Родинне дерево – книжка для внуків. Родина Закалів. Розділ14.

Розділ 14

Родинне дерево – Книжка для внуків.

Родина Закалів – Шкоропад.

Дідо Закала Дем’ян Степанович 1906 – 1979 рр. Проживав на хуторі Криве с. Нова Кам’янка. В 1944 році москалі мобілізували на війну. Прийшов з Другої світової війни без ноги. Любив розводити свиней та плів вироби з лози. У Дем’яна була одна сестра. Закала Дем’ян Степанович і Анастасія Павлівна мали дочку Ярославу, сина Григорія і сина Ярослава. Баба – Закала (Кулай) Анастасія Павлівна – 1900-1965 р.

Могила баби Анастасії і прабаби Анни на кладовищі в с. Кам’янка Нова. 2021 р.

Дід женився другий раз після смерті  баби Анастасії на Климко Параскеві Федорівні (27.10.1921-14.122003 р.), яка мала сина Івана. Климко Іван Григорович (19.11.1946 -02.06.2006 р.) женився на Гані Іванівні (18.06.1953- 27.05.2006 р.) та мали двох дітей Степана і Світлану, які жили в Новій Кам’янці і вже всі померли і поховані на Новій Кам’янці на цвинтарі.

Тато - Закала Ярослав Дем’янович народився с. Криве – 01.04.1938 р. н. Працював трактористом в колгоспі «Молода Гвардія», а потім конюхом та тваринником. Помер Ярослав 28.09.2021 р. і похований в селі Боброїди разом з Марією. Дуже любив співати, був знахарем. Вмів знімати біль, скидати вроки та перестрах. Переливав яйця. Спалював рожі. Любив коней. Був дуже сильним. Одного разу на спір з хлопцями піднімав на плечах свого коня. Мав багато прихильниць слабкої статті, через що його дуже ревнувала мама.

Мама Закала (Шкоропад) Марія Григорівна 06.04.1941 р.- 15.10. 2009 р. Народилася в селі Бишків на хуторі Драбинярі. Як вона розказувала, в школу ходила разом з ветеранами другої світової війни, які доучувалися з школярами. По життю була командиром, завжди хотіла всім керувати. Мала хороші організаторські здібності. Вміла ставити ціль і її добиватися. Знала багато старовинних пісень і любила співати. Багато вишивала, як хрестиком так і низинкою. Вся наша хата була обвішана вишиттям. Вміла гарно малювати. Спочатку малювала на полотні, а потім цей малюнок зашивала нитками. Розмальовувала піч і стіни в старій хаті. Вишивала для церкви рушники і хоругви. Як була молода то стояла в церкві завжди з хоругвою. Потяг до творчості пнередався нам дітям і ми його передали нашим внукам. Померла в 2009 році і похована в с. Боброїди.

Шкоропад Василь Григорович.

Мала старшого брата Василя. Їх двох виховувала сама баба, Шкоропад Ганна Іванівна, тому, що діда, Шкоропад Григорія Федоровича, в 1944 році москалі мобілізували на війну, він попав під бомбовий удар, його засипало землею. Це було в районі Рави Руської, про це повідомили односельці, і баба їздила його відкопувати, але він дуже простудив легені і через рік помер.

Дідо - Шкоропад Григорій – 1909- 1945 р. мав одну сестру Палагею, яка жила спочатку разом з бабою Анною, а коли її дочка Люба вийшла заміж, жила з нею на селі Казумин.

Батьки Григорія прадід Шкоропад Федір 1884-1966рр.та прабаба Шкоропад Анастазія 1880-1957рр. захоронені на кладовищі с. Боброїди. Біля них спочиває і баба Аанна.з дідом Григорієм.

Баба – Шкоропад (Брунець) Анна Іванівна (12.01.1920-15.03.1990р.)– мала дев’ятеро братів та сестер Степан, Іван, Василь , Володимир (28.09.1938-18.05.2014р) його жінка Брунець Марія Василівна (14.01.1945-25.04.2014р.), Григорій, Парасковія (мала сина Луцан Ярослава Івановича 14.08.1955р.-16.04.2012р. його жінка Луцан Надія Володимирівна 24.10.1951р.-12.06.2007р. які жили на Куті), Надія, Марія,…..?

Шкоропад Григорій та Ганна мали сина Василя та дочку Марію. Шкоропад Василь Григорович (01.10.1937р.-09.10.2014р.) женився на Липак Надії Григорівні народилась жовтень 1941 р. і вони мали троє дітей Степана 05.11.1962р., Галину (25.06.1964 р.-15.10.2005р.) та Марію – (16.07.1971 р.- 31.07.2021 р.) (мої двоюрідні)

Шкоропад Степпан Васильович служив під Москвою - 1984 р

. Дуже похожий на діда Григорія. Діти вуйка Василя - Шкоропад Степан Васильович женився на Денис Ярославі Михайлівні (1963р.) народили двоє дітей Мар’яну 28.04.1986р та Юрія 05.03.1988р. Шкоропад (Левицька) Галина 25.06.1964р - 15.10.2005р. вийшла заміж за Левицького Любомира 04.12.1958р. з Хіднович та народила сина Володимира (08.04.1983 р.- 12.01.2022 р.) та дочку Лілю 19.05.1989р. яка вийшла заміж за Боровець. Шкоропад (Солтис) Марія (16.07.1971 р.- 31.07.2021 р.) вийшла заміж за Солтис Михайла Івановича (13.08.1970 р.- 05.10.2022 р.) з с.Бишків та народили дочку Зоряну та Миколу. Солтис (Гуменна) Зоряна Михайлівна (12.06.1990р.-26.05.2018р.) вийшла заміж за Гуменного Михайла та народила сина Святослава 18.11.2005р. Солтис Микола женився на Лущик Соломії Богданівні 14.08.1993р. та народили дочку Мілану 02.12.2016р.

1958 р. Шкоропад Марія і справа Брунецуь Володимир Іванович її вуйко.

Поряд стоїть її хлопець, який вивчився на священника. Відносини в них не склалися. Мама завжди його згадувала. Імені його я не запам’ятав. Але невдовзі вона познайомиться із Ярославом з села Криве.

Шкоропад Марія і Закала Ярослав 1959 р. Фото зроблене перед весіллям.

Мама згадувала що Ярослав приїзжав до неї на коні. І весілля також відбувалося на конях. Основним транспортним засобом після війни були коні запряжені до воза. Після весілля мама пішла за невістку до Закалів. В 1960 році народився первісток якого назвали в честь діда Григорієм. Мама кликала його Гриньом. Малий захворів і невдовзі помер. Похований на цвинтарі с. Нова Кам’янка. В той час не було належного медичного забезпечення. Через рік народилася Слава, потім Ганя, Я і в 1966 році Ігор. В дідові хаті ставало затісно. Там жили: дідо Демян, його хвора лежача дружина Анастасія, дідова мама Ганна, син Григорій і нас шестеро. Та й мамі надоїло ходити в невістках. Тому як народився Ігор ми переїхали в село Боброїди і я пам’ятаю, що батьки його вже хрестили в боброїдській церкві.

На фото хрестин Ігоря.

Я стою в центрі Слава і Ганя. Ігор на руках в тата. Коло тата діда Демяна друга дружина Климко Параска і біля неї прабаба Закала Анна, коло мами її тата Григорія, сестра Шкоропад Палажка і татова сестра Літепло Ярослава. 1967 р.

Переїхавши в Боброїди мама пішла працювати в польову бригаду, а тато трактористом у місцевому колгоспі «Молода гвардія», головою колгоспу був москаль Циганов. Колись не було відпустки по догляду за дитиною. Батьки змушені були працювати. До нас приходила доглядати тітки Палажки дочка Люба, яка була старша від Слави на декілька років. Або за нами наглядала сусідка Пятаниха. Але в більшості ми бавилися самі і чекали приходу батьків. Коли народилася Маруся в 1968 році, ми вже її виховували без сторонньої допомоги. Сестра Слава вже тоді ходила до школи.

Чернюх Люба. Проживає в с. Казумин. Тітки Палагеї дочка.

А коли народилася сестра Надійка в 1970 році, ми вже робили майже все на господарці самі. Слава і Ганя ходили до школи, а ми з братом Ігором колисали Надійку в плетеній колисці. Та так були розколисали, що перекинули сорока літровий баняк з розчиною на хліб. Прийшла баба Пятаниха, зібрала тісто, а в вечері ми отримали від мами на горіхи. Ще пам’ятаю, як ми з братом дуріли на пічці, яка слугувала нам за спальне ліжко, і там батьки поставили киснути баняк з розчиною на самогонку. Так я в той баняк провалився і весь був мокрий і солодкий, то також дістав прочуханів. Але найбільше я діставав коли бився з молодшим братом. Йому мене можна було бити, а мені його ні, бо я був старший.

В 1973 році батьки задумали будувати нову велику хату, бо ми росли і вже не поміщалися в старій. Тато перевівся з тракторної бригади на тваринницьку ферму. Мама в колгоспі взяла кредит на будівельні матеріали. Для нас дітей почалося трохи інше життя. Ми помагали батькам чим могли. Ходили сапати буряки, стелити і перевертати льон, пасли корів, помагали доглядати домашніх тварин. Збирали ягоди, здавали їх заготівельникам на машини. Бавили молодших дітей, рубали дрова, носили воду і ще робили домашнє завдання і ходили до школи. Життя було насиченим і цікавим. А ще треба було поганяти футбол, половити риби і раків, назбирати грибів, покупатися на ставку. А зимою пограти в хокей, їздити на лижах і санах, погратися в сніжки. А які ми фортеці будували із снігу та льоду.

Закала Марія і Закала Ярослав 1984 р. Цю фотографію мама з татом прислали мені до армії.

На початку 1975 року в нас народилася сестра Люба. Хату ми вже майже збудували і вона колисалася в новій колисці в цій хаті. Ще декілька років стара хата стояла і використовувалася, як допоміжне складське приміщення. Ми потихеньку почали розходитися на навчання у м. Львів. Першою поїхала Слава в швейне училище, через рік Ганя в будівельне училище, потім я, а за мною Ігор. Після Ігоря в технікум поступила Маруся. В дома залишилися Надя і Люба. Першою заміж вийшла Ганя за Євгена Білецького з Бишкова, потім я пішов до армії і заміж вийшла Слава за Роман Олега з с. Хідновичі. Через рік до армії пішов Ігор. Я прийшов з армії женився на Мердух Мирославі з м. Золочів, а за мною женився брат Ігор з Недовіз Оксаною зі Львова і вийшла заміж сестра Марія за Віталія Полосьмака з м. Нова Каховка.Потім заміж вийшла сестра Надя за Ігора Стадницького з с. Пирятин, а потім на кінець батьки влаштували весілля і видали заміж сестру Любу за Лаку Ігора із хутора Ладики. Всі весілля відбувалися в нас на подвір’ї. Будувався великий шалаш на триста сидячих місць, шалаш для музикантів і на воротах влаштовувалася брама. Весілля починалося в п’ятницю, коли сходилися господині і молодь. Господині радилися які приготувати страви, а молодь плела вінки і прикрашала шалаші та браму. Ввечері староста брав від молодої сорочку і їхав до молодого міняти її на весільні туфлі для молодої. Я три рази був старостою і два рази їздив на таку церемонію. Коли Маруся виходила заміж в Новій Каховці звичаї там були інші. В суботу молодий приїзжав викупляти молоду і вести під вінець, а в неділю гості від молодої їхали разом з молодими до молодого. В понеділок в кожній родині робили поправини окремо, і запрошували на поправини тільки тих з гостей яких хотіли бачити господарі.

Сестра Закала Ганна Ярославівна 1976 р.

Закала Ярослава Дем’янівна (12.11.1935р.- 04.09.2010р.) вийшла заміж за Літепло Дмитра Констянтиновича (29.12.1933р.-15.12.2007р.) та мала шестеро дітей – Катерину (24.03.1960р.-10.02.1961р.),Ганю – 18.10.1954р., Дарина- Любу поміняла ім’я - 30.01.1956р., Надію- 22.04.1958р., Івана –(24.06.1962р.- 05.12.2012р.), Степана-09.01.1968р.,вже помер (двоюрідні)

Закала Григорій Демянович.

Закала Григорій Дем’янович (03.10.1940р.-24.03.2001р.) женився на Ярославі з Вільок і вони мали семеро дітей: Василь 1964р., Світлана 1970р., Марійка 1969р., Степан, Надія і Ольга близнята 1975р., Роман (Двоюрідні)

Виходить що в мене було 16 двоюрідних братів і сестер і шість рідних

Подружка Марусі Лена, Маруся, Віталік, я, Люба, Ганя з дочкою Іванкою. 1989 р. Відпочинок на Каховскому водосховищі після весілля Марусі і Віталіка.

Роман Олег і Ярослава 1984 р. Вислали мені цю фотографію до армії.

Весілля Олега і Ярослави. Зима 1983 р.

З ліва на право стоять: сусідка Бобичка, Ярослав Закала, Степан Денис, Шкоропад Надія, сусідка Следівська, від Слави сидить двоюрідна сестра Закала Світлана. Хочу описати цю фотографію.

Моє з Миросею весілля в м. Золочів фотостудія 26 липня 1986 р.

На фото родина і друзі з моєї і Миросі сторін. З ліва на право перший ряд сидять: Іра Войтанович, Оксана Шмигель, Світлана Войтанович, Закала Андрій – мій дружба, Мирося і Я, Підкорчевна Люба – дружка Миросі, Мій Тато і Мама, другий ряд Катерина Денис (Білецька) сусідка в Боброїдах, дружина Мердуха Йосипа брата Василя, Курач Люба, швагро Мердух Тарас, Шмігель Леся, Мердух Йосип – тато Миросі, Денис Степан (Білецький) староста на весіллі, Катерина Патрик з чоловіком, сусіди і подружка Миросі, сестра Люба, мій дружбан Павлів Зеник зі Львова, третій ряд: Мердух Василь, Курач Володимир, Чернюх Люба, Шкоропад Василь, Мердух Михайло, Білецька (Закала) Ганя, Білецький Євген з дочкою Іванкою, Курач Мирослав, четвертий ряд; Мердух Дмитро з с. Рівня, Войтанович Василь, Чернюх Василь з с. Казумина, Микола Качан мій дружбан, Бобик Ганя сусідка з села, Закала Надя, Полеха Віталій – син Миросиної мами подружки.

Село Боброїди Престольний празник. 2004 р.

Перший ряд з ліва на право: Ромко Полосьмак, Хрестина Закала, Лака Оксана, Стадницька Юля, Стадницький Тарас, Другий ряд: Закала Ірина , на руках Закала Роман, Закала Оля, Лака Андрій, третій ряд: Закала Маруся, Роман Богдан, Мама, Тато, Закала Михайло, Четвертий ряд: Роман Володя, Стадницька Надія, Стадницький Ігор, Закала Оксана, Закала Ігор, пятий ряд: Роман Ярослава, Лака Ігор, Чупахін Анна, Полосьмак Марія, шостий ряд: Закала Мирослава, Лака Люба, Бобик Ганна, сьомий ряд: Закала Іван, Чупахін Володимир, Михайло Недовіз. Ще в першому ряді сидить Лака Сергій якого не видно. З племінників немає Білецької Іванки. 17 племінників по лінії Закалів.

Білецька Іванка, Чупахіна Анна. 2022 р.

Лака Сергій з дружиною Юлею та дочками.

Племінники по лінії Мердухів . Малинчак Мирося із сином Станіславом та Малинчак Василем і Мердух Таня. 1924 р. Швагра Тараса дочки.

Мої дочки мають 17 двоюрідних братів і сестер.