Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Нинішня війна – це гра у хованки. Уявлення про війну з окопами, бліндажами та рухом великих колон застаріло

Ігор Луценко, громадський діяч, народний депутат 8-го скликання, а до того – редактор і журналіст та активіст руху за збереження історичної забудови Києва, зараз воює на російсько-українській війні у складі ЗСУ. Він написав, як виглядає ця війна, зсередини. Називає її грою у хованки.

22051502.jpg

Фото: flickr Ministry of Defence USA

Нинішня війна – це гра у хованки. Обидві сторони мають силу-силенну артилерії, яка здатна знищити противника за десятки кілометрів. У повітрі літають рої дронів, чиї очі вдень і вночі направлені на земну поверхню. І якщо вони помічають щось цікаве – воно негайно стає ціллю, його, залежно від пріоритетності, ставлять у чергу на знищення артилерією, пише він у своїй статті на LB.ua.

Тому єдиний дієвий спосіб якось спробувати вижити – це сховатися. Або хоча б якось довести дронам свою непріоритетність і загубитися в черзі до смерті. Взагалі, ця черга – унікальна річ. Не якийсь бог, а простий капітан артилерії думає, коли йому пообідати, а коли знищити будинок, у якому живуть кілька солдатів противника. Кілька звичайних людей (коригувальник, артилеристи) вирішують, скільки житимуть їхні вороги залежно від погоди, наявності боєприпасів, а то й взагалі від власної втоми.

Люди, котрі стали цілями, мають шанс пожити довше просто тому, що з'явилися якісь інші, більш цікаві цілі. "Сьогодні ввечері працюємо по схованій у посадці бронетехніці, а ті на блокпосту нехай поживуть до завтра".

Ховаються всі. Ховається піхота – і їй це робити найпростіше. Бійці сидять по хатах, по лісосмугах і лісах і намагаються всіляко приховати ознаки свого існування.

Уявлення про війну з окопами, бліндажами та рухом великих колон застаріло. Це не значить, що росіяни не рухаються великими колонами – але вони це роблять усе рідше, і трагічні для них наслідки цього регулярно потрапляють у вірусне відео в мережі.

Окопи зазвичай порожні. До слушного моменту.

До них за змогою риють ходи сполучень, щоб із місць, де ховається піхота, ця піхота перебігла в окопи. Тоді, коли вже немає вибору, коли ворог уже близько і хоч-не-хоч треба оборонятися. До того ніхто не сидітиме в окопі просто так.

Звісно, повно винятків. Хтось сидить і готує їжу на вогні в селянському дворі. Хтось навіть робить вправи на відкритому повітрі. Але тут не Чечня чи Сирія. Така поведінка рано чи пізно карається. Небо наповнене нашими злими очима, і цих штучних очей стає дедалі більше.

***

Ховають техніку. Перш за все бронетехніку.

Гармати, танки, бойові машини – все це є вишуканими ласощами для артилерії, їх вона споживає у першу чергу. Тому бронетехніка ховається по насадженнях під шаром гілок, а в місті мімікрує під купи сміття чи залазить у кутки по дворах, щоб будинок закривав її від снарядів.

Сховатися бронетехніці непросто. Земля пам'ятає все – на ґрунті залишаються сліди, сліди залишаються і на асфальті, тому нерідко лігво техніки можна вирахувати.

У них принцип такий самий, як і у піхоти – виїхати на підготовлену позицію для вогню, стрельнути кілька разів і переїхати на інше місце, не чекаючи, поки туди прилетить снаряд.

Звісно, ховається авіація. Вертольоти цього місяця можна було лише чути. Вони випускають рій некерованих ракет з-за пагорба і розвертаються назад раніше, ніж ті прилетять і уразять ціль. Це стрільба насліпо, небезпечна лише тим, що хтось може не почути вертоліт і не сховатися.

Схоже, усіх російських вертолітників, котрі діяли по-іншому, українські пепеошники вже приземлили.

Артилерія теж ховається. Приміром, наші самохідні роблять кілька пострілів – і тікають, бо по них починає стріляти російська артилерія, по якій через кілька хвилин починає стріляти наша і т.п.

Рідкісне явище – коли виїжджають танки й стріляють один по одному. Я таке бачив, точніше чув, але це наслідок виняткової відчайдушності танкістів як особливої частини людства.

Найважче сховати вантажівки. Вони великі завдовжки та заввишки. Тому вантажівки – витратний матеріал війни.

***

Так було не завжди. Упевнені в домінуванні своєї артилерії й авіації, росіяни розміщували позиції серед полів, видимі за багато кілометрів. Як на навчаннях де-небудь у Ростовській області.

Від нашого артвогню зазнавали втрат, викликали вертольоти, щоб евакуювати поранених – українці збивали ці вертольоти. І так відбувалося по колу знову й знову, аж поки десь у далеких штабах знайшлося часу віддати наказ їм ховатися.

***

90% наших втрат – від артилерійського вогню. У росіян, ймовірно, такий показник менший у відносному вимірі (хоча, мабуть, більший в абсолютному), тому що з українською артилерією за голови окупантів змагається українська піхота. Вона має перевагу в легких протитанкових засобах, є “стугни”, Javelin і NLAW, тому росіян нищать ще й у зоні прямої видимості.

Але загалом більшість солдатів не бачать противника на власні очі місяцями, хоча бої йдуть запеклі.

 

Наші інтереси: 

Розуміти, що таке сучасна війна. Слава нашим воїнам! Слава ЗСУ!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Тому так важливі засоби знищення дронів. Щось обіцяли прислати по ленд-лізу.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Тому так важливі засоби знищення дронів. Щось обіцяли прислати по ленд-лізу.

Все, що робиться з власної волі, – добро!