Пращури завжди промовляють до нас через увічнені образи та історичні пам'ятки. Щодня ми проходимо біля них вулицями стародавнього Києва. Але ми настільки збурені й заклопотані повсякденням, що нам годі дослухатись до звернень наших пращурів. То їхній світогляд та символи цього світогляду відображені у бронзі чи міді, у камені та цеглі прадавньої кладки святинь. А як прислухатися чи придивитися, забринить тобі одвічна надія, що істина й справедливість не гинуть у хаосі історичних перипетій та розбратів, а проростають через наше сьогодення у будучність. Так само, як і пам’ять про засновників Києва – Кия, Щека, Хорива та сестри їхньої Либеді, що дійшла до нас через «Повість временних літ» Нестора Літописця.
Сьогодні знову звертаються до нас легендарні засновники Києва, як і тоді, у лютому 2010 року. Але, щоб краще зрозуміти зв’язок з нашим недалеким минулим, згадаймо 1982 рік, в якому відбулася знакова подія. В парку біля моста Патона встановили нинішній символ Києва, який офіційно названо «Летюча Либідь», і відкрили його з нагоди півторатисячолітнього ювілею міста 22 травня 1982 року. Як бачимо, цифра «22» схожа на силует лебедів, та й той, хто розуміється на герметичному знанні нумерології (кажуть же: «Число править світом») може підтвердити, що цим днем правила енергія Двійки - «2». Все дуже просто: 2+2+5+1+9+8+2=29=11=2. Мабуть, тому цей день 22 травня 1982 року, багатократно освячений Либіддю і став початком святкування міста Києва і відліком його півторатисячолітньої історії.
Недарма «Летюча Либідь» стала символом міста Києва. Скульптурний геній Василя Бородая тонко відчув жіночу постать Либеді, її Небесний Оберіг золотоверхого Києва від зухвалих потуг загарбників на усі часи.
І ось вже понад три десятиліття пам’ятник-лодія засновникам Києва прикрашає набережну Дніпра. «Летюча Либідь» припала до серця киянам, особливо молодятам, які так люблять бувати біля неї у день свого весілля. І вочевидь ніхто й ніколи б не звернув увагу на містичну символіку цього красивого монумента, якби ця сама містика не втрутилась у долю нашої країни 25 лютого 2010 року – в день інаугурації четвертого президента України Віктора Януковича.
Сталося незвичайне. Рівно за добу, в ніч з 23 на 24 лютого, пам’ятник несподівано руйнується. Постаті Щека й Хорива уже на ранок того ж дня перестають вражати своєю величавою поставою, бо їх зруйнувала якась незрима сила. А над поверженими фігурами своїх братів із грізними попередженням та застереженням для нас залишились вивищуватися Либідь разом із Києм.
Усім митцям і творчим людям відомо, як пов’язана їхня доля з долею їхніх творінь. Можливо, то був знак творцю, який народив у своїх думках і створив своїми руками чудовий символ Києва. Так і сталося, відновивши своє улюблене творіння, 19 квітня 2010 року пішов з життя видатний скульптор нашої епохи Василь Бородай, і Матінка-Земля забрала в свої обійми Лебединого творця.
Повертаючись до пригоди з пам’ятником-лодією, нагадаємо, що руйнація сталася напередодні інаугурації президента. Звісно, в цьому побачили недобрий знак. Чи треба розтлумачувати, що означало таке саморуйнування пам’ятника засновникам Києва, та ще й напередодні інаугурації? І якби ж тільки це!
Але ж і двері Верховної Ради «намагалися виштовхнути» новообраного президента…
...І його таки було "виштовхнуто", але ж чотири роки потому.
І знову ж таки це сталося у день Либеді, 22.02.2014, коли Верховна Рада України ухвалила постанову про відсторонення президента.
Третьою поганою прикметою для Віктора Януковича був вінок, який упав на нього при вшануванні пам’яті невідомого солдата. Тоді президент, мабуть, сприйняв цей знак на свій рахунок. А втім, може, й не сприйняв. Про що це свідчило, ми бачимо сьогодні: скільком людям злочинний режим Януковича обірвав життя, скільком родинам приніс горе, скільки родин зробив осиротілими...
Так що ж хотіла сказати нам Либідь тоді, у лютому 2010 року? Про що попереджала, від чого застерігала, від чого прагнула нас усіх уберегти?
Якби ж то знаття...
Тепер усім це відомо… Але ж як боляче, що так запізно ми прокидаємося від сплячки, ціною яких втрат ми починаємо прислухатися до наших предків, вшановувати пам’ять героїв рідної землі не тільки покладанням квітів до їхніх пам’ятників, але й відчуттям того духовного зв’язку з нашими великими пращурами, навіки вкарбованого у символах нашого сьогодення. А символ, як відомо, означає «з’єдную».
Що ж пророкувала нам Либідь у той доленосний для країни день - день інаугурації четвертого президента? Вона вочевидь хотіла вберегти нас від тієї чорної сили, яка проникла у саме серце країни – славетний стольний град і повідомити, що не вдасться знищити український дух нації, бо є протисила.
І це - Київ (Кий) та його Сестра-Душа – Либідь. Бо ж здавна відомо, що «Кий» у перекладі із санскриту – вождь, жезл, посох, булава. А булава - це символ влади та лідерства, що донині зберегається в козацьких традиціях. Саме на символи Кия й спокусилася темна зграя злочинців, однак несила їм було зрозуміти, що Кий – це не тільки влада вождя, а перш за все це – Син Землі, і його призначення, місія – любити та захищати рідну Землю.
Мабуть, відтоді, як прийшов загарбник на високі пагорби Дніпра із лютою ненавистю до Києва та його славних мешканців (лише за те, що кияни під час виборів відмовилися за нього голосувати як за президента), місто та країну і взяли під свій безпосередній покров Син Земли – Кий та Небесна покровителька – Либідь-Оранта.
Можливо, комусь це здається вигадкою. Можна з цього приводу багато сперечатися, що все це притягнуто за вуха. Можна нариватися на зверхні погляди раціоналістів, циніків та ортодоксів...
Але ж пишемо для інших: для тих, хто прокидається, і хто відчув підтримку Неба, - особливо у ті жахливі дні 18 – 20 лютого 2014 року, коли здавалося, що вже не буде вороття. Бо ж то Лебедина сотня злетіла в небо, залишаючи нам такі жадані, довгоочікувані перемогу, мир та надію на краще. Їхнє життя яскравою блискавкою спалахнуло, щоб вмить обірватися, у місті Либеді, бо усі вони - молоді хлопці та зрілі чоловіки є її Небесні лицарі, які завжди приходять у світ з єдиною метою – продовжити споконвічну боротьбу зі злом і очистити наш світ від цього бруду. Так бувало на обширах нашої Неньки України, але ж завжди вороги діставали відсіч. Бо хіба ж збагнути їм порухи вільної української душі, її віковічні орнаменти та символи на теренах прадавніх краєвидів?!
Молилася Україна, молилися за межами України, за її синів і дочок, які відстоювали свою гідність, своє майбутнє. Матері України благали-молили Небесну Ладу Богородицю, Оранту-Берегиню стати Непорушною Стіною, зберегти їхніх рідних та близьких…
Дякувати Небу, нас почули.
Здійснилося велике пророцтво Либеді. Ми раптом відчули підтримку Неба… Коли заграла райдуга Материнського Покрова Лади-Богородиці, руйнівна сила віддзеркалювача припинила свою вбивчу дію.
Це сталося, і жорна зупинилися…
На тонкому плані стовпи срібно-золотої енерґії зафонтанували над Майданом, над святинями Києва, і в першу чергу - над тими, що утворюють Небесний трикутник.
І саме в цей час, надвечір 20 лютого 2014 року Верховна Рада уперше за три місяці протистояння нарешті проявила єдність у прийнятті доленосних для країни рішень. Бо більш за все іскрило над будівлею парламенту.
Отож і ми, доньки та сини України, звернулися з молитвою до Цариці Небесної, як і наші предки в часи лихоліття зверталися до Лади-Богородиці, Покрови, Оранті-Либеді, щоб Вона захистила і накрила їх обереговим рушником-блискавкою. Либідь-Оранта – Берегиня нашого улюбленого міста Києва і усієї України, провісниця славних ратних перемог наших героїчних предків. Тому хто з мечем до нас іде, той від меча й загине.
Як нагорі, так і внизу. Як на небі, так і на землі.
Комусь це може здатися маячнею, але ми пишемо це для думаючих серцем – для тих, хто навчився читати і сприймати дійсність на всіх рівнях свідомості. Бо вони відчули присутність Небесної покровительки – Оранти-Либеді, Святої Покрови, - яка проявилась у багатьох іпостасях у той поворотний час для усіх нас, але ж перш за все для захисників Майдану.
Вклонімося Небесній Покровительці, яка накрила своїм Небесним Крилом Київський Майдан та усю Україну і вберегла сотні й тисячі життів від жахіття чорної чуми, яка роками косила наш люд. Вклонімося Оранті-Либеді й подякуємо за те, що своєю Благодаттю і Небесною райдугою зупинила масове кровопролиття на Майдані та посіяла в серцях людей віру в Спасіння. Вклонімося Небесному захисникові й покровителеві Києва Архангелу Михаїлу, який приборкав силу чорного ангела і поставив Небесний захист проти зграї нелюдей.
А депутатам Верховної Ради України, які впродовж трьох місяців не змогли налагодити свою роботу і знайти порозуміння, тим самим затягли країну у криваву бійню, годилося б пам’ятати, що та сама іпостась Небесної Покровительки разом із Лебединим військом світиться під куполом парламенту. І зараз влада в Україні – це влада Либеді, Оранти-Софії. Це сталося у день Либеді – 22 лютого цього доленосного для України 2014 року.
Бо гряде її довгоочікуваний час.
Якою мірою це стосується Верховної Ради, поки що важко сказати. Але кожна думка, кожне слово, кожна дія, спрямовані проти інтересів народу, якому вони присягалися служити – усе це відстежується і перебуває під невсипущим Оком Вищої Судді, яка править і на небі, і на землі. Небесна Покровителька знає, як подати знаки своєму Лебединому війську.
То ж будьмо пильними!
Так само, як і у разі прийняття рішень новим урядом України без схвалення Громадською Радою, Небесна Рада залишає за собою право втручатися. Оранта-Либідь та її віддане Лебедине військо небожителів у будь-який час готові відновити Справедливість. Бо само Небо допомагає Києву, Україні та Божою благодаттю розливається по усьому світу.
І це – не просто слова. Пригляньмося уважніше до обличчя Києва, і явиться нам Жіночий Лик.
А зараз хотілося б побажати новим урядовцям бути відповідальними й чесними перед своїм народом і кожну мить пам’ятати, якою ціною вони отримали цю владу. Тому бажано не загравати з народом, бо дамоклів меч із силою блискавки (вона є символом небесного воїнства), може обірвати цю гру будь-якої миті, як це сталося з попередниками, – навіть оком не встигли моргнути. Бо ж цей Меч Правосуддя тримає сама Покровителька усього українського народу, усієї української нації.
Славімо Софію-Премудрість Божу, Оранту-Либідь та її Лебедине воїнство! Бо розпочався новий час Либеді, гряде Її влада як на небі, так і на землі. А ще віддавна відомо, що влада Софії-Оранти – це влада Віри, Надії, Любові, а також Чистоти, Смирения, Благості та Слави.
Славімо Либідь-Оранту! Це вона накрила Неньку своїм Обережним Крилом. Це вона, узрівши чорних воронів, що зазіхають на нашу цілісність і єдність, разом з Архангелом Михаїлом та його військом стає Непорушною Стіною, застерігаючи від територіального розкроювання та розпорошення України.
Будьмо обачними!
Пам'ятаймо, що це вона, Оранта-Либідь, наша Берегиня, позбавила убивцю-правителя підтримки його колишніх духівників із Лаври та ченців з Афону. Сказано ж бо, що не можна молитися водночас і Богові, і Мамоні. Минулося...
То може сьогодні, коли діходить кінця Прощий тиждень, Віктору Януковичу слід було б перейнятися не тільки своєю долею, але й долею своєї душі і звернутися до українського народу з покаянням та вимолюванням прощення за ті криваві події, за те, що у тяжку годину він зрадницьки залишив країну та свій народ. Та замість цього, він волає про безпеку іншої держави, просить, щоб захистили його від свого ж народу. Більше того, він вводить в оману громадян сусідньої держави про те, що насправді коїться в Україні.
Що можна сказати про таку людину, і чи то є людина? Навіть страшно уявити, на які прокляття він спонукає своїх нащадків, який кінець передрік собі, якщо досі не може зупинитися…
Але бентежить інше: які жінки його ростили, які жінки його любили, які жінки були поруч, коли він віддавав накази на «зачистку» Майдану? Якщо він і досі не може зупинитися, і досі продовжує війну проти свого народу. Що мають в середині такі жінки, які породили такого монстра? І чи може кожна з них називати себе жінкою-берегинею, сподіватися на Богородичний Покров, якщо віддавали свою любов, свою енергію, свої знання людині-звіру, віддавали своє сакральне джерело жіночності заради користі?!
Вочевидь, у цьому, що сталося, є і їх провина, і саме з цим їм далі жити…
Як на небі, так і на землі.
Тож Бог їм Суддя…
Здійснилося пророцтво, яке дала нам Либідь у лютому 2010 року. Сталося перше очищення України…
Тож славімо Оранту-Либідь та її Лебедине воїнство!
Вклоняймося Лицарям-Лебедям та їхнім земним Матерям!
Вічна пам’ять Героям! Щиро дякуємо за ваш Лебединий політ над Ненькою Україною! За дарування надії на очищення та оновлення України!
* * *
Як у більшості країн, назва нашої Батьківщини «Україна» пов’язана з іменем Небесної Покровительки і відповідно до санкритських лексем означає «Царська» (Басілея). В основі міфологічного імені-образу “Україна” лежить дієслово “раяти” – “радіти” (Радогоща-Софія). Смисл назви "Україна" з праслав’янської та санскриту передає, інакше кажучи, – "Спільне благо" й водночас "Правляча", «Полярна» „Даруюча” („Дарниця”), „Гоща”.
З давніх давен знали, что Божа Матір вибрала Україну своим уділом, а Київ своєю обителлю, де протікає річка Либідь, де височать золотоверхі храми та монастирі.
Свято Покрови Богородиці в Україні набуло особливого статусу. Недарма ж пам’ятник Богданові Хмельницькому з „вказівною спрямованістю булави" стоїть біля митрополичого собору Святої Софії.
Такої кількісті святих мощів, як у Києві, немає більше ніде в світі, і це засвідчує освяченність Києва згори. А якщо до цього додати, ще й статус „матері городів руських” (рельєфним доказом тому є жіноче обличчя нашої столиці), то маємо всі підстави говорити про космічну місію України, про її „вказівну”, „спрямовуючу” роль „Провідної Одигитрії”.
Тому варто знати про це усім тим, хто марно намагається ззовні насильницькими шляхами та у войовничий спосіб отримати хоч шмат української землі, чи то південь, чи то схід країни.
Годилося б пам’ятати нашим добрим сусідам, що накреслений Небом на землях України Хрест лягає на угіддя й святині Богородиці, отже, зрушити чи урізати його неможливо, бо цю землю благословила сама Цариця Небесна.
Часи змінюються...
Оранта-Либідь, Покрова-Богородиця знайде, у який спосіб приборкати зухвалі потуги охочих до її угідь, а своїх люблячих дітей наставляє на порозуміння, мир та громадський спокій.
Бо ж ми одного коріння. Братаймося та пам’ятаймо про свої витоки. Шануймо своїх прабатьків. Шукаймо мирні шляхи для воз’єднання братерських народів, з благословення Софїї-Оранти, Берегині-Покрови. І завжди пам’ятаймо, що живемо на єдиній Лебединій благословенній землі, на єдиних спільних угіддях, освячених Небесною Покровителькою!
І сьогодні, у день Прощої неділі, Оранта-Либідь звертається до своїх земних сестер України й Росїї з єдиним проханням – остудити гарячі голови своїх синів, не піддаватися на провокації з боку темної зграї коршунів, приборкати підбурювачів братовбивства й чутливіше прислухатися до Неба…
Либідь-Оранта, Цариця Небесна застерігає тимчасових намісників Бога на землі від підштовхування братніх народів до кривавої бійні. Бо ж найстрашніший гріх перед Ладою Богородицею – благословляти її синів один проти одного на неминучу загибель. Дослухаймося до Цариці Небесної, пам’ятаймо Небесні знаки Голгофи Соловецької.
Як на небі, так і на землі.
Молімося за Україну! Благаймо Ладу Богородицю захистити Неньку, зберегти її Лебедині землі!
Славімо Царицю Небесну!
Настає час пробудження…Настає епоха Либеді-Оранти.
І саме на Україну, і Росію покладена місія відновлення Лебединих шляхів з Полярної півночі на Причорноморський південь. Бо обом відведена доленосна місія спрямовувати та виводити світ із поглинання у темряву. Бо обидві, і Україна, і Росія, навіки пов’язані родовими узами, освяченими самим Небом – узами віковічних угіддь Лади-Богородиці, Цариці Небесної. Отож обидві сестри, Україна і Росія, є нездоланними рушійними силами Світу, підпорядкованими Небесній Оранті-Либеді, Цариці Небесній. І вже невдовзі той час пробудження, коли усі ми, і українці, і росіяни, і увесь світ відчуємо небесну благодать очищення, просвітлення і єдності.
Тож прислухаймося до свого серця (українці, росіяни, татари, вірмени, греки та інші), шануймо один одного, проторюймо Лебедині шляхи разом, пліч-о-пліч, бо ж ми є діти однієї Матері, дослухаймося до Неї, дослухаймося до Неба… Сьогодні це і є Небесним Пророцтвом Либеді, нашої Небесної Покровительки, яке вона промовляє до нас. Почуймо Її голос…
Як на небі, так і на землі.
Славімо Либідь-Оранту!
* * *
25 лютого 2014 року стартувала передвиборча президентська кампанія – це наразі збіглося з початком нового космічного циклу, що розпочався символічно з Дзеркала (тобто відображення). Тому Небо вторить усім охочим потрапити у крісло президента, що Либідь пильно віддзеркалюватиме усе: який стрижень всередині і який вектор зовні у тих самих охочих до влади, а усім думаючим серцем радить своєчасно сприймати Її небесні Знаки. Бо цей день відзначився встановленням двох дзеркал: одного на небі, а другого на землі.
Космічна прозорість.
Настає Лебедина епоха, і це - закон Космосу. Ще з прадавніх часів було відомо чотири іпостасі космосу, що складають його цілісність – гармонію. Тому те, що порушує Божественну гармонію и суперечить закону Космоса, жорстоко карається Силами Неба.
Пам'ятаймо про це кожну мить!
А нам усім, українцям та росіянам, татарам та полякам, азербайджанцям, грузинам, грекам та вірменам, представникам усіх національних меншин, які складають український народ, українську націю, варто пам’ятати, що жодна влада не повинна отримувати свої повноваження через людські жертвоприношення.
Обираймо тих, хто тяготиться владою, а не тих, хто з усіх сил намагається добутися до неї. Обираймо Лицарів Духа.
Тоді й будемо гідними пам’яті тих Лебедів, що злетіли у небо.
* * *
ІНШІ СТАТТІ МІРИ КИЄВЕЦЬ ТА ДАНИ ЛИБУШЕ:
ОБЕРЕЖНЕ КОЛО ЛИБЕДІ
ТАВРИДА–ЛИБІДЬ: ЛЕБЕДИНИЙ ФОРПОСТ СВІТЛИХ СИЛ
ЛЕБЕДИНА ВДЯЧНІСТЬ І ДОКІР УКРАЇНИ-РУСІ
ТРИВОЖНЕ НЕБО НАД ЛЕБЕДИНИМ ЦАРСТВОМ – УКРАЇНОЮ
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ
Аналіз подій крізь призму святинь, глибокий і логічний. Авторка широко вживає архаїчну лексику, наче торкається до чогось давнього, але незвіданого нами... Текст викладено у духовній площині, пронизаний ірраціональними відчуттями, викликає певні роздуми ... Доцільно вжито багато епітетів та порівнянь... Дякую, п. Мірі за цікавий матеріал.
Як прийнято на нашому сайті (хай не ображається автор), зроблю мовностилістичний аналіз тексту.
Отже, зауваження:
“Пророцтво Либеді: Символічний Знак Очищення України -
“Пророцтво Либеді: символічний знак очищення України.
“Пращури завжди говорять до нас через увічнені образи” - Пращури завжди промовляють до нас через увічнені образи...
“що нам годі дослухатися, як промовляють до нас наші пращури“ - (щоб уникнути повторення) - що нам годі дослухатись до звернень наших пращурів.
“як і тоді у лютому 2010 року” - (треба виділити) як і тоді, у лютому 2010 року .
“Але щоб краще зрозуміти зв’язок з нашим недалеким минулим, згадаймо”- Але, щоб краще зрозуміти зв’язок з нашим недалеким минулим, згадаймо...
"символ Києва, офіційно названий «Летюча Либідь» - символ Києва, який офіційно названо «Летюча Либідь»
“півторатисячолітнього “ - півтора тисячолітнього ...
“та й ті, хто розуміється” - та й той, хто розуміється...може підтвердити
“многажди” - росіянізм — не один раз, кілька раз , багатократно ...
“ваятеля” - росіянізм — скульптор, різьбар, у цьому тексті — автор, творець...
“Верховна Рада уперше за три місяці протистояння нарешті почала знаходити єдність “ - Верховна Рада уперше за три місяці протистояння нарешті проявила єдність ...
“усе це відстежується і знаходиться під невсипущим Оком Вищої Судді” - усе це відстежується і перебуває під невсипущим Оком Вищої Судді...
Не погоджуюсь із такими думками авторки: “розриву багатьох родинних зв’язків братніх народів”. “Бо ж ми одного коріння “, “і Україна, і Росія, навіки пов’язані родовими узами”. Витоки у нас різні. У нас арійське коріння, у них — ординське.
Прошу ознайомитись глибше: Белинский В. Страна Моксель, или Откритие Великороссии, - К.: “Вид. ім. Олени Теліги”, 2006.
Творімо разом мову Сенсар!
Коментарі
Аналіз подій крізь призму святинь, глибокий і логічний. Авторка широко вживає архаїчну лексику, наче торкається до чогось давнього, але незвіданого нами... Текст викладено у духовній площині, пронизаний ірраціональними відчуттями, викликає певні роздуми ... Доцільно вжито багато епітетів та порівнянь... Дякую, п. Мірі за цікавий матеріал.
Як прийнято на нашому сайті (хай не ображається автор), зроблю мовностилістичний аналіз тексту.
Отже, зауваження:
“Пророцтво Либеді: Символічний Знак Очищення України -
“Пророцтво Либеді: символічний знак очищення України.
“Пращури завжди говорять до нас через увічнені образи” - Пращури завжди промовляють до нас через увічнені образи...
“що нам годі дослухатися, як промовляють до нас наші пращури“ - (щоб уникнути повторення) - що нам годі дослухатись до звернень наших пращурів.
“як і тоді у лютому 2010 року” - (треба виділити) як і тоді, у лютому 2010 року .
“Але щоб краще зрозуміти зв’язок з нашим недалеким минулим, згадаймо”- Але, щоб краще зрозуміти зв’язок з нашим недалеким минулим, згадаймо...
"символ Києва, офіційно названий «Летюча Либідь» - символ Києва, який офіційно названо «Летюча Либідь»
“півторатисячолітнього “ - півтора тисячолітнього ...
“та й ті, хто розуміється” - та й той, хто розуміється...може підтвердити
“многажди” - росіянізм — не один раз, кілька раз , багатократно ...
“ваятеля” - росіянізм — скульптор, різьбар, у цьому тексті — автор, творець...
“Верховна Рада уперше за три місяці протистояння нарешті почала знаходити єдність “ - Верховна Рада уперше за три місяці протистояння нарешті проявила єдність ...
“усе це відстежується і знаходиться під невсипущим Оком Вищої Судді” - усе це відстежується і перебуває під невсипущим Оком Вищої Судді...
Не погоджуюсь із такими думками авторки: “розриву багатьох родинних зв’язків братніх народів”. “Бо ж ми одного коріння “, “і Україна, і Росія, навіки пов’язані родовими узами”. Витоки у нас різні. У нас арійське коріння, у них — ординське.
Прошу ознайомитись глибше: Белинский В. Страна Моксель, или Откритие Великороссии, - К.: “Вид. ім. Олени Теліги”, 2006.
Творімо разом мову Сенсар!