Президент Франції Емануель Макрон під час виступу на Мюнхенській безпековій конференції заявив, що санкції проти Росії не принесли позитивного результату ні самій РФ, ні Європейському союзу і що Росії потрібно дати "стратегічний шанс".
Михайло Гончар, аналітик, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"
Тут же з Москви прозвучало: «Российский сенатор Алексей Пушков высказал мнение, что, введя санкции в отношении России, Евросоюз попал в собственную ловушку, поскольку добился ограничительными мерами нулевого политического результата… Уточним: политически результат нулевой. Настаивать на этом курсе нет смысла, а как выйти из тупика, в Евросоюзе не знают. Тот случай, когда ловец попал в собственную ловушку».
Ну і тут же під рукою є ті в Мюнхені, хто запропонував «вихід з пастки». Крок 11-й зі скандально відомих «12 кроків»: «Підтримка та визначення областей вибіркової співпраці між ЄС та Росією», який фактично, якщо відкинути словесну полову, чітко орієнтує на нівелювання санкційного режиму. Зверніть увагу на останнє речення: «Існуючі людські та економічні зв'язки повинні бути надалі поглиблені» (!)
Поглиблення таких зв’язків означає що з Путіним можна «дружити сім’ями», тобто зняти обмеження на візити Путіна на Захід і візити в Москву низки макроно- та орбаноподібних лідерів ЄС – усе можна пояснювати поглибленням людських зв’язків. Поглянути Путіну в очі на Красній площі 9-го травня чи зазирнути йому в душу у приватній зустрічі і отримати зустрічну пропозицію, від якої неможливо відмовитись, а можна тільки по-шредерівськи погодитись.
Ну і за поглибленням економічних зв’язків зрозуміло що стоїть – купуйте більше російських енергоносіїв! Чим в окремих країнах-членах ЄС успішно займались протягом 2017-2019 р.р., що призвело до зростання експортних надходжень Росії і відповідно у Кремля активізувались хижацькі інстинкти. Гроші ж бо з Європи надійшли в повному обсязі! Тому Росія активізувалась в Венесуелі, ЦАР, Лівії. Можна й Білорусь проковтнути й на Шпіцберген зазіхнути, щоб НАТО промацнути.
Наведена нижче таблиця є частиною розрахунків Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» (на основі офіційних російських та ЄСівських даних) в рамках одного з проектів спільно з Центром Разумкова, яка наглядно показує, що збільшення надходжень від експорту стимулює російську агресію у світі, прикриту брехливими тезами росагітпропу про миротворчість Росії, необхідність стабілізації в кризових регіонах, пошуку нової моделі глобальної безпеки тощо.
Ці цифри наглядно свідчать, що неефективність санкцій, про що каже Макрон, пояснюється їх обмеженістю, недостатністю та неповнотою. Адже вони не заторкнули сферу торгівлі енергоресурсами. Нинішній санкційний режим, до якого адаптувалась Росія, цілком влаштовує Кремль, хоча й є некомфортним.
А щоб санкції дали позитивний результат, їх потрібно поширити на торгівлю енергоносіями з тим, щоб посадити путінський режим «на голодний пайок».
Але шредеризовано-макронізована Західна Європа на це не здатна. Тому чим більше американського СПГ та американської нафти буде на глобальних ринках, тим нижчі ціни і менші надходження від російського енергоекспорту.
Чому Росія так пручається СПГ зі США на ринку ЄС? Тому що це обвалить ціни на газ – основний корупцієгенний експорт Росії, який і плодить шредерів, макронів та макроноподібних в Європі. Чому Росія так атакує Польщу? Та тому, що Польща поставила чітку і ясну мету – відмовитись від закупівлі російських енергоресурсів і впевнено рухається до цього, на відміну від Німеччини, політикум якої перенасичений плазунами Рutinversteher.
Навіть природа цьогоріч повстала проти Кремля – тепла зима у Європі приносить менше нафто- і газодоларів для путінської камарильї. І тільки Макрон з Путіним намагаються зіграти в чотири руки на роялі (чи двочленно, подібно Зе). Західно-європейські лідери уникають згадувати російську збройну агресію проти України, 6-та річниця початку якої буде 20 лютого.
Однак, навряд чи останні шамансько-шахрайські камлання в Мюнхені допоможуть умиротворити путінський режим. Навпаки, хижак бачить страх в очах своїх жертв і його апетити зростають. Тим більше, що розставлені російські пастки, такі, як Оманська, спрацьовують ефективно.
Але останнє слово буде не за плазунами Рutinversteher-ами. Останнє слово буде за США. Хто не звернув уваги, нагадаю, що новий американський законопроект передбачає санкції, спрямовані вже не тільки проти «Північного потоку-2», але й проти покупців російського газу. Наступним буде удар по «Газпрому» та «Роснефти». Коли посадити Росію на «голодний пайок», тоді Кремль перестане твердити про «нульовий політичний результат» західних санкцій. Ось в цьому буде стратегічний шанс для Заходу - примусити Росію до миру.
Важливо, що українське експертне співтовариство негативно поставилось до трьох угодовців, чиї підписи стоять під «12 кроками». Нам потрібно зі свого боку послати чіткий сигнал, що на відміну від пост-оманської вертлявої політичної верхівки, громадянське суспільство України вимагає посилення санкційного режиму проти Росії через поширення його на сферу торгівлі енергоресурсами.
П.С. Шредеризовано-макронізований шмат Європи, насправді, доволі слабкий й удар не тримає. Зверніть увагу, як то з'являються, то зникають з сайту Мюнхенської конференції "12 кроків". Тому переможе той, хто проявить волю до перемоги, а не йтиме шляхом Зе-капітуляції.
Наші інтереси:
Важливо продовжувати співпрацю зі США, тримати удар від РФ (і не прогибатися перед росіянами в надії домовитися). Розуміти, що з РФ домовитися неможливо. РФ розуміє тільки принцип сили: "Або вона тебе, або ти її".
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Макроно-путінська гра в 4 руки. Або європейці хочуть дати Росії "стратегічний шанс"
Світ:
Президент Франції Емануель Макрон під час виступу на Мюнхенській безпековій конференції заявив, що санкції проти Росії не принесли позитивного результату ні самій РФ, ні Європейському союзу і що Росії потрібно дати "стратегічний шанс".
20021703.jpg
Тут же з Москви прозвучало: «Российский сенатор Алексей Пушков высказал мнение, что, введя санкции в отношении России, Евросоюз попал в собственную ловушку, поскольку добился ограничительными мерами нулевого политического результата… Уточним: политически результат нулевой. Настаивать на этом курсе нет смысла, а как выйти из тупика, в Евросоюзе не знают. Тот случай, когда ловец попал в собственную ловушку».
Ну і тут же під рукою є ті в Мюнхені, хто запропонував «вихід з пастки». Крок 11-й зі скандально відомих «12 кроків»: «Підтримка та визначення областей вибіркової співпраці між ЄС та Росією», який фактично, якщо відкинути словесну полову, чітко орієнтує на нівелювання санкційного режиму. Зверніть увагу на останнє речення: «Існуючі людські та економічні зв'язки повинні бути надалі поглиблені» (!)
Поглиблення таких зв’язків означає що з Путіним можна «дружити сім’ями», тобто зняти обмеження на візити Путіна на Захід і візити в Москву низки макроно- та орбаноподібних лідерів ЄС – усе можна пояснювати поглибленням людських зв’язків. Поглянути Путіну в очі на Красній площі 9-го травня чи зазирнути йому в душу у приватній зустрічі і отримати зустрічну пропозицію, від якої неможливо відмовитись, а можна тільки по-шредерівськи погодитись.
Ну і за поглибленням економічних зв’язків зрозуміло що стоїть – купуйте більше російських енергоносіїв! Чим в окремих країнах-членах ЄС успішно займались протягом 2017-2019 р.р., що призвело до зростання експортних надходжень Росії і відповідно у Кремля активізувались хижацькі інстинкти. Гроші ж бо з Європи надійшли в повному обсязі! Тому Росія активізувалась в Венесуелі, ЦАР, Лівії. Можна й Білорусь проковтнути й на Шпіцберген зазіхнути, щоб НАТО промацнути.
Наведена нижче таблиця є частиною розрахунків Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» (на основі офіційних російських та ЄСівських даних) в рамках одного з проектів спільно з Центром Разумкова, яка наглядно показує, що збільшення надходжень від експорту стимулює російську агресію у світі, прикриту брехливими тезами росагітпропу про миротворчість Росії, необхідність стабілізації в кризових регіонах, пошуку нової моделі глобальної безпеки тощо.
Ці цифри наглядно свідчать, що неефективність санкцій, про що каже Макрон, пояснюється їх обмеженістю, недостатністю та неповнотою. Адже вони не заторкнули сферу торгівлі енергоресурсами. Нинішній санкційний режим, до якого адаптувалась Росія, цілком влаштовує Кремль, хоча й є некомфортним.
А щоб санкції дали позитивний результат, їх потрібно поширити на торгівлю енергоносіями з тим, щоб посадити путінський режим «на голодний пайок».
Але шредеризовано-макронізована Західна Європа на це не здатна. Тому чим більше американського СПГ та американської нафти буде на глобальних ринках, тим нижчі ціни і менші надходження від російського енергоекспорту.
Чому Росія так пручається СПГ зі США на ринку ЄС? Тому що це обвалить ціни на газ – основний корупцієгенний експорт Росії, який і плодить шредерів, макронів та макроноподібних в Європі. Чому Росія так атакує Польщу? Та тому, що Польща поставила чітку і ясну мету – відмовитись від закупівлі російських енергоресурсів і впевнено рухається до цього, на відміну від Німеччини, політикум якої перенасичений плазунами Рutinversteher.
Навіть природа цьогоріч повстала проти Кремля – тепла зима у Європі приносить менше нафто- і газодоларів для путінської камарильї. І тільки Макрон з Путіним намагаються зіграти в чотири руки на роялі (чи двочленно, подібно Зе). Західно-європейські лідери уникають згадувати російську збройну агресію проти України, 6-та річниця початку якої буде 20 лютого.
Однак, навряд чи останні шамансько-шахрайські камлання в Мюнхені допоможуть умиротворити путінський режим. Навпаки, хижак бачить страх в очах своїх жертв і його апетити зростають. Тим більше, що розставлені російські пастки, такі, як Оманська, спрацьовують ефективно.
Але останнє слово буде не за плазунами Рutinversteher-ами. Останнє слово буде за США. Хто не звернув уваги, нагадаю, що новий американський законопроект передбачає санкції, спрямовані вже не тільки проти «Північного потоку-2», але й проти покупців російського газу. Наступним буде удар по «Газпрому» та «Роснефти». Коли посадити Росію на «голодний пайок», тоді Кремль перестане твердити про «нульовий політичний результат» західних санкцій. Ось в цьому буде стратегічний шанс для Заходу - примусити Росію до миру.
Важливо, що українське експертне співтовариство негативно поставилось до трьох угодовців, чиї підписи стоять під «12 кроками». Нам потрібно зі свого боку послати чіткий сигнал, що на відміну від пост-оманської вертлявої політичної верхівки, громадянське суспільство України вимагає посилення санкційного режиму проти Росії через поширення його на сферу торгівлі енергоресурсами.
П.С. Шредеризовано-макронізований шмат Європи, насправді, доволі слабкий й удар не тримає. Зверніть увагу, як то з'являються, то зникають з сайту Мюнхенської конференції "12 кроків". Тому переможе той, хто проявить волю до перемоги, а не йтиме шляхом Зе-капітуляції.
Важливо продовжувати співпрацю зі США, тримати удар від РФ (і не прогибатися перед росіянами в надії домовитися). Розуміти, що з РФ домовитися неможливо. РФ розуміє тільки принцип сили: "Або вона тебе, або ти її".
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта