Призначення головою переговорної групи від України Рустема Умерова дивує та викликає купу запитань. По-перше, Рустем Умеров – фігурант "плівок Міндіча".
Рустем Умєров. Фото: Фото: U.S Army / Petty Officer 1st Class Alexander Kubitza
По-друге, Умеров не цурається особистих контактів із американськими та європейськими чиновниками. За даними чотирьох анонімних джерел The Washington Post, під час візиту до США для переговорів щодо мирного плану Рустем Умеров провів закриті зустрічі з директором ФБР Кашем Пателем і його заступником Деном Бонджіно. По-третє, сім’я Рустема Умерова проживає у США.
Після відставки голови Офісу Президента Андрія Єрмака очільником переговорної групи Володимир Зеленський призначив Рустема Умєрова. Причин, чому ця кандидатура, м’яко кажучи, не підходить на відповідну роль, кілька. Однак Президента і секретаря Ради нацбезпеки та оборони пов’язують не лише влада, а й ресурси, йдеться у статті.
Умеров та інші українські чиновники звернулися до Пателя й Бонджіно, сподіваючись одержати амністію від будь-яких звинувачень у корупції, що їх можуть їм пред’явити. Також новостворений канал може бути використаний для тиску на уряд Зеленського, аби змусити його прийняти мирну угоду, запропоновану адміністрацією Трампа, що містить серйозні поступки з боку Києва, йдеться у публікації.
Зустріч Рустема Умерова з директором ФБР Кашем Пателем узагалі не мала жодного стосунку до переговорного треку між Україною, США, Росією та Європою. Цю зустріч було організовано через турецькі канали Умерова. На ній обговорювали ненадання ФБР експертної, слідчої або іншої професійної допомоги НАБУ в справі Міндіча. Коли про зміст цієї зустрічі довідалися в Білому домі, Пателю було непереливки.
Чому Зеленський ігнорує очевидне? Тому що його та секретаря РНБО поєднує не тільки влада, а й ресурси. На Умерові, як і на Єрмаку, лежить більша частина матеріальної відповідальності. Вони – з тих людей, які зберігають ключі від гарантій майбутнього Зеленського.
Якого майбутнього?
Зеленський цілком може розміняти своє політичне майбутнє на гарантії безпеки, і не тільки. Та оскільки його цікавить іще й напис на пам’ятнику, він здатний піти далі та обміняти свою неучасть у майбутніх виборах на щось справді значуще для країни. Але чи зробить це Зеленський? Інна Ведернікова вважає, що Зеленський стоїть на порозі нової помилки. Він може увірувати в ілюзію, що все можна залишити як є. Що все стихло. Що все розсмокталося. Що історію пишуть картковим офісом, ТГ-каналом, Наталею Мосійчук – чим завгодно, тільки не реальними рішеннями. І це – небезпечна ілюзія.
Єрмак більше не вирішить його проблем, і розбитої чашки вже не склеїти. Не тільки в їхніх особистих стосунках, а й у стосунках Єрмака з іншими політичними гравцями. Для них він уже ніхто. Бо НАБУ нічого не припинило, а розкриття корупції тільки посилиться. Бо довіра, викликана ефектом «Овального кабінету», наїздами Трампа, хамством Віткоффа, категоричністю Кушнера та його відверто проросійською риторикою, є зрозумілою, але довіра – це не рейтинг, зазначає авторка статті.
Після такого струсу, такого оголення перед усім світом залишитися «голим королем» – це вже не тільки проблема Зеленського. Це – проблема всієї держави. І передусім фронту. Тому що у стомлених людей між боями з’явилася надія – щось усе-таки зміниться. Свідомо зруйнувати їхні надії – це удар у спину. Щоб утримати країну та збалансувати її в цій украй важкій ситуації, Зеленському доведеться ухвалювати непопулярні рішення у військовій сфері, в економіці. Бо партнери вже беруть за горло й кажуть про мобілізацію з 20 років. Бо бюджет – нереалістичний, сповнений передвиборчих забаганок і популізму, і його доведеться переписувати, йдеться у статті.
Старого світу більше немає, а новий Зеленський не хоче або не може створювати. Можливо, в нього немає на це сил. Можливо, немає часу. Але спробувати він зобов’язаний. Тому що це останній шанс. Якщо пріоритетом Президента не стане країна, яку нині однаково легко вбити і ззовні, і зсередини, то вже незабаром ні рейтинги, ні довіра, ні пам’ятники нікому не будуть потрібні, резюмує авторка статті.
Наші інтереси:
Як можна призначити переговорщиком від України людину, яка скомпроментована, яка заради власних інтересів кине на призволяще Україну? Зеленський не призначає фахових дипломатів та достойних людей тому, що не хоче чи тому що сам по вуха у компроматі? Потрібно зрозуміти, що робити з Зеленським, поки він остаточно не скинув Україну в прірву.
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» –...
На зустрічі з головою ФБР секретар РНБО України Рустем Умєров просив захисту від НАБУ в справі Міндіча
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Призначення головою переговорної групи від України Рустема Умерова дивує та викликає купу запитань. По-перше, Рустем Умеров – фігурант "плівок Міндіча".
25122201.jpg
По-друге, Умеров не цурається особистих контактів із американськими та європейськими чиновниками. За даними чотирьох анонімних джерел The Washington Post, під час візиту до США для переговорів щодо мирного плану Рустем Умеров провів закриті зустрічі з директором ФБР Кашем Пателем і його заступником Деном Бонджіно. По-третє, сім’я Рустема Умерова проживає у США.
Про це у своїй статті на ZN.UA пише Інна Ведернікова.
Після відставки голови Офісу Президента Андрія Єрмака очільником переговорної групи Володимир Зеленський призначив Рустема Умєрова. Причин, чому ця кандидатура, м’яко кажучи, не підходить на відповідну роль, кілька. Однак Президента і секретаря Ради нацбезпеки та оборони пов’язують не лише влада, а й ресурси, йдеться у статті.
Умеров та інші українські чиновники звернулися до Пателя й Бонджіно, сподіваючись одержати амністію від будь-яких звинувачень у корупції, що їх можуть їм пред’явити. Також новостворений канал може бути використаний для тиску на уряд Зеленського, аби змусити його прийняти мирну угоду, запропоновану адміністрацією Трампа, що містить серйозні поступки з боку Києва, йдеться у публікації.
Зустріч Рустема Умерова з директором ФБР Кашем Пателем узагалі не мала жодного стосунку до переговорного треку між Україною, США, Росією та Європою. Цю зустріч було організовано через турецькі канали Умерова. На ній обговорювали ненадання ФБР експертної, слідчої або іншої професійної допомоги НАБУ в справі Міндіча. Коли про зміст цієї зустрічі довідалися в Білому домі, Пателю було непереливки.
Чому Зеленський ігнорує очевидне? Тому що його та секретаря РНБО поєднує не тільки влада, а й ресурси. На Умерові, як і на Єрмаку, лежить більша частина матеріальної відповідальності. Вони – з тих людей, які зберігають ключі від гарантій майбутнього Зеленського.
Якого майбутнього?
Зеленський цілком може розміняти своє політичне майбутнє на гарантії безпеки, і не тільки. Та оскільки його цікавить іще й напис на пам’ятнику, він здатний піти далі та обміняти свою неучасть у майбутніх виборах на щось справді значуще для країни. Але чи зробить це Зеленський? Інна Ведернікова вважає, що Зеленський стоїть на порозі нової помилки. Він може увірувати в ілюзію, що все можна залишити як є. Що все стихло. Що все розсмокталося. Що історію пишуть картковим офісом, ТГ-каналом, Наталею Мосійчук – чим завгодно, тільки не реальними рішеннями. І це – небезпечна ілюзія.
Єрмак більше не вирішить його проблем, і розбитої чашки вже не склеїти. Не тільки в їхніх особистих стосунках, а й у стосунках Єрмака з іншими політичними гравцями. Для них він уже ніхто. Бо НАБУ нічого не припинило, а розкриття корупції тільки посилиться. Бо довіра, викликана ефектом «Овального кабінету», наїздами Трампа, хамством Віткоффа, категоричністю Кушнера та його відверто проросійською риторикою, є зрозумілою, але довіра – це не рейтинг, зазначає авторка статті.
Після такого струсу, такого оголення перед усім світом залишитися «голим королем» – це вже не тільки проблема Зеленського. Це – проблема всієї держави. І передусім фронту. Тому що у стомлених людей між боями з’явилася надія – щось усе-таки зміниться. Свідомо зруйнувати їхні надії – це удар у спину. Щоб утримати країну та збалансувати її в цій украй важкій ситуації, Зеленському доведеться ухвалювати непопулярні рішення у військовій сфері, в економіці. Бо партнери вже беруть за горло й кажуть про мобілізацію з 20 років. Бо бюджет – нереалістичний, сповнений передвиборчих забаганок і популізму, і його доведеться переписувати, йдеться у статті.
Старого світу більше немає, а новий Зеленський не хоче або не може створювати. Можливо, в нього немає на це сил. Можливо, немає часу. Але спробувати він зобов’язаний. Тому що це останній шанс. Якщо пріоритетом Президента не стане країна, яку нині однаково легко вбити і ззовні, і зсередини, то вже незабаром ні рейтинги, ні довіра, ні пам’ятники нікому не будуть потрібні, резюмує авторка статті.
Як можна призначити переговорщиком від України людину, яка скомпроментована, яка заради власних інтересів кине на призволяще Україну? Зеленський не призначає фахових дипломатів та достойних людей тому, що не хоче чи тому що сам по вуха у компроматі? Потрібно зрозуміти, що робити з Зеленським, поки він остаточно не скинув Україну в прірву.
Зверніть увагу
Архаїчні демоси – самокеровані групи «своїх людей»: від священного ладу Трипілля до сучасної республіки та копного права 2.0