Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 2
  • Переглядів: 2

Ковідно-воєнна дистанційка зрівняла всіх у правах – ніде не вчать нічого

Категорія:

Світ:

Освіта в Україні остаточно перетворилася на отримання папірця, який нічого не вартий. Як дипломи у вишах, так і атестати у школах штампують за інерцією. Освітня система попервах не встигла переформатуватися відповідно до сучасних реалій під час ковідної історії, а з початком нової фази війни остаточно стала недолугим симулякром.

22092001.jpg

Олена Солодовнікова, режисерка, керівниця Центру гуманітарних місій

Сьогодні подивилася, як проходять так звані онлайн уроки у мого 11-річного племінника і вжахнулася: урок української мови перетворився на тупе передруковування з екрана комп'ютера тексту (хто не встиг передрукувати та відправити, отримали одиниці!), а урок англійської мови – на читання тексту по черзі дванадцятьма учнями з необхідністю вставити правильний варіант дієслова з двох запропонованих. При цьому не було жодного пояснення вчителькою правил. Якщо діти читали своє речення неправильно, вчителька просто виправляла і не пояснювала, чому той варіант був неправильним. Не знаю, як проходять інші онлайн уроки та онлайн уроки в інших учнів та в інших школах, але від початку ковідоістерії, коли наприкінці березня 2020 року ввели так зване дистанційне навчання, я була від нього в шоці. Тоді дітям просто присилали завдання, яке учень мав зробити, сфотографувати та відправити вчителю. Зараз хоч якісь презентації з математики з'явилися, і вчителі, які не лінуються їх знайти в мережі, використовують їх на онлайн уроках.

Натрапила на статтю Олени Солодовнікової в журналі "Країна" з промовистою назвою "Ковідно-воєнна дистанційка зрівняла всіх у правах – ніде не вчать нічого" про нинішню дистанційну освіту. Вона пише:

"Загалом більшість часу навчання у виші в мене забирають пробіжки з паперами до педагогів, бо ті кілька років поспіль удають, що не користуються месенджерами й не знають, що таке інтернет. Декан, жінка з Брянської області, постійно відправляє за всіма довідками в чат-бот, що не працює. Лекцій нема від слова "зовсім" – ані звичайних, ані онлайн. Виключно заліки й екзамени – готуйся, як хочеш. На третій рік навчання мене після неодноразових вимог додали до так званої електронної студентської платформи, де мали бути відеоначитування. Насправді ж там зберігають три морально застарілі методички з посиланнями на підручники з політології двадцятирічної давнини.

У мене є шість одногрупників, яких я бачила наживо один раз у житті. Усі вони пошкодували, що їхні батьки вирішили вкладати гроші у вищу освіту, бо не отримують ніяких знань, що надалі знадобляться. До того ж одногрупники перевелися з денної на заочну форму й не побачили ніякої різниці в якості освіти, крім того, що почали платити наполовину менше. Вимушена дистанційка ковідно-воєнного походження зрівняла всіх у правах – ніде не вчать нічого.

Така сама приблизна температура по палаті в більшості університетів та академій. А їх у нас сотні. Усі вони спочатку мали залізне виправдання у вигляді пандемії, а тепер іще краще – воєнний стан усе спише. Як то кажуть, не до якісного навчання. Але ж існувати академіям треба, платити зарплату викладачам – так само. Тому і студенти, і педагоги старанно удають, що нічого страшного не відбувається. Не до жиру, були б живі. Всі "навчаються" і "навчають", як можуть.

Нагадаю, що цьогоріч загальні екзамени до інститутів взагалі спростили до мінімуму. Стався скандал – завдання до пробних тестів дивним чином збіглися зі справжніми екзаменаційними. Вступників пожаліли, бо вони фактично не навчалися останні кілька років у школі. Учні невинні, що у країні розпочалася війна. Це справді так, але за кілька років ми матимемо справжню катастрофу, коли всі ці недоуки почнуть проявляти себе в дорослому житті. І в прямому значенні не знатимуть таблиці множення. Мабуть, недарма діти, чиє зростання припало на Другу світову, мали закінчувати вечірні школи в дорослому віці. На нас теж це чекає? Найімовірніше, так. Бо навчатися якісно сьогодні собі можуть дозволити лише діти із заможних родин у приватних школах. Ще один варіант – отримання знань у закладах Європи, куди батьки з дітьми змушені були їхати як переселенці.

Натомість Міністерство освіти навіть під час війни все в білому та продовжує видавати бажане за дійсне. Посадовці сумлінно перевіряють бомбосховища у школах. Мовляв, ми нікому не перешкоджаємо на шляху до безкоштовних знань, що досі гарантовані Конституцією. Водночас усі чудово розуміють, що в більшості областей, окрім західних, викладатимуть дистанційно. Бо жодний підвал не можна пристосувати для всіх відвідувачів середньої школи. Дистанційна шкільна освіта в нас зазвичай усе ще закінчується скиданням завдань на вайбер. А далі хай батьки розбираються. Щоправда, батькам теж іноді потрібен час на зароб­ляння грошей.

Іноді вчителі державних шкіл іще так-сяк ­проводять онлайн-уроки. Але учні молодших класів інтернет-навчання не спри­ймають взагалі – вони елементарно не можуть сфокусуватися на людині поза екраном через свій юний вік. Діти, які вже здатні до дисципліни, справді навчаються за комп'ютером. Але з приватними репетиторами.

Окремо слід зупинитися на якості того матеріалу, що його мають засвоїти учні. Мій викладач англійської констатує, що звичайна українська школа й досі змушує дітей вивчати іноземні мови за радянськими шаблонами. І після багаторічних мук учні не можуть підтримати small talk із британцем або німцем упродовж 2 хвилин.

Треба нарешті подивитися правді у вічі – ми навчаємо для того, щоб бути у процесі, чи даємо матеріал, який згодиться в реальному житті? Роз'яснюємо, як самому шукати потрібну інформацію, вчимо аналізувати чи забиваємо дитячі голови купою несистематизованих дат і фактів для здавання тестів? Сприяємо комунікаціям з однолітками чи пишемо реферати з фізичної культури (це не жарти, діти часто-густо справді здають такі завдання замість вправ у залі)?

Демографічна криза вже давно шепоче: більшість українських вишів не вистрибне з демографічної ями. Просто не буде кому там навчатися. І ймовірно, це на краще. Бо гнатися за кількістю людей із папірцями про вищу освіту, які насправді погано орієнтуються у шкільній програмі, нема жодного сенсу. Війна спише все, крім масового невігластва".

Наші інтереси: 

Живемо у часи суцільної руйнації старої системи освіти з її централізованістю і забюрократизованістю з непропорційно високою часткою освітніх чиновників. Поцікавтеся, скільки чиновників працюють в міністерстві освіти та в усіх цих районних, міських та обласних управліннях освіти України. Також подумайте, яка конкретна користь від них, окрім, як "керувати освітнім процесом" (порожні слова, насправді).

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Ура!

Все стає на свої місця!

Моя думка: дитина повинна собі обрати два-три предмети, якій їй до вподоби, і від вивчення яких вона отримуватиме задоволення, можна навіть сказати - кайф. Тоді буде 100% ефективність.

Радіймо життю граючи!

Коментарі

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Ура!

Все стає на свої місця!

Моя думка: дитина повинна собі обрати два-три предмети, якій їй до вподоби, і від вивчення яких вона отримуватиме задоволення, можна навіть сказати - кайф. Тоді буде 100% ефективність.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Володимир Щербина.
0
Ще не підтримано

У мене до війни був восьмикласник, з яким я займався в ті моменти, коли їх переводили на дистанційне навчання. Коли він ходив до школи – то проблем не було. Як вводили час від часу дистанційну – його батьки одразу зверталися до мене, бо він переставав розуміти нові теми.

Творю, отже існую.