Найбіліший народ білої раси або ентропія крові

Петро Хомяков саме московитів вважає тим рафінованим народом, який став стартовим майданчиком при виникненні білої раси і подальшого її розповсюдження планетою. Саме московити, з його точки зору, зберегли етнічну і расову чистоту в бурхливому морі сучасного світу з інтенсивним перемішуванням різних етносів і рас.

Нашою метою є показати, що так звана етнічна чистота в найменшій мірі стосується саме московитів і не може бути фундаментом російського націоналізму. В умовах сучасної російської імперії взагалі відсутній етнічний і культурний фундамент для нього. Є лише ідеальний фундамент для російського імперіалізму.

Етнічна чистота будь-якого народу вимагає дослідження його генофонду в усіх його проявах. Ми розглянемо лише один аспект такого дослідження – дослідження на основі формули крові.

Формула крові – це набір частот груп крові, характерний саме для даного етносу.

У найпопулярнішій класифікації крові розглядають чотири групи крові: 1(О), 2(А), 3(В), 4(АВ) і незалежний від них резус фактор – разом 8 груп крові.

Для кожного етносу характерний певний розподіл населення за цими групами крові. Частота, з якою зустрічається дана група крові, є часткою населення з цією групою крові. Кожний етнос має свій, характерний лише для нього, набір таких частот. Для споріднених етносів такі набори частот близькі між собою. Для неспоріднених народів вони суттєво відрізняться.

Таких характеристик у етносу доволі багато. Це, наприклад, популярні нині гаплогрупи, які дають детальнішу інформацію не тільки щодо етносу в цілому, як формула крові, але і щодо окремої людини. Проблема у тому, що визначення гаплогрупи є доволі дорогою процедурою, порівняно з визначенням групи крові, і натепер відсутня детальна і надійна інформація про набір гаплогруп для більшості народів світу. 

Наприклад, для українців такі дослідження нещодавно проводились на замовлення одного з телеканалів, при цьому використовувалась вибірка лише у сто осіб. З групами крові набагато простіше. Історія таких досліджень у рази довша, ніж для гаплогруп, і отримані результати значно надійніші.

Зазвичай у кожного етносу переважає якась одна група крові. Чим ізольованіше проживав цей етнос від сусідів, тим більшим має бути це переважання. Перед закінченням останнього льодовикового періоду (10000 років тому) рівень світового океану був приблизно на 100 метрів нижчим за теперішній. Берінгової протоки, що розділяє Азію і Північну Америку не було, і декілька сотень людей з Азії перейшли у Північну Америку, а далі поширились континентом. Фактично все населення обох Америк до відкриття їх європейцями було близькими родичами і мало першу групу крові. Ця група крові і натепер є характерною ознакою населення більшості країн Центральної і Південної Америки. Так в Еквадорі вона становить 74%, Сальвадорі – 62%, Мексиці – 59%. Народи Центральної Африки завдяки густим тропічним лісам жили у відносній ізоляції один від одного і також зберегли у найбільшій мірі першу групу крові. Так у Зімбабве вона становить 63%, у Конго – 60%.

Для вірмен, ізольованих від решти світу Кавказькими горами, характерний найбільший в світі відсоток людей з другою групою крові – 46%, Норвегії – 42%. Третя група крові у Таіланді становить 37%, у Лаосі – 35%.

Якщо говорити про тенденції, то друга група крові переважає у всіх європейських країнах і країнах, створених європейцями, крім Центральної і Південної Америки.

Третя група крові переважає в країнах Азії. На африканському континенті через його інтенсивну колонізацію європейцями і початкову суттєву відмінність між північчю і рештою Африки картина доволі строката.

Змішування різних етносів, якщо вони суттєво генетично відрізняються між собою, призводить до вирівнювання частот з якими зустрічаються різні групи крові. Чи можна ввести числову характеристику, яка б фіксувала ступінь змішаності даного етносу, невизначеності його початкового генотипу?

Виявляється – можна. Такою характеристикою є так звана ентропія крові. Математично вона визначається так само, як і інформаційна ентропія, що використовується у теорії інформації для оцінки невизначеності інформації. Остання абсолютно аналогічна ентропії статистичної фізики, що характеризує мікроскопічне виродження макроскопічного стану системи. Частот, з якими зустрічаються групи крові у даного етносу, цілком достатньо для обчислення ентропії крові. Остання має ту властивість, що для етносу, що є носієм лише однієї групи крові (ідеально чистий етнос) вона дорівнює нулю.

Для етносу, який є результатом максимального змішання різних етносів, коли всі групи крові зустрічаються з однаковими частотами, вона є максимальною і дорівнює 3. Оскільки мова йде про логарифмічний масштаб, то справжній характер відмінностей у рази більший.

У наведеній нижче таблиці наведені деякі результати наших розрахунків, виконані  для 106 країн світу.

Як видно з таблиці, європейські народи мають доволі високий ступінь змішання крові. Це, на нашу думку, зумовлено привабливістю Європи у продовж тисячоліть для іноземних завойовників і активною колонізаційною політикою європейських країн у недалекому минулому. Останнє привело до значного перетоку тубільців з колоній у метрополії.

Найбільш мішаним є населення якраз Російської федерації. Ця країна є лідером не лише в Європі, а і у світі за цим показником. Тож говорити про етнічну чистоту московитів взагалі не доводиться. Якщо інші народи Європи побудували держави на переважно своїх етнічних територіях, то московити фактично розчинились у морі підкорених ними народів. Етнічний центр їхньої імперії – землі угро-фінського племені меря, що становлять лише декілька відсотків від території імперії.

На нашу думку, етнічний націоналізм на землях Московії взагалі є нонсенсом. Там можливий лише імперський шовінізм, який ми і спостерігаємо нині і хижий оскал якого заглядає тепер у кожне українське вікно. Отже, московити генетично – не «найбіліші» представники білої раси.

Цікаво, що угорці посідають передостаннє місце списку, що свідчить про велику спорідненість населення цієї країни з населенням Московії і частково пояснює недружню поведінку Угорщини щодо України і напрочуд дружню щодо Московії.

Україна ж знаходиться практично в середині списку європейських країн. Якраз Україна генетично могла б бути, а на думку більшості дослідників і є, етнотворчим казаном всіх європейських народів.

Три країни цього спису – Велика Британія, Австрія і Туреччина – зберегли доволі високу етнічну чистоту свого населення, хоча зовсім недавно були метрополіями великих імперій. Московитам цього зробити не вдалось.

Звертає увагу тот факт, що Ізраїль за ентропією крові є типовою європейською країною, не дивлячись на багатовіковий етнічний ізоляціонізм єврейського населення, що мешкало переважно в Європі.

Але повернемось до «найбіліших» представників білої раси. Можливо, московити подарували слов’янському світу свою мову? Ні. Одесит Михайло Красуський – поляк за національністю – у кінці 19 сторіччя першим висловив аргументовану точку зору, що саме на український землі зародилась слов’янська мова, а можливо і прамова всіх індоєвропейських народів – санскрит. Тепер це – загальноприйнята теза. Московити ж взяли за основу своєї мови у пізньому середньовіччі церковнослов’янську мову, а до того розмовляли букетом угро-фінських мов, які не є навіть індоєвропейськими. Дуже вже хотілось московитам у перспективі накласти свою криваву лапу на весь слов’янський світ.

Можливо, московити подарували Європі розвинену землеробську культуру? Ні. Найдавніша і найрозвиненіша в Європі землеробська культура Трипілля-Кукутень виникла на землях Правобережної України і Східної Румунії за 5500 років до нової ери. Саме небачений у тодішній Європі демографічний вибух на базі цієї землеробської культури викликав велике розселення людей у решті Європи і за її межами. Українці, які є прямими спадкоємцями Трипільської культури, до останнього часу будували свої хати-мазанки за успадкованими від цієї культури технологіями.

А що московити? Вони до пізніх історичних часів жили у курних ізбах, де багаття розкладалось прямо на підлозі єдиної кімнати, а дим виходив назовні через великий отвір у стелі. Землеробство у них з’явилось лише через понад 6000 років у часи Давньої Русі, і працю на землі вони так ніколи і не полюбили.

Можливо московити причетні до революційного винаходу людства – приручення коня? Ні, кінь вперше був приручений на Лівобережжі України за 4000 років до нової ери.

Можливо московити винайшли колесо? Ні. Колесо було винайдене на території землеробської культури Трипілля-Кукутень на території Румунії за кілька сотень років до його появи у давній Шумерської цивілізації.

Можливо Московія є батьківщиною слов’ян, якими московити так прагнуть бути? Ні. Прабатьківщина слов’ян розташована на території Західної України і Східної Польщі. Це – наше спільне з поляками надбання. Якщо й можна говорити про найближчий до нас народ, то це – поляки. Звідси слов’яни розійшлись світом, але так і не дійшли до Московії.

Справжню революцію у стародавньому світі викликало освоєння людством технології виплавки заліза з болотних руд. Відкриття цієї технології приписують слов’янському ковалю Сварогу, який завдяки цьому став язичницьким богом і слов’ян, і литовців. Саме завдяки цьому відкриттю слов’яни вийшли на світову арену як потужна військова сила, що не лише різко послабила набіги людоловів на землі України, але об’єднала степову і лісостепову частини України.

Слов’яни – мешканці лісів з їх залізною зброєю і сармати – мешканці степів з їхніми кінними загонами воїнів – стали одним народом. Слов’яни дали цьому народу свою мову, навички осілого життя, залізну зброю. Сармати – свою військову потугу, свій генофонд і свою назву, назви всіх великих річок України: Дунай, Дністер, Бог, Дніпро, Сіверський Донець, Дон.

У середні віки українців звали Роксоланами за назвою одного із сарматських племен. Сармати військово освоїли не лише територію України, але і територію Польщі. Польська шляхта – а її частка в суспільстві сягала 10% – вважала себе спадкоємцем саме сарматів. Ось вам і ще один вагомий чинник, що поєднує польський і український народи.

Насправді саме поляки і українців є одним народом, який історичні обставини розділили майже навпіл і регулярно нацьковували один на одного. Один народ і дві держави – ось наш спільний шлях протягом найближчих десятиліть, ось провідна ідея виховання української і польської молоді.

А що московити? До середини першого тисячоліття нової ери вони воювали стрілами з кістяними вістрями, кам’яний вік у них ще не закінчився. Запізнились на декілька тисячоліть московити у своєму культурному і технологічному розвитку порівняно з українцями, поляками і іншими народами Європи. Ні, і в культурному сенсі московити також не є «найбілішим» представником білої раси.

Можливо у московитів якась унікально висока моральність, що надає їм суттєву перевагу перед іншими європейськими народами? По всій Україні ще і досі височіють кургани – це могили наших славних предків скіфів, які населяли у першому тисячолітті до нової ери нашу землю, що називалась Велична Скіфія, наших предків сарматів, які населяли нашу землю у першому тисячолітті нашої ери, що називалась Сарматія, воїнів часів Давньої Русі, воїнів козацьких часів.

А що московити? Батько історії Геродот, який народився приблизно за п’ятьсот років до нової ери, і називав нашу землю Скіфією, а народ скіфами, ніяк не називав землю нинішніх московитів, але їх самих називав андрофагами, тобто людожерами. Сучасні археологи знайшли на території Московії тих часів багато залишків жител, але не знайшли залишків поховань. Андрофаги з’їдали не лише своїх ворогів, але і своїх небіжчиків. Цей факт був стартовим майданчиком їх моральності. Московити – точно не «найбіліші» представники білої раси і з точки зору моральності.

Як могло так статись, щоб настільки несхожі народи – українці і московити – існували в межах однієї імперії три сотні років? Причина тут не лише у безпрецедентній агресивності і підступності московитів, а і у нашій надмірній довірливості і покірності. Зараз є історична можливість перегорнути цю трагічну сторінку української історії. Ми не маємо права упустити цей шанс. Триває наша національно-визвольна війна. Віримо у збройні сили України і нашу перемогу над історичним ворогом.

Примітка автора: Петр Михайлович Хомяков (доктор технічних наук, професор). Свои и чужие. Москва. 2000 р. (На сьогодні ця книга в інтернеті заблокована).