Передвиборні обіцянки Дональда Трампа працюють навіть без їх реалізації

Мене завжди вражала здатність американської ангажованої преси звертати прискіпливу увагу на дрібниці, на другорядні деталі.

Ось виявили на столі в Овальному кабінеті червону кнопку, якою президент викликає обслуговуючий персонал. Цей обурливий факт довго обсмоктували, дружно висміюючи погані манери білодомівського набоба.

Але ж кнопка там була і до того, Трамп меблі не міняв, але президенту Обамі лакей, мабуть, приносив щось духовне, для втамування чисто духовної спраги - молитовник або в крайньому випадку запис класичної музики - а цей, треба ж, замовляє склянку кока-коли. Докотилася велика держава!

Червона кнопка у кабінеті Барака Обами, 2009 р.

З іншого боку, не менш вражаюча і здатність журналістів не бачити великого плану. Скільки витрачено було слів на опис протестів воістину епічних масштабів, якими неодмінно повинні були бути відзначені перші сто днів президентства Трампа!

На грандіозній січневій демонстрації у Вашингтоні багато ораторів закінчували свої виступи обіцянками зустрітися на тому ж місці в кінці квітня, щоб відзначити найбільш провальні сто днів правління в історії Америки. У тому, що вони виявляться провальними, було навіть якось непристойно сумніватися. Деякі допитливі газетярі прикидали, скільки народу зберуть очікувані марші в країні і в світі - виходило ніяк не менше 10 мільйонів.

Але помиляється той, хто думає, що вільна преса якось вдумливо прокоментувала той дивовижний факт, що в кінці квітня ні в американській столиці, ні десь ще в світі ніяких антитрампівських виступів не було - ні великих, ні маленьких, взагалі ніяких не було!

Загадковий факт не відзначився навіть згадкою, не кажучи вже про спробу аналізу причин. І нічого - проїхали!

Було не до того: журналісти вже щосили вентилювали актуальніші сенсації, викривали нову велику брехню Трампа. Головним достоїнством журналістики перестала бути чіпка "слоняча" пам'ять, здатність вчепитися в тему, довести думку до кінця. Сьогодні в медіа цінується інстинкт миттєвого забуття, коротка, як у риби, пам'ять тривалістю 15 секунд.

Якщо не розуміти значення слова "брехня", то великою брехнею виявляються абсолютно всі наміри американського президента.

Обіцяв, наприклад, добудувати паркан на кордоні з Мексикою - і навіть цегли в фундамент не поклав! Правда, сама ця серйозна загроза викликала несподіваний ефект: за даними газети The New York Times, число нелегалів з січня цього року впало десь на 65 відсотків. Тобто прикордонна стіна є, хай навіть вона невидима, віртуальна! Вона вже зведена в головах нещасних мексиканців, що думали про незаконний  перехід кордону. Вона вже працює, хоча ще не коштувала американцям ні цента.

Хіба це не переконливий приклад великої брехні з боку «Непередбачуваного», який обіцяв витратити на стіну 20 мільярдів доларів, а сам не витратив?

Обіцяв бути ізоляціоністом, дбати тільки про своє і знову обдурив: малою кров'ю - одним ракетним ударом - повернув Америці роль вирішального гравця в складному Близькосхідному регіоні.

Далі скрізь по тій же схемі: натяк на дію зазвичай виявляється настільки ж результативним, як саме діяння.

Трамп ще тільки обіцяв знизити податки і державні витрати, а економіка Сполучених Штатів вже створює нові робочі місця, залучаючи інвестиції та повертаючи в країну мільйони доларів, що втекли від Обами в аутсорсинг.

Безробіття в Штатах зараз найнижче за останнє десятиліття, а економічний приріст вище, ніж в єврозоні, не кажучи вже про Росію, де все відбувається за Сурковим - все "білянуля".

Одне тільки скасування надмірного регулювання, за найбільш консервативними оцінками, заощадило американському господарству понад 60 мільярдів доларів, а підрахувати матеріальні та моральні збитки для злодійкуватих чиновників - і відповідно, вигоду для держави - від заборони на лобіювання бізнесу взагалі не видається можливим.

Якщо позитивні тенденції збережуться і намітиться перегрів, Трамп цілком може стримати радикалізм нововведень, десь спустити на гальма - скажімо, знизити податкове ставку не на 20, як обіцяв, а всього лише на 10 відсотків.

Передвиборча обіцянка ніколи не буває вивіреною, як математичне рівняння, в ній головне - вектор розвитку.

Якщо комусь дуже хочеться, це можна буде назвати великою брехнею, але навряд чи це вразить  «Непередбачуваного» – він дивиться поверх голів.

Автор: Єфім Фіштейн - міжнародний оглядач Радіо Свобода