Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 2
  • Переглядів: 3

Геополітичні союзники

У будь-якій війні перемагає той, хто створює кращі союзи – це аксіома. У виборі союзників визначальним є географічний принцип. А все тому, що, попри стрімко зростаючі можливості транспорту і телекомунікацій, народи живуть не у воді чи в повітрі, а на землі.

Початок: Історія спецслужб – це історія їхніх провалів

Уявімо собі сільського господаря. У нього є сусіди, які можуть бути хорошими чи поганими. Хороші сусіди допомагають, а погані – конкурують з цим господарем за землю, воду, дороги та інші ресурси. Які сусіди є друзями, а які є конкурентами? Це стає добре зрозуміло після достатньо тривалого часу сусідського співжиття, коли дрібні конфлікти забуваються, натомість виявляються довгострокові, стратегічні інтереси.

Народи – це також укорінені в землю великі господарства, які також мають сусідів. Хороші сусіди – це геополітичні союзники, а погані – противники. Хто є хто – визначається століттями взаємодії, взаємних конфліктів і союзів.    

Зазвичай геополітичними противниками є сусіди, натомість геополітичними союзниками – сусіди сусідів. Виходячи з досвіду останніх століть, природними конкурентами України є сусідні  Московія, Польща, Туреччина, Румунія, Угорщина. 

Проте деякі сусіди є виразними природними союзниками – Білорусь, Литва, Кубань, Чехія. Найвиразнішими геополітичними союзниками – сусідами сусідів – є Німеччина і Швеція, незалежно від того, в якому стані вони нині перебувають і який у них пануючий режим. Потенційними союзниками Україні є Японія, Італія,  Хорватія.

Протягом 1920-1930 років українські націоналісти користувалися серйозною підтримкою з боку Литви і Чехословаччини, проте найпотужнішим союзником України у 20 столітті була Німеччина. Тож усі розуміли, що національне визволення України з-під польського і московського гніту безпосередньо визначається успіхом українсько-німецького союзу.

Для нього були чудові можливості. «Після Першої світової війни та українсько-німецького зближення 1918 р. у Німеччині буквально вибухнув інтерес до України. Університети й спеціальні наукові заклади стали приділяти велику увагу українознавству. Розроблялися різні концепції німецької політики щодо України, де остання розглядалась як потенційно сильна незалежна держава, що об’єднує усі чотири частини роздертої в 1919—1920 рр. української території та матиме у майбутньому великий вплив на баланс сил у Східній Європі» [1].

Тож уже з початку 1920-х років українські націоналісти в рамках Української Військової Організації (УВО) починають взаємодіяти з Німеччиною. Цьому сприяли особисті дружні стосунки між українськими і німецькими військовими з часів Української держави Павла Скоропадського (1918 р.) [2]. Так, наприкінці 1922 р. у Мюнхені за участі фахівців Рейхсверу проведено перший вишкіл: тримісячні курси для 20 українців, які вивчали радіотехнічну справу та диверсійну роботу [3].

Для ведення розвідки у Польщі на користь Німеччини Українська Військова Організація (УВО) отримувала місячно 9 тис. марок та матеріальну допомогу: зброю, набої, вибухівку тощо [5].

«Протягом 20-х років Євген Коновалець користувався коштами зі спеціального німецького фонду, створеного для підтримки недержавних народів Європи урядом Веймарської республіки» [6].

«Наприкінці 1932 р Є. Коновалець, Р. Ярий та представник німецької контррозвідки капітан Патціґ зустрілися на спеціальній нараді, де було укладено усну угоду про співпрацю» [4].

«Коновалець двічі бачився з Гітлером, який запропонував, щоб кілька прихильників Коновальця пройшли курс навчання у нацистській партійній школі в Лейпцигу» [7]. Далі – ще цікавіше...

Посилання і примітки:

1. Україна в стратегічних планах Німеччини // Українська державність у XX столітті (Історико-політологічний аналіз). – Київ: Політична думка, 1996. – http://litopys.org.ua/ukrxx/r13.htm

2. «Українська держава» – це офіційна назва Другого Гетьманату Павла Скоропадського, що охоплював територію Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві від 29 квітня до 14 грудня 1918 року.

3. Кучерук О. Рико Ярий — загадка ОУН. — Львів: Піраміда, 2005. — С. 40.

4. Ігор Гаврилів, Тарас Марискевич. ОУН і Німеччина: від співпраці до конфронтації. – Журнал "Мандрівець". – № 3, 2012 р. – С. 43-48.

5. Вєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920–1945. — К.: Генеза, 2006. — С. 103.

6. Кость Бондаренко. Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати? – Газета «Дзеркало тижня», 28 березня 2002. http://oun-upa.org.ua/articles/bondarenko.html

7. Судоплатов П. А. Спецоперации. Лубянка и Кремль 1930–1950 годы. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1997. – С. 18.

Продовження: Українська Держава – союзник Третього Райху
 


В тему:
Микола Сціборський: Фашизм
Націоналізм, фашизм, солідаризм
Духовні основи фашизму – чинного націоналізму
Інтелектуальні корені українського солідаризму
Фільм Деніса Ганзеля «Хвиля» (Die Welle, 2008) – рецензія
Озвучуємо українською фільм Хвиля - Die Welle 2008: долучайтесь до справи!
Кримський гурт «Тавро»: Фашист (mp3)
Три прозріння антифашизму: 100% позитиву!
Євген Онацький: Фашизм і ми [1929]
Чому влада рекламує фашизм
Як грамотно рекламувати фашизм
Раммштайн: Лівою два три чотири - Rammstein: Links 2 3 4 текст mp3
Чому ми любимо фашизм
Незалежність-22: друга фаза
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Чому братва безумствує?
Жарке Українське літо. Хай Буде!
День і ніч Європи
Фашизм чи солідаризм?
Нацизм і більшовизм
Німецький експеримент
Надцивілізація Волі
Пробуджену націю не зупинити!
Сучасність і солідаризм
Економіка самодостатності. Світовий досвід опори на власні сили
Наші інтереси: 

Пізнаємо реальну історію. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Іван Андрійович.
0
Ще не підтримано

Про які союзи мова, якщо у всіх країнах у владі ковідфпшисти, які діють за одним сценарієм, це про такий союз мова?

Коментарі

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Слід зауважити, що хорошим геополітичним союзником України також може виступати Болгарія. Вона добре вписується в трикутник Київ-Загреб-Софія. І одночасно є супротивником і Румунії, і Туреччини. Чехія - природній геополітичний союзник України, але вона може конфліктувати з Німеччиною. Тому між ними доведеться вибирати.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Згоден, Болгарія може бути союзником.

Слов’янська держава болгар була продовженням слов’янської імперії Аттили. «Дунайські болгари не тільки були нащадками гунів Аттили, але й їх княжий дім походив від нього по прямій лінії» (Иловайский Д. И. Начало Руси. – М.: «Олимп», «ACT», 2002).

Першими правителями болгар були Ірник (молодший син Аттили), Коурт і Асперик, якого візантійці називали Аспарух.

Болгар часто називали гуннами. «Ясно, що гунів у той час зараховували до народів сарматських. А що під сарматами розумілись племена арійські, а не туранські, то в цьому тепер згодні майже всі вчені» (там же).

Байки про те, що Болгарська держава була заснована у 7 ст. волзькими булгарами – це вигадки німецьких істориків. Візантійські письменники вживають ім’я «болгари» уже в другій половині 5 ст., тобто відразу ж після розпаду імперії Аттили.
https://www.ar25.org/node/21267

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Іван Андрійович.
0
Ще не підтримано

Про які союзи мова, якщо у всіх країнах у владі ковідфпшисти, які діють за одним сценарієм, це про такий союз мова?

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Про нові союзи можна буде впевнено говорити на підставі поведінки народів у нинішній ковідній кризі. Перспективним видається союз з націоналістичною Японією і республіканськими США.

Все, що робиться з власної волі, – добро!