Прийняти зовнішність якої-небудь людини завжди простіше, коли вона подібна на нас. Дослідження, проведене фахівцями Стенфордського університету, показує, що підвищена активність певної ділянки кори головного мозку, відповідальної за «сприйняття зовнішності», може пояснить феномен расового несприйняття і антагонізму між людьми. Таким чином, учені вперше провели паралель між поведінкою окремих соціальних груп і діяльністю конкретного мозкового центру.
«Нам удалося виявити ту ділянку кори головного мозку, в якій сприйняття зовнішності на расовому рівні є природним процесом», – говорить Дженіфер Еберхардт, дослідник із Стенфордського університету.
Еберхардт і її колеги змогли зафіксувати підвищену активність в так званій веретеноподібній лицьовій зоні (ВЛЗ) кори головного мозку, коли африканцям і євро-американцям запропонували вивчити фотографії з особами представників іншої раси.
ВЛЗ була активнішою в той момент, коли кожна з груп вивчала і розпізнавала осіб представників однойменної раси.
Люди, в яких ЛВЗ опинилася пошкодженою або блокованою, в ході дослідження не змогли однозначно сказати, до якої раси належить та або інша особа.
Хоча причини расового неприйняття ще належить вивчити ретельно, саме по собі дослідження, проведене социопсихологами Стенфордського університету, відкриває нову сторінку в даному питанні. За словами Елізабет Фелпс, психолога і соціолога з Нью-йоркського університету, не лише зовнішність визначає поняття расової приналежності – це ще і культурний феномен, який не можна виключати із загальної програми дослідження.
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Расизм – це природно
Світ:
Спецтема:
Вчені виявили ділянку кори головного мозку, в якій сприйняття зовнішності на расовому рівні є природним процесом.
09071202e.jpg
Прийняти зовнішність якої-небудь людини завжди простіше, коли вона подібна на нас. Дослідження, проведене фахівцями Стенфордського університету, показує, що підвищена активність певної ділянки кори головного мозку, відповідальної за «сприйняття зовнішності», може пояснить феномен расового несприйняття і антагонізму між людьми. Таким чином, учені вперше провели паралель між поведінкою окремих соціальних груп і діяльністю конкретного мозкового центру.
«Нам удалося виявити ту ділянку кори головного мозку, в якій сприйняття зовнішності на расовому рівні є природним процесом», – говорить Дженіфер Еберхардт, дослідник із Стенфордського університету.
Еберхардт і її колеги змогли зафіксувати підвищену активність в так званій веретеноподібній лицьовій зоні (ВЛЗ) кори головного мозку, коли африканцям і євро-американцям запропонували вивчити фотографії з особами представників іншої раси.
ВЛЗ була активнішою в той момент, коли кожна з груп вивчала і розпізнавала осіб представників однойменної раси.
Люди, в яких ЛВЗ опинилася пошкодженою або блокованою, в ході дослідження не змогли однозначно сказати, до якої раси належить та або інша особа.
Хоча причини расового неприйняття ще належить вивчити ретельно, саме по собі дослідження, проведене социопсихологами Стенфордського університету, відкриває нову сторінку в даному питанні. За словами Елізабет Фелпс, психолога і соціолога з Нью-йоркського університету, не лише зовнішність визначає поняття расової приналежності – це ще і культурний феномен, який не можна виключати із загальної програми дослідження.
Джерело: rambler.ru
В тему:
Мозкові клітини вміють розпізнавати представників свого етносу
“Володар кілець”: логіка расового мислення
Небезпека змішаних шлюбів
Етногенетичні інтереси і міжрасові змішування. Нова книжка Франка Солтера в огляді Майкла Полігнано
Доповідь білого доктора
Тягар білої людини
Ціна міжрасових стосунків
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?