У сучасному світі виклики інформаційних воєн є темою для багатьох конференцій та практичних семінарів. Один з таких організував Литовський Союз Журналістів і пройшов він у Клайпеді. Про стандарти журналістики, інформаційні війни та пропаганду говорили колеги з Вільнюса, Клайпеди та Києва.
Найголовніше, на чому зупинялися спікери практичного семінару, це реальність інформаційної війни, яка йде у всьому просторі ЗМІ. І величезна роль журналістики в цьому очевидна. Едмунтас Ваітекунас (Edmundas Vaitekūnas), експерт в галузі телебачення, глибоко проаналізував сьогоднішні проблеми і розповів, як захищається в Литві простір телебачення і інтернету від впливу пропаганди в умовах постійних інформаційних воєн.
Цікавим в контексті семінару був виступ журналіста російського телеканалу «Дождь» Костянтина Егерта, який розповів, що є і чого не вистачає в журналістиці Литві та Росії.
Журналісти Скрімантас Малінаускас (Skirmantas Malinauskas), Арунас Мілашюс (Arūnas Milašius), Даріус Лукошевічюс (Darius Lukoševičius) і Едмонтас Бабенскас (Edmondas Babenskas) розповіли про свій досвід і досягнення литовської журналістики. Їх виступи мали для учасників семінару практичну користь і будувалися на конкретних прикладах. Вони звернули особливу увагу на відповідальність журналіста перед суспільством, на майбутнє своєї професії, а також ті соціальні інструменти, які є сьогодні в їх руках для протистоянь в інформаційних війнах.
Незвично живим був виступ Генрікаса Вайтікунаса (Henrikas Vaitiekūnas), викладача журналістики з Вільнюса. На головне питання: в чиїх руках завтра буде журналістика і які стандарти будуть застосовувати молоді в інформаційних війнах з пропагандою, він відповів, що молоде покоління зараз інше і має знаходити нові форми, використовувати сучасні технології.
Даініус Радзевічюс (Dainius Radzevičius), голова Литовської Спілки Журналістів, підвів підсумки дводенного практичного семінару і зробив акцент на інформаційній політиці не тільки Литви, але і навів приклади викликів для України та інших країн, з якими доводиться боротися. Головне - розуміння відповідальності журналістів за "фейкові новини" і "альтернативні факти", які дискредитують ЗМІ і самих журналістів.
Такі практичні семінари дають ґрунт для застосування досвіду та отриманих знань у подальшій роботі. Ось на які роздуми навело нас два дня спілкування з учасниками журналістського семінару в Клайпеді.
Останнім часом актуальними в боротьбі з явно вираженою пропагандою в форматі інформаційних воєн стали заборони. На сьогодні цей інструмент є найбільш оперативним, певною мірою дієвим і не дуже витратним. Але виникає і друга сторона цієї проблеми: розмови про свободу слова, демократії і бажання дізнатися: а що ж там забороняють?
Історія дезінформації та інформаційних воєн йде в далекі часи. Ще в ті часи, коли літописці, переписуючи Євангелія, намагалися як би уточнити і пояснити сучасникові біблійні тексти від Луки або інших євангелістів.
Перекладаючи на сучасні мови, перекладачі, а пізніше видавці, вносили свої коментарі або уточнюючі слова, а можливо і цілі речення, які через століття ніхто не міг відокремити від початкового тексту. Так народжувалися інформаційні вставки. Цей древній метод перекручування істини використовують невидимі воїни інформаційних воєн в своїх щохвилинних атаках. Сучасне поле бою виглядає трохи дивно: є армія нападників - сіячів брехні, пропаганди та дезінформації. Є свідомі і несвідомі розповсюджувачі і споживачі, а ще й ті, хто це все підтримує. Але головне, є велика кількість постраждалих, це ті, кого обманюють, хто з 100 слів чує 90 слів брехні і починає вірити, що єдине слово правди і є брехня. Складність сучасних інформаційних воєн в тому, що немає лінії фронту, немає видимих воїнів, які нападають або захищають. А головне, бойові дію інформаційних воєн йдуть на всіх територіях. І полоненим виявляється мирне населення, яке зомбують і змушують вірити у всяку брехню.
Зараз реагувати на всі інформаційні атаки з боку російської пропаганди - значить зайвий раз привертати увагу до пропагандистської брехні.
У нашому випадку журналістська громадськість повинна виробити алгоритм своїх дій. Потрібно більше правди, позитиву і давно забутих людських почуттів, таких як радість, оптимізм, гордість, упевненість і щастя. Прибрати з журналістських матеріалів поширення ненависті, байдужість і страх.
Цим ми зможемо перемогти в інформаційних війнах, сіючи правду і переносячи себе у простір позитивних подій. Так журналісти можуть стати воїнами, які звільнять полонених інформаційних воєн і створять середу Радощі в серцях і душах багатьох людей.
Анна і Петро Олар (Клайпеда)
Наші інтереси:
Розвиваємо стосунки Литва-Україна
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Інформаційні війни та їх полонені...
У сучасному світі виклики інформаційних воєн є темою для багатьох конференцій та практичних семінарів. Один з таких організував Литовський Союз Журналістів і пройшов він у Клайпеді. Про стандарти журналістики, інформаційні війни та пропаганду говорили колеги з Вільнюса, Клайпеди та Києва.
img0129.jpg
Найголовніше, на чому зупинялися спікери практичного семінару, це реальність інформаційної війни, яка йде у всьому просторі ЗМІ. І величезна роль журналістики в цьому очевидна. Едмунтас Ваітекунас (Edmundas Vaitekūnas), експерт в галузі телебачення, глибоко проаналізував сьогоднішні проблеми і розповів, як захищається в Литві простір телебачення і інтернету від впливу пропаганди в умовах постійних інформаційних воєн.
Цікавим в контексті семінару був виступ журналіста російського телеканалу «Дождь» Костянтина Егерта, який розповів, що є і чого не вистачає в журналістиці Литві та Росії.
Журналісти Скрімантас Малінаускас (Skirmantas Malinauskas), Арунас Мілашюс (Arūnas Milašius), Даріус Лукошевічюс (Darius Lukoševičius) і Едмонтас Бабенскас (Edmondas Babenskas) розповіли про свій досвід і досягнення литовської журналістики. Їх виступи мали для учасників семінару практичну користь і будувалися на конкретних прикладах. Вони звернули особливу увагу на відповідальність журналіста перед суспільством, на майбутнє своєї професії, а також ті соціальні інструменти, які є сьогодні в їх руках для протистоянь в інформаційних війнах.
Незвично живим був виступ Генрікаса Вайтікунаса (Henrikas Vaitiekūnas), викладача журналістики з Вільнюса. На головне питання: в чиїх руках завтра буде журналістика і які стандарти будуть застосовувати молоді в інформаційних війнах з пропагандою, він відповів, що молоде покоління зараз інше і має знаходити нові форми, використовувати сучасні технології.
Даініус Радзевічюс (Dainius Radzevičius), голова Литовської Спілки Журналістів, підвів підсумки дводенного практичного семінару і зробив акцент на інформаційній політиці не тільки Литви, але і навів приклади викликів для України та інших країн, з якими доводиться боротися. Головне - розуміння відповідальності журналістів за "фейкові новини" і "альтернативні факти", які дискредитують ЗМІ і самих журналістів.
Такі практичні семінари дають ґрунт для застосування досвіду та отриманих знань у подальшій роботі. Ось на які роздуми навело нас два дня спілкування з учасниками журналістського семінару в Клайпеді.
Останнім часом актуальними в боротьбі з явно вираженою пропагандою в форматі інформаційних воєн стали заборони. На сьогодні цей інструмент є найбільш оперативним, певною мірою дієвим і не дуже витратним. Але виникає і друга сторона цієї проблеми: розмови про свободу слова, демократії і бажання дізнатися: а що ж там забороняють?
Історія дезінформації та інформаційних воєн йде в далекі часи. Ще в ті часи, коли літописці, переписуючи Євангелія, намагалися як би уточнити і пояснити сучасникові біблійні тексти від Луки або інших євангелістів.
Перекладаючи на сучасні мови, перекладачі, а пізніше видавці, вносили свої коментарі або уточнюючі слова, а можливо і цілі речення, які через століття ніхто не міг відокремити від початкового тексту. Так народжувалися інформаційні вставки. Цей древній метод перекручування істини використовують невидимі воїни інформаційних воєн в своїх щохвилинних атаках. Сучасне поле бою виглядає трохи дивно: є армія нападників - сіячів брехні, пропаганди та дезінформації. Є свідомі і несвідомі розповсюджувачі і споживачі, а ще й ті, хто це все підтримує. Але головне, є велика кількість постраждалих, це ті, кого обманюють, хто з 100 слів чує 90 слів брехні і починає вірити, що єдине слово правди і є брехня. Складність сучасних інформаційних воєн в тому, що немає лінії фронту, немає видимих воїнів, які нападають або захищають. А головне, бойові дію інформаційних воєн йдуть на всіх територіях. І полоненим виявляється мирне населення, яке зомбують і змушують вірити у всяку брехню.
Зараз реагувати на всі інформаційні атаки з боку російської пропаганди - значить зайвий раз привертати увагу до пропагандистської брехні.
У нашому випадку журналістська громадськість повинна виробити алгоритм своїх дій. Потрібно більше правди, позитиву і давно забутих людських почуттів, таких як радість, оптимізм, гордість, упевненість і щастя. Прибрати з журналістських матеріалів поширення ненависті, байдужість і страх.
Цим ми зможемо перемогти в інформаційних війнах, сіючи правду і переносячи себе у простір позитивних подій. Так журналісти можуть стати воїнами, які звільнять полонених інформаційних воєн і створять середу Радощі в серцях і душах багатьох людей.
Анна і Петро Олар (Клайпеда)
Розвиваємо стосунки Литва-Україна
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта