Омолодження голодуванням тварин та людини

Згадав про забуту методику харчування, яку свого часу запропонував кандидат біологічних наук Аракелян Сурен Авакович (1927 року народження), і якою свого часу трохи користувався.

Про нього писали на початку вісімдесятих років минулого сторіччя.

Зараз про це можна прочитати на ресурсах filonov.net  neboley.com.ua

Далі йде переклад тексту із вище наведених джерел:

«Важке підвоєнне дитинство серед гір Вірменії. У родини було восьмеро дітей, росли без батька. Тримали овець, птахів, головною годувальнецьою була корова Чинарка. Кормів не вистачало, тобто Чинарка голодувала разом з усіма, особливо взимку.

Кожна зима могла стати для Чинарки останньою, але вона трималася, не рік і не два.

Потім Сурен вчився у зооветеринарному технікумі й приїзджав до дому на канікули, а Чинарка собі жила й молоко давала, хоча її вік як для корови вже був вельми похилим. Замість звичайних дванадцяти років прожила двадцять, може жила б далі, якби її все ж таки не позбулися.

Чинарку молодий зоотехник згадув не раз. Перебуваючи на посаді головного ветеринара підмосковного радгоспу «Останкіно» наважився на сміливий експеримент.

Ожирівших старих курей, що перестали нестися, він почав морити голодом. Жодних кормів – тільки вода із добавками, в основі яких трави із його рідної Вірменії. На жаль, ані в тій давній публікації, ані у сучасних джерелах не говориться, що то за трави. В тодішній публікації Сурен посилався, що не може назвати їх через те, що триває випробування у Фармкомітеті СРСР. Чим те випробування закінчилося - не відомо.

Аракелян умовно називав ту суміш антистресовою.  При тривалому голодуванні птахи та тварини починають панікувати, впадають у розпач. Напування тією сумішшю їх мало заспокоювати.

Результат був вражаючим. Після голодування кури знову почали нести яйця.

Це стало приводом для проведення вже великого наукового експерименту. Експеримент було проведено в 1964 році в м. Маркс Саратовської області на базі НДІ птахівництва. Там Сурен Авакович працював після закінчення аспірантури.

Тисяча япоських курей-рекордисток, що віджили свій вік й мали піти вже на м'ясо, було віддано Аракеляну.

Почалося семиденне ФКГ – фізіологічно корисне голодування: так вчений назвав голодування із використанням антистресового препарату. То був ризик й не тільки для японських курей. В СРСР вічно не вистачало мяса, а тут мова йшла про більш ніж півтори тони курятини, за яку відповідав Аракелян.

Через місяць сталося диво. В облізлих старих курей виросло молоде пір’я. Птахи стали рухливими, енергійними, голос став високим, майже як у курчат. А головне, омолоджені кури почали знову нести яйця.

Із офіційного звіту: через місяць після ФПГ неслися 63% курей, ще через місяць – вже 91%.

Кури, що пройшли місячне ФКГ, стали жити в середньому вісімнадцять років замість звичайних шести. Видовий термін життя було подовжено втроє!

Що відбувається при фізілогічно корисному голодуванні у тварин?

Організм тварин нібито стає на капітальний ремонт. Із клітин виводиться натрій, на його місце із міжклітинного простору потрапляє калій. Завалося б проста заміна одного хімічного елементу на інший, схожий.

Але натрієві солі сприяють консервації органічних речовин. За звичайного харчування в клітинах консервуються усі продукти життєдіяльності. В тому числі й шлаки – головна причина старіння, за переконанням вченого. Вивести шлаки – запобігти старінню. Ось чому ФКГ – розумна профілактика «живої машини».

На собі автор ФКГ почав застосовувати з 1965 року, коли хворів хронічним гастритом й виразкою шлунку. Звичайне лікування результатів не давало.

Автор ФКГ стверджує, що воно може бути застосоване людиною. Особисто він голодував три дні на початку кожного місяця, тиждень – раз на три місяці, два тижні – раз на півроку й місяць один раз на рік. При цьому під час голодування він пив тільки воду із додаванням антистресового припарату.

У дні голодування двічі на день очищав кишківник, прополіскував ротову порожнину содовим розчином із додаванням десяти крапель йоду на склянку; тампонами змоченими у цьому розчині промивав вуха й ніс, приймав душ із дитячим милом.

ФКГ разом із натуральним харчуванням допомогли багатьом його знайомим позбутися атеросклерозу й обмінних поліартритів, гипертонії, деяких шлунково-кишкових захворювань, були випадки успішного лікування після інфаркту.

УВАГА. Чим харчувався вчений, коли не голодував!

Натуральне харчування: вживання виключно свіжих рослинних клітин й виключення їжі тваринного походження. Їв двічі на день. Один прийом їжі складав, наприклад, 50 грамів родзинок, АБО дві сирі морквинки, АБО один помаранч, яблуко, АБО 100 грамів свіжої капусти, АБО 50 грамів гороху, квасолі, чечевиці, АБО 100 грамів пшеничних зерен, гречки, перловки. Крупи й сухофрукти замочував, перед тим очищав їх горячою водою.

Калорій вистачало. По-перше, людині їх взагалі треба у три-п’ять разів менше, ніж вважається. По-друге, за натурального харчування й періодичного голодування енергетика організму раціональніша.

У м’ясі є ті ж самі незамінні амінокислоти, що й у сирих бобових рослинах, молодій кропиві, овочах та фруктах. У свої 56 років (на час тої публікації) він наближення старості не відчував, легко грався пудовою гирею. Сподівався, що програма 120-річної здорової життєдіяльності реалізується успішно.

Рецепт антистресового препарату, що можна використовувати замість його вірменських трав, від Сурена Аракеляна:

На 1 кілограм ваги на шість днів голодування – 0,01 г харчової лимонної кислоти, 0,01 мл настоянки м’яти, 2 г натурального меду, 2 мл води. 

Якщо, наприклад, ваша вага 80 килограмів й ви голодуєте 3 дні, то відповідно потрібна суміш у складі 0,4 г лимонної кислоти, 0,4 г настоянки м’яти, 80 грамів меду, 80 мл води. Це треба розділити на три частини й приймати раз на день.

Лимонна кислота – єдина з кислот, що сполучається в організмі із кальцієм. Лимоннокислий кальцій – унікальна життєво важлива сіль із лужними властивостями. При її розчиненні вивільняється фосфор і кальцій, що накопичилися у кісткових депо. При нашому харчуванні 60% фосфору й кальцію проходить транзитом. Сполучаючись в АТФ, лимонна кислота «горить», вивільняючи енергію. Якщо ви п’єте розчин меду з лимонною кислотою, то про жодне голодування мови вже нема – ви отримуєте відмінне харчування (адже мед дає фруктозу й біологічно активні речовини). Лимонна кислота, з’єднавшись із амінами, створює амінолимонну кислоту із від’ємним електричним зарядом. А із 21 незамінних амінокислот тільки три заряджено від’ємно.

Можна скористатися лимоном. Сік лимону містить 10% лимонної кислоти. Тобто одного лимона вистачить на триденну суміш для голодування.

Під час голодування (при погіршенні самопочуття й затримці випороження більше ніж на добу) обовязково треба робити клізми. Перед виходом із голодування треба обовязково приймати еубіотики для відновлення мікрофлори кішківника – біфідумбактерін, НАРІНЕ, ацідобак, або подібні».

Із власного досвіду перекладача

Методику харчування за Суреном Аракеляном почав практикувати з вересня 1983 року. Почав із триденного голодування. Зробив суміш за наданим рецептом, яку тримав у холодильнику. Денну дозу набирав у слоїк із-під ліків, клав у кишеню костюму і йшов на роботу. Найскладнішим був другий день голодування, коли починала боліти голова. Але достатньо було випити ковток тієї суміші - й головний біль вщухав. Після триденного голодування перейшов на режим харчування, як його описав Сурен.

Зранку їв якусь розмочену крупу, увечері готував собі свіжу капусту: шинкував, а потім товк її додаючи кілька крапель оцту. Від оцту капуста ставала солодкою. Мешкав тоді в аспірантському гуртожитку, так що усі мешканці глузували, мовляв, знов той блазень готує собі вечерю. Але мене ніколи не обходили чиїсь думки та коментарі, якщо я вирішував щось робити.

Уже через приблизно місяць такого харчування з’явилося відчуття нечуваної легкості при ходьбі й ясності у голові. Тоді я вже не займався жодним спортом, але міг легко пробігти потрібну відстань й при цьому дихання лишалося рівним й спокійним.

Одного разу в підрозділі, з яким я співпрацював, треба було допомогти піднести на п’ятий поверх п’ять потужних стабілізованих джерел живлення СИП-35, вони були досить важкі, можливо кілограмів сорок. Нести їх треба було за ручки з двох боків. Мені допомагав молодий огрядний молодший науковий співробітник. Під час переносу він швидко захекувався й просив робити перепочинок. Мені це було байдуже, дихання було рівним й спокійним.

АЛЕ! Під час перенесення останньої залізяки я відчув, що у мене підгинаються коліна. Рівне спокійне дихання, все як завжди й раптом підігнулися коліна. Дивовижне відчуття. Тоді я зрозумів, що така система харчування не підходить для людей, які постійно витрачають велику енергію, наприклад, шахтарів, металургів, взагалі людей важкої виснажливої фізичної праці.

Як і чому я припинив тоді таку систему харчування. Все було добре, поки мене не відправили в січні 1984 року у відрядження до Ленінграду. Поспіль було два відрядження, загалом вони тривали майже місяць. Погода взимку у Ленінграді не просто жахлива, вона мало сумісна із життям, бо поєднує майже стовідсоткову (в багатьох випадках саме стовідсоткову) вологість повітря й низьку його температуру, часто значно нижче нуля за Цельсієм. Жодних можливостей готувати собі там звичну вже для мене рослинну їжу не було. Довелося їсти, що прийдеться й де прийдеться. То ж через місяць після закінчення тих відряджень вже повністю на режим харчування за Суреном Аркеляном не повернувся.

Зараз повертаюся саме до цієї системи харчування.