Новий проект закону про працю має на меті нарешті замінити старі нормативно-правові акти ще радянських часів та врахувати реалії сучасного життя. Трудове законодавство Україні лібералізується
Серед цілей законопроекту також спрощення входу або виходу з трудових відносин у поєднанні з ефективними механізмами захисту від раптової втрати роботи, а також полегшення пошуку нової роботи та зниження рівня безробіття.
УНІАН зібрав думки експертів.
Партнер юридичної компанії EXPATPRO Тетяна Ященко:
"Тому перша очевидна перевага – він сучасніший і враховує реалії. І перший же недолік – не всі нові терміни отримують належне визначення. Кодекс законів про працю (КЗпП) чи не єдиний нормативно-правовий акт, який не зазнавав серйозних системних змін із часів його прийняття. Ним керувались не один десяток років. Тому перше, що варто врахувати, – забезпечити термінологічний перехід".
За її словами, запропоновані у проекті зміни стосуються майже всіх аспектів трудових відносин. Зокрема, документ передбачає скасування вимоги про необхідність проведення індексації заробітної плати.
Експертка наголошує, що такі зміни матимуть негативні наслідки для працівників, і єдине, що змушуватиме підвищувати (переглядати) розмір заробітної плати, – це законодавчо встановлений мінімум.
"Цей мінімум, відверто кажучи, як й інші визначені на рівні закону прожиткові мінімуми для різних категорій населення, не зовсім відповідає реаліям. Війна вже показує, що рівень інфляції набагато випереджає зміни у законах. Скасування цієї вимоги перекладає на працівника більше відповідальності за свій рівень заробітку. Звичайно, індексування заробітних плат не було прямо таким відчутним для працівника, але все ж таки, було хоча б якоюсь реакцією на зміни в економічному середовищі", – каже Ященко.
Експертка також звертає увагу на заміну трудового договору із гнучким графіком роботи на договір із нефіксованим часом.
"Такий договір також має містити спосіб та мінімальний строк попередження працівника про початок роботи та повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи чи відмовитись від роботи, інтервали, у які працівника можуть залучити до роботи", – сказала Ященко.
Проект передбачає також зміни у механізмі розірвання трудового договору. За словами Ященко, роботодавець має заздалегідь попередити про розірвання трудового договору з його ініціативи. Підстави у такому випадку визначені доволі абстрактно (що, об’єктивно, негативно для працівника). Строк попередження залежить від періоду роботи працівника на роботодавця (чим довший строк, тим раніше мають попередити співробітника).
Крім цього, проект пропонує збільшити кількість днів щорічної відпустки – до 28 календарних днів за кожен відпрацьований рік.
"Це трохи додасть мороки з обліком (адже зараз рахувати простіше – 2 дні відпустки за кожен відпрацьований місяць). Але в цілому це відповідає сучасним реаліям – навантаження на людей зменшується, але інтенсивність – ні. Цікаво, що, наприклад, компенсація за невикористану відпустку у випадку звільнення може бути отримана лише за поточний та попередній календарний рік. Швидше за все, працівників це має стимулювати все ж таки реально використовувати дні відпустки за призначенням", – вважає Ященко.
Адвокат, юрист Ario Law Firm Антон Діденко зазначив, що в першу чергу заслуговують особливої уваги спрощення підстав та процедури звільнення працівника, зокрема – за ініціативою роботодавця:
"Так, законопроектом передбачається можливість звільнення такого працівника з причин його відмови від зміни умов трудового договору, а також з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру. При цьому, перелік та визначення таких причин не конкретизується. Необхідно відзначити, що автори законопроекту передбачили для таких випадків обов’язкову грошову компенсацію. Разом з тим, без практичного застосування закону невідомо, наскільки така ситуація зможе задовольнити працівників".
За словами Діденка, розірвання трудового договору з причин порушення працівником умов договору відбуватиметься, якщо такий трудовий договір порушено двічі протягом 180 днів. При цьому не вимагається встановлення ані грубого, ані систематичного характеру такого порушення.
У запропонованих законодавчих новаціях особливої уваги заслуговує можливість встановлення гнучкого режиму робочого часу та можливості дистанційної роботи.
Як пояснюють юристи, гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої тривалості робочого часу.
Дистанційна робота передбачає виконання трудових завдань поза межами приміщення роботодавця із застосуванням комунікаційних технологій. При цьому працівник розподіляє робочий час на власний розсуд та на нього не поширюються встановлений роботодавцем графік роботи. За організацію власного робочого місця відповідальність несе працівник.
"Водночас, якщо інше не передбачено трудовим договором, то надання програмного забезпечення та необхідного обладнання покладається на роботодавця. Також, передбачається надання працівнику періоду відключення, тобто такого періоду, за якого він абсолютно легально повністю перериває дистанційний зв'язок з роботодавцем для відпочинку", – сказав Діденко.
За його словами, дистанційна робота має бути передбачена умовами трудового договору. Важливим є також і те, що на період, наприклад, збройної агресії проти України або епідемії, такий режим роботи може бути запроваджено актом роботодавця.
"Важливим нюансом є і запровадження трудового договору з нефіксованим робочим часом, особливістю чого є виконання доручень роботодавця без прив’язки до конкретного часу їх надання або їх тривалості. Наприклад, особа зможе працювати кур’єром одночасно в кількох місцях за принципом виклику в кожне таке місце в разі необхідності", – звернув увагу адвокат.
Також у законопроекті окреме регулювання було надано домашній роботі, тобто мова йде про обслуговування домогосподарств найманим працівником (домогосподарка, кухар, садівник тощо). Такий трудовий договір може, серед іншого, передбачати нефіксований робочий час, надання житла роботодавцем, а також передбачається захист інформації про сімейне життя роботодавця.
Як зазначив юрист Діденко, новий законопроект передбачає відсутність чіткої вказівки на тривалість робочого тижня (наприклад 5 або 6 днів), однак при збереженні встановлених норм робочого часу в годинах.
"Слід відзначити, що й чинний КЗпП передбачає п’ятиденний робочий тиждень із можливістю запровадження шестиденного. За таких умов, на мою думку, побоювання частини експертного середовища щодо збільшення тривалості робочого тижня є певною мірою перебільшеними, адже така можливість передбачена й сьогодні", – вважає Діденко.
Старший юрист юридичної фірми INTEGRITES Інна Кострицька наголошує, що в оприлюдненому проекті закону "Про працю" не йдеться про запровадження обов’язкової шестиденки, але надається більше можливостей роботодавцю вибирати тривалість робочого тижня та безперервного відпочинку.
"Зараз за КЗпП нормою є п'ятиденний робочий тиждень, а шестиденний є радше винятком. При цьому мінімальна тривалість щотижневого відпочинку повинна становити щонайменше 42 години. Лише на період воєнного стану роботодавці отримали законодавчо закріплене право самостійно встановлювати 5-денний або 6-денний робочий тиждень та скорочувати тривалість щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин", – розповіла юристка.
Новим законопроектом, за її словами, пропонується вже без прив’язки до воєнного стану скоротити мінімально можливу тривалість щотижневого безперервного відпочинку до 36 годин протягом кожного 7-денного періоду (на відміну від календарного тижня з понеділка по неділю). Тривалість робочого тижня можна буде встановити безпосередньо у трудовому договорі, з урахуванням потреб роботодавця та за згодою сторін.
"Видається, що ці зміни надають роботодавцям право вибирати зручний для них графік роботи. Вони будуть цікавими насамперед для підприємств критичної інфраструктури та видів діяльності, пов'язаних з обслуговуванням населення. Для інших роботодавців, імовірніше, мало що зміниться, і вони залишать п'ятиденку. Не виключено, що дехто перейде і на коротший робочий тиждень, адже законопроект тепер не обмежує роботодавця лише двома варіантами: п'ятиденним та шестиденним робочим тижнем, а лише встановлює мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку", – сказала Кострицька.
Українська спілка промисловців і підприємців (УСПП) наголошує:
"Беззастережна лібералізація трудових відносин, нівелювання ролі держави в регулюванні трудових відносин як гаранта прав працівників є ризиковим чинником під час воєнного стану та повоєнного відновлення. Уряд як сторона соціального діалогу, самоусувається від участі в цьому процесі та, щобільше, позбавляє профспілки більшої частини наявних у них повноважень. Наслідком ухвалення зазначеного законопроекту стане суттєве звуження прав працівників та можливості їх захисту".
Фахівці застерігають, що через війну з України виїхало понад 6 млн осіб, які за дев’ять місяців перебування за кордоном проходять період адаптації та соціалізації: чимало влаштувалося на офіційну роботу, платять податки. І якщо в Україні не буде розвиватися виробництво, промисловість, самозайнятість або ж умови найму будуть занадто невизначеними – біженці не повернуться, а після нашої перемоги та закінчення війни до них приєднаються і чоловіки.
Юрист юридичної компанії "Волхв" Роман Голуб зазначив, що метою законопроекту для роботодавця є створення гнучкої та ефективної системи трудових відносин для формування сприятливих умов розвитку бізнесу, пришвидшення оформлення трудових відносин, для максимізації прибутку на фоні зменшення втручання зі сторони держави.
За його словами, лібералізація трудового законодавства надасть можливість роботодавцям легко створювати нові якісні робочі місця, залучаючи найкращих, з погляду роботодавця, працівників та заохочуючи їх виходячи з принципу конкурентоспроможності.
"У той же час наділення настільки широкими повноваженням роботодавців у сфері дотримання прав найманих працівників може стати поживним середовищем для потенційних зловживань, на що потрібно звернути увагу у процесі оцінки законопроекту під час наступних стадій законодавчого процесу", – застерігає юрист.
Перетворення архаїчного радянського законодавства на сучасне і відповідне викликам нашого часу є обов’язковим та актуальним.
Виділення в тексті мої, О.К.
Наші інтереси:
Все совєцьке, в тому числі й архаїчне трудове законодавство, треба викидати на смітник. Замість того, щоб вигадувати велосипед, можна подивитися на модель трудових відносин у тій самій Польщі, де до війни працювало дуже багато українців. Ті, хто там працював, знають, ЩО таке працювати, а не просто "ходити на роботу". Крім того, потрібно позбавлятися патерналістської моделі, яку Україна успадкувала від СРСР. За роки після руйнування СРСР у нас виросло вже покоління, дуже багато українців стали самозайнятими й не мають вихідних або відпусток, які їм дає якийсь закон. Вони працюють, щоб мати можливість зробити собі відпустку або вихідний. Тому потрібно просто міняти систему, у якій унормування трудових відносин визначиться само собою.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Мінекономіки представило на суд громадськості проект нового закону про працю, який має замінити ще радянські трудові закони
Категорія:
Світ:
Новий проект закону про працю має на меті нарешті замінити старі нормативно-правові акти ще радянських часів та врахувати реалії сучасного життя. Трудове законодавство Україні лібералізується
21101901.jpg
Серед цілей законопроекту також спрощення входу або виходу з трудових відносин у поєднанні з ефективними механізмами захисту від раптової втрати роботи, а також полегшення пошуку нової роботи та зниження рівня безробіття.
УНІАН зібрав думки експертів.
Партнер юридичної компанії EXPATPRO Тетяна Ященко:
"Тому перша очевидна перевага – він сучасніший і враховує реалії. І перший же недолік – не всі нові терміни отримують належне визначення. Кодекс законів про працю (КЗпП) чи не єдиний нормативно-правовий акт, який не зазнавав серйозних системних змін із часів його прийняття. Ним керувались не один десяток років. Тому перше, що варто врахувати, – забезпечити термінологічний перехід".
За її словами, запропоновані у проекті зміни стосуються майже всіх аспектів трудових відносин. Зокрема, документ передбачає скасування вимоги про необхідність проведення індексації заробітної плати.
Експертка наголошує, що такі зміни матимуть негативні наслідки для працівників, і єдине, що змушуватиме підвищувати (переглядати) розмір заробітної плати, – це законодавчо встановлений мінімум.
"Цей мінімум, відверто кажучи, як й інші визначені на рівні закону прожиткові мінімуми для різних категорій населення, не зовсім відповідає реаліям. Війна вже показує, що рівень інфляції набагато випереджає зміни у законах. Скасування цієї вимоги перекладає на працівника більше відповідальності за свій рівень заробітку. Звичайно, індексування заробітних плат не було прямо таким відчутним для працівника, але все ж таки, було хоча б якоюсь реакцією на зміни в економічному середовищі", – каже Ященко.
Експертка також звертає увагу на заміну трудового договору із гнучким графіком роботи на договір із нефіксованим часом.
"Такий договір також має містити спосіб та мінімальний строк попередження працівника про початок роботи та повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи чи відмовитись від роботи, інтервали, у які працівника можуть залучити до роботи", – сказала Ященко.
Проект передбачає також зміни у механізмі розірвання трудового договору. За словами Ященко, роботодавець має заздалегідь попередити про розірвання трудового договору з його ініціативи. Підстави у такому випадку визначені доволі абстрактно (що, об’єктивно, негативно для працівника). Строк попередження залежить від періоду роботи працівника на роботодавця (чим довший строк, тим раніше мають попередити співробітника).
Крім цього, проект пропонує збільшити кількість днів щорічної відпустки – до 28 календарних днів за кожен відпрацьований рік.
"Це трохи додасть мороки з обліком (адже зараз рахувати простіше – 2 дні відпустки за кожен відпрацьований місяць). Але в цілому це відповідає сучасним реаліям – навантаження на людей зменшується, але інтенсивність – ні. Цікаво, що, наприклад, компенсація за невикористану відпустку у випадку звільнення може бути отримана лише за поточний та попередній календарний рік. Швидше за все, працівників це має стимулювати все ж таки реально використовувати дні відпустки за призначенням", – вважає Ященко.
Адвокат, юрист Ario Law Firm Антон Діденко зазначив, що в першу чергу заслуговують особливої уваги спрощення підстав та процедури звільнення працівника, зокрема – за ініціативою роботодавця:
"Так, законопроектом передбачається можливість звільнення такого працівника з причин його відмови від зміни умов трудового договору, а також з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру. При цьому, перелік та визначення таких причин не конкретизується. Необхідно відзначити, що автори законопроекту передбачили для таких випадків обов’язкову грошову компенсацію. Разом з тим, без практичного застосування закону невідомо, наскільки така ситуація зможе задовольнити працівників".
За словами Діденка, розірвання трудового договору з причин порушення працівником умов договору відбуватиметься, якщо такий трудовий договір порушено двічі протягом 180 днів. При цьому не вимагається встановлення ані грубого, ані систематичного характеру такого порушення.
У запропонованих законодавчих новаціях особливої уваги заслуговує можливість встановлення гнучкого режиму робочого часу та можливості дистанційної роботи.
Як пояснюють юристи, гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої тривалості робочого часу.
Дистанційна робота передбачає виконання трудових завдань поза межами приміщення роботодавця із застосуванням комунікаційних технологій. При цьому працівник розподіляє робочий час на власний розсуд та на нього не поширюються встановлений роботодавцем графік роботи. За організацію власного робочого місця відповідальність несе працівник.
"Водночас, якщо інше не передбачено трудовим договором, то надання програмного забезпечення та необхідного обладнання покладається на роботодавця. Також, передбачається надання працівнику періоду відключення, тобто такого періоду, за якого він абсолютно легально повністю перериває дистанційний зв'язок з роботодавцем для відпочинку", – сказав Діденко.
За його словами, дистанційна робота має бути передбачена умовами трудового договору. Важливим є також і те, що на період, наприклад, збройної агресії проти України або епідемії, такий режим роботи може бути запроваджено актом роботодавця.
"Важливим нюансом є і запровадження трудового договору з нефіксованим робочим часом, особливістю чого є виконання доручень роботодавця без прив’язки до конкретного часу їх надання або їх тривалості. Наприклад, особа зможе працювати кур’єром одночасно в кількох місцях за принципом виклику в кожне таке місце в разі необхідності", – звернув увагу адвокат.
Також у законопроекті окреме регулювання було надано домашній роботі, тобто мова йде про обслуговування домогосподарств найманим працівником (домогосподарка, кухар, садівник тощо). Такий трудовий договір може, серед іншого, передбачати нефіксований робочий час, надання житла роботодавцем, а також передбачається захист інформації про сімейне життя роботодавця.
Як зазначив юрист Діденко, новий законопроект передбачає відсутність чіткої вказівки на тривалість робочого тижня (наприклад 5 або 6 днів), однак при збереженні встановлених норм робочого часу в годинах.
"Слід відзначити, що й чинний КЗпП передбачає п’ятиденний робочий тиждень із можливістю запровадження шестиденного. За таких умов, на мою думку, побоювання частини експертного середовища щодо збільшення тривалості робочого тижня є певною мірою перебільшеними, адже така можливість передбачена й сьогодні", – вважає Діденко.
Старший юрист юридичної фірми INTEGRITES Інна Кострицька наголошує, що в оприлюдненому проекті закону "Про працю" не йдеться про запровадження обов’язкової шестиденки, але надається більше можливостей роботодавцю вибирати тривалість робочого тижня та безперервного відпочинку.
"Зараз за КЗпП нормою є п'ятиденний робочий тиждень, а шестиденний є радше винятком. При цьому мінімальна тривалість щотижневого відпочинку повинна становити щонайменше 42 години. Лише на період воєнного стану роботодавці отримали законодавчо закріплене право самостійно встановлювати 5-денний або 6-денний робочий тиждень та скорочувати тривалість щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин", – розповіла юристка.
Новим законопроектом, за її словами, пропонується вже без прив’язки до воєнного стану скоротити мінімально можливу тривалість щотижневого безперервного відпочинку до 36 годин протягом кожного 7-денного періоду (на відміну від календарного тижня з понеділка по неділю). Тривалість робочого тижня можна буде встановити безпосередньо у трудовому договорі, з урахуванням потреб роботодавця та за згодою сторін.
"Видається, що ці зміни надають роботодавцям право вибирати зручний для них графік роботи. Вони будуть цікавими насамперед для підприємств критичної інфраструктури та видів діяльності, пов'язаних з обслуговуванням населення. Для інших роботодавців, імовірніше, мало що зміниться, і вони залишать п'ятиденку. Не виключено, що дехто перейде і на коротший робочий тиждень, адже законопроект тепер не обмежує роботодавця лише двома варіантами: п'ятиденним та шестиденним робочим тижнем, а лише встановлює мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку", – сказала Кострицька.
Українська спілка промисловців і підприємців (УСПП) наголошує:
"Беззастережна лібералізація трудових відносин, нівелювання ролі держави в регулюванні трудових відносин як гаранта прав працівників є ризиковим чинником під час воєнного стану та повоєнного відновлення. Уряд як сторона соціального діалогу, самоусувається від участі в цьому процесі та, щобільше, позбавляє профспілки більшої частини наявних у них повноважень. Наслідком ухвалення зазначеного законопроекту стане суттєве звуження прав працівників та можливості їх захисту".
Фахівці застерігають, що через війну з України виїхало понад 6 млн осіб, які за дев’ять місяців перебування за кордоном проходять період адаптації та соціалізації: чимало влаштувалося на офіційну роботу, платять податки. І якщо в Україні не буде розвиватися виробництво, промисловість, самозайнятість або ж умови найму будуть занадто невизначеними – біженці не повернуться, а після нашої перемоги та закінчення війни до них приєднаються і чоловіки.
Юрист юридичної компанії "Волхв" Роман Голуб зазначив, що метою законопроекту для роботодавця є створення гнучкої та ефективної системи трудових відносин для формування сприятливих умов розвитку бізнесу, пришвидшення оформлення трудових відносин, для максимізації прибутку на фоні зменшення втручання зі сторони держави.
За його словами, лібералізація трудового законодавства надасть можливість роботодавцям легко створювати нові якісні робочі місця, залучаючи найкращих, з погляду роботодавця, працівників та заохочуючи їх виходячи з принципу конкурентоспроможності.
"У той же час наділення настільки широкими повноваженням роботодавців у сфері дотримання прав найманих працівників може стати поживним середовищем для потенційних зловживань, на що потрібно звернути увагу у процесі оцінки законопроекту під час наступних стадій законодавчого процесу", – застерігає юрист.
Перетворення архаїчного радянського законодавства на сучасне і відповідне викликам нашого часу є обов’язковим та актуальним.
Виділення в тексті мої, О.К.
Все совєцьке, в тому числі й архаїчне трудове законодавство, треба викидати на смітник. Замість того, щоб вигадувати велосипед, можна подивитися на модель трудових відносин у тій самій Польщі, де до війни працювало дуже багато українців. Ті, хто там працював, знають, ЩО таке працювати, а не просто "ходити на роботу". Крім того, потрібно позбавлятися патерналістської моделі, яку Україна успадкувала від СРСР. За роки після руйнування СРСР у нас виросло вже покоління, дуже багато українців стали самозайнятими й не мають вихідних або відпусток, які їм дає якийсь закон. Вони працюють, щоб мати можливість зробити собі відпустку або вихідний. Тому потрібно просто міняти систему, у якій унормування трудових відносин визначиться само собою.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта