Хвороба – це звільнення від недуги і рух до здоров’я (+ аудіо)

Аудіоверсія статті

Недуга (не-дужість, не-сила) – це нестача сили, слабкість, спричинена патологічними змінами в організмі. Якщо в людини недуга, то вона не є дужою, сильною, а є недужою.  

Щоб позбутися недуги, необхідно пробудити в організмі механізм самовідновлення. Процес боротьби організму з недугою називається хворобою.

Хвороба – це стан напруження організму, перебування його в активному, динамічному стані задля подолання недуги. Для цього організм піднімає температуру тіла, підвищує кров’яний тиск, запускає очищення через пітливість і кашель, відключає апетит, зменшує рухливість тощо.

Саме в цьому й полягає первинне значення слова «хвороба». Етимологічно воно походить від кореня *хв, який вказує на активність, напруження. Цей корінь мають такі слова:

• хвацький (запальний, завзятий, бравий, молодецький),
• хвáцько (енергійно, наприклад «хвацько витанцьовував»),
• хватáти (хапати, енергійно брати),
• зáхват (велике внутрішнє піднесення, збудження, порив, запал),
• хват (завзята людина, мастак),
• хвалá (славлення, урочисте звеличення),

Як бачимо, недуга – це слабкість і пасивність, а хвороба – це енергія і активність. 

З погляду фоносемантики маємо те ж саме: слово «недуга» емоційно сприймається як щось слабке і невиразне, натомість «хвороба» – завдяки енергійним «хв» і «р» – як щось енергійне, жорстке, мужнє.

Нині, в час світоглядного хаосу, для позначення недуги помилково застосовують слово «хвороба», хоча ці поняття протилежні:

• недуга – це пасивне страждання,
• хвороба – це активна, гостра боротьба з недугою.

Для позначення недуги ще помилково застосовують термін «хронічна хвороба», тобто задавнена, довго триваюча, невиліковна патологія. Насправді вираз «хронічна хвороба» – це абсурдна конструкція, адже хвороба – це активна боротьба, відтак вона не може тривати довго, «хронічно». Тому «хронічна хвороба» – це не хвороба, а недуга, подібно як «політична нація» – це не нація, а підвладне державі населення.

Недугу можна вилікувати тільки шляхом загострення, тобто переведення організму з пасивного стану недуги в активний стан хвороби. Як казав один знайомий цілитель: «Щоб знищити ворожу піхоту, її треба виманити з окопів».   

Очевидно, що боротися треба з недугами, а не з хворобами. Якщо ж хтось бореться з хворобою, то він заважає організму подолати недугу.

Хвороба – це гостра боротьба природної системи самовідновлення з недугою, тому їй треба не заважати, а навпаки – допомагати. Скажімо, якщо організм підняв температуру, то це йому потрібно для випалювання шкідливих мікробів або для регенерації тканин, тому її не треба збивати таблетками. Якщо організм вимкнув апетит, то не треба їсти, поки цей апетит не відновиться. Якщо організм дав команду «лежати», то треба відлежатися і відіспатися. Якщо організм увімкнув кашель, то йому треба допомогти відкашлятися, і так далі.

Сучасна медицина не розрізняє понять «недуга» і «хвороба». Вона бореться з хворобами, а тому неспроможна лікувати недуги (т. зв. «хронічні хвороби»).

Оздоровлення суспільства треба починати з наповнення слів правильним сенсом або, як казав Конфуцій, з «виправлення імен».

Мова, в якій кожне слово має точний сенс, називається Сенсар. Постіндустріальний перехід починається з повернення українській мові ясності й чіткості Сенсара.