і ціла армія суддів, адвокатів, звільниться для більш цікавої і продуктивної творчої праці.

Іван, СЛЕ: То це – годинник.

Тетяна Педан, СЛІ: Схоже. А Ви, маючи той самий тип, що мав і Ленін, можете діяти, щоб зробити мирну необхідну суспільству духовну соціальну революцію в сприйнятті людиною себе і стосунків з оточуючими. Останню, безкровну, приємну., вкрай усім необхідну. Тож діймо. І буде наш шлях широким, тому що він – Світлий!