Почнімо з того, що нова формація виростає з існуючої. Нове життя не бореться зі старим, а використовує його як ресурс для творення нового світу в «паралельному» просторі подій. Зародком нового суспільства має стати Аріянська Національно-Солідаристська Демосократична Партія – див: Три стратегічні принципи успішного розвитку АНСДП.
Інтелектуали, які пропонують проекти державного устрою майбутньої України, зазвичай пропонують розподіл влад у вигляді трьох незалежних і рівноправних «гілок» – законодавчої, виконавчої і судової. Ідея такого розподілу виникла у 18 ст. з потреби уникнути концентрації влади в одних руках, щоб у випадку порушення справедливості однією «гілкою» можна було звернутися до двох інших. Таке «розділення влад» є основою сучасних уявлень про республіканський устрій.
В Україні нема виборної судової системи (тому нема незалежної гілки влади), відтак нема повноцінної республіки, проголошеної в Конституції. Це актуалізує ідею творення республіки з незалежними гілками влади.
АНСДП пропонує 5 гілок влади, які перебувають в ситуації ієрархічної взаємодії:
Ця модель оперта на українську і євангельську традицію. Вона надає такі переваги:
1. Завжди є персонально відповідальний лідер, відтак стає неможливою колективна безвідповідальність, притаманна парламентським республікам.
2. Всі закони ухвалюються консенсусом усіх 5 гілок влади, що дозволяє завжди враховувати політичні, наукові, правові, силові та економічні аспекти. Нема консенсусу – нема закону.
3. Якщо ухвалення закону критично важливе, але консенсусу нема, то негайно призначаються перевибори, спрямовані на відновлення консенсусу.
Проблемою сучасної політичної теорії республіканізму є питання про те, хто має право голосу. Не секрет, що в наш час усі вибори є некомпетентними, оскільки некомпетентною є переважна частина виборців, адже обирає незнайомих людей для незрозумілої роботи, виконання якої не спроможна проконтролювати. Для підвищення компетентності пропонують вводити якісь психологічні тести, вікові цензи тощо.
Усе це основується на нерозумінні людської природи. АНСДП виходить з того, що навіть діти спроможні точно оцінити тих, з ким займаються спільно діяльністю, спрямованою на досягнення результату, наприклад, при формуванні дворової футбольної команди. Тобто адекватна взаємна оцінка з’являється тоді, коли люди персонально знайомі і разом здійснюють продуктивну діяльність.
Тому в моделі АНСДП вибори відбуваються у демосах – компактних спільнотах за інтересами (територіальними, діловими, духовними) чисельністю до 20 осіб. Демоси існують на всіх рівнях – від рою і сотні до полків, кошів і гетьманату. Спроможність спільнот адекватно оцінювати людей і висувати кращих є гарантом успішного індивідуального зростання і колективної еволюції.
АНСДП будується як «велика людина» (за Платоном), тобто як соціальний організм, типологічно подібний до людини. А людина влаштована так, що одночасно може спілкуватися не більше як з 5 людьми (не може одночасно утримувати в полі уваги більше 5 об’єктів). Тому старшина демосів складається з 5 осіб і, відповідно, маємо 5 гілок влади. Спільнота чисельністю від 3 до 5 осіб в соціальній психології називається малою групою. У такій групі виникає оперативна синергія.
Середньою групою називається спільнота чисельністю до 20 осіб. Сенс у тому, що коли промовець спілкується з такою групою, то він ще спроможний відстежувати індивідуальні реакції кожного члена такої спільноти. Якщо ж людей більше 20, то йому доводиться спілкувати з усією групою як з натовпом. В арійській традиції оптимальною для середньої групи вважається 12 осіб, адже це число ділиться на 2, 3, 4, 6. Саме таку середню групу з керівним ядром із 5 осіб створив Ісус Хрестос.
Великою групою називається спільнота чисельністю до 150 осіб. В антропології число 150 називається Числом Данбара – це середньостатистична межа спроможностей людини розпізнавати членів групи та відстежувати пов’язані з ними емоційні події. Число Данбара також вказує на колективні можливості відстежувати дармоїдів та соціальних паразитів. При перевищенні цього обмеження виникають сприятливі умови для шахраїв та брехунів.
Спільноту до 150 осіб ще можна назвати «селом», адже тут всі знають всіх. Натомість при перевищенні 150 виникає «місто» – спільнота анонімних особистостей. Якщо людина хоче заховатися, то їй потрібно покинути село і перебратися до міста.
В організації АНСДП чисельність базової одиниці (рою) становить від 5 до 20 осіб. У сотню може об’єднатися від 4 до 20 роїв. Сотенний демос об’єднує всю ройову старшину, тому його чисельність становить від 20 (5 х 4) до 105 (5 х 20 + 5) осіб. При цьому чисельність сотні як структури, керованої сотенним демосом, становить від 40 (чотири десятки) до 150 осіб (число Данбара).
Для того, щоб піднятися нагору, будь-який бажаючий, незалежно від віку і статі, може увійти в існуючий ройовий демос (якщо його туди приймуть) або заснувати власний.
Наступний крок – увійти до складу старшини з 5 осіб. У колективних демосах це відбувається шляхом обрання, а в лідерських – шляхом призначення, яке робить голова демосу. Так, засновник лідерського демосу може ініціювати призначення себе головою – і він справді стане головою, якщо таким його визнають інші члени старшини.
Якщо рої об’єднуються в сотню, то з ройової старшини формується сотенний демос.
Якщо це колективний демос, то сотенна старшина обирається ройовою старшиною. При цьому:
Подібним чином сотенна старшина обирає полкову старшину, полкова старшина обирає кошову старшину, а кошова старшина обирає старшину гетьманату.
Якщо йдеться не про колективний, а про лідерський демос, то ройові добровільно приєднуються до самопроголошеного потенційного сотника, а він уже призначає старшину відповідного профілю.
Як бачимо, такі вибори є компетентними, адже виборці обирають кращих з-поміж себе, відтак вони розуміють, кого обирають і для чого обирають, вони спроможні адекватно оцінювати роботу свого обранця, контролювати його і переобирати.
З кожними переходом на вищий організаційний рівень зростає кваліфікація старшини, наприклад, ройовий суддя – сотенний суддя – полковий суддя і так далі.
При цьому формується професійна ієрархія. Наприклад, цей же самий полковий суддя може покладатися на підтримку тих, хто його обрав – на сотенних суддів, а вони, у свою чергу, – на підтримку ройових суддів.
Однотипність побудови демосів допомагає кар’єрному росту в ієрархії АНСДП, адже людина, яка має досвід роботи в сотні, знає, що подібним чином влаштована робота у полку, коші і всій республіці (гетьманаті).
На рівні кошів і гетьманату допускається тільки колективна модель. Не може бути коша чи гетьманату за лідерською моделлю. Це тому, що керування такими великими системами занадто складне, щоб покладатися на одноособові рішення лідера. Це занадто ризиковано. Якщо помилкова політика полковника може призвести лише до розпуску лідерського полку, то на рівні кошів і гетьманату помилка одноособового лідера може призвести до фатальних наслідків для всієї держави.
Красномовним підтвердженням цієї тези є поразка Третього Райху. Завдяки талантам і харизмі Адольфа Гітлера націонал-соціалістична німецька держава сформувалася за лідерською моделлю. Проте Москві вдалося перехопити управління Третім Райхом завдяки тому, що на Гітлера дедалі більше впливав його особистий помічник Мартін Борман, який був секретним агентом Сталіна. Деструктивна діяльність Бормана була відома еліті Третього Райху, проте не існувало механізму його легального усунення.
Висновок: на рівнях коша і республіки лідерська модель є занадто ризикованою, а тому неприпустимою.
Запропонована демосократична модель передбачає швидку трансформацію системи при появі нових внутрішніх завдань чи зовнішніх викликів. Як тільки виникає потреба, негайно формуються нові демоси, а в уже існуючих колективних демосах відбуваються часткові чи повні перевибори.
Ідеальним орієнтиром для АНСДП є робота людського мозку, який швидко підлаштовується під обробку нової інформації і продукування рішень у новій сфері діяльності.
Продовження: 8 чинників, які об’єднують мережу демосів АНСДП і республіки Міжмор’я
Творимо прогресивну організаційну модель.
Коментарі
Ми довго йшли до цієї організаційної моделі.
Логіка, козацька традиція і Добра Новина дають підстави сподіватися, що вона життєспроможна.
Остаточний висновок зробимо після практичної перевірки.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Друзі, як краще назвати силовика у демосі - "шериф" чи "осавул"?
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Мені більше подобається "осавул".
Якщо мається на увазі силовик військовий, то "осавул"; якщо силовик спецслужби чи поліції, то "шериф".
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
У демосах функції силовика ближчі до спецслужби і поліції. Отже - шериф?
Все, що робиться з власної волі, – добро!
А де ж у демосах воїни?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Можливо, на рівні полку доцільно ввести посаду осавула.
Все, що робиться з власної волі, – добро!