Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 3 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Продовжуємо дослідження переходу від людини до надлюдини – Гомо триплекс. У цьому випуску ми розкриваємо таємниці ельфізму через синтез знань Євангелія та Бгаґавадґіти як частин єдиної Гіперборійської традиції. Дізнаємось як відновити зв’язок із внутрішнім богом та здійснити палінгенезію – метаморфоз смертної «гусені» на вічно молодого «метелика». Обговоримо роль власної волі та стартап-мислення у здобутті стану світлосяйної істоти.
Ну що, пориньмо сьогоднішню тему. Знаєте, завжди якось цікаво спостерігати, як ми, люди, постійно намагаємося впорядкувати світ навколо себе. От беремо якусь складну техніку, чи навіть звичайні меблі з магазину, і в комплекті завжди йде інструкція.
Ну знаєте, крок перший, крок другий, візьміть ось цю деталь, з'єднайте з цією і бац. Перед нами готовий результат, усе чітко, логічно і, головне, дуже передбачувано. Але що, якби існувала подібна, скажімо так, покрокова інструкція не для збирання шафи, а для людської еволюції?
Ого, звучить масштабно. І мова зараз йде не про ту біологічну еволюцію, яка триває мільйони років, а про еволюцію метафізичну, яку можна здійснити буквально протягом одного життя. Такий собі, знаєте, посібник з оновлення людської операційної системи.
Від базової версії до чогось зовсім іншого. До чогось абсолютно нового. І саме з цієї ідеї я б хотіла розпочати наше сьогоднішнє глибоке занурення у матеріали.
Сьогодні ми дослідимо тексти, які пропонують надзвичайно сміливу, навіть радикальну концепцію так званої практичної палінгенезії. Це процес переходу від звичайної людини, яку автори називають гомодуплекс, до надлюдини, гомотриплекс, або ж, і тут увага, ельфа. Ельфа, так.
Це багатьох дивує. І що найцікавіше, цей наш аналіз базується на текстах, які проводять абсолютно несподівані паралелі між трипільською цивілізацією, християнським Євангелієм та індоарійською бхагавадгітою. Знаєте, якщо ми пов'яжемо це з ширшою картиною, то побачимо, що перед нами розгортається не просто якийсь там альтернативний погляд на історію, чи порівняльне релігіознавство, концепція, яку просуваються джерела, набагато прагматичніша.
Тобто це не просто філософія заради філософії? Саме так. Стверджується, що ці стародавні тексти – це не набір метафор, ну і точно не якісь моралізаторські казки про те, як бути хорошою людиною.
Це цілком конкретні метафізичні інструкції з трансформації людської свідомості. Автори цих текстів вважають, що в основі розрізнених світових релігій лежить одне єдине практичне знання про те, як людина може подолати свою смертну природу. І давайте на секунду зупинимося на термінах, щоб не виникло плутанини.
Так, це важливо, бо термінологія тут специфічна. Бо традиційна наука нам що каже? Що людина – це, ну, лише фізичне тіло і якийсь там набір нейронних зв'язків у мозку.
Ага, біологія і хімія. Точно. А «Біла книга» пропонує значно складнішу таку чотиривимірну модель.
От дивись, перший складник – це плоть, наша звичайна біологічна оболонка. Так. Другий – психіка.
Це те, що ми зазвичай звикли називати душею. Наші емоції, там, інтелект. Угу, поки все звучить знайомо.
А от далі цікавіше. Третій – це дух. Це наша справжня вольова сутність.
І четвертий, найглибший рівень – це внутрішній Бог. Це буквально, знаєш, така іскра Божа, частинка самого Творця Всесвіту, яка ніби інстальована в кожному з нас. Тобто, якщо я правильно розумію, саме від того, до якого рівня ми маємо доступ, ну, від цього залежить наша стадія еволюції, гомосимплекс, гомодуплекс і оця фінальна гомотриплекс.
Власне так. Більшість населення зараз – це оці гомосімплекс. Ну, тобто людина проста.
Угу.
Її свідомість заблокована суто на рівні тіла та психіки. Зв'язок із власним духом там, ну, він ще дуже слабкий, майже такий сплячий. Зрозуміла.
А дуплекс? Наступна стадія – гомодуплекс. Така людина вже усвідомлює себе як духовну істоту.
Тобто в неї є стійкий зв'язок зі своїм духом. А от гомотриплекс – це вже справжня надлюдина, яка повністю відкрила доступ до четвертого рівня. До свого внутрішнього Бога.
Саме так. Знаєш, щоб якось це приземлити, ну, цю абстракцію, у мене виникає така аналогія зі світу комп'ютерних технологій. От гомосімплекс – це ніби таке базове залізо, знаєш, яке працює на старій операційній системі і, ну, ледве-ледве тягне щоденні задачі.
А перехід до гомотриплекс – це не просто оновлення програми. Це як зняття якихось заводських блокувань, яке раптом дає доступ до надпотужного прихованого співпроцесора оцього нашого внутрішнього Бога. І система починає працювати на космічних швидкостях.
Слухай, це дуже вдале порівняння. Бо можливості гомотріплекс дійсно нагадують роботу такого розблокованого суперкомп'ютера. Ми ж говоримо про набуття статусу співтворця Всесвіту через прямий контакт із цим божественним ядром.
Відповідно, палінгенезія – це не переродження після смерті, як зазвичай прийнято думати в східних вченнях. Це буквальна мутація свідомості та енергетики ще за життя. Коли я вперше побачила слово «ельфи» в контексті Євангелія, то, м'яко кажучи, була здивована.
Ну, бо сучасна поп-культура міцно прив'язала ельфів до фентезі. Толкін, Гострівуха, Лісирі Венделу. Орландо Блум з луком.
Точно, точно. Але матеріали, які ми розглядаємо, вони повертають нас до первинного етимологічного значення цього слова. «Ельфи» означає «світлосяйні».
І тексти наводять аргументи, що Ісус називав своїх учнів саме так, «світлосяйними». Але тут є один надзвичайно тонкий нюанс. Він називав їх так не тому, що вони вже випромінювали якесь там світло, а для того, щоб вони ними стали.
Тобто це подається як стародавня практика візуалізації. І знаєте, коли я це читала, у мене одразу виникла паралель. Чи не означає це, що стародавні засновники релігій фактично застосовували те, що ми зараз називаємо когнітивно-поведінковою психологією?
Тобто вони використовували афірмації, типу «ви є світло світу», щоб змінити самоідентифікацію учнів і стримулювати еволюцію. Різниця в тому, що когнітивно-поведінкова терапія працює переважно з психікою, щоб допомогти людині адаптуватися в соціумі, там зняти тривожність. Натомість ці джерела стверджують, що візуалізація в контексті доброго знання, а саме так вони перекладають слово «Євангелія».
Добре знання, ага. Так от, ця візуалізація мала на меті запуск цілком реальної фізичної та енергетичної трансформації. Зміна ідентичності тут передує зміні самої матерії.
Ти спочатку починаєш мислити як надлюдина, приймаєш цю ідентичність світлосяйного, і твоя свідомість буквально підтягує за собою всю біологічну сутність. Вау. Це ніби змусити мозок повірити в нову реальність, щоб тіло почало під неї підлаштовуватися.
І, знаєте, щоб зрозуміти, звідки взялася ця технологія перепрошивки, тексти пропонують нам здійснити таку собі карколомну подорож у часі. Аж у третє тисячоліття до нашої ери. Саме туди.
Джерела відстежують ці ідеї до трипільської цивілізації. Її засновник фігурує в матеріалах під багатьма іменами, які нам добре відомні з різних міфологій. Це і Ной, і Аполлон, і найцікавіше, Гермес Трісмигіст.
О, так, фігура легендарна. І ось тут криється крута лінгвістична підказка. Трісмигіст часто перекладають як Тричі Нейвеличніший.
Але тексти вказують на інший сенс – Тричі Народжений. Тобто Гермес Трісмигіст – це фактично і є Гермес Тріплекс. Ага, тобто Гомо Тріплекс.
Так. Він розглядається не просто як міфічний мудрець, а як цілком реальна людина, яка успішно пройшла палінгенезію і передала ці знання далі. І саме цей історичний контекст чудово пояснює наступний логічний крок у нашому дослідженні.
Якщо це знання зародилося в Трипіллі, постає питання, як воно розповсюджилося світом. Бо Трипілля – це ж територія сучасної України та навколо неї. Саме так.
Згідно з матеріалами, коли трипільців стало, ну, занадто багато, вони почали масово розселятися в різних напрямках, несучи із собою оце вчення про перетворення. Цей причинно-наслідковий зв'язок розселення пояснює, чому ми знаходимо сліди однієї тієї ж інструкції в абсолютно різних культурах. Які, на перший погляд, взагалі не пов'язані.
Абсолютно. І це підводить нас до центрального порівняння в наданих текстах – паралелі між християнським Євангелієм та індуарійською Бхагавадгітою. О, якщо чесно, це порівняння, мабуть, найінтригуюча частина матеріалів.
Бо автори переконані, що обидві ці книги містять езотеричне ядро так званої єдиної гіперборійської традиції. Так, вони розглядають їх як дві гілки одного дерева. І вони не просто стверджують це, знаєте, голослівними заявами, а наводять реальні лінгвістичні та структурні докази.
Наприклад, беремо галенське слово «Хрестос». Воно означає «стабільно», «красивий» та «хороший». А тепер беремо санскритське слово «Кришна».
Яке перекладається просто як «красень». Так. Джерела розглядають ці терміни як абсолютні синоніми, вони позначають один і той самий стан реалізованого гомотріплекс, тобто боголюдину.
І більше того, ім'я учня Кришни – Арджуни, перекладається із санскриту як «світло сяйнеї». Знову повертаємося до ельфів. Знову ж таки ельф.
І в обох текстах ми бачимо абсолютно ідентичну матрицю. Реалізована боголюдина навчає свого майбутнього учня-ельфа о цій технології переходу до вічного життя. Ця структурна подібність справді вражає.
Обидва тексти фокусуються на теорії та практиці подолання циклу реінкарнацій. Але що робить цю паралель ще більш переконливою? Так це опис результатів цієї трансформації.
Саме так. У текстах наводяться дуже специфічні описи того, що відбувається з енергетичним тілом. Ну от згадайте відому сцену перетворення Ісуса на горі Фавор.
Його обличчя засяяло як сонце, а одяг став таким сліпучо-білим. А тепер відкриваємо Бхагавадгіту, де Кришна демонструє своє справжнє енергетичне тіло Арджуні. І там описується сяйву тисячі сонців.
Звісно, тисяча сонців – це типова східна гіпербола. Ну, ми знаємо, що індійські епоси люблять ці розмахи. Так, вони люблять масштабні метафори.
Але ж механізм залишається ідентичним. Обидва вчителі ніби показують своїм учням от тут демо-версія того, що на вас чекає. Так, демо-версія – це дуже правильне формулювання.
Ця демонстрація енергетичного тіла слугує таким потужним мотиваційним інструментом перед тим, як вимагати відучня важкої внутрішньої роботи. І ось тут стає справді цікаво. І це якраз те, про що я хотіла запитати.
Я читаю ці паралелі, і вони виглядають надзвичайно логічно в рамках запропонованої концепції. Але ж не можна ігнорувати той факт, що природа цих текстів абсолютно різна. Так, жанри зовсім різні.
Євангелія описує цілком реальні історичні події. Конкретне місце – Галілея та Єудея, конкретний час – 31-й рік нашої ери, там є конкретні історичні постаті. Натомість Бхагавадгіта – це епос.
Міфологія. Час її написання достеменно невідомий. Сама підготовка до битви на полі Куру описана в Гіті, але вона подається в матеріалах як художня вигадка, така яскрава міфологічна обгортка.
То як взагалі можна ставити в один ряд реальний історичний репортаж із суто метафізичною поемою? Це фундаментальне питання. І матеріали дають на нього дуже чітку відповідь.
Вони не намагаються згладити цю різницю, а навпаки використовують її для пояснення цілісної картини. Тобто вони визнають цю різницю? Так.
Згідно з текстами, Євангелія – це опис успішного практичного кейсу палінгенези. Воно розповідає про те, як Іван Заведей, найталановитіший з учнів, таки зміг здійснити цей перехід на практиці. Тобто це ніби звіт про експеримент?
Саме так. Звіт про успішний перехід. Натомість Гіта розглядається як глибока метафізична теорія.
Джерела навіть висувають припущення, що філософське ядро Гіти – це насправді фрагмент давно втраченого діалогу між самим Трипільським засновником, отим Гермесом Трісмигістом, та його учнями.
Ого!
Так, і цей діалог згодом зберігся в Індії, але був загорнутий в оболонку міфічної битви. Крім того, важливо зазначити позицію авторів матеріалів щодо самого Євангелія. Ага, щодо його автентичності.
Вони стверджують, що оригінальний текст дійшов до нас у суттєво спотвореному вигляді. Там згадуються масштабні вставки, які приписують філону іудею з Александрії. Тобто, первинний текст був сухою, чіткою інструкцією о цим звітом про перехід, який вже значно пізніше обріс релігійними догмами та нашаруваннями.
Добре, якщо і Гіта, і оце оригінальне Євангеліє – це, по суті, інструкції, то мене завжди турбує практичний бік таких теорій. Інструменти. Так, інструменти.
Ісус і Крішна могли демонструвати там сяйво і дива, але як звичайній людині зробити цей перший крок? У текстах має бути описаний якийсь механізм. І те, що пропонують джерела, виявляється досить, ну, несподіваним.
Інструментом виступає сама мова. Гіперболійський сенсар. Точно.
Вони говорять про мову раннього трипілля, цей сенсар. І стверджується, що ця мова – це не просто засіб передачі інформації типу «Привіт, пока». Це сама по собі технологія перетворення.
Але почекайте, як це взагалі можливо? Як вимова якихось звуків чи слів може вплинути на біологію чи духовний стан? Щоб зрозуміти цей механізм, потрібно поглянути на те, як мова взагалі формує наше сприйняття реальності.
Згідно з концепцією, структура сенсару була такою, що вона не містила, знаєте, концептуальних вірусів чи якихось руйнівних сенсів. Тобто вона була ідеально чистою. Так.
Коли людина мислить і говорить мовою, яка ідеально резонує з її внутрішньою природою, це структурує нейронні зв'язки особливим чином. А сучасними інструментами для пізнання цього втраченого сенсару автори називають давнюукраїнську, геленську, тобто давньогрецьку та санскрит. О, і тут розкривається надзвичайно цікавий лінгвістичний ланцюжок.
Так, що до слова «релігія». Саме так. На санскриті слово «йога» означає зв'язок або єднання.
І цьому слову семантично відповідає трипільське слово «лига», що теж означає зв'язок. І що тут найцікавіше, так це те, що саме звідси походить латинське слово «реліга», або ж відоме нам усім «релігія». Тобто релігія – це буквально релінг, відновлення зв'язку.
Тоді виходить, що релігія – це не якийсь набір ритуалів чи поклоніння комусь зовнішньому. Це процес внутрішнього єднання. Абсолютно.
Релігію в її первинному, справжньому сенсі можна називати тільки процес відновлення втраченого зв'язку людини зі своїм власним внутрішнім божественним духом. Це технологія встановлення контакту між нижчим «я» та вищим «я». Щоб здійснити перехід від Арія до Ельфа.
Саме так. Все інше, ну, будь-які системи, які вимагають поклоніння зовнішнім авторитетам і не ведуть до цього внутрішнього перетворення, тексти безаполіційно класифікують як псевдорелігійні культи. Знаєте, обдумуючи ось цю концепцію внутрішнього розвитку і подолання циклу реінкарнацій, я звернула увагу на одну метафору в текстах, яка здалася мені трохи провокативною.
Про що саме йдеться? Це концепція земного життя як гри. Джерела стверджують, що наш матеріальний світ, те саме міфологічне поле битви Куру – це просто місце для реінкарнацій.
Такий собі полігон, куди безсмертний дух приходить просто здобувати гострі відчуття. Радість, смуток, ненависть, любов – це все розглядається як необхідний досвід. Так, це класичний погляд.
Але якщо це дійсно так, чи не призводить такий світогляд до абсолютної апатії? Тобто, чи не означає це, що ми повинні просто ігнорувати чужі страждання? Мовляв, людині зараз погано, але це її дух захотів такого досвіду.
Хай собі страждає. Це звучить досить холоднокровно, ні? Це дуже глибоке етичне питання, яке справді часто виникає при вивченні Східної філософії.
Матеріали вирішують цей парадокс через концепцію, яку можна порівняти з тим, що у Курта Вунегу та в бойні №5 називається тральфомадорським оптимізмом. Тральфомадорським оптимізмом. Звучить складно.
Тральфомадорці – це такі інопланетяни, які бачать час не лінійно, а відразу весь. Минуле, теперішнє і майбутнє. Тому вони сприймають усі події, навіть якісь трагічні, дуже спокійно, як частину незмінного ландшафту буття.
Ага. Тобто вони бачать всю картину цілком. Так.
І в текстах наводиться дуже яскрава і зрозуміла аналогія з боксерами на рингу. От коли двоє боксерів б'ються, отримують травми, ми ж не застрибуємо на ринг, щоб розборонити їх і припинити їхні страждання. Чому?
Бо вони самі вибрали цей досвід. Це їхній добровільний вибір випробувати себе. Точно.
Фізичний світ – це своєрідний метафізичний спортзал. Дух, не маючи фізичного тіла, не може відчути удар реальності, а отже не може наростити м'язи свідомості, які необхідні для еволюції в гомотріплекс. Тобто без болю немає росту.
Саме так Кришна дивиться на меташливий світ людей. Не варто силоміть заважати людям здобувати їхній земний досвід. Вони мусять пройти через ці випробування.
Проте, і це критично важливо розуміти, це не означає абсолютної байдужості. Бо інакше це був би просто садизм. Саме так.
Завдання тих, хто вже усвідомив цей процес еволюції, полягає в іншому. Треба нести світло знань, щоб утримати людей від надмірних, безглуздих страждань, давати їм інструменти, щоб вони могли швидше вивчити свої уроки і перейти на новий рівень гри. Отже, якщо земля – це спортзал, а реінкарнація – це тренувальний процес, виникає, ну, цілком логічне запитання.
А як випуститися з цього спортзалу? Як закінчити гру? Як закінчити гру і здійснити палінгенезію?
І тут ми підходимо до найпрактичнішої психологічної частини нашого дослідження. Матеріали вказують, що багавадгіта містить психологічний ключ. І цей ключ для авторів Євангелії був настільки самоочевидним, що вони майже не витрачали на нього час.
У чому полягає цей ключ? От подумаємо, як діє більшість людей. Ми керуємося зовнішніми стимулами – метод батога і пряника.
Ми постійно озираємося на суспільство. Що скажуть сусіди? Чи отримаю я за це нагороду, чи не покарають мене?
Це мислення-гомодуплекс. І цей рівень мотивації, ну, він абсолютно нормальний для душ, які ще проходять базову школу життя. Але для того, щоб вирватися з кола реінкарнацій, Гіта пропонує суперпотужну ідею, яку присвячена чинна тратина всього епосу.
І що це за ідея? Це концепція діяльності виключно за покликом власного духу, абсолютно незалежно від результатів чи оцінок суспільства. Ти робиш щось не тому, що чекаєш нагороди, і не тому, що боїшся покарання.
Ти дієш просто тому, що така твоя внутрішня воля. І знаєте, мене неймовірно вразило, як джерела ілюструють цей стародавній принцип. Вони наводять просто блискучу, сучасну аналогію зі світу технологій та бізнесу.
Вони порівнюють це ельфійське мислення з філософією стартапів. Так, це дуже сучасний погляд. Зокрема, вони згадують контарний підхід відомого інвестора Пітера Тіла.
Ну от що таке справжній стартап? Це дія всупереч загально прийнятій думці. Коли 99% людей кажуть, це божевільня, це ніколи не спрацює.
А засновники все одно роблять свою справу. Абсолютно. Це дерзновенна воля взяти владу над якоюсь частинкою всесвіту.
Змінити її за своїм задумом, навіть якщо статистика каже, що шанси на успіх мізерні. Справжній засновник стартапу діє не заради якоїсь там гарантованої зарплати. Він діє, бо його внутрішній дух просто вимагає матеріалізації цієї ідеї.
Це чиста вольова дія. І цей синтез стародавньої езотерики та сучасної психології підприємництва надзвичайно показовий. Якщо ми співставимо цитати з різних традицій, то побачимо абсолютно ідентичний заклик до такої вольової дії.
Наприклад? Ну Ісус постійно попереджав учнів. «У світі на вас тиснутимуть, але дерзайте».
І Він закликав ходити вузькою брамою, тобто обирати той контрінтуїтивний шлях, яким ідуть одиниці. А що кажуть інші джерела? З іншого боку, індуарійські закони Ману формулюють це ще більш категорично.
Там сказано «Все, що робиться з власної волі – добро». І це викликає важливе питання про природу самої волі як рушія палінгенезії. Воля в цьому контексті – це не просто впертість чи бажання довести щось комусь.
Це потужна внутрішня сила, здатна подолати гравітацію соціальних очікувань і розірвати коло перероджень. Отже, що все це означає для нас, якщо подивитися на це прагматично? Ідея цього ельфізму, тобто переходу до стану гомотріплекс, вона за визначенням доступна лише одиницям.
Адже суспільство завжди було і буде побудовано на системі батога і пряника. Воно завжди чинитиме шалений опір таким незалежним індувідуам. Безсумнівно.
Процес перетворення личинки на метелика є абсолютно контрентуютивним і навіть лякаючим з точки зору звичайної гусени. Для гусені – це кінець світу? Тоді як для метелика – це лише початок справжнього польоту.
Тому цей перехід від гомодуплекс до гомотріплекс вимагає кристально чистої, безкорисливої волевої дії, яка часто йде в розріз із загально прийнятим досвідом. Якщо спробувати синтезувати весь цей величезний масив інформації, який ми сьогодні розібрали, до якого фінального висновку підводять нас ці джерела? Якщо звести всі ці складові до єдиного знаменника, то матеріали малюють нам таку картину.
Бхагавадгіта слугує теоретичною базою. Вона формує ельфійське мислення, вчить діяти без очікування миттєвої винагороди. А Євангелія виступає як задокументований практичний приклад реалізації цього теоретичного переходу.
Разом ці два тексти, попри всі їхні відмінності, розкривають езотеричне ядро єдиної гіперборійської традиції. Вони описують науку про досягнення безсмертя через зміну власної природи. Знаєте, усе це звучить як надзвичайно складний, але ідеально підігнений пазл.
Але аналізуючи ці матеріали, я задумалася над однією річчю. Її немає в текстах прямо, але вона дуже органічно випливає з усієї цієї концепції чистої волі. Якщо еволюція від людини до надлюдини вимагає абсолютної стійкості дозовнішніх оцінок і здатності діяти виключно за покликом внутрішньої волі, то як щодо нашої сучасної реальності?
Епохи соціальних мереж. Сьогодні наші мізки буквально перепрошиті алгоритмами так, щоб ми щосекунду жадали лайків, схвалення та соціальних пряників. Чи може бути так, що сучасний цифровий світ – це і є те саме найскладніше поле битви куркшетру в історії людства?
Такий собі фінальний іспит на те, чи здатні ми взагалі на чисту вольову дію, без очікування миттєвого схвалення екрану смартфона. Дуже сильна думка. Коли ми складаємо всі ці стародавні пазли разом – Евангеліє, Гіту, тексти Тріс Мегіста – картина виходить дуже чітка.
І, відверто кажучи, дуже вимоглива до нас. Практична палінгенезія – це не якась там казочка на ніч. І це не інфантильна обіцянка раю після смерті в обмін на хорошу поведінку і слухняність.
Це суворий інженерний процес еволюції нашої свідомості. І він вимагає дій. Він неможливий без радикальної сміливості.
Сміливості йти вузькою брамою, відкинути всі ці зовнішні мотиватори і діяти з точки абсолютно чистої волі. Знаєш, і тут треба обов'язково додати чи не найважливіший практичний штрих для нашого часу. Давай.
Стан треплекса не кристалізується в ізоляції. Ти не можеш просто сидіти в позі лотоса десь на вершині гори, ігноруючи реальність і соціум. Тому що це енергія дії.
Точно. Ця нова енергія вимагає світотворення, активної участі у формуванні нового простору навколо себе. Неможливо виростити новий вид над людиною в середовищі, яке постійно, щодня придушує дух.
Тобто нам потрібен правильний грунт. Нам потрібен інкубатор. Простір справжньої свободи.
І саме тому для нас сьогодні побудова Української вільної держави – це далеко не просто політичний проєкт. Це частина еволюції. Це невід'ємна частина гіпербурійського еволюційного плану.
Це створення плацдарму, де добре знання зможе стати реальною основою всього суспільства. Це змушує подивитися на все, що зараз відбувається навколо, під абсолютно новим кутом. Сто відсотків.
І знаєш, завершуючи це наше глибоке занурення, я хочу залишити для кожного, хто зараз шукає сенси, одну думку для роздумів. От сьогодні весь наш світ просто одержимий зовнішніми технологіями. Ми всі сидимо і чекаємо, що якийсь там штучний інтелект розв'яже наші проблеми.
Що мікрочіпи розширять нашу пам'ять, а круті біотехнології з лабораторії подарують довголітця. І всі ресурси йдуть туди. Так.
Але варто замислитися. Що, як ми шукаємо ці права адміністратора взагалі не в цій системі?
Ого!
Що, якщо найвеличніший технологічний прорив людства має відбутися не в якихось там Кремнієвих долинах, а всередині нас самих? Можливо, саме зараз настав час згадати свою справжню архітектуру, вивчити власний сенсар і запустити найголовніший стартап у всьому Всесвіті – еволюцію власної душі. Радіймо, ельфи!
Хай живе Третій Гетьманат! До зустрічі на «Чистій хвилі» Радіо Гартленд! Хай буде!
Наші інтереси:
Досліджуємо Гіперборійську традицію та її ельфійський компонент.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Хрестос і Крішна: Гіперборійська традиція як інструкція для переходу до надлюдини та вічної молодості (подкаст)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Продовжуємо дослідження переходу від людини до надлюдини – Гомо триплекс. У цьому випуску ми розкриваємо таємниці ельфізму через синтез знань Євангелія та Бгаґавадґіти як частин єдиної Гіперборійської традиції. Дізнаємось як відновити зв’язок із внутрішнім богом та здійснити палінгенезію – метаморфоз смертної «гусені» на вічно молодого «метелика». Обговоримо роль власної волі та стартап-мислення у здобутті стану світлосяйної істоти.
260318-gomotrypleks-2.jpg
Приєднуйтесь до руху вузьким шляхом – до божественного сходження та реалізації власного потенціалу співтворця Всесвіту.
Радімо, друзі. Вітаю з поверненням до ельфізму.
Всіх вітаю на хвилі Радіо Гартленд.
Ну що, пориньмо сьогоднішню тему. Знаєте, завжди якось цікаво спостерігати, як ми, люди, постійно намагаємося впорядкувати світ навколо себе. От беремо якусь складну техніку, чи навіть звичайні меблі з магазину, і в комплекті завжди йде інструкція.
Ну знаєте, крок перший, крок другий, візьміть ось цю деталь, з'єднайте з цією і бац. Перед нами готовий результат, усе чітко, логічно і, головне, дуже передбачувано. Але що, якби існувала подібна, скажімо так, покрокова інструкція не для збирання шафи, а для людської еволюції?
Ого, звучить масштабно. І мова зараз йде не про ту біологічну еволюцію, яка триває мільйони років, а про еволюцію метафізичну, яку можна здійснити буквально протягом одного життя. Такий собі, знаєте, посібник з оновлення людської операційної системи.
Від базової версії до чогось зовсім іншого. До чогось абсолютно нового. І саме з цієї ідеї я б хотіла розпочати наше сьогоднішнє глибоке занурення у матеріали.
Сьогодні ми дослідимо тексти, які пропонують надзвичайно сміливу, навіть радикальну концепцію так званої практичної палінгенезії. Це процес переходу від звичайної людини, яку автори називають гомодуплекс, до надлюдини, гомотриплекс, або ж, і тут увага, ельфа. Ельфа, так.
Це багатьох дивує. І що найцікавіше, цей наш аналіз базується на текстах, які проводять абсолютно несподівані паралелі між трипільською цивілізацією, християнським Євангелієм та індоарійською бхагавадгітою. Знаєте, якщо ми пов'яжемо це з ширшою картиною, то побачимо, що перед нами розгортається не просто якийсь там альтернативний погляд на історію, чи порівняльне релігіознавство, концепція, яку просуваються джерела, набагато прагматичніша.
Тобто це не просто філософія заради філософії? Саме так. Стверджується, що ці стародавні тексти – це не набір метафор, ну і точно не якісь моралізаторські казки про те, як бути хорошою людиною.
Це цілком конкретні метафізичні інструкції з трансформації людської свідомості. Автори цих текстів вважають, що в основі розрізнених світових релігій лежить одне єдине практичне знання про те, як людина може подолати свою смертну природу. І давайте на секунду зупинимося на термінах, щоб не виникло плутанини.
Так, це важливо, бо термінологія тут специфічна. Бо традиційна наука нам що каже? Що людина – це, ну, лише фізичне тіло і якийсь там набір нейронних зв'язків у мозку.
Ага, біологія і хімія. Точно. А «Біла книга» пропонує значно складнішу таку чотиривимірну модель.
От дивись, перший складник – це плоть, наша звичайна біологічна оболонка. Так. Другий – психіка.
Це те, що ми зазвичай звикли називати душею. Наші емоції, там, інтелект. Угу, поки все звучить знайомо.
А от далі цікавіше. Третій – це дух. Це наша справжня вольова сутність.
І четвертий, найглибший рівень – це внутрішній Бог. Це буквально, знаєш, така іскра Божа, частинка самого Творця Всесвіту, яка ніби інстальована в кожному з нас. Тобто, якщо я правильно розумію, саме від того, до якого рівня ми маємо доступ, ну, від цього залежить наша стадія еволюції, гомосимплекс, гомодуплекс і оця фінальна гомотриплекс.
Власне так. Більшість населення зараз – це оці гомосімплекс. Ну, тобто людина проста.
Угу.
Її свідомість заблокована суто на рівні тіла та психіки. Зв'язок із власним духом там, ну, він ще дуже слабкий, майже такий сплячий. Зрозуміла.
А дуплекс? Наступна стадія – гомодуплекс. Така людина вже усвідомлює себе як духовну істоту.
Тобто в неї є стійкий зв'язок зі своїм духом. А от гомотриплекс – це вже справжня надлюдина, яка повністю відкрила доступ до четвертого рівня. До свого внутрішнього Бога.
Саме так. Знаєш, щоб якось це приземлити, ну, цю абстракцію, у мене виникає така аналогія зі світу комп'ютерних технологій. От гомосімплекс – це ніби таке базове залізо, знаєш, яке працює на старій операційній системі і, ну, ледве-ледве тягне щоденні задачі.
А перехід до гомотриплекс – це не просто оновлення програми. Це як зняття якихось заводських блокувань, яке раптом дає доступ до надпотужного прихованого співпроцесора оцього нашого внутрішнього Бога. І система починає працювати на космічних швидкостях.
Слухай, це дуже вдале порівняння. Бо можливості гомотріплекс дійсно нагадують роботу такого розблокованого суперкомп'ютера. Ми ж говоримо про набуття статусу співтворця Всесвіту через прямий контакт із цим божественним ядром.
Відповідно, палінгенезія – це не переродження після смерті, як зазвичай прийнято думати в східних вченнях. Це буквальна мутація свідомості та енергетики ще за життя. Коли я вперше побачила слово «ельфи» в контексті Євангелія, то, м'яко кажучи, була здивована.
Ну, бо сучасна поп-культура міцно прив'язала ельфів до фентезі. Толкін, Гострівуха, Лісирі Венделу. Орландо Блум з луком.
Точно, точно. Але матеріали, які ми розглядаємо, вони повертають нас до первинного етимологічного значення цього слова. «Ельфи» означає «світлосяйні».
І тексти наводять аргументи, що Ісус називав своїх учнів саме так, «світлосяйними». Але тут є один надзвичайно тонкий нюанс. Він називав їх так не тому, що вони вже випромінювали якесь там світло, а для того, щоб вони ними стали.
Тобто це подається як стародавня практика візуалізації. І знаєте, коли я це читала, у мене одразу виникла паралель. Чи не означає це, що стародавні засновники релігій фактично застосовували те, що ми зараз називаємо когнітивно-поведінковою психологією?
Тобто вони використовували афірмації, типу «ви є світло світу», щоб змінити самоідентифікацію учнів і стримулювати еволюцію. Різниця в тому, що когнітивно-поведінкова терапія працює переважно з психікою, щоб допомогти людині адаптуватися в соціумі, там зняти тривожність. Натомість ці джерела стверджують, що візуалізація в контексті доброго знання, а саме так вони перекладають слово «Євангелія».
Добре знання, ага. Так от, ця візуалізація мала на меті запуск цілком реальної фізичної та енергетичної трансформації. Зміна ідентичності тут передує зміні самої матерії.
Ти спочатку починаєш мислити як надлюдина, приймаєш цю ідентичність світлосяйного, і твоя свідомість буквально підтягує за собою всю біологічну сутність. Вау. Це ніби змусити мозок повірити в нову реальність, щоб тіло почало під неї підлаштовуватися.
І, знаєте, щоб зрозуміти, звідки взялася ця технологія перепрошивки, тексти пропонують нам здійснити таку собі карколомну подорож у часі. Аж у третє тисячоліття до нашої ери. Саме туди.
Джерела відстежують ці ідеї до трипільської цивілізації. Її засновник фігурує в матеріалах під багатьма іменами, які нам добре відомні з різних міфологій. Це і Ной, і Аполлон, і найцікавіше, Гермес Трісмигіст.
О, так, фігура легендарна. І ось тут криється крута лінгвістична підказка. Трісмигіст часто перекладають як Тричі Нейвеличніший.
Але тексти вказують на інший сенс – Тричі Народжений. Тобто Гермес Трісмигіст – це фактично і є Гермес Тріплекс. Ага, тобто Гомо Тріплекс.
Так. Він розглядається не просто як міфічний мудрець, а як цілком реальна людина, яка успішно пройшла палінгенезію і передала ці знання далі. І саме цей історичний контекст чудово пояснює наступний логічний крок у нашому дослідженні.
Якщо це знання зародилося в Трипіллі, постає питання, як воно розповсюджилося світом. Бо Трипілля – це ж територія сучасної України та навколо неї. Саме так.
Згідно з матеріалами, коли трипільців стало, ну, занадто багато, вони почали масово розселятися в різних напрямках, несучи із собою оце вчення про перетворення. Цей причинно-наслідковий зв'язок розселення пояснює, чому ми знаходимо сліди однієї тієї ж інструкції в абсолютно різних культурах. Які, на перший погляд, взагалі не пов'язані.
Абсолютно. І це підводить нас до центрального порівняння в наданих текстах – паралелі між християнським Євангелієм та індуарійською Бхагавадгітою. О, якщо чесно, це порівняння, мабуть, найінтригуюча частина матеріалів.
Бо автори переконані, що обидві ці книги містять езотеричне ядро так званої єдиної гіперборійської традиції. Так, вони розглядають їх як дві гілки одного дерева. І вони не просто стверджують це, знаєте, голослівними заявами, а наводять реальні лінгвістичні та структурні докази.
Наприклад, беремо галенське слово «Хрестос». Воно означає «стабільно», «красивий» та «хороший». А тепер беремо санскритське слово «Кришна».
Яке перекладається просто як «красень». Так. Джерела розглядають ці терміни як абсолютні синоніми, вони позначають один і той самий стан реалізованого гомотріплекс, тобто боголюдину.
І більше того, ім'я учня Кришни – Арджуни, перекладається із санскриту як «світло сяйнеї». Знову повертаємося до ельфів. Знову ж таки ельф.
І в обох текстах ми бачимо абсолютно ідентичну матрицю. Реалізована боголюдина навчає свого майбутнього учня-ельфа о цій технології переходу до вічного життя. Ця структурна подібність справді вражає.
Обидва тексти фокусуються на теорії та практиці подолання циклу реінкарнацій. Але що робить цю паралель ще більш переконливою? Так це опис результатів цієї трансформації.
Саме так. У текстах наводяться дуже специфічні описи того, що відбувається з енергетичним тілом. Ну от згадайте відому сцену перетворення Ісуса на горі Фавор.
Його обличчя засяяло як сонце, а одяг став таким сліпучо-білим. А тепер відкриваємо Бхагавадгіту, де Кришна демонструє своє справжнє енергетичне тіло Арджуні. І там описується сяйву тисячі сонців.
Звісно, тисяча сонців – це типова східна гіпербола. Ну, ми знаємо, що індійські епоси люблять ці розмахи. Так, вони люблять масштабні метафори.
Але ж механізм залишається ідентичним. Обидва вчителі ніби показують своїм учням от тут демо-версія того, що на вас чекає. Так, демо-версія – це дуже правильне формулювання.
Ця демонстрація енергетичного тіла слугує таким потужним мотиваційним інструментом перед тим, як вимагати відучня важкої внутрішньої роботи. І ось тут стає справді цікаво. І це якраз те, про що я хотіла запитати.
Я читаю ці паралелі, і вони виглядають надзвичайно логічно в рамках запропонованої концепції. Але ж не можна ігнорувати той факт, що природа цих текстів абсолютно різна. Так, жанри зовсім різні.
Євангелія описує цілком реальні історичні події. Конкретне місце – Галілея та Єудея, конкретний час – 31-й рік нашої ери, там є конкретні історичні постаті. Натомість Бхагавадгіта – це епос.
Міфологія. Час її написання достеменно невідомий. Сама підготовка до битви на полі Куру описана в Гіті, але вона подається в матеріалах як художня вигадка, така яскрава міфологічна обгортка.
То як взагалі можна ставити в один ряд реальний історичний репортаж із суто метафізичною поемою? Це фундаментальне питання. І матеріали дають на нього дуже чітку відповідь.
Вони не намагаються згладити цю різницю, а навпаки використовують її для пояснення цілісної картини. Тобто вони визнають цю різницю? Так.
Згідно з текстами, Євангелія – це опис успішного практичного кейсу палінгенези. Воно розповідає про те, як Іван Заведей, найталановитіший з учнів, таки зміг здійснити цей перехід на практиці. Тобто це ніби звіт про експеримент?
Саме так. Звіт про успішний перехід. Натомість Гіта розглядається як глибока метафізична теорія.
Джерела навіть висувають припущення, що філософське ядро Гіти – це насправді фрагмент давно втраченого діалогу між самим Трипільським засновником, отим Гермесом Трісмигістом, та його учнями.
Ого!
Так, і цей діалог згодом зберігся в Індії, але був загорнутий в оболонку міфічної битви. Крім того, важливо зазначити позицію авторів матеріалів щодо самого Євангелія. Ага, щодо його автентичності.
Вони стверджують, що оригінальний текст дійшов до нас у суттєво спотвореному вигляді. Там згадуються масштабні вставки, які приписують філону іудею з Александрії. Тобто, первинний текст був сухою, чіткою інструкцією о цим звітом про перехід, який вже значно пізніше обріс релігійними догмами та нашаруваннями.
Добре, якщо і Гіта, і оце оригінальне Євангеліє – це, по суті, інструкції, то мене завжди турбує практичний бік таких теорій. Інструменти. Так, інструменти.
Ісус і Крішна могли демонструвати там сяйво і дива, але як звичайній людині зробити цей перший крок? У текстах має бути описаний якийсь механізм. І те, що пропонують джерела, виявляється досить, ну, несподіваним.
Інструментом виступає сама мова. Гіперболійський сенсар. Точно.
Вони говорять про мову раннього трипілля, цей сенсар. І стверджується, що ця мова – це не просто засіб передачі інформації типу «Привіт, пока». Це сама по собі технологія перетворення.
Але почекайте, як це взагалі можливо? Як вимова якихось звуків чи слів може вплинути на біологію чи духовний стан? Щоб зрозуміти цей механізм, потрібно поглянути на те, як мова взагалі формує наше сприйняття реальності.
Згідно з концепцією, структура сенсару була такою, що вона не містила, знаєте, концептуальних вірусів чи якихось руйнівних сенсів. Тобто вона була ідеально чистою. Так.
Коли людина мислить і говорить мовою, яка ідеально резонує з її внутрішньою природою, це структурує нейронні зв'язки особливим чином. А сучасними інструментами для пізнання цього втраченого сенсару автори називають давнюукраїнську, геленську, тобто давньогрецьку та санскрит. О, і тут розкривається надзвичайно цікавий лінгвістичний ланцюжок.
Так, що до слова «релігія». Саме так. На санскриті слово «йога» означає зв'язок або єднання.
І цьому слову семантично відповідає трипільське слово «лига», що теж означає зв'язок. І що тут найцікавіше, так це те, що саме звідси походить латинське слово «реліга», або ж відоме нам усім «релігія». Тобто релігія – це буквально релінг, відновлення зв'язку.
Тоді виходить, що релігія – це не якийсь набір ритуалів чи поклоніння комусь зовнішньому. Це процес внутрішнього єднання. Абсолютно.
Релігію в її первинному, справжньому сенсі можна називати тільки процес відновлення втраченого зв'язку людини зі своїм власним внутрішнім божественним духом. Це технологія встановлення контакту між нижчим «я» та вищим «я». Щоб здійснити перехід від Арія до Ельфа.
Саме так. Все інше, ну, будь-які системи, які вимагають поклоніння зовнішнім авторитетам і не ведуть до цього внутрішнього перетворення, тексти безаполіційно класифікують як псевдорелігійні культи. Знаєте, обдумуючи ось цю концепцію внутрішнього розвитку і подолання циклу реінкарнацій, я звернула увагу на одну метафору в текстах, яка здалася мені трохи провокативною.
Про що саме йдеться? Це концепція земного життя як гри. Джерела стверджують, що наш матеріальний світ, те саме міфологічне поле битви Куру – це просто місце для реінкарнацій.
Такий собі полігон, куди безсмертний дух приходить просто здобувати гострі відчуття. Радість, смуток, ненависть, любов – це все розглядається як необхідний досвід. Так, це класичний погляд.
Але якщо це дійсно так, чи не призводить такий світогляд до абсолютної апатії? Тобто, чи не означає це, що ми повинні просто ігнорувати чужі страждання? Мовляв, людині зараз погано, але це її дух захотів такого досвіду.
Хай собі страждає. Це звучить досить холоднокровно, ні? Це дуже глибоке етичне питання, яке справді часто виникає при вивченні Східної філософії.
Матеріали вирішують цей парадокс через концепцію, яку можна порівняти з тим, що у Курта Вунегу та в бойні №5 називається тральфомадорським оптимізмом. Тральфомадорським оптимізмом. Звучить складно.
Тральфомадорці – це такі інопланетяни, які бачать час не лінійно, а відразу весь. Минуле, теперішнє і майбутнє. Тому вони сприймають усі події, навіть якісь трагічні, дуже спокійно, як частину незмінного ландшафту буття.
Ага. Тобто вони бачать всю картину цілком. Так.
І в текстах наводиться дуже яскрава і зрозуміла аналогія з боксерами на рингу. От коли двоє боксерів б'ються, отримують травми, ми ж не застрибуємо на ринг, щоб розборонити їх і припинити їхні страждання. Чому?
Бо вони самі вибрали цей досвід. Це їхній добровільний вибір випробувати себе. Точно.
Фізичний світ – це своєрідний метафізичний спортзал. Дух, не маючи фізичного тіла, не може відчути удар реальності, а отже не може наростити м'язи свідомості, які необхідні для еволюції в гомотріплекс. Тобто без болю немає росту.
Саме так Кришна дивиться на меташливий світ людей. Не варто силоміть заважати людям здобувати їхній земний досвід. Вони мусять пройти через ці випробування.
Проте, і це критично важливо розуміти, це не означає абсолютної байдужості. Бо інакше це був би просто садизм. Саме так.
Завдання тих, хто вже усвідомив цей процес еволюції, полягає в іншому. Треба нести світло знань, щоб утримати людей від надмірних, безглуздих страждань, давати їм інструменти, щоб вони могли швидше вивчити свої уроки і перейти на новий рівень гри. Отже, якщо земля – це спортзал, а реінкарнація – це тренувальний процес, виникає, ну, цілком логічне запитання.
А як випуститися з цього спортзалу? Як закінчити гру? Як закінчити гру і здійснити палінгенезію?
І тут ми підходимо до найпрактичнішої психологічної частини нашого дослідження. Матеріали вказують, що багавадгіта містить психологічний ключ. І цей ключ для авторів Євангелії був настільки самоочевидним, що вони майже не витрачали на нього час.
У чому полягає цей ключ? От подумаємо, як діє більшість людей. Ми керуємося зовнішніми стимулами – метод батога і пряника.
Ми постійно озираємося на суспільство. Що скажуть сусіди? Чи отримаю я за це нагороду, чи не покарають мене?
Це мислення-гомодуплекс. І цей рівень мотивації, ну, він абсолютно нормальний для душ, які ще проходять базову школу життя. Але для того, щоб вирватися з кола реінкарнацій, Гіта пропонує суперпотужну ідею, яку присвячена чинна тратина всього епосу.
І що це за ідея? Це концепція діяльності виключно за покликом власного духу, абсолютно незалежно від результатів чи оцінок суспільства. Ти робиш щось не тому, що чекаєш нагороди, і не тому, що боїшся покарання.
Ти дієш просто тому, що така твоя внутрішня воля. І знаєте, мене неймовірно вразило, як джерела ілюструють цей стародавній принцип. Вони наводять просто блискучу, сучасну аналогію зі світу технологій та бізнесу.
Вони порівнюють це ельфійське мислення з філософією стартапів. Так, це дуже сучасний погляд. Зокрема, вони згадують контарний підхід відомого інвестора Пітера Тіла.
Ну от що таке справжній стартап? Це дія всупереч загально прийнятій думці. Коли 99% людей кажуть, це божевільня, це ніколи не спрацює.
А засновники все одно роблять свою справу. Абсолютно. Це дерзновенна воля взяти владу над якоюсь частинкою всесвіту.
Змінити її за своїм задумом, навіть якщо статистика каже, що шанси на успіх мізерні. Справжній засновник стартапу діє не заради якоїсь там гарантованої зарплати. Він діє, бо його внутрішній дух просто вимагає матеріалізації цієї ідеї.
Це чиста вольова дія. І цей синтез стародавньої езотерики та сучасної психології підприємництва надзвичайно показовий. Якщо ми співставимо цитати з різних традицій, то побачимо абсолютно ідентичний заклик до такої вольової дії.
Наприклад? Ну Ісус постійно попереджав учнів. «У світі на вас тиснутимуть, але дерзайте».
І Він закликав ходити вузькою брамою, тобто обирати той контрінтуїтивний шлях, яким ідуть одиниці. А що кажуть інші джерела? З іншого боку, індуарійські закони Ману формулюють це ще більш категорично.
Там сказано «Все, що робиться з власної волі – добро». І це викликає важливе питання про природу самої волі як рушія палінгенезії. Воля в цьому контексті – це не просто впертість чи бажання довести щось комусь.
Це потужна внутрішня сила, здатна подолати гравітацію соціальних очікувань і розірвати коло перероджень. Отже, що все це означає для нас, якщо подивитися на це прагматично? Ідея цього ельфізму, тобто переходу до стану гомотріплекс, вона за визначенням доступна лише одиницям.
Адже суспільство завжди було і буде побудовано на системі батога і пряника. Воно завжди чинитиме шалений опір таким незалежним індувідуам. Безсумнівно.
Процес перетворення личинки на метелика є абсолютно контрентуютивним і навіть лякаючим з точки зору звичайної гусени. Для гусені – це кінець світу? Тоді як для метелика – це лише початок справжнього польоту.
Тому цей перехід від гомодуплекс до гомотріплекс вимагає кристально чистої, безкорисливої волевої дії, яка часто йде в розріз із загально прийнятим досвідом. Якщо спробувати синтезувати весь цей величезний масив інформації, який ми сьогодні розібрали, до якого фінального висновку підводять нас ці джерела? Якщо звести всі ці складові до єдиного знаменника, то матеріали малюють нам таку картину.
Бхагавадгіта слугує теоретичною базою. Вона формує ельфійське мислення, вчить діяти без очікування миттєвої винагороди. А Євангелія виступає як задокументований практичний приклад реалізації цього теоретичного переходу.
Разом ці два тексти, попри всі їхні відмінності, розкривають езотеричне ядро єдиної гіперборійської традиції. Вони описують науку про досягнення безсмертя через зміну власної природи. Знаєте, усе це звучить як надзвичайно складний, але ідеально підігнений пазл.
Але аналізуючи ці матеріали, я задумалася над однією річчю. Її немає в текстах прямо, але вона дуже органічно випливає з усієї цієї концепції чистої волі. Якщо еволюція від людини до надлюдини вимагає абсолютної стійкості дозовнішніх оцінок і здатності діяти виключно за покликом внутрішньої волі, то як щодо нашої сучасної реальності?
Епохи соціальних мереж. Сьогодні наші мізки буквально перепрошиті алгоритмами так, щоб ми щосекунду жадали лайків, схвалення та соціальних пряників. Чи може бути так, що сучасний цифровий світ – це і є те саме найскладніше поле битви куркшетру в історії людства?
Такий собі фінальний іспит на те, чи здатні ми взагалі на чисту вольову дію, без очікування миттєвого схвалення екрану смартфона. Дуже сильна думка. Коли ми складаємо всі ці стародавні пазли разом – Евангеліє, Гіту, тексти Тріс Мегіста – картина виходить дуже чітка.
І, відверто кажучи, дуже вимоглива до нас. Практична палінгенезія – це не якась там казочка на ніч. І це не інфантильна обіцянка раю після смерті в обмін на хорошу поведінку і слухняність.
Це суворий інженерний процес еволюції нашої свідомості. І він вимагає дій. Він неможливий без радикальної сміливості.
Сміливості йти вузькою брамою, відкинути всі ці зовнішні мотиватори і діяти з точки абсолютно чистої волі. Знаєш, і тут треба обов'язково додати чи не найважливіший практичний штрих для нашого часу. Давай.
Стан треплекса не кристалізується в ізоляції. Ти не можеш просто сидіти в позі лотоса десь на вершині гори, ігноруючи реальність і соціум. Тому що це енергія дії.
Точно. Ця нова енергія вимагає світотворення, активної участі у формуванні нового простору навколо себе. Неможливо виростити новий вид над людиною в середовищі, яке постійно, щодня придушує дух.
Тобто нам потрібен правильний грунт. Нам потрібен інкубатор. Простір справжньої свободи.
І саме тому для нас сьогодні побудова Української вільної держави – це далеко не просто політичний проєкт. Це частина еволюції. Це невід'ємна частина гіпербурійського еволюційного плану.
Це створення плацдарму, де добре знання зможе стати реальною основою всього суспільства. Це змушує подивитися на все, що зараз відбувається навколо, під абсолютно новим кутом. Сто відсотків.
І знаєш, завершуючи це наше глибоке занурення, я хочу залишити для кожного, хто зараз шукає сенси, одну думку для роздумів. От сьогодні весь наш світ просто одержимий зовнішніми технологіями. Ми всі сидимо і чекаємо, що якийсь там штучний інтелект розв'яже наші проблеми.
Що мікрочіпи розширять нашу пам'ять, а круті біотехнології з лабораторії подарують довголітця. І всі ресурси йдуть туди. Так.
Але варто замислитися. Що, як ми шукаємо ці права адміністратора взагалі не в цій системі?
Ого!
Що, якщо найвеличніший технологічний прорив людства має відбутися не в якихось там Кремнієвих долинах, а всередині нас самих? Можливо, саме зараз настав час згадати свою справжню архітектуру, вивчити власний сенсар і запустити найголовніший стартап у всьому Всесвіті – еволюцію власної душі. Радіймо, ельфи!
Хай живе Третій Гетьманат! До зустрічі на «Чистій хвилі» Радіо Гартленд! Хай буде!
Досліджуємо Гіперборійську традицію та її ельфійський компонент.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)