У попередній відеопередачі ми дійшли згоди, що для правильного формування постіндустріальної цивілізації необхідно мати власну політологічну школу. Вона може розвиватися у вигляді дипломного проекту Богдана Беня на кафедрі філософії Інституту Міжмор’я.
Теорія повинна постійно перевірятися практикою і добрими плодами. Експериментальним прототипом для перевірки політологічних напрацювань може стати АНСДП, яка також розвиватиметься у вигляді дипломного проекту на кафедрі лідерства.
Для того, щоб політологічна школа стала гармонійною частиною загального проекту постіндустріального Міжмор’я, необхідно чітко визначити її місце в цьому проекті. Рухаємось від загального до часткового.
Найзагальнішим поняттям у нашому проекті є світогляд і оснований на ньому спосіб життя.
Творення нового світу завжди починається продуктивного духовного імпульсу, носіями якого є шляхетні люди. У європейській традиції шляхетні люди позначаються терміном «арії», що значить ярі, сонячні, життєтворчі, божественні (від кореня *яр-*ар*-ра – бог, божественне сонце). Звідси слово «аристократія» – «влада найкращих». На санскриті слово «шляхетний» звучить як «ар’я».
Світогляд шляхетних людей (аріїв) називається «Арійським світоглядом», а оснований на ньому спосіб життя позначається терміном «Арійство».
Формою державного устрою, що відповідає арійському способу життя, є аристократична республіка. Її сенс у тому, що на всіх рівнях суспільної організації лідерами спільнот є найкращі, які або обираються своїми спільнотами, або самовисуваються і підтримуються своїми прихильниками.
Головний сенс Арійського світогляду полягає в тому, що людина є втіленою божественною сутністю, яка протягом багатьох земних втілень опановує психофізичний світ і розвивається від людини до боголюдини. Перетворення на боголюдину – центральна ідея Арійського світогляду.
Теорія і практика цілеспрямованого розвитку до боголюдського стану є підсистемою арійського світогляду і способу життя. Ця підсистема називається релігією (від ре – лига, тобто «відновлення зв’язку»), оскільки йдеться про відновлення зв’язку між людською особистістю і її внутрішньою божественною сутністю.
Арійська релігія – це релігія знань, тому в індоарійській традиції вона позначалася терміном «Віди» (відання, знання). Після приходу Ісуса Хреста, який підняв Віди на вищий рівень, ця релігія називається Аріянство. Відтак Аріянство – це релігія, яка є цілеспрямованою підсистемою Арійства.
Психіка людини має два компоненти – логічний (дискретний) і емоційно-образний (аналоговий). Логічне мислення здійснюється за допомогою лівої півкулі головного мозку, а емоційно-образне – за допомогою правої півкулі.
Логічну взаємодію з реальністю досліджує філософія, натомість емоційно-образний контакт з реальністю здійснює мистецтво.
Аріянська філософія була заснована Ісусом Хрестом. Починаючи з II ст. вона називалась «динамістичне монархіанство» або «динамізм». Слово «динамізм» походить від гелленського слова «δυναμις» (дунаміс): сила, потужність, могутність, спроможність, потенція, вартість, значення, сенс (Древнегреческо-русский словарь И. Х. Дворецкого. – М., 1958).
Сучасним прикладним підрозділом філософії динамізму є «філософія успіху», яскравим представником якої є Наполеон Гілл.
Аріянське мистецтво відрізняється тим, що воно несе красу і позитивні емоції, а його надзавданням є спрямування людини до самовдосконалення, освіти, професійного зростання, перетворення на реалізовану людину (арія, надлюдину) і боголюдину («ельфа» – в термінах Міжмор’я).
Підрозділом філософії, спрямованим на дослідження питань влади і державного управління, є політична філософія, або ж політологія (політична наука).
Прикладними компонентами політичної філософії є політична аналітика і політична технологія. Вони співвідносяться як теорія і практика.
Політичною аналітикою називається осмислення конкретних подій та їх коментування з погляду політології. Фахівці в цій галузі називаються політичними аналітиками (політичними коментаторами).
Політичною технологією називається сукупність методів і практичних дій, спрямованих на досягнення необхідної політичної мети. У нашому випадку політичною метою є успішність проекту АНСДП. Ефективність політичної технології є критерієм правильності всієї політичної філософії.
На основі сказаного вище у нас виникає така ієрархія діяльності:
Особливістю описаної ієрархії є те, що вона здійснюється у Просторі волі, тобто в паралельній реальності щодо існуючої політики Простору боротьби. Паралельні площини не перетинаються. А якщо й перетинаються, то дуже рідко і тільки тоді, коли ми цього дуже хочемо.
Прошу висловлювати свої думки щодо запропонованої класифікації, ставити запитання і давати пропозиції для підготовки наступних відеопередач на Intermarium.TV з практичної політології.
Правильно рухаємось до мети.
Коментарі
Політик -це той хто гармонізує гілки влади. Тобто філософія і буття має гармонійно співіснувати не лише в соціумі а й з навколишнім середовищем. Виходити один з одного і доповнювати один одного. Я правильно розумію напрямок?
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Саме так. Політика - це здійснення влади. Первинним є корінь "полі", що означає "багато". Слово "влада" має корінь "лад" і означає "наведення ладу".
Тому політика - це владнання інтересів багатьох, гармонізація поведінки багатьох сторін взаємодії.
Це стосується не тільки людей, а й природи, з якою ці люди взаємодіють.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
"Політичною аналітикою називається осмислення конкретних подій та їх коментування з погляду політології. Фахівці в цій галузі називаються політичними аналітиками (політичними коментаторами)."
Хіба тільки подій? А аналіз політичних систем?
Цікаво, а чи є політична синтетика, тобто про синтез політичних систем?
Подія - це зміна властивостей. Політична аналітика відстежує, досліджує, аналізує, коментує політичні зміни, зазвичай в режимі "тут і тепер".
Політологія (політична філософія, політична наука) працює на вищому режимі абстракції. Вона досліджує сутнісні, визначальні, архетипові, стабільні властивості систем.
Якщо говорити про "політичну синтетику", то вона більш властива саме для політології.
Все, що робиться з власної волі, – добро!