Радісно народиться знову (+аудіо)

Аудіоверсія статті: Радісно народиться знову

Василь повернувся з війни живим і здоровим. Повернувся без перемоги, але й без ран. Все одно та війна була за чужі імперські інтереси, тому так навіть краще. Почалось веселе молоде життя: друзі, дівчата, швидка їзда на мотоциклі...

Але раптом дишло від воза врізалось в живіт і розірвало шкіру. Кров людська, хоч і не водиця, але потекла із рани на землицю. Життєво важливі органи зостались цілі. Всього-на-всього можна було зупинити кровотечу, але серед компаньйонів не знайшлось того, хто б це зробив.

Можливо, Василь усвідомив кумедність свого становища, або з усіх сил намагався тримати присутність духа. Хоча йому мало бути боляче, він помер із усмішкою на устах від надмірної втрати крові. Ця усмішка так і застигла на його обличчі.

Люди, які мили покійника, намагались забрати з лиця посмішку. Але не змогли. Вона знову уперто поверталась назад.

Похорон був унікальний. Тіло покійника замість відспівування могли вінчати. Присутні або плакали, або ридали. І тільки покійник, наче насміхаючись, демонстрував усім присутнім веселу усмішку. Так, наче трохи співчував цим нещасним живим істотам, в яких було надто багато людського.

Тож так і поховали. Оце контраст! Усі навколо сумують, плачуть і голосять і тільки покійнику весело!

Тут можна замислитись: “За що Василеві така дурна і нагла смерть?” Може він на війні когось убив? Але відповідь можна отримати тільки, якщо розглянути події в більшому часовому діапазоні. Василь не встиг одружитись, і йому не зраджували обидві дружини. Не довелось виховувати байстрюка, як це було з його братом. Він не убив рідного брата, як це зробив його кузен. Він не брехав нагло родичам, щоб видурити у них гроші, як це зробила його сестра. Не працював на ворогів під час вітчизняної війни, як це робив його кумнат. Не переховувався від переслідування за законом в іншій країні, як його племінник. Не спивався алкоголем у інвалідному візку, як його батько. Не сумував, як його згорьована мати, споглядаючи оце все. Ні! У його злочинно-алкогольній сім’ї він виявився винятком, бо раптово загинув у розквіті сил. Його смерть була не покаранням, а нагородою. Він виявився щасливчиком, бо у пам’яті Василь залишиться молодим, щедрим і життєрадісним.

То може, хто радісно помер, той радісно народиться знову?