Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
Тимур Де-Бальзак
  • Відвідувань: 2
  • Переглядів: 2

Прожити життя й не обидлячитися...

Моя українська бабуся (царство їй небесне!) колись казала: "Життя прожити непросто - часом з квасом, порою з водою". Я вже теж трішечки пожив на білому світі, тож на власній шкурі відчув всю справедливість бабусиних слів. Але протягом життя мене цікавили не тільки прислів'я та приказки, але й цілком конкретні проблеми. Наприклад, як прожити життя (так-так, часом з квасом, порою з водою) й не обидлячитися... Насправді то є неабияка проблема!

11_image.jpg

Микита Хрущов у різні роки
Микита Хрущов у різні роки

Нещодавно на очі потрапила оця фотографія:

Знаєте, хто це? Слюсар (!!!) однієї з шахт Юзовки (тепер славетного міста Донецька) Микита Хрущов з дружиною в 1916 році. До речі, тоді Російська імперія була втягнута у І Світову війну - це так, між іншим... Вся промисловість, включаючи вуглевидобуток, віддає все для фронту, все для перемоги, а шахтний слюсар фотографується в костюмі-трійці, при білій сорочці та з краваткою-метеликом...

Про цей період свого життя Микита Сергійович згадував наступне: "… працюючи простим слюсарем, заробляв 45 руб. при цінах на чорний хліб в 2 коп., на білий - 4 копійки, фунт сала - 22 коп., яйце коштувало копійку, чоботи, найкращі «Скороходівські» – 7 руб.". Додам: якщо судити за цією фотографією, молодий шахтний слюсар аж ніяк не бідував.

Звісно, цю фотографію та інформацію можна було би вважати фейком. Можна було б - якби не одне "але". З жовтня 1998 року по березень 2000 року мені довелось працювати прес-секретарем Мінвуглепрому України. Далі міністерство ліквідували, зливши разом з Міненерго... але я про інше. Найбільш впливовою відомчою шахтарською газетою була щомісячна "Сбойка" (так називається місце стикування двох тунелів, які дві бригади робітників прокладають назустріч один одному) - а за посадовими обов'язками, саме я курував всю галузеву пресу. Отже, саме в названій газеті прочитав якось мемуари старого потомственого шахтаря, найяскравіший момент яких можна викласти наступним чином. Коли цей шахтар був ще малим хлопчиськом, то побачив якось у діда (колишнього шахтаря, тодішнього пенсіонера) старезний, ще дореволюційний знімок. На ньому була зображена група чоловіків у добротних костюмах-трійках, в білих сорочках, при краватках. Поруч - нарядні жінки, очевидно, дружини. Тоді між онуком і дідусем відбулася дивна розмова:

- Діду, хто ці люди?

- Шахтарі.

- Шахтарі?!

- Так, онучку!

- То мабуть, це якісь майстри?..

- Ні, онучку, звичайні шахтарі. Оцей прохідник, оцей відкарник, оцей коногон... А оце я.

- Але ж ви нарядилися, немовби якісь пани!.. А як же експлуатація трудящих мас жадібними капіталістами?!

- Розумієш, онучку, тут таке діло... Хто до революції хотів жити по-людськи, той жив по-людськи, хто хотів жити як бидло - жив як бидло. Ми хотіли виходити в люди - тож і виходили, і дітей могли віддавати в науку, щоб їхні долі складалися ще краще від наших... Але ти про це краще нікому не розповідай, бо це небезпечно.

Тому я вірю, що наведена фотографія шахтного слюсаря Микити Хрущова з дружиною та відомості про їхнє дореволюційне трудове життя - це ніякий не фейк. А от наступне його фото - через 8 років:

Завершилась т.зв. "громадянська" війна. У 1924 році Микита Сергійович перебував, як зазвичай писали в тогочасних біографіях, "на партійній і господарській роботі". Але, за його ж власними згадками, рівень життя низового партгоспкерівника не йшов ні в яке порівняння з передреволюційним життям якогось там шахтного слюсаря. Причому Микита Сергійович добре розумів, що багато-багато хто веде життя ще гірше, ніж він - низовий активіст!..

А щоб жити ще краще, товаришу Хрущову довелось робити партійну кар'єру. А там всяке ставалось... Треба було виявляти жорсткість - він виявляв. Треба було у вишиванці танцювати перед товаришем Сталіним - він танцював. Треба було культ цього ж таки Сталіна розвінчати - він розвінчав. Треба було в ООН чоботом по трибуні стукати й грозитися "показати Кузькіну мать" прогнилому Заходу - він стукав і грозився.

Все, що треба було в житті робити - він робив. От тільки одне дивно: не стикується якось образ молодого слюсаря в костюмі-трійці, при білій сорочці з краваткою-метеликом з образом хамуватого (якщо не сказати - свинопикого) радянського генсека. Хоча й одягнений він на піку кар'єри в добротний костюм при білій сорочці та білій краватці, та ще й при орденах-медалях, проте відчувається: обидлячився наш Микита Сергійович! Обидлячився невідворотно...

А це свідчить лише про одне: не хотів він по-людськи жити! Не хотів розвиватися, самовдосконалюватися - хотів свинячити... і щоб оточуючі теж свинячили так само, як і він. Таким і став результат його життя. Таким і збудували СРСР, про що геніально проспівав Володимир Висоцький:

В кабаках зеленый штоф
И белые салфетки:
Рай для нищих и шутов,
Мне ж - как птице в клетке!..

https://www.youtube.com/watch?v=-KdPhGBwkvE

Так, життя прожити непросто - часом з квасом, порою з водою. От тільки коли життя тобі у келих підливає водичку замість кваску, не можна спокушатися моментом і ставати бидлом! Бо шлях обидлячування - це шлях в нікуди. Ти просто станеш великим бидлом - ото й усе!.. Але кому від цього стане краще?.. І чи стане від цього кращим наш світ?.. Отже, немає іншого шляху, достойного справжньої Людини, окрім самовдосконалення.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

+++
Це так.
П.С. Гарна ілюстрація до Твоїх слів, Тимуре "немає іншого шляху, достойного справжньої Людини, окрім самовдосконалення."

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

+++
Це так.
П.С. Гарна ілюстрація до Твоїх слів, Тимуре "немає іншого шляху, достойного справжньої Людини, окрім самовдосконалення."

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)