Перша адміністрація Трампа стверджувала, що «економічна безпека є національною безпекою». Що стосується розміщення американських військових сил в Європі, то тут справедливим є і зворотне – національна безпека є економічною безпекою.
Джон Дені – професор-дослідник Інституту стратегічних досліджень Військового коледжу США, старший науковий співробітник Атлантичної ради та старший науковий співробітник Коледжу оборони НАТО.
На його думку, Саміт НАТО в Гаазі, що відбувся на початку літа, загалом був успішним завдяки надзвичайно короткому та конкретному порядку денному. Найкращий результат – нове зобов’язання щодо 5-відсоткових витрат на оборону.
З усім тим, європейці та навіть деякі американці залишаються стурбованими щодо стійкості та сили зобов'язань США щодо європейської безпеки. Дотримання цих зобов'язань, особливо через їх найочевидніший прояв – присутність потужних американських військ в Європі – не тільки допоможе європейцям перейти до стану, коли вони матимуть можливості та потенціал, щоб дійсно стояти на власних ногах. Це також може допомогти забезпечити життєво важливі інтереси США в безпечній і стабільній Європі.
В іншому випадку існує ризик поставити під загрозу торгівельні та інвестиційні відносини між США та Європою – найбільші у світі. А це може коштувати мільйонів американських робочих місць і потенційно підірвати американський спосіб життя. Перша адміністрація Трампа стверджувала, що «економічна безпека є національною безпекою». Що стосується розміщення американських військових сил в Європі, то тут справедливим є і зворотне: національна безпека є економічною безпекою.
Попри нещодавні публічні запевнення американських урядовців, європейці залишаються стурбованими щодо зобов'язань США через низку коментарів з Білого дому. Наприклад, роздуми про захоплення Гренландії, характеристика ЄС як організації, покликаної зруйнувати Сполучені Штати, звинувачення Данії в неналежному забезпеченні безпеки в Арктиці та заяви про те, що Канада має стати 51-м штатом, роблять США більше схожими на антагоніста, ніж на союзника, принаймні в очах європейців.
Водночас, попри злодіяння, що продовжуються проти українських військових і цивільних, та посилення гібридної війни, яку Росія веде на всьому континенті, США в останні місяці зайняли прихильнішу позицію щодо Росії. Крім того, американські урядовці повідомили про ймовірне скорочення конвенційних збройних сил у Європі в той час, коли союзники найменше готові компенсувати американський потенціал, з огляду на зусилля Європи з постачання озброєння Українським збройним силам.
Нарешті, багато хто очікує, що наступна національна стратегія безпеки США надасть пріоритет виклику з боку Китаю, а саме сценарію, зосередженому на Тайвані, на шкоду загрозам і проблемам в інших регіонах.
Крі́стофер Каво́лі (Christopher Cavoli) – генерал армії США, голова Європейського командування ЗС США і Верховний головнокомандувач Об'єднаних ЗС НАТО в Європі від 1 липня 2022 року
Схожі побоювання щодо стійкості та сили американської прихильності до європейської безпеки висловлюють і американські чиновники поза адміністрацією. Коли з'явилися повідомлення про те, що США можуть не призначити чотиризіркового офіцера на заміну генерала армії США Крістофера Каволі, який йде у відставку, найвищого військового командувача НАТО, республіканські лідери Сенату та Комітету з питань збройних сил Палати представників зробили незвичайний крок, публічно висловивши свою стурбованість. Деякі члени Комітету з питань збройних сил Сенату також висловили свою незгоду зі скороченням військової присутності США в Європі. (Ці заяви в кінцевому підсумку не були реалізовані).
Попри ці заперечення, видається дуже ймовірним, що США значно зменшать свою роль у сфері стримування та оборони в Європі. У найкращому випадку – з погляду європейської безпеки – розширене ядерне стримування США залишиться, але чи буде це зобов’язання достатньо міцним, щоб фактично стримати Росію за відсутності сильної американської конвенційної присутності в Європі, залишається неясним, особливо, якщо стаття 5 буде будь-яким чином обмежена.
З цієї причини значне скорочення звичайних збройних сил США в Європі, відмова від ключових американських керівних посад у командній структурі НАТО або відхід від альянсу в інших формах були б надзвичайно небезпечними. Такі ризиковані кроки, ймовірно, посилили б агресію Росії в Європі, а не зменшили б її, навіть якщо Вашингтон збереже розширене ядерне стримування.
Але це не тільки питання оборонних інтересів США. Не забуваймо, що капітал тікає від нестабільності та небезпеки, а це означає, що безпрецедентні торговельні та інвестиційні відносини між США та Європою можуть опинитися під загрозою, якщо війна пошириться на континент.
На щастя, ми можемо звернутися до історії, щоб побачити, як супротивник реагував на скорочення американських військ за кордоном.
У лютому 1949 року ЦРУ оцінило вплив скорочення Американських військових сил у Південній Кореї, яке розпочалося роком раніше. Аналіз показав, що за скороченням, ймовірно, послідує вторгнення Північної Кореї. Однак майже всі 40 000 американських військовослужбовців були виведені з Південної Кореї між 1948 і червнем 1949 року, за винятком невеликого контингенту з приблизно 500 військовослужбовців, які виконували консультативні та навчальні функції. Як і можна було передбачити, принаймні з погляду ЦРУ, Північнокорейська армія вдерлася до Південної Кореї через рік, у червні 1950 року.
В результаті Корейської війни загинуло понад 33 000 американських військовослужбовців, а витрати Казначейства США склали 370-400 млрд доларів з урахуванням інфляції. Неможливо сказати, чи збереження більш значної присутності в Південній Кореї стримало б вторгнення Північної Кореї в 1950 році або пізніше. Однак очевидно, що вартість утримання 40 000 військовослужбовців у Південній Кореї була б меншою, ніж ціна, сплачена кров'ю і грошима за вигнання Північнокорейських військ.
Якщо агресія Росії проти Європи посилиться після відмови США від лідерства в НАТО або від військової присутності в Європі, яка забезпечує це лідерство, ймовірним результатом стане набагато дорожча операція з вигнання російських військ.
Чому США повинні брати участь у такій операції сьогодні? З тієї ж причини, з якої вони тричі у XX столітті відправляли своїх синів і дочок воювати та захищати європейських союзників, – тому що цього вимагають наші економічні інтереси.
Ба більше – навіть у світі, де нема загрози російського вторгнення на територію союзника НАТО, поспішне і різке скорочення ролі Америки в Європі зменшить ймовірність того, що європейські союзники допоможуть США в будь-якій надзвичайній ситуації в Індо-Тихоокеанському регіоні. Європейці, залишаючись осторонь такого конфлікту, покажуть разючий контраст їхній активній участі в інтервенціях під проводом США в Іраку та Афганістані. В обох конфліктах європейці надали приблизно третину всіх військ на місцях, рік за роком відправляючи їх до обох конфліктів і несучи в деяких випадках більші втрати, ніж США.
Найкращий спосіб захистити життєво важливі економічні інтереси США в Європі та забезпечити, щоб європейські союзники відгукнулися на заклик Вашингтона про допомогу в разі кризи в Індо-Тихоокеанському регіоні, – це зберегти американське лідерство в НАТО та міцну прихильність США до європейської безпеки та стабільності.
Наші інтереси:
Важливо, щоб США, маючи зараз пріоритетом своєї політики Китай, у намаганні відірвати Росію від Китаю не втратили більшого.
Відкрийте для себе шлях до надлюдини – шлях ельфізму! Знання про перетворення людини на ельфа є суттю Євангелія та Бгаґавад-ґіти – проявів єдиної Гіперборійської Традиції. Ключем до цієї дивовижної...
Економічний аргумент на користь утримання американських військ в Європі
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Перша адміністрація Трампа стверджувала, що «економічна безпека є національною безпекою». Що стосується розміщення американських військових сил в Європі, то тут справедливим є і зворотне – національна безпека є економічною безпекою.
250818-ryutte-tramp.jpg
Про це пише Джон Дені (John Deni) у своїй статті на Breaking Defense.
Джон Дені – професор-дослідник Інституту стратегічних досліджень Військового коледжу США, старший науковий співробітник Атлантичної ради та старший науковий співробітник Коледжу оборони НАТО.
На його думку, Саміт НАТО в Гаазі, що відбувся на початку літа, загалом був успішним завдяки надзвичайно короткому та конкретному порядку денному. Найкращий результат – нове зобов’язання щодо 5-відсоткових витрат на оборону.
З усім тим, європейці та навіть деякі американці залишаються стурбованими щодо стійкості та сили зобов'язань США щодо європейської безпеки. Дотримання цих зобов'язань, особливо через їх найочевидніший прояв – присутність потужних американських військ в Європі – не тільки допоможе європейцям перейти до стану, коли вони матимуть можливості та потенціал, щоб дійсно стояти на власних ногах. Це також може допомогти забезпечити життєво важливі інтереси США в безпечній і стабільній Європі.
В іншому випадку існує ризик поставити під загрозу торгівельні та інвестиційні відносини між США та Європою – найбільші у світі. А це може коштувати мільйонів американських робочих місць і потенційно підірвати американський спосіб життя. Перша адміністрація Трампа стверджувала, що «економічна безпека є національною безпекою». Що стосується розміщення американських військових сил в Європі, то тут справедливим є і зворотне: національна безпека є економічною безпекою.
Попри нещодавні публічні запевнення американських урядовців, європейці залишаються стурбованими щодо зобов'язань США через низку коментарів з Білого дому. Наприклад, роздуми про захоплення Гренландії, характеристика ЄС як організації, покликаної зруйнувати Сполучені Штати, звинувачення Данії в неналежному забезпеченні безпеки в Арктиці та заяви про те, що Канада має стати 51-м штатом, роблять США більше схожими на антагоніста, ніж на союзника, принаймні в очах європейців.
Водночас, попри злодіяння, що продовжуються проти українських військових і цивільних, та посилення гібридної війни, яку Росія веде на всьому континенті, США в останні місяці зайняли прихильнішу позицію щодо Росії. Крім того, американські урядовці повідомили про ймовірне скорочення конвенційних збройних сил у Європі в той час, коли союзники найменше готові компенсувати американський потенціал, з огляду на зусилля Європи з постачання озброєння Українським збройним силам.
Нарешті, багато хто очікує, що наступна національна стратегія безпеки США надасть пріоритет виклику з боку Китаю, а саме сценарію, зосередженому на Тайвані, на шкоду загрозам і проблемам в інших регіонах.
Схожі побоювання щодо стійкості та сили американської прихильності до європейської безпеки висловлюють і американські чиновники поза адміністрацією. Коли з'явилися повідомлення про те, що США можуть не призначити чотиризіркового офіцера на заміну генерала армії США Крістофера Каволі, який йде у відставку, найвищого військового командувача НАТО, республіканські лідери Сенату та Комітету з питань збройних сил Палати представників зробили незвичайний крок, публічно висловивши свою стурбованість. Деякі члени Комітету з питань збройних сил Сенату також висловили свою незгоду зі скороченням військової присутності США в Європі. (Ці заяви в кінцевому підсумку не були реалізовані).
Попри ці заперечення, видається дуже ймовірним, що США значно зменшать свою роль у сфері стримування та оборони в Європі. У найкращому випадку – з погляду європейської безпеки – розширене ядерне стримування США залишиться, але чи буде це зобов’язання достатньо міцним, щоб фактично стримати Росію за відсутності сильної американської конвенційної присутності в Європі, залишається неясним, особливо, якщо стаття 5 буде будь-яким чином обмежена.
З цієї причини значне скорочення звичайних збройних сил США в Європі, відмова від ключових американських керівних посад у командній структурі НАТО або відхід від альянсу в інших формах були б надзвичайно небезпечними. Такі ризиковані кроки, ймовірно, посилили б агресію Росії в Європі, а не зменшили б її, навіть якщо Вашингтон збереже розширене ядерне стримування.
Але це не тільки питання оборонних інтересів США. Не забуваймо, що капітал тікає від нестабільності та небезпеки, а це означає, що безпрецедентні торговельні та інвестиційні відносини між США та Європою можуть опинитися під загрозою, якщо війна пошириться на континент.
На щастя, ми можемо звернутися до історії, щоб побачити, як супротивник реагував на скорочення американських військ за кордоном.
У лютому 1949 року ЦРУ оцінило вплив скорочення Американських військових сил у Південній Кореї, яке розпочалося роком раніше. Аналіз показав, що за скороченням, ймовірно, послідує вторгнення Північної Кореї. Однак майже всі 40 000 американських військовослужбовців були виведені з Південної Кореї між 1948 і червнем 1949 року, за винятком невеликого контингенту з приблизно 500 військовослужбовців, які виконували консультативні та навчальні функції. Як і можна було передбачити, принаймні з погляду ЦРУ, Північнокорейська армія вдерлася до Південної Кореї через рік, у червні 1950 року.
В результаті Корейської війни загинуло понад 33 000 американських військовослужбовців, а витрати Казначейства США склали 370-400 млрд доларів з урахуванням інфляції. Неможливо сказати, чи збереження більш значної присутності в Південній Кореї стримало б вторгнення Північної Кореї в 1950 році або пізніше. Однак очевидно, що вартість утримання 40 000 військовослужбовців у Південній Кореї була б меншою, ніж ціна, сплачена кров'ю і грошима за вигнання Північнокорейських військ.
Якщо агресія Росії проти Європи посилиться після відмови США від лідерства в НАТО або від військової присутності в Європі, яка забезпечує це лідерство, ймовірним результатом стане набагато дорожча операція з вигнання російських військ.
Чому США повинні брати участь у такій операції сьогодні? З тієї ж причини, з якої вони тричі у XX столітті відправляли своїх синів і дочок воювати та захищати європейських союзників, – тому що цього вимагають наші економічні інтереси.
Ба більше – навіть у світі, де нема загрози російського вторгнення на територію союзника НАТО, поспішне і різке скорочення ролі Америки в Європі зменшить ймовірність того, що європейські союзники допоможуть США в будь-якій надзвичайній ситуації в Індо-Тихоокеанському регіоні. Європейці, залишаючись осторонь такого конфлікту, покажуть разючий контраст їхній активній участі в інтервенціях під проводом США в Іраку та Афганістані. В обох конфліктах європейці надали приблизно третину всіх військ на місцях, рік за роком відправляючи їх до обох конфліктів і несучи в деяких випадках більші втрати, ніж США.
Найкращий спосіб захистити життєво важливі економічні інтереси США в Європі та забезпечити, щоб європейські союзники відгукнулися на заклик Вашингтона про допомогу в разі кризи в Індо-Тихоокеанському регіоні, – це зберегти американське лідерство в НАТО та міцну прихильність США до європейської безпеки та стабільності.
Важливо, щоб США, маючи зараз пріоритетом своєї політики Китай, у намаганні відірвати Росію від Китаю не втратили більшого.
Зверніть увагу
Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст)