Федір Розкольников: Відкритий лист Сталіну (17.08.1939).
17 серпня 1939 року відомий радянський революціонер, партійний функціонер і дипломат Федір Розкольников, який в квітні 1938 р. попросив політичного притулку у Франції, завершив роботу над знаменитим «Відкритим листом до Сталіна», в якому викривав репресивну сталінську політику щодо конкретних осіб колишнього керівництва більшовицької партії і рядових радянських громадян та засуджував сталінські методи керівництва країною. Опублікований лист був вже після смерті Розкольникова, в емігрантському виданні «Нова Росія» (1 жовтня 1939 р., № 7,1939).
Я правду про тебе перекажу таку,
Що буде гірша за брехню ...
Сталіне, Ви оголосили мене поза законом. Цим актом Ви зрівняли мене в правах – точніше, у безправ’ї – з усіма радянськими громадянами, які під вашою могутністю живуть поза законом. Зі свого боку відповідаю цілковитою взаємністю – повертаю Вам вхідний квиток у побудоване Вами «царство соціалізму» і пориваю з Вашим режимом.
Ваш «соціалізм», за торжества якого його будівельникам знайшлося місце лише за ґратами, так само далекий від справжнього соціалізму, як сваволя Вашої особистої диктатури не має нічого спільного з диктатурою пролетаріату. Вам не допоможе, якщо нагороджений орденом, шановний революціонер-народоволець М.А. Морозов підтвердить, що саме за такий «соціалізм» він провів п’ятдесят років свого життя під склепінням Шліссельбурзької фортеці. Стихійне зростання невдоволення робітників, селян, інтелігенції владно вимагало крутого політичного маневру, подібно до ленінського переходу до непу в 1921 році. Під напором радянського народу Ви «дарували» демократичну конституцію. Вона була прийнята всією країною з непідробним ентузіазмом. Чесне проведення в життя демократичних принципів демократичної конституції 1936 року, яка втілила надії і сподівання всього народу, ознаменувало б новий етап розширення радянської демократії. Але у Вашому розумінні всякий політичний маневр – синонім ошукування і брехні. Ви культивуєте політику без етики, владу без чесності, соціалізм без любові до людини.
Що зробили Ви з конституцією, Сталіне? Злякавшись свободи виборів як «стрибка в невідомість», котра загрожувала передусім Вашій особистій владі, Ви розтоптали конституцію, наче клаптик паперу, вибори перетворили на жалюгідний фарс голосування за одну єдину кандидатуру, а сесії Верховної Ради наповнили акафістами та оваціями на честь самого себе. У проміжках між сесіями Ви безгучно знищували депутатів, які «зафінтили», насміхаючись над їхньою депутатською недоторканністю і нагадуючи, що господарем землі радянської є не Верховна Рада, а Ви. Ви зробили все, щоб дискредитувати радянську демократію, як дискредитували соціалізм. Замість того щоб піти по лінії наміченого конституцією повороту, Ви придушуєте зростаюче невдоволення насильством і терором. Поступово замінивши диктатуру пролетаріату режимом Вашої особистої диктатури, Ви відкрили новий етап, який в історію нашої революції увійде під ім’ям «епохи терору». Ніхто в Радянському Союзі не почуває себе в безпеці. Ніхто, лягаючи спати, не знає, чи вдасться йому уникнути нічного арешту, нікому немає пощади.
Правий і винуватий, герой Жовтня і ворог революції, старий більшовик і безпартійний, колгоспний селянин і повпред, народний комісар і робітник, інтелігент і маршал Радянського Союзу – усі однаковою мірою піддані ударам бича, усі кружляють у диявольській кривавій каруселі.
Як під час виверження вулкану брили з тріском і гуркотом валяться в жерло кратера, так цілі верстви радянського суспільства зриваються і валяться в прірву. Ви почали криваві розправи з колишніх троцькистів, зинов’євців і бухарінців, потім перейшли до винищування старих більшовиків, потім знищили партійні і безпартійні кадри, що зросли в громадянській війні і винесли на своїх плечах будівництво перших п’ятирічок, і організували винищення комсомолу. Ви прикриваєтеся гаслом боротьби «із троцькистсько-бухарінськими шпигунами». Але влада у Ваших руках не зі вчорашнього дня. Ніхто не міг «пробратися» на відповідальні посади без Вашого дозволу. Хто садовив так званих ворогів народу на найвідповідальніші посади держави, партії, армії, дипломатії? – Йосип Сталін.
Перечитайте старі протоколи Політбюро, вони рясніють на призначення і переміщення самих тільки «троцькистсько-бухарінських шпигунів», «шкідників» і «диверсантів». І під цим красується підпис – Йосип Сталін. Ви прикидаєтеся довірливим роззявою, якого роками водили за ніс якісь карнавальні чудовиська в масках.
«Шукайте і знайдете цапів-відбувайлів» – шепочете Ви своїм наближеним і навантажуєте спіймані, приречені на заклання жертви своїми гріхами. Ви скували країну моторошним страхом терору, навіть сміливець не може кинути Вам в обличчя правду. Хвилі «самокритики», незважаючи на осіб, шанобливо завмирають біля підніжжя Вашого престолу. Ви непогрішимі, як Папа. Ви ніколи не помиляєтеся. Але радянський народ відмінно знає, що за всіх відповідаєте Ви – коваль «загального щастя». За допомогою брудних підробок Ви інсценували судові процеси, що перевершують безглуздістю обвинувачення знайомі Вам за семінарськими підручниками середньовічні процеси відьом. Ви самі знаєте, що П’ятаков не літав в Осло, Максим Горький помер природною смертю і Троцький не скидав потяги під укіс. Знаючи, що все це брехня, Ви заохочуєте своїх наклепників: «Обмовляйте, обмовляйте – від наклепу завжди щось залишиться». Як Вам відомо, я ніколи не був троцькистом. Навпаки, я ідейно боровся зі всіма опозиціями в пресі і на широких зборах. Я і зараз не згодний з політичною позицією Троцького, з його програмою і тактикою.
Принципово розбігаючись з Троцьким, я вважаю його чесним революціонером. Я не вірю і ніколи не повірю в його «змову» з Гітлером і Гессом. Ви – кухар, що готує гострі блюда, для нормального людського шлунку вони не їстівні. Над труною Леніна Ви склали урочисту присягу виконати його заповіт і зберігати, як зіницю ока, єдність партії.
Клятвопорушник, Ви порушили і цей заповіт Леніна. Ви оббрехали і розстріляли багатьох соратників Леніна – Каменєва, Зинов’єва, Бухаріна, Рикова та інших, невинність яких Вам добре відома. Перед смертю Ви змусили їх каятися в злочинах, яких вони не чинили, і почали мастити їх брудом з голови до ніг. А де герої Жовтневої революції? Де Бубнов? Де Антонов-Овсієнко? Де Дибенко? Ви заарештували їх, Сталіне. Де стара гвардія? Її немає в живих. Ви розстріляли її, Сталіне. Ви розбестили, запаскудили душі Ваших соратників. Ви змусили тих, хто іде з Вами, з мукою і огидою простувати по калюжах крові вчорашніх товаришів і друзів.
У брехливій історії партії, написаній під Вашим керівництвом, Ви обікрали мертвих, убитих, зганьблених Вами людей і привласнили собі їхні подвиги, їхні заслуги. Ви знищили партію Леніна і на її кістках побудували нову партію «Леніна –Сталіна», яка слугує вдалим прикриттям вашого єдиновладдя. Ви створили її не на базі загальної теорії і тактики, як будується всяка партія, а на безідейній основі особистої любові і відданості Вам. Знання програми першої партії було оголошено необов’язковим для її членів, та натомість є обов’язковою любов до Сталіна, яку щодня підігріває преса. Визнання партійної програми замінюється зізнанням у любові до Сталіна. Ви – ренегат, що порвав із учорашнім днем, що зрадив справу Леніна. Ви урочисто проголосили гасло висування кадрів. Але скільки цих молодих висуванців уже гниє у ваших казематах?! Скільки з них ви розстріляли, Сталіне?! З жорстокістю садиста Ви нищите кадри, корисні, потрібні країні, вони видаються Вам небезпечними з погляду вашої особистої диктатури. Напередодні війни Ви руйнуєте Червону Армію, любов і гордість країни, оплот її потуги. Ви обезглавили Червону Армію і Червоний Флот. Ви вбили найталановитіших полководців, вихованих на досвіді світової і громадянської війн на чолі з блискучим маршалом Тухачевським. Ви винищили героїв громадянської війни, що перетворили Червону Армію в озброєну за останнім словом військової техніки і зробили її непереможною.
У момент найбільшої воєнної небезпеки Ви продовжуєте винищувати керівників армії, середній командний склад і молодших командирів. Де маршал Блюхер? Де маршал Єгоров? Ви заарештували їх, Сталіне! Для заспокоєння схвильованих умів Ви ошукуєте країну – буцімто ослаблена арештами і стратами Червона Армія стала ще сильнішою. Знаючи, що закон воєнної науки вимагає єдиноначальності в армії від головнокомандуючого до взводного командира, Ви воскресили інститут військових комісарів, який виник на зорі Червоної Армії і Червоного Флоту, коли у нас ще не було своїх командирів, а над військовими фахівцями старої армії потрібен був політичний контроль. Не довіряючи червоним командирам, Ви вносите в Армію двовладдя і руйнуєте військову дисципліну. Під натиском радянського народу Ви лицемірно воскрешаєте культ історичних російських героїв – Олександра Невського, Дмитра Донського, Суворова і Кутузова, сподіваючись, що в майбутній війні вони допоможуть Вам більше, ніж страчені маршали і генерали. Користуючись тим, що Ви нікому не довіряєте, справжні агенти гестапо і японська розвідка з успіхом ловлять рибу в каламутній, збаламученій Вами воді, підкидаючи Вам у величезній кількості підроблені документи, які ганьблять найкращих, найталановитіших і найщиріших людей. У створеній Вами гнилій атмосфері підозрілості, взаємної недовіри, загального розшуку і всемогутності Народного комісаріату внутрішніх справ, якому Ви віддали на поталу Червону Армію і всю країну, будь-якому «перехопленому» документові вірять або прикидаються, що вірять, як незаперечному доказові. Підсуваючи агентам Єжова фальшиві документи, котрі компрометують чесних працівників місії, «внутрішня лінія» РОВСа в особі капітана Фосса домоглася розгрому нашого повпредства в Болгарії від шофера М.І. Казакова до військового аташе В.Т. Сухорукова.
Ви знищуєте одне за одним завоювання Жовтня. Під виглядом «боротьби з плинністю робочої сили» Ви скасували свободу праці, закабалили радянських робітників, прикріпивши їх до фабрик і заводів.
Ви зруйнували господарський організм країни, дезорганізували промисловість і транспорт, підірвали авторитет директора, інженера і майстра, супроводжуючи нескінченну чехарду призначень і усунень арештами і цькуванням інженерів, директорів, робітників як «прихованих, ще не викритих шкідників». Зробивши неможливою нормальну роботу, Ви під виглядом «боротьби з прогулами» і «запізненнями» трудящих примушуєте їх працювати бичами жорстоких і антипролетарських декретів.
Ваші нелюдські репресії роблять нестерпним життя радянських трудящих, яких за найменшу провину звільняють з роботи, проганяють із квартири, даючи «вовчий» паспорт. Робітничий клас із самовідданим героїзмом ніс тягар непосильної праці, недоїдання, голоду, убогої зарплатні, житлової тісняви і відсутності необхідних товарів. Він вірив, що Ви ведете до соціалізму, але Ви обдурили його довіру. Він сподівався, що з перемогою соціалізму в нашій країні, коли здійсниться мрія світлих умів людства про велике братерство людей, усім житиметься легко і радісно. Ви відняли навіть цю надію. Ви оголосили – соціалізм побудований до кінця. І робітники із здивуванням запитують один одного: «Якщо це соціалізм, то за що боролися, товариші?»
Перекручуючи теорію Леніна про відмирання держави, Ви перекрутили всю теорію Марксизму-Ленінізму. Ви вустами Ваших безграмотних доморослих «теоретиків», які посіли вакантні місця Бухаріна, Каменєва, Луначарського, обіцяєте навіть за комунізму зберегти владу ДПУ.
Ви відняли у колгоспних селян усякий стимул до роботи. Під виглядом боротьби з розбазарюванням колгоспної землі Ви розорюєте присадибні ділянки, щоб змусити селян працювати на колгоспних полях. Організатор голоду, брутальністю і жорстокістю Ви зробили все, щоб дискредитувати в очах селян ленінську ідею колективізації.
Лицемірно проголошуючи інтелігенцію «сіллю землі», Ви позбавили мінімуму внутрішньої свободи працю письменника, ученого, живописця. Ви затисли мистецтво в лещата, від яких воно задихається і вимирає. Шаленства заляканої Вами цензури і зрозуміла боязкість редакторів, котрі за все відповідають головою, призвели до окостеніння і паралічу радянської літератури. Письменник не може друкуватися, драматург не може ставити п’єси на сцені театру, критик не може висловити свою особисту думку, не відзначену казенним штампом. Ви душите радянське мистецтво, вимагаючи від нього лизоблюдства, але воно воліє мовчати, щоб не співати Вам «осанну». Ви насаджуєте псевдомистецтво, що з докучливою одноманітністю оспівує Вашу горезвісну «геніальність», яка вже набила оскому. Бездарні графомани славословлять Вас, як напівбога, «народженого від Місяця і Сонця», а Ви, як східний деспот, насолоджуєтеся фіміамом грубих лестощів. Ви нещадно винищуєте талановитих, але особисто Вам неугодних письменників. Де Михайло Кольцов, Борис Пильняк? Де Сергій Третьяков? Де Олександр Аросєв? Де Галина Серебрякова, винна в тому, що була дружиною Сокольникова? Ви заарештували їх, Сталіне!
Слідом за Гітлером Ви воскресили середньовічне спалення книг. Я бачив на власні очі величезні списки, що розсилаються радянським бібліотекам, книг, які підлягають негайному і безумовному знищенню. Коли я був повпредом у Болгарії, то в 1937 році в отриманому мною списку приреченої на вогонь літератури я знайшов мою книгу історичних спогадів «Кронштадт і Петербург у 1917 році». Проти прізвищ багатьох авторів значилося: «Знищувати всі книги, брошури, портрети». Ви позбавили радянських учених, особливо в області гуманітарних наук, мінімуму свободи наукової думки, без якої творча робота вченого стає неможливою. Самовпевнені невігласи інтригами, чварами і цькуванням не дають працювати в лабораторіях, університетах та інститутах. Видатних російських учених зі світовим ім’ям – академіків Іпатьєва і Чичибабіна Ви на весь світ оголосили «неповерненцями», наївно думаючи їх знеславити, але зганьбили тільки себе, довівши до відома всієї країни і світової громадської думки ганебний для Вашого режиму факт, що кращі вчені тікають із Вашого «раю», залишаючи Вам Ваші благодіяння: квартиру, автомобіль, картку на обід у раднаркомовській їдальні. Ви винищили талановитих учених. Де кращий конструктор радянських аеропланів Туполєв? Ви не пощадили навіть його. Ви заарештували Туполєва, Сталіне! Немає області, немає куточка, де можна було б спокійно займатися улюбленою справою. Директор театру, чудовий режисер, видатний діяч мистецтва В. Мейерхольд не займався політикою. Але Ви заарештували і Мейерхольда, Сталіне! Знаючи, що за нашої бідності кадрами особливо цінним є кожний культурний і досвідчений дипломат, Ви заманили в Москву і знищили одного за іншим майже всіх радянських повпредів. Ви зруйнували вщент весь апарат Народного Комісаріату Іноземних Справ. Знищуючи скрізь і повсюди золотий фонд нашої країни, її молоді кадри, Ви винищили в розквіті віку талановитих і багатообіцяючих дипломатів. У грізну годину воєнної небезпеки, коли вістря фашизму спрямоване проти Радянського Союзу, коли боротьба за Данциг і війна в Китаї – лише підготовка плацдарму для майбутньої інтервенції проти Радянського Союзу, коли головний об’єкт германо-японської агресії – наша Батьківщина, коли єдина можливість запобігання війни – відкритий вступ Союзу Рад у Міжнародний блок демократичних держав, якнайшвидше укладення воєнного і політичного союзу з Англією і Францією, Ви вагаєтеся, вичікуєте і хитаєтеся між «осями» як маятник. В усіх розрахунках Вашої зовнішньої і внутрішньої політики Ви виходите не з любові до Батьківщини, яка Вам далека, а зі тваринного страху втратити особисту владу.
Ваша безпринципна література, як гнила колода, лежить поперек дороги нашої країни. «Батько народів», Ви зрадили переможених іспанських революціонерів, кинули їх на сваволю долі і передали турботу про них іншим державам. Великодушний порятунок людських життів не у Ваших принципах. Горе переможеним! Вони Вам більше не потрібні. Європейських робітників, інтелігентів, ремісників, що тікають від фашистського варварства, Ви байдуже залишили на загибель, зачинивши перед ними двері нашої країни, яка на своїх величезних обширах може гостинно надати притулок багатьом тисячам емігрантів.
Як усі патріоти, я працював, на багато що заплющуючи очі. Я надто довго мовчав, мені було важко рвати останні зв’язки не з Вашим приреченим режимом, а із залишками старої ленінської партії, в якій я пробув без малого тридцять років. А Ви розгромили її в три роки. Мені нестерпно боляче втрачати свою Батьківщину. Чим далі, то більше інтереси Вашої особистої диктатури приводять у непримиренне протиріччя з інтересами робітників і селян, інтелігентів з інтересами всієї країни, над якою Ви знущаєтеся як тиран, що дорвався до одноосібної влади.
Ваша соціальна база звужується з кожним днем. У судомних пошуках опори Ви лицемірно розкидаєтеся компліментами «безпартійним більшовикам», створюєте одну за іншою привілейовані групи, обсипаєте їх милостями, годуєте подачками, але не в змозі гарантувати новим «каліфам на годину» не тільки їхніх привілеїв, але навіть права на життя. Ваша божевільна вакханалія не може тривати довго. Нескінченний список Ваших злочинів. Нескінченний список Ваших жертв, нема можливості їх перелічити. Рано чи пізно радянський народ посадить Вас на лаву підсудних як зрадника соціалізму і революції, головного шкідника, справжнього ворога народу, організатора голоду і судових підлогів.
17 серпня 1939 р.
Довідка про автора листа:
Федір Федорович Раскольников (справжнє прізвище – Ільїн) (28 січня 1892 р., Санкт-Петербург – 12 вересня 1939 р., Ніцца, Франція) – радянський військовий і державний діяч, дипломат, неповерненець.
У 1909 році поступив навчатися до Санкт-Петербурзького Політехнічного інституту, а в грудні 1910 року вступив в партію, посилаючись на спільну роботу з В.М. Молотовим в «більшовицькій фракції Політехнічного інституту».
Після Лютневої революції став заст. голови Кронштадської ради. Після липневої кризи був заарештований, посаджений в «Хрести», звільнений звідти 13 жовтня 1917 р.
В ході Жовтневого перевороту брав участь в придушенні Походу Краснова на Петроград, брав участь у боях в Москві.
Був обраний до Установчих зборів, на засіданні якого в ніч на 6 січня 1918 р. оголосив декларацію про відхід більшовицької фракції.
З червня 1920 року по березень (кінець січня?) 1921 р. командувач Балтійським флотом.
«Матросів Розкольников вважав людьми другого сорту, – писав голова Кронштадтського відділу трибуналу Балтфлоту Ассар. – Моряки голодували, а командувач Балтфлоту з дружиною [Ларисою Рейснер – В.Ф.] жили в розкішному особняку, тримали прислугу, їли делікатеси і ні в чому собі не відмовляли».
У 1921–1923 рр. – Повноважний представник РРФСР (з 1922 р – повпред СРСР) в Афганістані. У 1930–1933 рр. – Повпред СРСР в Естонії. У 1933–1934 рр. – Повпред в Данії. З вересня 1934 по квітень 1938 – повпред СРСР у Болгарії.
У квітні 1938 р. за викликом з наркомату закордонних справ СРСР з дружиною і дитиною виїхав поїздом з Софії. Під час пересадки в Берліні, придбавши на вокзалі газету, дізнався про своє звільнення з посади повпреда. Відмовився від повернення в СРСР, передбачаючи неминучий арешт і розстріл. Проживав в Парижі, звідки писав листи Сталіну і М.М. Литвинову, просячи залишити йому радянське громадянство і пояснюючи «тимчасову затримку» за кордоном різними формальними причинами.
26 липня 1938 р. опублікував в паризькій російській емігрантській газеті «Останні новини» протестний лист «Як мене зробили "ворогом народу"».
17 липня 1939 року Верховний Суд СРСР оголосив Ф.Ф. Розкольникова поза законом, що згідно з постановою ЦВК СРСР від 21 листопада 1929 року "Про оголошення поза законом посадових осіб – громадян СРСР за кордоном, які перебігли до табору ворогів робітничого класу і селянства і відмовляються повернутися в СРСР» тягнуло за собою розстріл засудженого через 24 години після засвідчення його особистості.
Закінчив життя Ф. Розкольников у Ніцці. За однією з версій – від пневмонії. За іншою, найбільш поширеною версією, – був убитий агентами НКВС (це твердження сформулював російський вчений і публіцист Рой Медведєв). За третьою версією – Ніни Берберової, – викладеній в її книзі «Залізна жінка», Розкольников наклав на себе руки – викинувся з вікна п'ятого поверху, перебуваючи в клініці, де лікувався з приводу важкої депресії. Однак цю версію (самогубство) спростовувала дружина Раскольникова, М. В. Раскольникова-Канівез.
Наші інтереси:
СТАЛІНІЗМ не розчинився в минулому! Він продовжує жити в душах сепаратистів, які підняли зброю проти українців, від продовжує жити в душах 86% населення Росії, які підтримують війну проти України. А для того, щоб перемогти ворога - треба знати і пам'ятати нашу історію!
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Федір Розкольников: Відкритий лист Сталіну (17.08.1939).
17 серпня 1939 року відомий радянський революціонер, партійний функціонер і дипломат Федір Розкольников, який в квітні 1938 р. попросив політичного притулку у Франції, завершив роботу над знаменитим «Відкритим листом до Сталіна», в якому викривав репресивну сталінську політику щодо конкретних осіб колишнього керівництва більшовицької партії і рядових радянських громадян та засуджував сталінські методи керівництва країною. Опублікований лист був вже після смерті Розкольникова, в емігрантському виданні «Нова Росія» (1 жовтня 1939 р., № 7,1939).
02raskolnikov.jpg
Текст листа:
Я правду про тебе перекажу таку,
Що буде гірша за брехню ...
Сталіне, Ви оголосили мене поза законом. Цим актом Ви зрівняли мене в правах – точніше, у безправ’ї – з усіма радянськими громадянами, які під вашою могутністю живуть поза законом. Зі свого боку відповідаю цілковитою взаємністю – повертаю Вам вхідний квиток у побудоване Вами «царство соціалізму» і пориваю з Вашим режимом.
Ваш «соціалізм», за торжества якого його будівельникам знайшлося місце лише за ґратами, так само далекий від справжнього соціалізму, як сваволя Вашої особистої диктатури не має нічого спільного з диктатурою пролетаріату. Вам не допоможе, якщо нагороджений орденом, шановний революціонер-народоволець М.А. Морозов підтвердить, що саме за такий «соціалізм» він провів п’ятдесят років свого життя під склепінням Шліссельбурзької фортеці. Стихійне зростання невдоволення робітників, селян, інтелігенції владно вимагало крутого політичного маневру, подібно до ленінського переходу до непу в 1921 році. Під напором радянського народу Ви «дарували» демократичну конституцію. Вона була прийнята всією країною з непідробним ентузіазмом. Чесне проведення в життя демократичних принципів демократичної конституції 1936 року, яка втілила надії і сподівання всього народу, ознаменувало б новий етап розширення радянської демократії. Але у Вашому розумінні всякий політичний маневр – синонім ошукування і брехні. Ви культивуєте політику без етики, владу без чесності, соціалізм без любові до людини.
Що зробили Ви з конституцією, Сталіне? Злякавшись свободи виборів як «стрибка в невідомість», котра загрожувала передусім Вашій особистій владі, Ви розтоптали конституцію, наче клаптик паперу, вибори перетворили на жалюгідний фарс голосування за одну єдину кандидатуру, а сесії Верховної Ради наповнили акафістами та оваціями на честь самого себе. У проміжках між сесіями Ви безгучно знищували депутатів, які «зафінтили», насміхаючись над їхньою депутатською недоторканністю і нагадуючи, що господарем землі радянської є не Верховна Рада, а Ви. Ви зробили все, щоб дискредитувати радянську демократію, як дискредитували соціалізм. Замість того щоб піти по лінії наміченого конституцією повороту, Ви придушуєте зростаюче невдоволення насильством і терором. Поступово замінивши диктатуру пролетаріату режимом Вашої особистої диктатури, Ви відкрили новий етап, який в історію нашої революції увійде під ім’ям «епохи терору». Ніхто в Радянському Союзі не почуває себе в безпеці. Ніхто, лягаючи спати, не знає, чи вдасться йому уникнути нічного арешту, нікому немає пощади.
Правий і винуватий, герой Жовтня і ворог революції, старий більшовик і безпартійний, колгоспний селянин і повпред, народний комісар і робітник, інтелігент і маршал Радянського Союзу – усі однаковою мірою піддані ударам бича, усі кружляють у диявольській кривавій каруселі.
Як під час виверження вулкану брили з тріском і гуркотом валяться в жерло кратера, так цілі верстви радянського суспільства зриваються і валяться в прірву. Ви почали криваві розправи з колишніх троцькистів, зинов’євців і бухарінців, потім перейшли до винищування старих більшовиків, потім знищили партійні і безпартійні кадри, що зросли в громадянській війні і винесли на своїх плечах будівництво перших п’ятирічок, і організували винищення комсомолу. Ви прикриваєтеся гаслом боротьби «із троцькистсько-бухарінськими шпигунами». Але влада у Ваших руках не зі вчорашнього дня. Ніхто не міг «пробратися» на відповідальні посади без Вашого дозволу. Хто садовив так званих ворогів народу на найвідповідальніші посади держави, партії, армії, дипломатії? – Йосип Сталін.
Перечитайте старі протоколи Політбюро, вони рясніють на призначення і переміщення самих тільки «троцькистсько-бухарінських шпигунів», «шкідників» і «диверсантів». І під цим красується підпис – Йосип Сталін. Ви прикидаєтеся довірливим роззявою, якого роками водили за ніс якісь карнавальні чудовиська в масках.
«Шукайте і знайдете цапів-відбувайлів» – шепочете Ви своїм наближеним і навантажуєте спіймані, приречені на заклання жертви своїми гріхами. Ви скували країну моторошним страхом терору, навіть сміливець не може кинути Вам в обличчя правду. Хвилі «самокритики», незважаючи на осіб, шанобливо завмирають біля підніжжя Вашого престолу. Ви непогрішимі, як Папа. Ви ніколи не помиляєтеся. Але радянський народ відмінно знає, що за всіх відповідаєте Ви – коваль «загального щастя». За допомогою брудних підробок Ви інсценували судові процеси, що перевершують безглуздістю обвинувачення знайомі Вам за семінарськими підручниками середньовічні процеси відьом. Ви самі знаєте, що П’ятаков не літав в Осло, Максим Горький помер природною смертю і Троцький не скидав потяги під укіс. Знаючи, що все це брехня, Ви заохочуєте своїх наклепників: «Обмовляйте, обмовляйте – від наклепу завжди щось залишиться». Як Вам відомо, я ніколи не був троцькистом. Навпаки, я ідейно боровся зі всіма опозиціями в пресі і на широких зборах. Я і зараз не згодний з політичною позицією Троцького, з його програмою і тактикою.
Принципово розбігаючись з Троцьким, я вважаю його чесним революціонером. Я не вірю і ніколи не повірю в його «змову» з Гітлером і Гессом. Ви – кухар, що готує гострі блюда, для нормального людського шлунку вони не їстівні. Над труною Леніна Ви склали урочисту присягу виконати його заповіт і зберігати, як зіницю ока, єдність партії.
Клятвопорушник, Ви порушили і цей заповіт Леніна. Ви оббрехали і розстріляли багатьох соратників Леніна – Каменєва, Зинов’єва, Бухаріна, Рикова та інших, невинність яких Вам добре відома. Перед смертю Ви змусили їх каятися в злочинах, яких вони не чинили, і почали мастити їх брудом з голови до ніг. А де герої Жовтневої революції? Де Бубнов? Де Антонов-Овсієнко? Де Дибенко? Ви заарештували їх, Сталіне. Де стара гвардія? Її немає в живих. Ви розстріляли її, Сталіне. Ви розбестили, запаскудили душі Ваших соратників. Ви змусили тих, хто іде з Вами, з мукою і огидою простувати по калюжах крові вчорашніх товаришів і друзів.
У брехливій історії партії, написаній під Вашим керівництвом, Ви обікрали мертвих, убитих, зганьблених Вами людей і привласнили собі їхні подвиги, їхні заслуги. Ви знищили партію Леніна і на її кістках побудували нову партію «Леніна –Сталіна», яка слугує вдалим прикриттям вашого єдиновладдя. Ви створили її не на базі загальної теорії і тактики, як будується всяка партія, а на безідейній основі особистої любові і відданості Вам. Знання програми першої партії було оголошено необов’язковим для її членів, та натомість є обов’язковою любов до Сталіна, яку щодня підігріває преса. Визнання партійної програми замінюється зізнанням у любові до Сталіна. Ви – ренегат, що порвав із учорашнім днем, що зрадив справу Леніна. Ви урочисто проголосили гасло висування кадрів. Але скільки цих молодих висуванців уже гниє у ваших казематах?! Скільки з них ви розстріляли, Сталіне?! З жорстокістю садиста Ви нищите кадри, корисні, потрібні країні, вони видаються Вам небезпечними з погляду вашої особистої диктатури. Напередодні війни Ви руйнуєте Червону Армію, любов і гордість країни, оплот її потуги. Ви обезглавили Червону Армію і Червоний Флот. Ви вбили найталановитіших полководців, вихованих на досвіді світової і громадянської війн на чолі з блискучим маршалом Тухачевським. Ви винищили героїв громадянської війни, що перетворили Червону Армію в озброєну за останнім словом військової техніки і зробили її непереможною.
У момент найбільшої воєнної небезпеки Ви продовжуєте винищувати керівників армії, середній командний склад і молодших командирів. Де маршал Блюхер? Де маршал Єгоров? Ви заарештували їх, Сталіне! Для заспокоєння схвильованих умів Ви ошукуєте країну – буцімто ослаблена арештами і стратами Червона Армія стала ще сильнішою. Знаючи, що закон воєнної науки вимагає єдиноначальності в армії від головнокомандуючого до взводного командира, Ви воскресили інститут військових комісарів, який виник на зорі Червоної Армії і Червоного Флоту, коли у нас ще не було своїх командирів, а над військовими фахівцями старої армії потрібен був політичний контроль. Не довіряючи червоним командирам, Ви вносите в Армію двовладдя і руйнуєте військову дисципліну. Під натиском радянського народу Ви лицемірно воскрешаєте культ історичних російських героїв – Олександра Невського, Дмитра Донського, Суворова і Кутузова, сподіваючись, що в майбутній війні вони допоможуть Вам більше, ніж страчені маршали і генерали. Користуючись тим, що Ви нікому не довіряєте, справжні агенти гестапо і японська розвідка з успіхом ловлять рибу в каламутній, збаламученій Вами воді, підкидаючи Вам у величезній кількості підроблені документи, які ганьблять найкращих, найталановитіших і найщиріших людей. У створеній Вами гнилій атмосфері підозрілості, взаємної недовіри, загального розшуку і всемогутності Народного комісаріату внутрішніх справ, якому Ви віддали на поталу Червону Армію і всю країну, будь-якому «перехопленому» документові вірять або прикидаються, що вірять, як незаперечному доказові. Підсуваючи агентам Єжова фальшиві документи, котрі компрометують чесних працівників місії, «внутрішня лінія» РОВСа в особі капітана Фосса домоглася розгрому нашого повпредства в Болгарії від шофера М.І. Казакова до військового аташе В.Т. Сухорукова.
Ви знищуєте одне за одним завоювання Жовтня. Під виглядом «боротьби з плинністю робочої сили» Ви скасували свободу праці, закабалили радянських робітників, прикріпивши їх до фабрик і заводів.
Ви зруйнували господарський організм країни, дезорганізували промисловість і транспорт, підірвали авторитет директора, інженера і майстра, супроводжуючи нескінченну чехарду призначень і усунень арештами і цькуванням інженерів, директорів, робітників як «прихованих, ще не викритих шкідників». Зробивши неможливою нормальну роботу, Ви під виглядом «боротьби з прогулами» і «запізненнями» трудящих примушуєте їх працювати бичами жорстоких і антипролетарських декретів.
Ваші нелюдські репресії роблять нестерпним життя радянських трудящих, яких за найменшу провину звільняють з роботи, проганяють із квартири, даючи «вовчий» паспорт. Робітничий клас із самовідданим героїзмом ніс тягар непосильної праці, недоїдання, голоду, убогої зарплатні, житлової тісняви і відсутності необхідних товарів. Він вірив, що Ви ведете до соціалізму, але Ви обдурили його довіру. Він сподівався, що з перемогою соціалізму в нашій країні, коли здійсниться мрія світлих умів людства про велике братерство людей, усім житиметься легко і радісно. Ви відняли навіть цю надію. Ви оголосили – соціалізм побудований до кінця. І робітники із здивуванням запитують один одного: «Якщо це соціалізм, то за що боролися, товариші?»
Перекручуючи теорію Леніна про відмирання держави, Ви перекрутили всю теорію Марксизму-Ленінізму. Ви вустами Ваших безграмотних доморослих «теоретиків», які посіли вакантні місця Бухаріна, Каменєва, Луначарського, обіцяєте навіть за комунізму зберегти владу ДПУ.
Ви відняли у колгоспних селян усякий стимул до роботи. Під виглядом боротьби з розбазарюванням колгоспної землі Ви розорюєте присадибні ділянки, щоб змусити селян працювати на колгоспних полях. Організатор голоду, брутальністю і жорстокістю Ви зробили все, щоб дискредитувати в очах селян ленінську ідею колективізації.
Лицемірно проголошуючи інтелігенцію «сіллю землі», Ви позбавили мінімуму внутрішньої свободи працю письменника, ученого, живописця. Ви затисли мистецтво в лещата, від яких воно задихається і вимирає. Шаленства заляканої Вами цензури і зрозуміла боязкість редакторів, котрі за все відповідають головою, призвели до окостеніння і паралічу радянської літератури. Письменник не може друкуватися, драматург не може ставити п’єси на сцені театру, критик не може висловити свою особисту думку, не відзначену казенним штампом. Ви душите радянське мистецтво, вимагаючи від нього лизоблюдства, але воно воліє мовчати, щоб не співати Вам «осанну». Ви насаджуєте псевдомистецтво, що з докучливою одноманітністю оспівує Вашу горезвісну «геніальність», яка вже набила оскому. Бездарні графомани славословлять Вас, як напівбога, «народженого від Місяця і Сонця», а Ви, як східний деспот, насолоджуєтеся фіміамом грубих лестощів. Ви нещадно винищуєте талановитих, але особисто Вам неугодних письменників. Де Михайло Кольцов, Борис Пильняк? Де Сергій Третьяков? Де Олександр Аросєв? Де Галина Серебрякова, винна в тому, що була дружиною Сокольникова? Ви заарештували їх, Сталіне!
Слідом за Гітлером Ви воскресили середньовічне спалення книг. Я бачив на власні очі величезні списки, що розсилаються радянським бібліотекам, книг, які підлягають негайному і безумовному знищенню. Коли я був повпредом у Болгарії, то в 1937 році в отриманому мною списку приреченої на вогонь літератури я знайшов мою книгу історичних спогадів «Кронштадт і Петербург у 1917 році». Проти прізвищ багатьох авторів значилося: «Знищувати всі книги, брошури, портрети». Ви позбавили радянських учених, особливо в області гуманітарних наук, мінімуму свободи наукової думки, без якої творча робота вченого стає неможливою. Самовпевнені невігласи інтригами, чварами і цькуванням не дають працювати в лабораторіях, університетах та інститутах. Видатних російських учених зі світовим ім’ям – академіків Іпатьєва і Чичибабіна Ви на весь світ оголосили «неповерненцями», наївно думаючи їх знеславити, але зганьбили тільки себе, довівши до відома всієї країни і світової громадської думки ганебний для Вашого режиму факт, що кращі вчені тікають із Вашого «раю», залишаючи Вам Ваші благодіяння: квартиру, автомобіль, картку на обід у раднаркомовській їдальні. Ви винищили талановитих учених. Де кращий конструктор радянських аеропланів Туполєв? Ви не пощадили навіть його. Ви заарештували Туполєва, Сталіне! Немає області, немає куточка, де можна було б спокійно займатися улюбленою справою. Директор театру, чудовий режисер, видатний діяч мистецтва В. Мейерхольд не займався політикою. Але Ви заарештували і Мейерхольда, Сталіне! Знаючи, що за нашої бідності кадрами особливо цінним є кожний культурний і досвідчений дипломат, Ви заманили в Москву і знищили одного за іншим майже всіх радянських повпредів. Ви зруйнували вщент весь апарат Народного Комісаріату Іноземних Справ. Знищуючи скрізь і повсюди золотий фонд нашої країни, її молоді кадри, Ви винищили в розквіті віку талановитих і багатообіцяючих дипломатів. У грізну годину воєнної небезпеки, коли вістря фашизму спрямоване проти Радянського Союзу, коли боротьба за Данциг і війна в Китаї – лише підготовка плацдарму для майбутньої інтервенції проти Радянського Союзу, коли головний об’єкт германо-японської агресії – наша Батьківщина, коли єдина можливість запобігання війни – відкритий вступ Союзу Рад у Міжнародний блок демократичних держав, якнайшвидше укладення воєнного і політичного союзу з Англією і Францією, Ви вагаєтеся, вичікуєте і хитаєтеся між «осями» як маятник. В усіх розрахунках Вашої зовнішньої і внутрішньої політики Ви виходите не з любові до Батьківщини, яка Вам далека, а зі тваринного страху втратити особисту владу.
Ваша безпринципна література, як гнила колода, лежить поперек дороги нашої країни. «Батько народів», Ви зрадили переможених іспанських революціонерів, кинули їх на сваволю долі і передали турботу про них іншим державам. Великодушний порятунок людських життів не у Ваших принципах. Горе переможеним! Вони Вам більше не потрібні. Європейських робітників, інтелігентів, ремісників, що тікають від фашистського варварства, Ви байдуже залишили на загибель, зачинивши перед ними двері нашої країни, яка на своїх величезних обширах може гостинно надати притулок багатьом тисячам емігрантів.
Як усі патріоти, я працював, на багато що заплющуючи очі. Я надто довго мовчав, мені було важко рвати останні зв’язки не з Вашим приреченим режимом, а із залишками старої ленінської партії, в якій я пробув без малого тридцять років. А Ви розгромили її в три роки. Мені нестерпно боляче втрачати свою Батьківщину. Чим далі, то більше інтереси Вашої особистої диктатури приводять у непримиренне протиріччя з інтересами робітників і селян, інтелігентів з інтересами всієї країни, над якою Ви знущаєтеся як тиран, що дорвався до одноосібної влади.
Ваша соціальна база звужується з кожним днем. У судомних пошуках опори Ви лицемірно розкидаєтеся компліментами «безпартійним більшовикам», створюєте одну за іншою привілейовані групи, обсипаєте їх милостями, годуєте подачками, але не в змозі гарантувати новим «каліфам на годину» не тільки їхніх привілеїв, але навіть права на життя. Ваша божевільна вакханалія не може тривати довго. Нескінченний список Ваших злочинів. Нескінченний список Ваших жертв, нема можливості їх перелічити. Рано чи пізно радянський народ посадить Вас на лаву підсудних як зрадника соціалізму і революції, головного шкідника, справжнього ворога народу, організатора голоду і судових підлогів.
17 серпня 1939 р.
Довідка про автора листа:
Федір Федорович Раскольников (справжнє прізвище – Ільїн) (28 січня 1892 р., Санкт-Петербург – 12 вересня 1939 р., Ніцца, Франція) – радянський військовий і державний діяч, дипломат, неповерненець.
У 1909 році поступив навчатися до Санкт-Петербурзького Політехнічного інституту, а в грудні 1910 року вступив в партію, посилаючись на спільну роботу з В.М. Молотовим в «більшовицькій фракції Політехнічного інституту».
Після Лютневої революції став заст. голови Кронштадської ради. Після липневої кризи був заарештований, посаджений в «Хрести», звільнений звідти 13 жовтня 1917 р.
В ході Жовтневого перевороту брав участь в придушенні Походу Краснова на Петроград, брав участь у боях в Москві.
Був обраний до Установчих зборів, на засіданні якого в ніч на 6 січня 1918 р. оголосив декларацію про відхід більшовицької фракції.
З червня 1920 року по березень (кінець січня?) 1921 р. командувач Балтійським флотом.
«Матросів Розкольников вважав людьми другого сорту, – писав голова Кронштадтського відділу трибуналу Балтфлоту Ассар. – Моряки голодували, а командувач Балтфлоту з дружиною [Ларисою Рейснер – В.Ф.] жили в розкішному особняку, тримали прислугу, їли делікатеси і ні в чому собі не відмовляли».
У 1921–1923 рр. – Повноважний представник РРФСР (з 1922 р – повпред СРСР) в Афганістані. У 1930–1933 рр. – Повпред СРСР в Естонії. У 1933–1934 рр. – Повпред в Данії. З вересня 1934 по квітень 1938 – повпред СРСР у Болгарії.
У квітні 1938 р. за викликом з наркомату закордонних справ СРСР з дружиною і дитиною виїхав поїздом з Софії. Під час пересадки в Берліні, придбавши на вокзалі газету, дізнався про своє звільнення з посади повпреда. Відмовився від повернення в СРСР, передбачаючи неминучий арешт і розстріл. Проживав в Парижі, звідки писав листи Сталіну і М.М. Литвинову, просячи залишити йому радянське громадянство і пояснюючи «тимчасову затримку» за кордоном різними формальними причинами.
26 липня 1938 р. опублікував в паризькій російській емігрантській газеті «Останні новини» протестний лист «Як мене зробили "ворогом народу"».
17 липня 1939 року Верховний Суд СРСР оголосив Ф.Ф. Розкольникова поза законом, що згідно з постановою ЦВК СРСР від 21 листопада 1929 року "Про оголошення поза законом посадових осіб – громадян СРСР за кордоном, які перебігли до табору ворогів робітничого класу і селянства і відмовляються повернутися в СРСР» тягнуло за собою розстріл засудженого через 24 години після засвідчення його особистості.
Закінчив життя Ф. Розкольников у Ніцці. За однією з версій – від пневмонії. За іншою, найбільш поширеною версією, – був убитий агентами НКВС (це твердження сформулював російський вчений і публіцист Рой Медведєв). За третьою версією – Ніни Берберової, – викладеній в її книзі «Залізна жінка», Розкольников наклав на себе руки – викинувся з вікна п'ятого поверху, перебуваючи в клініці, де лікувався з приводу важкої депресії. Однак цю версію (самогубство) спростовувала дружина Раскольникова, М. В. Раскольникова-Канівез.
СТАЛІНІЗМ не розчинився в минулому! Він продовжує жити в душах сепаратистів, які підняли зброю проти українців, від продовжує жити в душах 86% населення Росії, які підтримують війну проти України. А для того, щоб перемогти ворога - треба знати і пам'ятати нашу історію!
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь