Легендарний перуанський економіст рекомендує безвідмовний засіб для детінізації економіки і пророкує глобальну кризу, до якої ведуть людство нинішні торговельні війни.
За доброзичливою усмішкою перуанського економіста Ернандо де Сото не скажеш, яких величезних небезпек він зазнавав у своєму житті. У 1992 році перуанська маоїстська терористична організація Сяючий шлях намагалася його вбити за допомогою бомби. Тоді загинули три людини, але де Сото вдалося вижити.
Колишній президент США Білл Клінтон називав де Сото "напевно, найвеличнішим із живих економістів". У 2004 році американський Лібертаріанський інтелектуальний центр Інститут Катона вручив перуанцеві престижну нагороду Мільтона Фрідмана. Це було визнання вміння де Сото розвивати ідеї вільного ринку. Економіст написав про це кілька інтелектуальних бестселерів — Загадка капіталу та Інший шлях. Невидима революція у третьому світі.
До того ж перуанський інтелектуал не лише теоретик. Він працював у центральному банку Перу, консультував президента країни Альберто Фухіморі, коли той проводив реформи у стилі неоконсерватизму. Інститут свободи і демократії, яким керував де Сото, давав рекомендації урядам Єгипту, Сальвадору, Ґани, Гаїті, Казахстану та Мексики.
У свої 77 років де Сото енергійний і знаменитий — його думку щодо боротьби з корупцією та тіньовою економікою цінують політичні лідери всього світу.
Ми познайомилися з економістом у Києві на конференції YES, що проводить Фонд Віктора Пінчука, і попросили його про інтерв'ю, яке перетворилося на бесіду про головні економічні проблеми XXI століття і способи їх подолання.
У світі нема країн, повністю вільних від корупції, — це стосується і високорозвинених економік. Куди б я не приїхав — у США, Францію чи якусь країну, що розвивається, — завжди беру в руки місцеву популярну газету. І що я бачу на обкладинці? Черговий корупційний скандал, в який залучені перші особи держави. Хай то Дональд Трамп, Еммануель Макрон чи Раджіб Назак, екс-прем'єр Малайзії. А з корупцією безпосередньо пов'язана тіньова економіка.
Головний засіб для детінізації економіки — можливість масштабування бізнесу. Масштабування — головний висновок промислової революції. Кожен бізнесмен мріє про можливість продавати свої товари і послуги на якомога ширшому ринку. У тіні це неможливо. І збільшення збирання податків не мусить бути метою детінізації.
Якщо ви дерегулюватимете бізнес-середовище винятково для того, щоб вуличні торговці овочами платили податки, у вас нічого не вийде. А у великих компаній, які недоплачують податки, завжди під рукою високопрофесійні податкові консультанти, які у своїх технологіях зазвичай ідуть на крок попереду державних аудиторів.
Пропагуйте можливість масштабувати, розширювати бізнес. Людина, що торгує яблуками на вуличному базарі, так і буде ними торгувати до кінця життя, якщо не стане елементом в інституційній системі економіки. Зі мною погодилися б і Адам Сміт, і Карл Маркс.
Ми всі користуємося аеропортами. Біля виходу з аеропорту нас чекають таксисти, які пропонують свої послуги за дуже високою ціною. До того ж значна частина цих таксистів працює нелегально. Детінізувати цей ринок потрібно дуже обережно. Метою детінізації має бути збільшення конкуренції, яка дозволить знизити ціни на послуги таксі. Така політика дала свої результати у США, Південній Америці, в Азії.
Торгуючи з візка, багатим не станеш. Якщо ви займаєтеся роздрібними продажами, то тіньова економіка вам запропонує торгувати всілякою дрібницею з візка на одній з непривабливих міських вулиць. Але у візок багато товару не влізе. Крім того, ви навіть не матимете доступу до електрики, холодильника й туалету. Так виглядає бізнес маленьких масштабів. Порівняйте це з намиванням золота. Скільки золота ви можете намити самостійно? А якщо у вас є цілий завод, який цим займається?
Можливість робити щось у великих кількостях — це і є масштабування, а воно веде до скорочення витрат. Якщо у вас є серйозний масштаб, ви можете значно ефективніше знижувати ризики. Ви значно швидше збагачуєтеся. Торгуючи з візка, багатим не станеш. Про що думав Джефф Безос, коли відкривав свій онлайн-магазин книг, який пізніше став імперією Amazon? Насамперед — про масштабування.
Завжди знаходяться люди, які кажуть, що тільки приватна власність — це позитив. Але є приклад таких компаній, як Lufthansa чи Air France, які перебувають у державній власності. Є ще приклади безлічі китайських компаній, якими володіє держава, і вони дуже ефективні.
Питання не в тому, хто володіє активом — держава чи приватна особа, а в тому, чи є на ринку здорова конкуренція. Без конкуренції ви не можете оцінити ефективність роботи компанії, адже ні з чим порівнювати. Так, є підстави говорити, що в багатьох випадках приватні компанії ефективніші, але є величезна кількість прикладів того, як державні інвестиційні фонди володіють безліччю бізнес-активів і досягають хороших показників прибутковості. Це відбувається у Норвегії, Китаї та США.
Епоха торгових воєн змусила говорити про кінець ери глобалізації. Варто нагадати про те, що існує Загальний договір про тарифи і торгівлю, на базі якого було створено Світову організацію торгівлі. Ідея цього договору була в тому, щоб кожна країна брала участь у світовій торгівлі на рівних умовах. Адже якщо, скажімо, сьогодні Китай отримує торгові преференції, то завтра про них попросить Індія.
Торгівля — складний приклад економічної політики, адже її не можна врегулювати на рівні однієї країни. А міжнародного трибуналу, який має мандат виносити обов'язкові торгові рішення, сьогодні не існує. Тому неможливо покарати за торгові порушення одну країну, навіть якщо інші 150 країн вважають її винною.
Торгові війни ведуться не тільки через тарифи. У війну може вступити, наприклад, санітарна служба, яка скаже, що американські товари не відповідають санітарним стандартам. Мені відомо, що таким чином Росія блокувала українську харчову продукцію. Санітарний скандал — відома технологія торговельної війни.
Учасником торгової війни може також бути центробанк, який через політику ставок впливає на вартість грошей і здатний стимулювати експортерів. Наприклад, Трамп вважає, що центробанк Китаю саме цим і займається, свідомо знижуючи юань. Трамп вважає, що це несправедливо, що за це треба карати, — і в чомусь він має рацію.
Справа не в політиці Америки передусім, а в несправедливості міжнародних торгових відносин. Багато країн зловживають своїм впливом на глобальну торгівлю. Тому необхідно прийти до нової угоди про міжнародну торгівлю.
Люди дуже незадоволені нинішньою ситуацією в світовій економіці. Нею незадоволені британці, які влаштували Брекзит. Нею незадоволені китайці. Нею незадоволені мексиканці. У підсумку ми знову повернулися до примату двосторонніх торгових відносин.
Давайте знову навчимося домовлятися. Без цього торгівля впаде і потягне за собою всю світову економіку. А без нормальної торгівлі неможливо масштабувати бізнес і заробляти серйозні гроші.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Ернандо де Сото про безвідмовний засіб детінізації економіки, який спрацює навіть в Україні
Світ:
Спецтема:
Легендарний перуанський економіст рекомендує безвідмовний засіб для детінізації економіки і пророкує глобальну кризу, до якої ведуть людство нинішні торговельні війни.
soto.jpg
За доброзичливою усмішкою перуанського економіста Ернандо де Сото не скажеш, яких величезних небезпек він зазнавав у своєму житті. У 1992 році перуанська маоїстська терористична організація Сяючий шлях намагалася його вбити за допомогою бомби. Тоді загинули три людини, але де Сото вдалося вижити.
Колишній президент США Білл Клінтон називав де Сото "напевно, найвеличнішим із живих економістів". У 2004 році американський Лібертаріанський інтелектуальний центр Інститут Катона вручив перуанцеві престижну нагороду Мільтона Фрідмана. Це було визнання вміння де Сото розвивати ідеї вільного ринку. Економіст написав про це кілька інтелектуальних бестселерів — Загадка капіталу та Інший шлях. Невидима революція у третьому світі.
До того ж перуанський інтелектуал не лише теоретик. Він працював у центральному банку Перу, консультував президента країни Альберто Фухіморі, коли той проводив реформи у стилі неоконсерватизму. Інститут свободи і демократії, яким керував де Сото, давав рекомендації урядам Єгипту, Сальвадору, Ґани, Гаїті, Казахстану та Мексики.
У свої 77 років де Сото енергійний і знаменитий — його думку щодо боротьби з корупцією та тіньовою економікою цінують політичні лідери всього світу.
Ми познайомилися з економістом у Києві на конференції YES, що проводить Фонд Віктора Пінчука, і попросили його про інтерв'ю, яке перетворилося на бесіду про головні економічні проблеми XXI століття і способи їх подолання.
У світі нема країн, повністю вільних від корупції, — це стосується і високорозвинених економік. Куди б я не приїхав — у США, Францію чи якусь країну, що розвивається, — завжди беру в руки місцеву популярну газету. І що я бачу на обкладинці? Черговий корупційний скандал, в який залучені перші особи держави. Хай то Дональд Трамп, Еммануель Макрон чи Раджіб Назак, екс-прем'єр Малайзії. А з корупцією безпосередньо пов'язана тіньова економіка.
Головний засіб для детінізації економіки — можливість масштабування бізнесу. Масштабування — головний висновок промислової революції. Кожен бізнесмен мріє про можливість продавати свої товари і послуги на якомога ширшому ринку. У тіні це неможливо. І збільшення збирання податків не мусить бути метою детінізації.
Якщо ви дерегулюватимете бізнес-середовище винятково для того, щоб вуличні торговці овочами платили податки, у вас нічого не вийде. А у великих компаній, які недоплачують податки, завжди під рукою високопрофесійні податкові консультанти, які у своїх технологіях зазвичай ідуть на крок попереду державних аудиторів.
Пропагуйте можливість масштабувати, розширювати бізнес. Людина, що торгує яблуками на вуличному базарі, так і буде ними торгувати до кінця життя, якщо не стане елементом в інституційній системі економіки. Зі мною погодилися б і Адам Сміт, і Карл Маркс.
Ми всі користуємося аеропортами. Біля виходу з аеропорту нас чекають таксисти, які пропонують свої послуги за дуже високою ціною. До того ж значна частина цих таксистів працює нелегально. Детінізувати цей ринок потрібно дуже обережно. Метою детінізації має бути збільшення конкуренції, яка дозволить знизити ціни на послуги таксі. Така політика дала свої результати у США, Південній Америці, в Азії.
Торгуючи з візка, багатим не станеш. Якщо ви займаєтеся роздрібними продажами, то тіньова економіка вам запропонує торгувати всілякою дрібницею з візка на одній з непривабливих міських вулиць. Але у візок багато товару не влізе. Крім того, ви навіть не матимете доступу до електрики, холодильника й туалету. Так виглядає бізнес маленьких масштабів. Порівняйте це з намиванням золота. Скільки золота ви можете намити самостійно? А якщо у вас є цілий завод, який цим займається?
Можливість робити щось у великих кількостях — це і є масштабування, а воно веде до скорочення витрат. Якщо у вас є серйозний масштаб, ви можете значно ефективніше знижувати ризики. Ви значно швидше збагачуєтеся. Торгуючи з візка, багатим не станеш. Про що думав Джефф Безос, коли відкривав свій онлайн-магазин книг, який пізніше став імперією Amazon? Насамперед — про масштабування.
Завжди знаходяться люди, які кажуть, що тільки приватна власність — це позитив. Але є приклад таких компаній, як Lufthansa чи Air France, які перебувають у державній власності. Є ще приклади безлічі китайських компаній, якими володіє держава, і вони дуже ефективні.
Питання не в тому, хто володіє активом — держава чи приватна особа, а в тому, чи є на ринку здорова конкуренція. Без конкуренції ви не можете оцінити ефективність роботи компанії, адже ні з чим порівнювати. Так, є підстави говорити, що в багатьох випадках приватні компанії ефективніші, але є величезна кількість прикладів того, як державні інвестиційні фонди володіють безліччю бізнес-активів і досягають хороших показників прибутковості. Це відбувається у Норвегії, Китаї та США.
Епоха торгових воєн змусила говорити про кінець ери глобалізації. Варто нагадати про те, що існує Загальний договір про тарифи і торгівлю, на базі якого було створено Світову організацію торгівлі. Ідея цього договору була в тому, щоб кожна країна брала участь у світовій торгівлі на рівних умовах. Адже якщо, скажімо, сьогодні Китай отримує торгові преференції, то завтра про них попросить Індія.
Торгівля — складний приклад економічної політики, адже її не можна врегулювати на рівні однієї країни. А міжнародного трибуналу, який має мандат виносити обов'язкові торгові рішення, сьогодні не існує. Тому неможливо покарати за торгові порушення одну країну, навіть якщо інші 150 країн вважають її винною.
Торгові війни ведуться не тільки через тарифи. У війну може вступити, наприклад, санітарна служба, яка скаже, що американські товари не відповідають санітарним стандартам. Мені відомо, що таким чином Росія блокувала українську харчову продукцію. Санітарний скандал — відома технологія торговельної війни.
Учасником торгової війни може також бути центробанк, який через політику ставок впливає на вартість грошей і здатний стимулювати експортерів. Наприклад, Трамп вважає, що центробанк Китаю саме цим і займається, свідомо знижуючи юань. Трамп вважає, що це несправедливо, що за це треба карати, — і в чомусь він має рацію.
Справа не в політиці Америки передусім, а в несправедливості міжнародних торгових відносин. Багато країн зловживають своїм впливом на глобальну торгівлю. Тому необхідно прийти до нової угоди про міжнародну торгівлю.
Люди дуже незадоволені нинішньою ситуацією в світовій економіці. Нею незадоволені британці, які влаштували Брекзит. Нею незадоволені китайці. Нею незадоволені мексиканці. У підсумку ми знову повернулися до примату двосторонніх торгових відносин.
Давайте знову навчимося домовлятися. Без цього торгівля впаде і потягне за собою всю світову економіку. А без нормальної торгівлі неможливо масштабувати бізнес і заробляти серйозні гроші.
Джерело
Свіжий погляд на українську економіку.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков