Раса Хреста

Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне матимете у спадщину (Матвій, 19.28-29)/

ФЕНОМЕН РАСИ

Почнемо з визначення: Раса — це група людей, яка за властивим їй поєднанням фізичних, психічних і духовних ознак відрізняється від будь-якої іншої і завжди відтворює лише собі подібних.

— Але яке це має відношення до палінгенезії і воскресіння?

Найбезпосередніше. Адже для здійснення боголюдської трансформації (воскресіння) потрібно володіти достатньо високим рівнем фізичних, психічних і духовно-вольових параметрів. Щоб їх досягнути протягом чергового життя (під час якого може відбутися воскресіння), потрібно народитися з високими стартовими параметрами: мати здорове тіло і якісне людське середовище, в якому культивуються знання про Царство Боже і виховується воля до здійснення фізичної трансформації.

— Звідки ж візьмуться ці “високі стартові параметри”?

Саме собою нічого не виникає. Щоб у наступному втіленні отримати сприятливі можливості, їх треба підготувати вже у цьому житті.

По-перше, треба залишити після себе здоровий і культурний народ, спроможний до стійкого розвитку протягом багатьох тисячоліть. Для цього треба постійно покращувати генофонд нації, плекати національну культуру, розвивати науку і мистецтво, посилювати економічну і мілітарну потужність.

По-друге, цей народ у найсуттєвішому має бути подібним до тебе теперішнього, щоб у наступному втіленні безпомилково спрацював механізм “подібне притягується до подібного”. Адже якщо через 100 чи 200 років твій народ втратить свою ідентичність, то твій дух може “притягнутися не туди”, наприклад, народитися не в Україні, а десь в Центральній Африці. Наші предки знали про таку небезпеку, тому постійно згадували своїх предків і молилися за них, у таких спосіб подаючи їм сигнал про те, де знаходяться “свої”. Крім того, вони намагалися підтримувати надійний зв’язок з Батьківщиною, тому, мандруючи світами, завжди брали з собою українську землю, а коли вмирали, то прикладали її до рани, щоб вона увійшла в українську кров, або клали її до мертвого тіла. Національні традиції, пісні, історична пам’ять, українська мова — все це підтримує нашу неповторність і служить маяком для духів наших предків, що стоять на порозі нового втілення і готуються до ризикованого стрибка-занурення у стихію цього фізичного світу.

— Яким же чином можна завжди потрапляти до “своїх”?

Відповідь вже зрозуміла: треба плекати расу, тобто солідарну групу людей, яка завжди відтворює лише собі подібних. Тому що раса — це швидка течія в океані життя, це швидкісний ліфт у майбутнє, це можливість завжди знаходитися серед друзів, у теплі братерської любові та під родинним захистом.

Усе сказане вище про расу як послідовність групового розвитку в палінгенезії для наших предків було самозрозумілим (у цьому найкраще переконує “Велесова книга”). Звідси повага до традиції, плекання пам’яті про предків, турбота про нащадків і готовність йти заради них на будь-які жертви. Згадайте, з якою відвагою йшли на смерть козаки (див. “Архетип вепра у психологічних війнах Хмельницького” // Перехід-IV, випуск 11). Чому вони це робили? Бо знали найсуттєвіше про природу нашого світу: що самовіддана боротьба вдосконалює дух, що, плекаючи культуру і захищаючи рідну природу, ми готуємо собі життя в майбутній Україні, що, залишаючи після себе здорове і чисте покоління, готуємо собі здорові і чисті тіла для наступного колективного втілення.

АВТОБАН В МАЙБУТНЄ

Наведені міркування дозволяють ширше поглянути на феномен раси. Випадає так, що раса — це стратегія прискореної еволюції через палінгенезію однорідної групи духовних сутностей, пов’язаних спільною історією, спільно пережитими радощами і стражданнями, взаємною любов’ю і волею до спільного майбутнього. Втілені духовні сутності — люди — готують умови для приходу у світ невтілених членів групи і своїми піснями, любов’ю, мовою, думками, спогадами притягують їх до себе. Ті ж члени расової групи, що перебувають у світі духів, у міру своїх можливостей допомагають своїм земним друзям-родичам-землякам, разом з ангельською ієрархією подаючи їм духовну підтримку, ідеї, інформацію, підказки — передусім у снах і змінених станах свідомості.

Як будь-яка жива система, раса є відкритою: до неї іноді можуть долучитися сторонні духовні сутності, від неї іноді можуть відійти ті, які ще вчора були своїми. Наявність на планеті достатньої кількості рас — цих стрімких антропотоків у майбутнє — сприяє еволюції всього людства. Важливо лише потрапити у потік тієї раси, яка найкраще відповідає природі духовної сутності і є найефективнішою стратегією її розвитку в палінгенезії.

Уявлення про феномен раси як однорідного стрімкого руху-потоку закодоване в арійських мовах. Перше значення (однорідність, чистота, незмішуваність) випливає з самої конструкції Ра (сонячна, небесна) + Са (чистота), тобто “сонячна” або “небесна чистота”, звідки українське “роса” — чиста небесна вода. Друге значення знаходимо в англійській мові, відомій своїми архаїзмами, де слово race має два головні значення: 1) змагання у швидкості, перегони, швидкий рух, стрімкий потік; 2) раса, рід, порода.

Тож раси нагадують смуги руху широкої автостради, по яких можна їхати з різною швидкістю. Кожен учасник руху-палінгенезії в ідеалі має вибрати ту смугу, яка відповідає потужності його “машини” (духовної сутності). Погано, коли потрапляєш не на свою смугу: занадто повільну (втрачаєш час і страждаєш від того, що не можеш себе реалізувати) або занадто швидку (страждаєш від постійного відчуття своєї недорозвиненості).

Міжрасове змішування прискорює розвиток “повільних” і сповільнює розвиток “швидких”. “Швидкі” за великим рахунком зацікавлені в прискоренні “повільних” (адже рухатися вперед доводиться всім людством), але так, щоб це не сповільнювало самих “швидких”. Останнім часом на смузі арійської раси відбулося різке сповільнення: вона повільно розвивається сама і мало допомагає іншим. Треба відкривати нову арійську швидкісну смугу (трасу-4) і переходити на неї тим, у кого швидкий “автомобіль”.

Раса починається з одного етносу, народження якого супроводжується пасіонарним спалахом і демографічним вибухом, унаслідок чого частини етносу розселяются на навколиші території, де вони можуть перетворитися на самостійні етноси. Етноси, які вийшли з одного кореню, складають суперетнос, який у ході розвитку-розгортання, у свою чергу, може розділитися на окремі суперетноси.

Так, Біла раса (раса європейських кроманьйонців, або бореалів) народилася в районі 25 тис. до н. е. і за кілька тисячоліть опанувала мало не весь світ. Наступний пасіонарний спалах припадає на 55 ст. до н. е., коли в кроманьйонському середовищі народилася Арійська раса, що означало перехід Білої раси на якісно вищий рівень розвитку. Сьогодні Арійська раса переживає трансформаційну кризу, подоланням якої буде народження першого етносу нової раси — нових аріїв.

АДАМ, РАМА, ХРЕСТОС

Народження нової раси та її розвиток відбувається за прикладом Першолюдини, в якій утілені найвищі параметри раси. Термін “Першолюдина” означає першість за реалізацією якостей, які дрімають в кожній людині тієї ж раси, що й Першолюдина. Тому Першолюдина є ідеальним расовим архетипом, зразком для наслідування, символом раси.

Народження кроманьйонців-бореалів пов’язують з Адамом (від Асман-Атман — боголюдина), якого вважають Першолюдиною Білої раси. Згідно з традицією, Адам був русявим, сонячним, рудим.

Першолюдиною Арійської раси традиційно вважається Рама (від Ра + Ма — “той, хто поєднує божественне і земне”, символом такого поєднання є хрест), він же Ману—Ной—Їма—Гопал—Купала—Аполлон—Одін. Його народження започаткувало літочислення “від сотворення нового світу” — від 5508 р. до н. е., яке офіційно проіснувало в Україні до 1720 року. Обидві раси виникли в Північному Надчорномор’ї, оскільки ця територія є головним планетарним расотворчим центром.

Становлення нової арійської раси, що протягом наступних тисячоліть має розвинутися у боголюдство, відбудеться на цій же території і здійснюватиметься за прикладом Ісуса Христа — Першолюдини нових аріїв. До речі, народження Христа (“хрест” і “рама” є синонімами) 2 тисячоліття тому започаткувало сучасне літочислення.

Бореали, арії, нові арії — це найстрімкіший еволюційний потік-палінгенезія розвитку людства. Локомотивом цього потоку є Син Божий, який втілювався під іменами Адам—Рама—Христос і ставав Першолюдиною відповідної раси (див.: “Четверте пришестя Спасителя” // Перехід-IV, випуск 8). Вся расова група рухається за ним у палінгенезії, а земним фундаментом цього расового потоку є Україна (Борія—Гіперборія—Вишня Борія). Однією з назв української землі є Русь, тобто “та, що знаходиться у постійному русі” — крізь віки, тисячоліття й ери.

ПЕРЕТВОРЕННЯ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ

Важливо, що під час кожного Свого пришестя Син Божий здійснював особисту трансформацію, яка залишала незнищимий слід у пам’яті Його нащадків. Людей найбільше вражало те, що трансформація здійснювалася на межі життя і смерті.

Так, Адама було занурено у “міцний сон”, а сон — це “мала смерть”. Після пробудження він отримав довгострокову пам’ять, тобто повноцінну психіку-душу (психіка на таємній символічній мові позначається словом “жінка”, тоді як дух — словом “чоловік”). Результатом перетворення стало те, що “назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і польовій звірині” (Буття, 22.20). Здатність до запам’ятовування великих масивів інформації, унормування знань і всього суспільного життя стала характерною особливістю кроманьйонців Борії (Землі вепра) — раси другого психоінформаційного рівня (рівня нормативного мислення).

Рама-Одін заради переходу на вищий рівень мислення і життєдіяльності приніс себе в жертву: згідно з переказами, Він прибив себе списом до світового дерева і в агонії провисів на ньому 9 днів, аж доки Йому відкрилося мистецтво рун. Рунічна система — це перший алфавіт і прив’язана до нього система знань про Всесвіт (див. “Згадай себе!” // Перехід-IV, випуск 11), побудована не на механічному запам’ятовуванні (як у випадку з 50 000 китайських ієрогліфів), а на логічному і творчому мисленні (кілька десятків літер + логіка їх комбінування). Саме творчість і здатність долати рутину стала характерною рисою раси аріїв Гіперборії (Вищої Борії) — раси третього психоінформаційного рівня, тобто рівня творчості.

Ісус Хрестос помер на дереві розп’яття, а на третій день перетворив своє тіло на трансформоване “тіло воскресіння”. Своїм воскресінням він дав імпульс і зразок для формування нових аріїв — раси четвертого психоінформаційного рівня (рівня цілісності та мудрості). Як і під час Свого попереднього втілення в особі Рами, Хрестос залишив після себе Вчення і Організацію (Церкву). Хрестова Церква була створена в Галілеї (а не в Єрусалимі) з кола учнів-галілеян (нащадків західноукраїнських галів), тому протягом кількох століть послідовників Хреста найчастіше називали галілеянами (див. Етнічна основа хрестиянства: гали—галілеяни—тиверці).

Нагадаємо, що напередодні розп’яття Хрестос призначив зустріч з апостолами в Галілеї: “А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галілеї” (Мт 26.32, Мк 14.28), “Швидше ідіть та скажіть Його учням, що Він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галілеї, там Його й побачите” (Мт 28.7, Мк 16.7), “Не бійтеся, ідіть сповістіть моїх братів, щоб ішли до Галілеї, там Мене побачать” (Мт 20.10).

Зустрівши у призначеному місці Своїх учнів, Хрестос заклав організаційну основу Своєї Церкви. Для цього Він дав учням останні настанови, поблагословив їх і наснажив їх силою Святого Духа: “А одинадцять учнів пішли до Галілеї на гору, куди призначив їм Ісус, і, побачивши Його, вклонилися, а деякі засумнівалися. Ісус, приступивши, сказав їм: Дана мені вся влада на небі й на землі. Отже, йдіть і навчайте усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, наставляючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами в усі дні до закінчення віку” (Мт 28.1-19, Мк 16.15-18). “І сказав їм Ісус знову: Мир вам! Як послав мене Отець, — і я посилаю вас. Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа” (Ів 20.21-23). Таким чином, народження церковної організації нової раси відбулося в арійській Галілеї після зіслання на апостолів Святого Духа.

Галілеяни були народом, який першим прийняв Хрестове вчення, тобто хрестиянство має галілеянську етнічну основу (див. “Етнічна основа хрестиянства”). Після Хрестового наказу: “Йдіть і навчайте усі народи!” апостоли разом з численними учнями негайно приступили до його виконання. З цього моменту почалися вихід галілеян з Палестини і проповідь Євангелія по всьому світу.

Якщо Христовем воскресінням і благословенням Святим Духом було започатковано створення нової раси, то Хрестовими стражданнями, розп’яттям і страстною смертю була остаточно оформлена функція юдейства як Хрестового противника і цивілізаційно-расового антагоніста щодо раси і цивілізації нових аріїв. Ця функція антитези щодо арійської тези була вибрана юдейством свідомо і добровільно, всупереч Хрестовій проповіді і чудесам, які Він здійснив для них в Юдеї та Єрусалимі: “Увесь народ волав: Кров Його на нас і на наших дітях” (Мт 27.22-25). Антитеза не є самодостатньою: вона може існувати лише разом з тезою, подібно до того, як тінь може існувати лише за наявності джерела світла. В ході боротьби з основним процесом (тезою) антитеза стимулює його розвиток і сприяє максимальному розгортанню його потенцій. При цьому кожний юдействуючий має можливість вийти з потоку антитези, і багато хто це вже зробив.

ЗА ПРИКЛАДОМ ПЕРШОЛЮДИНИ

Хрестос, будучи Першолюдиною і архетипом раси нових аріїв, своїм життям і воскресінням показав важливі закономірності сучасного расотворення.

1. Протягом деякого часу раса нових аріїв має розвиватися приховано (фаза ембріонального розвитку).

2. Вихід раси на світовий рівень (після 2015 року) відбудеться несподівано, так само як Хрестос почав свою діяльність несподівано.

3. Перед цим потрібно здійснити глибоке оздоровлення тіла і душі..

4. Народження нових аріїв відбудеться в ситуації гострої кризи, коли Перехід до нової раси стане єдиним способом порятунку. Прообразом такої кризи стали “міцний сон” Адама, агонія Одіна на світовому дереві, страстна смерть Хреста на дереві розп’яття.

НЕБЕСНИЙ ДЕСАНТ

Як ми вже говорили, народження нової раси починається з організованої діяльності людей, які є носіями духовного вогню, божественного жару — з аріїв, пасіонаріїв, жарців (від jar — жар, ярість, сонячність).

Носіями цієї особливої внутрішньої сили є група високорозвинених духовних сутностей, які у критичний момент расотворення втілюються на нашій землі. Отож не треба чекати, поки в Україну прийдуть кращі за нас. Якщо вже ми прийшли у цей вирішальний час, то ми і маємо стати кращими.

Серед нас обов’язково є й ті, які в одному з колишніх утілень були разом з апостолами — вони допоможуть всім нам згадати Хреста і відновити Його вчення.

Сходження нових аріїв у фізичний світ нагадує закидання десанту на окуповану ворогом територію. У нинішню Україну цей десант вже прийшов, його членом є кожен із нас. Тож треба негайно зробити те, що зазвичай роблять десантники після приземлення: визначитися на місцевості, розпізнати своїх, зібратися разом, уточнити план дій і розпочати штурм.

Хай Буде!

Вишня Борія, Київ,
16 березня 2004 Р.Х. (7512 Р.Р.)

---------------------------------------
В тему:

Жнива Господні починаються в 2004 році

Дерзайте, діти Бога!

Воскресіння живих і “воскресіння мертвих”

Пристрасті по Гібсону

Тотальна війна