Магія цифр: соціологія напередодні виборів

Звідки ж беруться усі ті рейтинги? Це також майже риторичне запитання. Бо передвиборча кампанія в Україні завжди асоціювалася у певних колах із часом, коли потрібно «збирати каміння». Себто – гривні та долари. Отож, скільки б політики перед самим початком виборчого періоду не клялися і божилися, нібито вони вже ні за що на світі не вдаватимуться до брудних технологій, скільки б не розповідали, що, мовляв, ось тепер уже буде не так, як раніше, і думку громади будуть оцінювати виключно в об’єктивному руслі, все одно одним і тим же закінчується. Чим ближче до дня голосування, тим більше на горизонті з’являється різноманітних, часто – маловідомих або й зовсім невідомих, соціологічних компаній, що пропонують за грубенькі гроші показувати той результат, який подобатиметься клієнту.

А хіба жовтень 2012-го року у Львові став винятком? У 115-му (Сихівському) виборчому окрузі цього разу склалася досить цікава ситуація. У лідерах серед мажоритарників виключно ті кандидати, які асоціюються з опозиційними силами. Вони в один голос обіцяють «боротися зі злочинною владою» та повернути владу народові. І, мабуть, не було б дуже важливим, хто з них переможе, якби не мали ми в Києві Януковича та Партії Регіонів, котрі можуть скористатися з того взаємопоборювання, щоб закріпити свою владу. Тож сихівчанам, а разом з ними – мешканцям міста Винники та частини Личаківського району Львова доводиться пильно придивлятися до кандидатів, ставлячи перед собою запитання:

- Чи встоїть він перед шантажем діючої влади?
- Чи щиро він заявляє про прихильність до національної ідеї?
- Чи не зрадить, ставши так званою тушкою?

Подібних запитань може виникати ще багато. Але, водночас, виборці добре пам’ятають, як на попередніх голосуваннях їх же закликали «не розпорошувати голоси», віддавати їх тільки за найбільш рейтингових кандидатів (чи партії), щоб не зіграти на користь ПР! Звичка є звичка. Багато хто і зараз вважає, що треба у списках шукати не тільки «свого», але й «сильнішого». Знаючи про це, деякі кандидати не пошкодують нічого, аби їхній рейтинг (не обов’язково реальний, але конче – широко відомий) був хоча б на відсоток-два вищим, аніж у конкурентів. Якщо вдасться, то й взагалі можна переконати громадськість, ніби відрив від суперника – колосальний, відтак – нема чого на нього звертати увагу...

Читати повністю ТУТ