Райський Сад у нас: про дерево мелорн і сад козака Глоби в місті Дніпро

Цей сад (офіційне його ім’я – Центральний дитячий міський парк ім. Л. Глоби) має зараз всі ознаки священного гаю.  І, найголовніше, в цьому саді дуже приємно тренуватися! І люди в ньому тренуються  на порядок більше, ніж в будь-якому іншому парку! Цей сад притягує, наче магніт залізо,  розумних та дієвих, сильних та красивих, радісних та грайливих людей! Людей, яких я здатен любити. В цьому саду заборонено продавати та вживати алкоголь (бо це дитячий парк).

Тут є тенісний майданчик:

Є баскетбольний майданчик,  різноманітні турніки для стріт-воркауту. Станом на 2014 рік це був найкращий майданчик в Україні.

Ще є тренажерний майданчик, а декілька місяців тому тут був скалодром та канатна переправа.

У саду Глоби ростуть фруктові дерева, і дехто збирає фрукти. Тут ростуть шампіньйони (зокрема, під тенісними столами), і дехто також їх збирає.

Тут можна орендувати веломобілі різноманітних конструкцій, тут відбуваються тренування зі скандинавської ходи, тут грає скрипка та співають солов'ї.

Тут діти та дорослі тренуються з карате. Тут також тренуються метати сулиці на влучність.

Тут на ставку можна покататися на водному велосипеді чи орендувати водяну сферу, тут є концертна зала, тут люди самі грають на різноманітних музичних інструментах, співають та танцюють!

Ну, звісно, тут ще малюють та грають в шахи.

Тут ще є декілька автодромів та дитяча залізниця.

Отже, люди створюють Райський сад в міру своєї досконалості. Можна і треба поліпшувати та вдосконалювати себе, можна і треба допомагати своїм ближнім в їхньому самовдосконаленні.

Значну допомогу для цього надає Райський Сад взагалі, і Дерево Життя зокрема. І їх також треба вдосконалювати та поліпшувати, задля підвищення ефективності самовдосконалення людей. І розповсюджувати досвід, обмінюватись ним. Саме це я вважаю богослужінням.

Майже забув одну з головних речей: там ще мешкає та працює Правда. Це ж дещо говорить вам, шановні добродії?

Ось як багато чудесного можна помітити поблизу себе, якщо поглянути на звичні, здавалось би, речі, під незвичним кутом.