Одна країна – два світи. За такої влади ми приречені на поразку
Всі дотичні до фронту знають, що на четвертий рік великої війни і на дванадцятий – російської агресії проти України там бракує майже всього: якісних турнікетів, швидких, дронів, тепловізорів, автомобілей, РЕБів тощо і звичайно – людей. А в цей час резерви НБУ пухнуть від грошей, банки казково багатіють на ОВДП, а в Буковелі відкривається надсучасний аквапарк «Мавка».
В Карпатах мали б виростати заводи з виробництва зброї. За Карпатські гори давно треба було перенести «Південмаш» та «Турбоатом». Але… Але Буковель (а не заводи з виробництва зброї) будується наче Каліфорнія у часи золотої лихоманки, пише Геннадій Друзенко у Фейсбук.
До речі, я не засуджую ані інвесторів, ані власників, ані навіть туристів, що там відпочивають. Бо рамку війни задає влада. Люди лишень приймають цю рамку чи ні.
Тому моє глибоке переконання залишається незмінним: аби вистояти в цій війні, ми маємо змінити владу, нездатну на справжню мобілізацію країни. Бо розбудовуючи «Буковель» під час війни, ми зраджуємо і прирікаємо на смерть тих, хто в шанцях. І спокушаємо тих, хто подумує про дезертирство. Бо сидіти в теплій воді відкритих басейнів посеред засніжених гір набагато привабливіше, аніж в мокрих холодних шанцях… Бо дивним чином і там, і там сидять українці призовного віку. І у тих, хто в шанцях, постає слушне запитання: а чому не навпаки?
"За такої влади ми приречені на поразку. Бо щоб виграти у росії, нам потрібно мобілізувати увесь наш ресурс: уряд, економіку, дипломатію, виробництво, громадянське суспільство тощо. А ми, кульгаючи на милицях добродійників та волонтерів, розбудовуємо ударними темпами «Буковель». Так і хочеться нагадати сучасним українським можновладцям, що останнім прихистком польського уряду в 1939 році був модний тогочасний курорт Заліщики. Але недовго…", – пише Друзенко.
Від себе запитаю: хто може собі дозволити по грошах такий відпочинок? Ціни в Буковелі завжди були надвисокими. Думаю, що зараз – не менші.
Наші інтереси:
Влада геть пустилася берегів. Не можна так роз'єднувати суспільство.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
Одна країна – два світи. За такої влади ми приречені на поразку
Всі дотичні до фронту знають, що на четвертий рік великої війни і на дванадцятий – російської агресії проти України там бракує майже всього: якісних турнікетів, швидких, дронів, тепловізорів, автомобілей, РЕБів тощо і звичайно – людей. А в цей час резерви НБУ пухнуть від грошей, банки казково багатіють на ОВДП, а в Буковелі відкривається надсучасний аквапарк «Мавка».
25040106.jpg
В Карпатах мали б виростати заводи з виробництва зброї. За Карпатські гори давно треба було перенести «Південмаш» та «Турбоатом». Але… Але Буковель (а не заводи з виробництва зброї) будується наче Каліфорнія у часи золотої лихоманки, пише Геннадій Друзенко у Фейсбук.
До речі, я не засуджую ані інвесторів, ані власників, ані навіть туристів, що там відпочивають. Бо рамку війни задає влада. Люди лишень приймають цю рамку чи ні.
Тому моє глибоке переконання залишається незмінним: аби вистояти в цій війні, ми маємо змінити владу, нездатну на справжню мобілізацію країни. Бо розбудовуючи «Буковель» під час війни, ми зраджуємо і прирікаємо на смерть тих, хто в шанцях. І спокушаємо тих, хто подумує про дезертирство. Бо сидіти в теплій воді відкритих басейнів посеред засніжених гір набагато привабливіше, аніж в мокрих холодних шанцях… Бо дивним чином і там, і там сидять українці призовного віку. І у тих, хто в шанцях, постає слушне запитання: а чому не навпаки?
"За такої влади ми приречені на поразку. Бо щоб виграти у росії, нам потрібно мобілізувати увесь наш ресурс: уряд, економіку, дипломатію, виробництво, громадянське суспільство тощо. А ми, кульгаючи на милицях добродійників та волонтерів, розбудовуємо ударними темпами «Буковель». Так і хочеться нагадати сучасним українським можновладцям, що останнім прихистком польського уряду в 1939 році був модний тогочасний курорт Заліщики. Але недовго…", – пише Друзенко.
Від себе запитаю: хто може собі дозволити по грошах такий відпочинок? Ціни в Буковелі завжди були надвисокими. Думаю, що зараз – не менші.
Влада геть пустилася берегів. Не можна так роз'єднувати суспільство.
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля