До виборів народних депутатів Верховної Ради України залишилися лічені дні. І від того, як пройде голосування, якими будуть його результати, значною мірою залежить як подальша доля цілої української нації, держави Україна, так і доля кожного окремого її громадянина.
Мабуть, тепер уже мало хто сумнівається у важливості цього моменту. Лише два з половиною роки тому, легковажно довіривши владу Януковичу, українці прирекли себе на жалюгідне існування на власній землі. Чи маємо ми право помилитися і тепер, коли під загрозою опинилася наша державність?
Опозиція чи політичні проекти?
Зараз ситуація в країні настільки складна, що будь-якого виборця практично неможливо без примусу чи підкупу загітувати проголосувати за представників діючої влади. Невдоволення політикою Партії Регіонів і особисто президента Януковича, здається, досягає найвищого ступеня. Відтак, природне бажання кожного виборця - змінити цю владу на іншу. Але на яку?
Сьогодні тільки лінивий політик не оголошує себе “справжнім опозиціонером” та затятим борцем з антинародним режимом. Це добре помітно і на прикладі нашого 115-го виборчого округу. Дехто щиро дивується: чому опозиційні кандидати ніяк не домовляться між собою і замість спільно боротися з владою, витрачають сили на чвари між собою? Та чи замислюються люди над тим, що під маскою опозиційності часто-густо приховані абсолютно безідейні політичні проекти-одноденки, метою яких є лише здобути депутатські мандати? Або й гірше: псевдоопозиціонери насправді готові стати правонаступниками нинішніх правлячих партій та перейняти від них не тільки стиль і методи управління, але й справжню мету - безкарно грабувати Україну, яку в дійсності вони вважають лише полігоном для самозбагачення.
Чи можна сьогодні вірити заявам деяких лідерів політичних партій, що вони, потрапивши до Верховної Ради, нізащо на світі не будуть співробітничати із Партією Регіонів? Мабуть, коли вони вже настільки безапеляційно про це говорять, то, скоріш за все, збираються виконати свою обіцянку. Але чи означає це, що певна нібито опозиційна сьогодні партія сама не спробує зайняти місце Партії Регіонів?
Щось подібне ми вже не раз переживали у не такій вже довгій історії України після відновлення незалежності.
Хіба місце забороненої на початку 90-х років КПУ-КПРС не посіла сумнозвісна група 239? Хіба опісля країною не почала правити одіозна СДПУ(о)? Здається, більшого зла уже й вигадати не можна було. І хто на яких виборах визнавав, що, ідучи до влади, перебиратиме усі без винятку “чесноти” партії Медведчука? Всі без винятку були до неї в опозиції. Але - просимо дуже: після нетривалої ющенківської відлиги маємо при владі нового узурпатора - Партію Регіонів. І хто дасть гарантію, що опісля цю естафету не перебере, наприклад, УДАР?
Які ідеї, такі й перспективи
Спостережливий виборець давно мав би помітити, що головною проблемою так званих опозиціонерів (тобто, насправді - псевдоопозиціонерів) є їхня повна безідейність і неспроможність запропонувати українцям хоча б просту, але реальну програму дій після перемоги на виборах.
До останнього часу найбільш розповсюдженим явищем, характерним для таких політиків, був чистий популізм - максимально привабливі обіцянки, які ніхто насправді навіть і виконувати не збирається.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Ростислав Новоженець: Чужинці нам не збудують Українську Державу
Світ:
Nowo_20121012.jpg
Опозиція чи політичні проекти?
Зараз ситуація в країні настільки складна, що будь-якого виборця практично неможливо без примусу чи підкупу загітувати проголосувати за представників діючої влади. Невдоволення політикою Партії Регіонів і особисто президента Януковича, здається, досягає найвищого ступеня. Відтак, природне бажання кожного виборця - змінити цю владу на іншу. Але на яку?
Сьогодні тільки лінивий політик не оголошує себе “справжнім опозиціонером” та затятим борцем з антинародним режимом. Це добре помітно і на прикладі нашого 115-го виборчого округу. Дехто щиро дивується: чому опозиційні кандидати ніяк не домовляться між собою і замість спільно боротися з владою, витрачають сили на чвари між собою? Та чи замислюються люди над тим, що під маскою опозиційності часто-густо приховані абсолютно безідейні політичні проекти-одноденки, метою яких є лише здобути депутатські мандати? Або й гірше: псевдоопозиціонери насправді готові стати правонаступниками нинішніх правлячих партій та перейняти від них не тільки стиль і методи управління, але й справжню мету - безкарно грабувати Україну, яку в дійсності вони вважають лише полігоном для самозбагачення.
Чи можна сьогодні вірити заявам деяких лідерів політичних партій, що вони, потрапивши до Верховної Ради, нізащо на світі не будуть співробітничати із Партією Регіонів? Мабуть, коли вони вже настільки безапеляційно про це говорять, то, скоріш за все, збираються виконати свою обіцянку. Але чи означає це, що певна нібито опозиційна сьогодні партія сама не спробує зайняти місце Партії Регіонів?
Щось подібне ми вже не раз переживали у не такій вже довгій історії України після відновлення незалежності.
Хіба місце забороненої на початку 90-х років КПУ-КПРС не посіла сумнозвісна група 239? Хіба опісля країною не почала правити одіозна СДПУ(о)? Здається, більшого зла уже й вигадати не можна було. І хто на яких виборах визнавав, що, ідучи до влади, перебиратиме усі без винятку “чесноти” партії Медведчука? Всі без винятку були до неї в опозиції. Але - просимо дуже: після нетривалої ющенківської відлиги маємо при владі нового узурпатора - Партію Регіонів. І хто дасть гарантію, що опісля цю естафету не перебере, наприклад, УДАР?
Які ідеї, такі й перспективи
Спостережливий виборець давно мав би помітити, що головною проблемою так званих опозиціонерів (тобто, насправді - псевдоопозиціонерів) є їхня повна безідейність і неспроможність запропонувати українцям хоча б просту, але реальну програму дій після перемоги на виборах.
До останнього часу найбільш розповсюдженим явищем, характерним для таких політиків, був чистий популізм - максимально привабливі обіцянки, які ніхто насправді навіть і виконувати не збирається.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)