В чому виявляється довільна, мимовільна та післядовільна увага в учбовій діяльності школярів?
Охарактеризуйте основні властивості уваги.
Представте кілька пам’яток «Як навчитися бути уважним».
ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Інформаційне повідомлення
1. Мислення як психічний процес.
Людина багато знає про оточуючий її світ. Вона знає хімічний склад далеких зірок, вона пізнає закони вищої нервової діяльності, вона знає про існування рентгенівських променів. Людина відображає у свідомості не тільки предмети і явища, але й закономірні зв’язки між ними. Наприклад, люди знають закономірний зв’язок між температурою та об’ємом тіла, їм відомо відношення між сторонами прямокутного трикутника.
Але хіба людина знає про світ тільки те, що дають їй відчуття і сприймання? Зрозуміло, ні. Людина дуже мало знала б про оточуючий світ, якби її пізнання обмежувалось тільки зором, слухом, дотиком та іншими аналізаторами. Можливість глибокого і широкого пізнання світу відкриває людське мислення. Що ж таке мислення? В чому його суть?
Мислення – вища форма відображення мозком оточуючого світу, найскладніший пізнавальний психічний процес, притаманний тільки людині. Мислення є основою свідомої діяльності людини, воно дає можливість людині розуміти предмети і явища об’єктивної дійсності, утворювати поняття про них, будувати науку в її різних галузях. Мислення – одночасно є і розумова дія, яка включає ряд розумових операцій – аналіз, синтез, порівняння, абстракцію і узагальнення, класифікацію і систематизацію Результати мислительної діяльності фіксуються в таких формах мислення: поняття, судження і умовисновки.
Мислення виявляється особливо активно в процесі засвоєння понять та розв’язування навчально-пізнавальних задач. Відбувається мислення за законами, спільними для всіх людей. Поділяється воно на види залежно від змісту задач, у розв’язування яких включається. Виділяють технічне, наукове і художнє мислення.
Мислення породжується потребою зрозуміти нову ситуацію, новий об’єкт і виступає як пізнання істотного, розкриття цього об’єкта в певних зв’язках і відношеннях.
Отже, мислення – психічний процес опосередкованого і узагальненого відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках, властивостях і відношеннях (учні записують визначення у зошити).
2. Зв’язок мислення і мовлення.
Мислення дорослої, нормальної людини неподільно пов’язано з мовленням. Воно активізується тоді, коли перед людиною виникає проблема, питання, на які не можна відповісти, сприймаючи певні об’єкти чи уявляючи їх. Думка не може ні виникнути, ні існувати поза мовою, поза мовленням. Ясна думка завжди пов’язана з чітким словесним формулюванням. Ми мислимо словами, які вимовляємо вголос чи промовляємо про себе, тобто мислення відбувається у мовленнєвій формі. Люди, що однаково добре володіють кількома мовами, абсолютно чітко усвідомлюють, на якій мові вони мислять в кожен даний момент. У мовленні думка не лише формулюється,
але і формується, розвивається. Отже, мовлення (зокрема, внутрішнє мовлення – внутрішній беззвучний мовленнєвий процес, за допомогою якого ми мислимо про себе) є засобом мислення.
3.Індивідуальні особливості мислення людини.
Відмінності у мисленнєвій діяльності людей проявляються в різноманітних якостях мислення, таких як самостійність, широта, глибина, гнучкість, швидкість та критичність. Ці якості мислення (або якості розуму) стають своєрідними якостями особистості.
Самостійність мислення характеризується умінням людини висувати нові задачі і знаходити потрібні рішення та відповіді, не звертаючись за частою допомогою до інших людей. Люди самостійного розуму свідомо засвоюють та творчо використовують досвід і знання інших людей. Людина, що не володіє самостійним мисленням, орієнтується тільки на чужі знання і досвід, не прагне знаходити власні шляхи і способи рішення.
Широта розуму виражається у пізнавальній діяльності людини, що охоплює різні області діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості. Вона базується на усесторонніх і глибоких знаннях.
Глибина розуму виражається в умінні проникнути в суть складних питань, умінні побачити проблему там, де в інших людей питання не виникає; в потребі зрозуміти причини виникнення явищ та подій, умінні передбачити їх подальший розвиток.
Гнучкість розуму виражається в свободі думки від впливу закріплених у минулому досвіді прийомів і способів розв’язування задач, в умінні швидко змінювати свої дії при зміні обстановки.
Швидкість розуму – це здатність людини швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати і прийняти правильне рішення. Винахідливі та кмітливі люди – це люди із швидким розумом.
Критичність розуму – це уміння людини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно та усестороннє перевіряти усі положення та висновки, що висуваються. Людина з критичним складом розуму ніколи не розцінює свої висловлювання як абсолютно правильні та невичерпні.
Людина може мислити з різним ступенем узагальненості, в більшій чи меншій мірі спиратися в процесі мислення на сприйняття, уявлення чи поняття. В залежності від цього розрізняють три основні види мислення: предметно-дієве, наочно-образне та абстрактне.
Предметно-дієвемислення – вид мислення, пов’язаний із практичними діями над предметами. В елементарній формі воно притаманне дітям раннього віку, для яких мислити про предмети означає діяти, маніпулювати з ними. У розвинутій формі воно притаманне людям певних професій, які пов’язані із практичним аналізом, конструюванням (хімік-аналітик, конструктор-винахідник).
Наочно-образне мислення – це вид мислення, який спирається на сприйняття чи уявлення. Воно характерне для дошкільників і частково дітей молодшого шкільного віку, а в розвинених формах притаманне людям тих професій, що пов’язані з яскравим та живим уявленням предметів чи явищ (письменник, художник, музикант, актор).
Абстрактне мислення – це мислення поняттями, що позбавлені безпосередньої наочності. Притаманне таке мислення старшим школярам та дорослим.
(Інформація подається учням у вигляді роздаткового матеріалу).
V. Підсумок уроку.
- Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?
- Мислення якого виду притаманне учням вашого віку? Охарактеризуйте його.
- В чому проявляються індивідуальні відмінності в мисленнєвій діяльності людей?
VІ. Домашнє завдання.
Вивчити конспект.
Написати реферат «Значення мовлення в житті людини»
Наші інтереси:
+
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Мислення. Види і типи мислення.
Конспект уроку, так мали б викладати в школі
Тема: Мислення. Види і типи мислення.
Мета: дати визначення поняття «мислення» як психічного процесу,
ознайомити з класифікацією видів та форм мислення, індивідуальними особливостями мислення; розвивати мисленнєву діяльність.
Поняття для засвоєння: мислення, наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне мислення;
форми мислення:
операції мислення:
Обладнання: зошити, папір, крейда, дошка, роздатковий матеріал. мультимедійна презентація
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Інформаційне повідомлення
1. Мислення як психічний процес.
Людина багато знає про оточуючий її світ. Вона знає хімічний склад далеких зірок, вона пізнає закони вищої нервової діяльності, вона знає про існування рентгенівських променів. Людина відображає у свідомості не тільки предмети і явища, але й закономірні зв’язки між ними. Наприклад, люди знають закономірний зв’язок між температурою та об’ємом тіла, їм відомо відношення між сторонами прямокутного трикутника.
Але хіба людина знає про світ тільки те, що дають їй відчуття і сприймання? Зрозуміло, ні. Людина дуже мало знала б про оточуючий світ, якби її пізнання обмежувалось тільки зором, слухом, дотиком та іншими аналізаторами. Можливість глибокого і широкого пізнання світу відкриває людське мислення. Що ж таке мислення? В чому його суть?
Мислення – вища форма відображення мозком оточуючого світу, найскладніший пізнавальний психічний процес, притаманний тільки людині. Мислення є основою свідомої діяльності людини, воно дає можливість людині розуміти предмети і явища об’єктивної дійсності, утворювати поняття про них, будувати науку в її різних галузях. Мислення – одночасно є і розумова дія, яка включає ряд розумових операцій – аналіз, синтез, порівняння, абстракцію і узагальнення, класифікацію і систематизацію Результати мислительної діяльності фіксуються в таких формах мислення: поняття, судження і умовисновки.
Мислення виявляється особливо активно в процесі засвоєння понять та розв’язування навчально-пізнавальних задач. Відбувається мислення за законами, спільними для всіх людей. Поділяється воно на види залежно від змісту задач, у розв’язування яких включається. Виділяють технічне, наукове і художнє мислення.
Мислення породжується потребою зрозуміти нову ситуацію, новий об’єкт і виступає як пізнання істотного, розкриття цього об’єкта в певних зв’язках і відношеннях.
Отже, мислення – психічний процес опосередкованого і узагальненого відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках, властивостях і відношеннях (учні записують визначення у зошити).
2. Зв’язок мислення і мовлення.
Мислення дорослої, нормальної людини неподільно пов’язано з мовленням. Воно активізується тоді, коли перед людиною виникає проблема, питання, на які не можна відповісти, сприймаючи певні об’єкти чи уявляючи їх. Думка не може ні виникнути, ні існувати поза мовою, поза мовленням. Ясна думка завжди пов’язана з чітким словесним формулюванням. Ми мислимо словами, які вимовляємо вголос чи промовляємо про себе, тобто мислення відбувається у мовленнєвій формі. Люди, що однаково добре володіють кількома мовами, абсолютно чітко усвідомлюють, на якій мові вони мислять в кожен даний момент. У мовленні думка не лише формулюється,
але і формується, розвивається. Отже, мовлення (зокрема, внутрішнє мовлення – внутрішній беззвучний мовленнєвий процес, за допомогою якого ми мислимо про себе) є засобом мислення.
3.Індивідуальні особливості мислення людини.
Відмінності у мисленнєвій діяльності людей проявляються в різноманітних якостях мислення, таких як самостійність, широта, глибина, гнучкість, швидкість та критичність. Ці якості мислення (або якості розуму) стають своєрідними якостями особистості.
Самостійність мислення характеризується умінням людини висувати нові задачі і знаходити потрібні рішення та відповіді, не звертаючись за частою допомогою до інших людей. Люди самостійного розуму свідомо засвоюють та творчо використовують досвід і знання інших людей. Людина, що не володіє самостійним мисленням, орієнтується тільки на чужі знання і досвід, не прагне знаходити власні шляхи і способи рішення.
Широта розуму виражається у пізнавальній діяльності людини, що охоплює різні області діяльності, у широкому кругозорі, різносторонній допитливості. Вона базується на усесторонніх і глибоких знаннях.
Глибина розуму виражається в умінні проникнути в суть складних питань, умінні побачити проблему там, де в інших людей питання не виникає; в потребі зрозуміти причини виникнення явищ та подій, умінні передбачити їх подальший розвиток.
Гнучкість розуму виражається в свободі думки від впливу закріплених у минулому досвіді прийомів і способів розв’язування задач, в умінні швидко змінювати свої дії при зміні обстановки.
Швидкість розуму – це здатність людини швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати і прийняти правильне рішення. Винахідливі та кмітливі люди – це люди із швидким розумом.
Критичність розуму – це уміння людини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно та усестороннє перевіряти усі положення та висновки, що висуваються. Людина з критичним складом розуму ніколи не розцінює свої висловлювання як абсолютно правильні та невичерпні.
Людина може мислити з різним ступенем узагальненості, в більшій чи меншій мірі спиратися в процесі мислення на сприйняття, уявлення чи поняття. В залежності від цього розрізняють три основні види мислення: предметно-дієве, наочно-образне та абстрактне.
Предметно-дієве мислення – вид мислення, пов’язаний із практичними діями над предметами. В елементарній формі воно притаманне дітям раннього віку, для яких мислити про предмети означає діяти, маніпулювати з ними. У розвинутій формі воно притаманне людям певних професій, які пов’язані із практичним аналізом, конструюванням (хімік-аналітик, конструктор-винахідник).
Наочно-образне мислення – це вид мислення, який спирається на сприйняття чи уявлення. Воно характерне для дошкільників і частково дітей молодшого шкільного віку, а в розвинених формах притаманне людям тих професій, що пов’язані з яскравим та живим уявленням предметів чи явищ (письменник, художник, музикант, актор).
Абстрактне мислення – це мислення поняттями, що позбавлені безпосередньої наочності. Притаманне таке мислення старшим школярам та дорослим.
(Інформація подається учням у вигляді роздаткового матеріалу).
V. Підсумок уроку.
- Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?
- Мислення якого виду притаманне учням вашого віку? Охарактеризуйте його.
- В чому проявляються індивідуальні відмінності в мисленнєвій діяльності людей?
VІ. Домашнє завдання.
+
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта