Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року спричинило найсерйознішу кризу в Європі з часів Другої світової війни та зруйнувало міжнародний порядок, що склався після холодної війни. Це продемонструвало, що стримування на європейському напрямку зазнало невдачі, а очолюваний США альянс в Європі наразі стикається з безпрецедентними одночасними загрозами – з боку російського імперіалізму та зростанням Китаю.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі CEPA, опублікованому 30 листопада 2023 року.
Там зазначається, що з кризи з'являються можливості. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну об'єднало трансатлантичний альянс і його партнерів – трансатлантична спільнота сильна, як ніколи, а основним завданням НАТО була і залишається колективний захист Європи. Війна революціонізувала військову стратегію НАТО, перетворивши організацію на більш боєздатний військовий альянс і перейшовши до методу "deterrence by denial" (це стримування дії, роблячи її нездійсненною або малоймовірною для успіху, таким чином позбавляючи потенційного агресора впевненості в досягненні своїх цілей, – прим. моя, О.К.). Вона також змістила баланс сил в Європі на схід, поклавши початок стратегічній перебудові.
З лютого 2022 року стала очевидною проста істина – майбутнє трансатлантичного альянсу залежить від майбутнього України. Рівняння просте. Європа не є в безпеці, якщо Україна не в безпеці, і Сполучені Штати не є в безпеці, якщо Європа в небезпеці. Поразка в Україні не прийнятна для Сполучених Штатів та їхніх союзників. Поки Сполучені Штати й союзники та партнери України розглядають варіанти довгострокової безпеки України, суть полягає в тому, що єдиною довготривалою гарантією безпеки для України і Європи є членство України в НАТО. Це зміцнить Альянс, покращить стримування і посилить його можливості.
У цьому річному дослідженні викладено комплексне бачення і план архітектури європейської безпеки, що ґрунтується на восьми основних стратегічних принципах і десятках конкретних рекомендацій.
1. Довгострокова безпека України є основою трансатлантичної безпеки.
2. Європейська архітектура безпеки не буде повною без інтеграції так званих сірих зон в Європі.
3. Баланс сил в Європі змістився на схід, що вимагатиме модернізації оборонного потенціалу НАТО, включаючи постійну присутність на східному фланзі.
4. Зобов'язання НАТО щодо стримування (deterrence by denial) вимагає стійкої та скоординованої оборонно-промислової революції серед членів Альянсу.
5. Поразка в Україні означатиме кінець глобального лідерства США з глибокими та катастрофічними наслідками для американського стримування Китаю: найкращий спосіб стримування Китаю – це перемога над Росією в Україні.
6. Стратегічна агресивна позиція Росії навряд чи зміниться в найближчій або довгостроковій перспективі: післявоєнне російське керівництво не виключає військової конфронтації з НАТО.
7. Основним завданням НАТО має бути стримування Росії в Європі.
8. Країни так званого Глобального Півдня відіграватимуть ключову роль у визначенні майбутнього геостратегічної конкуренції: США та їхні союзники повинні сформувати стратегічний і цілеспрямований підхід до ключових партнерів у регіоні.
1. Обіцянка Україні щодо членства в НАТО має бути виконана швидко й ефективно.
2. У перехідний період до вступу України в НАТО Сполучені Штати повинні інституціоналізувати свою допомогу Україні у сфері безпеки, захистивши її від впливу мінливої та невизначеної внутрішньополітичної динаміки.
3. Сполучені Штати, НАТО і Європейський Союз (ЄС) повинні розпочати скоординований дипломатичний наступ і наступ "м'якої сили" на Глобальному Півдні, визначивши джерела популярності та важелів впливу Росії й Китаю і з'ясувавши, як його члени можуть конкурувати у протистоянні їм.
4. Завоювання сердець і умів на Глобальному Півдні за допомогою найкращої загальної пропозиції з точки зору партнерства і процвітання вимагатиме від США, Європи та інших ключових західних союзників і партнерів більшого залучення, інвестицій і уяви, ніж це було продемонстровано раніше, а також бачення Заходу, яке повністю включає ключових лідерів 21-го століття, таких як Індія, Бразилія, Південна Африка та Індонезія.
5. Сполучені Штати та їхні союзники повинні зосередитися на вдосконаленні й просуванні демократичного врядування на Заході, посиленні підтримки партнерів і колективному розв'язанні універсальних проблем, таких як прискорення кліматичних змін, продовольча безпека, громадська охорона здоров'я та управління міграцією.
1. "Стратегічна автономія" померла: Війна Росії в Україні підкреслила принизливу залежність Європи від Сполучених Штатів у питаннях оборони та безпеки. Натомість Європа повинна продовжувати рухатися в напрямку "стратегічної відповідальності", що характеризується тісним, але більш рівноправним партнерством зі Сполученими Штатами, пріоритетністю оборонних витрат і можливостей, а також використанням невійськових сильних сторін ЄС.
2. НАТО і ЄС потребують кращої координації, а не обов'язково посилення співпраці. Іноді вони стають сильнішими, коли "тримаються своїх власних плавальних доріжок". ЄС повинен грати на своїх невійськових перевагах, в тому числі надаючи сили й засоби, фінансову підтримку, інтеграцію енергетичних систем і економічні санкції.
3. Для НАТО повна імплементація Концепції стримування та захисту має першорядне значення. Це передбачає виконання регіональних планів, планів для окремих сфер діяльності та плану для усієї зони відповідальності з повною оцінкою прогалин і чіткою стратегією заповнення цих прогалин.
4. Боєздатні Сили реагування Альянсу, здатні до швидкого розгортання і застосування з належними засобами та можливостями, організовані, підготовлені, оснащені й постійно підтримувані для стримування та оборони в середовищі безпеки 21-го століття, мають вирішальне значення.
5. Для того, щоб забезпечити стримування (deterrence by denial), НАТО повинна знайти баланс між постійною присутністю, яка забезпечує постійну силу стримування, і постійними ротаційними силами, які забезпечують боєготовність і летальність.
6. Сучасна інтегрована протиповітряна і протиракетна оборона з мережевими датчиками для протидії сучасним системам загрози на усіх висотах і в багатопрофільних операціях має вирішальне значення.
7. Інвестувати в посилену, надійну систему індикаторів і попереджень. Необхідно спеціально виділити додаткові ресурси на розвиток системи індикаторів і попереджень в Об'єднаному центрі розвідки НАТО, Командній структурі НАТО і в національних відомствах.
8. Члени НАТО повинні працювати над тим, щоб краще узгодити своє бачення і політику з новими й проривними технологіями (EDT). НАТО також має розбудовувати оперативно сумісну цифрову основу, справжній "клей" стримування 21-го століття.
9. Країни-члени НАТО повинні надавати пріоритет інвестиціям і технологічному співробітництву в галузі EDT задля подолання прогалин в оборонних інноваціях.
Покращення внутрішньої комунікації в Альянсі допоможе розв'язувати головну проблему майбутньої згуртованості НАТО.
Країни-члени повинні активізувати зусилля переконати своє населення в необхідності інвестувати в безпеку. Європейські країни нерівномірно постраждали від економічного впливу цього нового середовища загроз, що може призвести до посилення суперечностей у найближчі роки.
Посилення внутрішньої підтримки зусиль з адаптації до цього нового середовища загроз може допомогти пом'якшити непередбачуваність виборів, що відбудуться у 2024 році в європейських країнах і США, і підвищити внутрішню стійкість.
Сполученим Штатам та їхнім союзникам слід провести стратегічну оцінку виклику, пов'язаного з відносинами між Росією та Китаєм, їхніх можливих траєкторій розвитку, а також можливостей для спільних та окремих політичних підходів до них.
Для розв'язання проблеми "двох фронтів" між Москвою і Пекіном НАТО має чітко окреслити свою роль і присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні, а також поглибити відносини з ЄС.
Відповіді на китайсько-російські гамбіти мають бути конкретними та орієнтованими на конкретні питання, співмірними з рівнем загрози. Протидія російському і китайському зловмисному впливу вимагатиме кращого захисту (стійкості) і наступу.
Після війни Росії в Україні, найбільшого збройного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни, Сполучені Штати і Європа стоять перед складним вибором у наступному десятилітті і далі. Чітке, узгоджене, довгострокове бачення трансатлантичного альянсу матиме першочергове значення для забезпечення мирного, стабільного і процвітаючого майбутнього. Як зазначено в цьому звіті, є кілька ключових висновків, які мають стати рушійною силою цього нового бачення:
1. Україна – це початок відродження Заходу. Залучення незалежної і демократичної України до НАТО та європейських інституцій зміцнить трансатлантичний альянс і цінності, які він сповідує.
2. Хоча Сполучені Штати більше не можуть бути глобальним гегемоном, вони можуть і повинні очолити коаліцію демократій. Встановлення довгострокових зобов'язань США доведе союзникам їхній намір бути лідером як зараз, так і в майбутньому, незалежно від політичних вітрів. Якщо Сполучені Штати не збережуть своє місце біля керма, вони в кращому випадку будуть відсунуті на узбіччя, а в гіршому – зазнають поразки.
3. Члени Альянсу повинні розглядати економічні, цифрові, енергетичні та інші питання через призму національної безпеки. Концепція "дивідендів від миру" відійшла в минуле. Натомість трансатлантичний альянс повинен платити доплату за безпеку – грошима, схильныстю до ризику, незручностями і непопулярністю.
4. Росію треба сприймати такою, якою вона є насправді, – імперіалістичним, авторитарним режимом, який прагне зруйнувати міжнародний порядок і встановити свою сферу впливу. Її треба стримувати.
5. Геополітичні "сірі зони" як розсадники ворожого впливу та жорстоких конфліктів мають бути ліквідовані. Розширення має знову стати пріоритетом для НАТО і європейських інституцій.
Це нове, трансформаційне бачення трансатлантичного альянсу можливе. Але воно вимагатиме політичної уяви і волі в масштабах, що відповідають тим, які були у батьків-засновників альянсу. Зараз, як і тоді, Альянс опинився на незвіданій території з величезними ставками, але він може і повинен зробити це правильно.
Очевидно, що вже є чіткий план зміни НАТО і прийняття в НАТО України.
НАТО переходить до активних глобальних дій, Україна – ключовий чинник безпеки і надія на відродження Заходу, США дають зброю, Євросоюз підтримує економічно. Росія невиправна і ворог назавжди.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
НАТО переходить до активних глобальних дій, Україна – ключовий чинник безпеки і надія на відродження Заходу, США дають зброю, Євросоюз підтримує економічно. Росія невиправна і ворог назавжди.
Все, що робиться з власної волі, – добро!