Забруднення навколишнього середовища, руйнування системи міжнародної безпеки, зростання потоків біженців та інші загрози є потужними стимулами для творення нової формації. Для здійснення Великого Переходу треба одночасно здійснити світоглядний, організаційний і технологічний прориви.
Її «офіційний початок» – 5508 рік до н. е. - т. зв. «сотворення світу». Трипільці заклали фундамент європейського світогляду, символіки, естетики, соціальної організації, технологій.
Трипільське місто Тальянки (Черкаська область), 3700 р. до н.е. (реконструкція). Площа 450 га, до 15 тисяч мешканців – найбільше тогочасне місто в Європі. Тальянки має три кола забудови: таке місто називалося «троя», «триполіс», «трипілля».
На початку кожного 532-річного сонячно-місячного циклу Україна народжує новий український етнос. Кожен з них з часом переживає демографічний вибух і поширюється на навколишні землі, несучи з собою світогляд, символіку, мову, культуру, державні форми, технології, генофонд. Арії, пелазги, гети, кімерійці, сколоти, сармати, анти, готи, поляни, руси, козаки – ось деякі імена наших батьківських етносів.
Карта англійських дослідників Роберта Макрама, Вільяма Крена і Роберта Макнійла у книжці «The Story of English», на якій схематично зображено поширення індоєвропейських мов від Середньої Наддніпрянщини.
Згідно з розрахунками доктора історичних наук професора Миколи Чмихова (1953–1994), у 2015 році починаються новий 532-річний період, нова 1596-річна епоха і новий 7980-річний цикл. Тому 2015 рік знаменує завершення старого світу і народження світу нового. Центром творення нової цивілізації, як і в попередні періоди, має бути Північне Надчорномор’я. Ця земля називається Гартленд (Серцевинна земля), «країна-зародок», «країна-яйце», «країна Оу», Оу-країна, Україна.
Нове виростає зі старого.
Маючи найбільшу у світі концентрацію природних багатств, українці перебувають на останньому місці в Європі за рівнем життя. Величезний творчий потенціал української людини системно пригнічується корумпованою бюрократією. Так, в Україні на вісім людей припадає 1 чиновник. Чиновницька братія, саботуючи будь-які реформи, проїдає на рік 20 мільярдів гривень.
Проте, як не дивно, тут є великий позитив: гострі суперечності водночас створюють потужні стимули для перетворень.
Визначальна відмінність кожної нової етнічної спільноти від попередньої – пасіонарність. Нині пасіонарність охопила приблизно 10% українців цілого світу. Ті, що воюють за волю України, і ті, що їм допомагають – це і є новий етнос.
Добровольці з батальйону «Азов» 23 червня 2014 року на Софійській площі (Київ) перед відправкою на фронт (УНІАН).
Новонароджений «етнос волонтерів» нині перебуває у формі доволі аморфної мережевої спільноти. Для свого самоздійснення йому треба стати нацією. Нація – це державно організований етнос.
Нинішня пострадянська система чинить опір будь-яким перетворенням. Руху волонтерів постійно доводиться долати її протидію. Успіхи українців у боротьбі за волю досягнені всупереч цій закостенілій державній системі. Вона безнадійно вражена корупцією і не піддається реформуванню.
Новий зміст, нова форма
Тож замість того, щоб довго і нудно боротися зі старим, краще швидко і радісно створити нове.
Гостра криза в Україні з холодною і гарячою війнами є передовим фронтом загальної планетарної кризи. Успішність українських перетворень визначається тим, наскільки вони будуть цікавими й корисними для цілої цивілізації.
Головний соціальний запит сьогодення – звільнення людини від світоглядних, політичних і економічних кайданів старого світу, а також налагодження гармонійної взаємодії з навколишнім природним середовищем. Відповідь на цей глобальний запит має дати українська держава нового типу – екодержава.
Вільна Українська Держава – держава волонтерів
Ми живемо у щасливий час, коли українська національна ідея – ВОЛЯ – увійшла в резонанс із загальноцивілізаційною потребою. Результатом згуртованих зусиль українських людей доброї волі стане Вільна Українська Держава.
Влада твориться або «знизу», або «згори» – третього не дано. Відтак форма державного правління визначається тим, хто вибудовує керівні органи. У диктатурі це робить правляча верхівка. Вона на власний розсуд формує державні органи згори донизу.
Для збереження свого панування вона здійснює імітацію виборів, протидіє структуруванню суспільства та його озброєнню, сіє в ньому незгоду, маніпулює суспільною думкою. Нинішня держава є диктатурою (докладніше).
У республіці носієм суверенітету і джерелом влади є організовані громадяни. Вони узгоджують свої дії і формують державні органи різних рівнів шляхом виборів знизу догори (докладніше). Вільна Українська Держава – це республіка. Обов’язковою умовою стабільного існування республіки є демократія.
Всі органи управління вільно обираються громадянами
В античні часи демосами називалися сільські громади з чисельністю 100–200 осіб (докладніше). Згідно з сучасними даними, людина може пам’ятати і оцінювати не більше 150 знайомих («Число Данбара»). Організована група духовно близьких людей чисельністю від 4 до 150 осіб називається демосом. Ознаками демосу є:
1) наявність спільних інтересів, цілей, уподобань;
2) мінімальна організаційна структура (голова, суддя, скарбник, радник);
3) чисельність від 4 до 150 громадян;
4) усі більш-менш знають один одного.
Де чотири українці, там голова, скарбник, суддя і радник
Що більше чисельність групи перевищує 150 осіб, то швидше колишній демос руйнується і перетворюється на охлос (натовп), засадничо неспроможний до самоуправління. Охлос – це поживне середовище для маніпуляцій і корупції.
Громадяни підтримують свої демоси, а демоси підтримують своїх громадян. Кожен демос може самостійно визначати права і обов’язки своїх громадян, ухвалювати власні правила самоврядування.
Об’єднання демосів відбувається шляхом формування ними демосів вищого рівня: рої (4–20 громадян) об’єднуються в сотні (40–150), сотні – в полки (400–2000), полки – в коші (4000–20000), коші – в республіку (від 40000).
На кожному рівні динамічної мережі діють демоси, тобто групи персонально знайомих людей чисельністю до 150 осіб: демоси ройових, сотників, полковників, кошових.
Ройові, які персонально знають один одного, формують сотенні демоси. Далі сотники обирають полковників, полковники – кошових, а кошові – керівника держави (президента). У результаті отримуємо багатоступеневий парламентаризм, вищим рівнем якого є Рада кошових. Докладний опис організаційної моделі – у статті Самоуправління демосів екодержави.
Демос - це коли всі знають всіх. Мінімальний демос складається з 4 осіб, які розподілили між собою функції голови, скарбника, судді, радника.
Розрізняємо три типи демосів:
1) «громада» – на основі спільної території проживання;
2) «проект» – на основі спільної суспільно корисної діяльності з чітко визначеною метою;
3) «хоп» – на основі спільного зацікавлення (від «захоплення», «хобі») у сферах науки, мистецтва, музики, професії тощо.
Усі ці демоси можуть формуватися за одною з двох управлінських моделей – лідерською чи колективною. У результаті маємо 6 різновидів демосів. Людина, за бажання, може одночасно бути громадянином від 1 до 6 демосів, якщо вони належать до різних видів. Наприклад, вона не може бути громадянином двох колективних територіальних громад.
Водночас людина може мати статус «прихильника» (з правом дорадчого голосу) у багатьох демосах (не більше 150).
Рішення про надання людині громадянства Вільної Української Держави ухвалюється на рівні сотенного демосу, тобто там, де людину особисто знають принаймні 40 громадян. Так само демос може позбавити людину громадянства у своїй сотні. Людина втрачає громадянство ВУД, якщо не належить до жодного сотенного демосу.
При формуванні органів управління громадяни можуть оперативно відкликати свій голос і делегувати його іншому члену свого демосу за допомогою мобільного телефону.
Відтак держава є динамічною багаторівневою соціальною мережею: вона легко перебудовується, швидко реагуючи на зовнішні виклики і внутрішні завдання.
За такого підходу на всіх рівнях парламентаризму владу здійснює демос, тобто органічна спільнота компетентних виборців. Це і є правдива демократія – влада демосів. Для того, щоб підкреслити її природовідповідний, екологічний характер, застосовуємо назву «екодемократія».
Цей термін містить у собі три ключові ідеї: «еко» – природовідповідність, «демос» – соціальний організм, «кратія» – правління. Екодемократія сконструйована так, щоб її могла тримати в голові будь-яка людина – від школяра до пенсіонера. Це досягається тим, що на кожному рівні ієрархії діє та ж сама схема: делегування онлайн, керівник і три помічника, консенсус, добровільність тощо. Практичне запровадження державою ідеології екодемократії означатиме її негайний стрибок на вищий цивілізаційний рівень (докладніше).
Нинішня держава Україна офіційно є правонаступником маріонеткової УРСР. Ця сепаратистська псевдодержава була проголошена 10 березня 1919 року в Харкові стосовно окупованої території, що перебувала під контролем Червоної армії РСФСР.
Вільна Українська Держава має бути правонаступником Української Народної Республіки – згідно з заявою Державного центру УНР від 22 серпня 1992 року. У духовному сенсі вона буде продовжувачем держави Володимира Великого і Великої Скіфії, сучасним відтворенням яких має бути Співдружність Міжмор’я (Балто-Чорноморський союз).
Символом Вільної Української Держави може бути республіканський сонячно-блакитний прапор з гербом Святого Володимира на зеленому щиті екодемократії.
Сонячно-блакитний прапор «Грай-Воля» символізує ідею гармонії і природного порядку: Сонце зігріває Воду, що веде до народження Життя. Гармонійна взаємодія Сонця і Води символізується застосуванням природної Золотої пропорції: відношення висот сонячної і блакитної смуг становить 62:38.
Зелений щит символізує успішний результат – добрі плоди взаємодії потенцій Сонця і Води, божественного і земного.
Герб на зеленому щиті називається «Щастя», адже його форма – це художньо осмислена глаголична буква «Ща», яка в прадавній абетці мала вигляд Ψ – подібно до руни Альгіз (щастя, святість, невразливість).
Форма герба Святого Володимира пояснює виникнення щастя – воно є наслідком духовного, психічного і фізичного самовдосконалення. Символічно це зображено як дружню взаємодію Сокола Святого Духа (летить згори вниз) і Лебедя шляхетної людини (летить знизу вгору).
Щит вказує на те, що головне завдання Вільної Української Держави – захищати щастя нації. Для цього держава плекає чисте природне середовище (зелений простір), підтримує Мудрість (Сокіл Святого Духа) і заохочує самовдосконалення громадян (Лебідь шляхетної людини).
Докладніше: Герб Щастя і прапор Грай-Воля.
Найповніше державну символіку розкриває великий герб:
Докладніше: Великий герб Вільної Української Держави
Саме цим шляхом свого часу пройшли США, Франція, Італія, Португалія, Індія, Туреччина та багато інших держав. Перевагою цього шляху є можливість долучити до нього українців цілого світу. Для того, щоб стати учасником Установчих зборів, досить буде зареєструватися на сайті ВУД і стати громадянином хоча б одного сотенного демосу.
Двісті років тому держави засновували приблизно так:
Картина Говарда Чендлера Крісті «Сцена підписання Конституції Сполучених Штатів». Учасниками Філадельфійського конвенту в 1787 році було 55 осіб.
Нині це може виглядати так:
В установчих зборах Вільної Української Держави можуть брати участь мільйони українців цілого світу.
Недоліком заснування держави методом установчих зборів є те, що він не передбачений чинним законодавством, тому виникає своєрідний «розрив легітимності». З погляду старої держави заснування нової держави є нелегітимним, що може спричинити громадянський конфлікт. Для його уникнення установчі збори ВУД можуть легітимізуватися у формі української політичної партії. Її членами автоматично стануть громадяни сотенних демосів – за винятком тих, які не побажають брати участі у політичній діяльності.
Членство людини в партії існуватиме доти, доки людина є громадянином ВУД. Втрата громадянства автоматично означатиме виключення з партії. Таким чином можна сформувати політичну організацію нового типу з динамічною багаторівневою структурою і механізмом самооновлення.
Проте політична партія – це лише завершальний технічний елемент легітимізації нової держави. За сприятливого розгортання подій у створенні партії не буде потреби.
Головою Установчих зборів і політичної організації є громадянин з найвищим статусом – спочатку полковник, а потім кошовий. Партія бере участь у виборах до Верховної Ради. Після формування парламентської конституційної більшості, партія ухвалює нову Конституцію і формує конституційні органи влади. Це буде завершальним акордом заснування Вільної Української Держави.
Світоглядною основою Вільної Української Держави є екологізм – філософська надбудова над екологією – наукою про біосферу.
Головною науковою базою державотворення є соціальна екологія – інтегративна наука, яка досліджує закони розвитку системи «людина – суспільство – техносфера – природне середовище».
Наш проект розвивається без опору з боку існуючої системи, адже ми не боремося зі старим, а творимо нове. Соціальні мережі – це нині масове явище. Установчі збори – це загально визнана практика державотворення. Заснування нової держави відбудеться в існуючому правовому полі.
Організаційна модель ВУД розроблена на основі природних і соціальних законів. Переваги цієї моделі: простота, фрактальність, компетентна взаємооцінка, ефективне висування еліти, змагальність, ігрофікація, розумна прозорість, метрика (кількісні методи оцінки процесів), добровільність, консенсус, доповнюваність і масштабованість, природовідповідність, адаптивність, еволюційність (докладно у статті Екодемократія: абетка замість ієрогліфів).
Вільна Українська Держава - це глобальна українська духовно-економічна держава-громада. Передова організаційна форма об’єднає українців цілого світу і буде прикладом для інших народів планети.
Щоб уже сьогодні долучитися до творення нової держави, можна зареєструватися на сайті Народний Оглядач, стати його інвестором або просто підтримати грошима. Сайт AR25.org є творчою лабораторією з вироблення світогляду, ідеології, організаційних моделей, технологій і програмного забезпечення, необхідного для творення нового українського світу.
Для практичного проведення установчих зборів треба накопичити ресурси і створити спеціалізований сайт Вільної Української Держави на окремій платформі – надійній, швидкій і добре масштабованій.
Технічне завдання описане у статті Самоуправління демосів екодержави і пов’язаних з нею публікаціях.
Відеопрезентація у статті Вільна Українська Держава: ідеологія, структура, технологія заснування – круглий стіл.
Історія розробки – у спецтемі ТГ-онлайн - методологія і практика, а також за позначками (тегами)
Створімо таку державу, яка нам подобається!
Розробка ВУД відбувається у формі стартапу.
Усіх бажаючих увійти до стартапу в якості розробників або інвесторів прошу звертатися до мене приватно на сайті «Народний Оглядач» або у мережі Фейсбук.
Будемо поступово доповнювати текст презентації, а потім зробимо до неї додаток «Запитання і відповіді».
Творимо!
Це ще один важливий крок до усвідомлення нашої національної мети. Продовження у статті: Постіндустріальна цивілізація Міжмор’я, США і Вільна Українська Держава: запрошуємо до стартапу.
При природному оздоровленні організму,паразити стають для нього їжею..
Олігархічна система - це не "цибуля", а те, що на ній паразитує. Нові паростки вільні від паразитів, бо вони сильні, чисті і здорові.
Вірю в те, що розумію.
Коментарі
І знову ж таки нічого особистого, лишень суто гумор.
А що Свобода після виборів усім хто за неї проголосував видасть безкоштовну путівку на відпочинок у Кримі?)))
А взагалі шкода якось так, що після місцевих виборів покидьки таки укріпляться у своїх позиціях ще і на місцевих держ. апаратах.=(
Чому варто віддати голос за "Свободу"
Націоналісти - головні вороги системи і єдина випробувана альтернатива олігархічним проектам
25 жовтня - вибори до місцевих рад. Вся виборча кампанія для політичних партій - це величезний конкурс технологій, гасел і грошових мішків власників. Політики всілякими методами намагаються перетягнути виборця на свою сторону. Але для простих українців - це не змагання, а передусім величезна відповідальність. Для всіх, хто ще не визначився, кого підтримати на виборах, - кілька аргументів на користь того, що в нинішній ситуації, як ніколи раніше, найбільш відповідальний вибір - віддати голос за націоналістів.
Сила, яка не допустить реваншу диктатури
Теперішні провладні партії й нові політичні проекти під личиною демократичних сил висувають у кандидати в депутати місцевих рад колишніх регіоналів і прихильників Януковича. Практично щодня у ЗМІ з'являється інформація про таких одіозних персонажів у лавах здавалось би "майданівських" партій. Мало того, нині зростає рейтинг "Опозиційного блоку" та дрібніших кремлівських проектів. Очевидно, що потенційні зміни до Конституції надихнули колишніх регіоналів, комуністів та промосковські сили взяти реванш на місцевих виборах. Ці зміни фактично дозволяють творити нові сепаратистські анклави і ставити ультиматуми про нові території з "особливим статусом".
За таких умов фракція "Свободи" у місцевих радах - це єдиний надійний щит для українців, гарантія недопущення реваншу колишніх прихвоснів Януковича. "Свобода" вже довела свою ефективність у місцевих радах. Пригадаймо "демократичні сили", які цілими фракціями лягали під антиукраїнський режим Януковича у місцевих радах. Тоді не стушкувалися і чинили системний спротив лише ті ради, в яких найбільші фракції отримало ВО "Свобода".
Режим боїться націоналістів
З часу приходу до влади так званих демократичних сил не покарали жодного регіонала, комуніста, суддю, прокурора чи високопоставленого працівника МВС, які служили режиму Януковича. Натомість цілу армію прокурорів, суддів і правоохоронців використовують для розправи над націоналістами - активними учасниками Революції Гідності, волонтерами та добровольцями у війні з Росією.
У домівках лідерів "Свободи" регулярно проводять обшуки, відкривають десятки кримінальних справ проти націоналістів, шиючи не тільки тероризм під ВР 31 серпня, хуліганство, непокору міліції, а ще й, вдумайтесь, - причетність до розстрілів Небесної Сотні. Методів реалізації влада вже не добирає - розправа в найкращих традиціях сталінського режиму. Для всякого очевидно, що система воює саме проти тих, хто становить реальну загрозу існуванню олігархічному ладу в Україні.
Партія, а не проект. Ідеологія, а не технологія
В Україні офіційно зареєстровані кількасот партій, щороку створюють кількадесят нових, приблизно стільки ж партій перейменовують перед виборами заради творення ілюзії існування нового проекту. З українцями от уже десятиліттями бавляться в політичні ігри, бо насправді неможливо сформувати всеукраїнську політичну партію із реальними місцевими партійними осередками протягом кількох місяців. Членство і структура ВО "Свобода" формувались десятиліттям, стільки ж часу триває будівництво партійних осередків у кожній області, місті, містечку та селі. Кожен кандидат у депутати місцевих рад від "Свободи" проходить внутрішньопартійний конкурс, де поміж багатьох претендентів вибирають найдостойніших. Натомість більшість у провладних партіях і свіжих проектах сформована з політичних перебіжчиків, місцевих бізнесменів-князьків і кількох публічних діячів для обкладинки.
"Свобода" за 24 років існування не змінила ні ідеології, ні принципів діяльності. Націоналісти лише вдосконалюють та розширюють "Програму Захисту Українців", зважаючи на виклики часу й рекомендації прихильників.
Рада без "Свободи" - стадо без породи
Найбільшу надію українців, теперішній парламент, тепер називають найбільшим розчаруванням. Торік демократичні сили вперше отримали конституційну більшість голосів у Верховній Раді. За таких умов у країні можна було змінити все - провести реформи, ліквідувати олігархат, притягнути до відповідальності поплічників режиму Януковича, витягнути Україну з економічної ями.
Натомість коаліція розвалюється - із неї виходять фракції, а депутати, що залишились, - безперервно поливають одне одного брудом, викидають дози компромату, перекладають відповідальність за економічні провали уряду. Пропрезидентські фракції, не досягши єдності з іншими членами коаліції, залучають "Опозиційний блок" і позафракційних екс-регіоналів, аби проштовхнути потрібні законопроекти.
Пригадаймо фракцію "Свободи" в минулому парламенті, яка була зразком дисциплінованості, послідовності і відважності. Націоналісти були єдиними, хто не прогулював сесії парламенту, не дав режиму жодної тушки, жодного разу не кнопкодавили й не голосували за антиукраїнські закони. За даними незалежних організацій, "Свобода" стала найактивнішою політичною силою на Майдані, найдисциплінованішою фракцією у Верховній Раді, а після усунення Януковича - найактивніше голосувала за реформаторські закони. За два роки роботи депутати-свободівці внесли близько 900 законодавчих ініціатив. Поставивши за мету знищити режим Януковича, свободівці не допускали жодної критики щодо тодішніх політичних партнерів і стали цементом для опозиційних сил.
А чим можуть похвалитися понад 300 депутатів демократичних сил нинішнього парламенту? Знову нардепи виходять із фракцій, триває кнопкодавство, масові прогули, кулуарні домовленості й голосування "кому як захочеться". Покращилася Верховна Рада без фракції "Свободи"? Невже варто повторити експеримент у місцевих радах?
Відсутність альтернативи
Кожен голос за провладну партію на місцевих виборах - це підтримка теперішнього злочинного курсу уряду й президента, це голос за подальше зростання комунальних тарифів, урізання соціальних стандартів, розпродаж усіх стратегічних та прибуткових підприємств, продаж землі сільськогосподарського призначення, свавілля судів і каральних органів, амністію бойовикам і колишнім регіоналам, повзучу русифікацію та витіснення української мови, корупцію на всіх щаблях влади, панування олігархів у політиці та економіці України, переслідування політичних опонентів, кидання за ґрати націоналістів-учасників російсько-української війни та Революції Гідності.
Окрім "Свободи", в Україні немає політичної сили з ідеологією, багатотисячним членством, програмою, багатолітнім досвідом боротьби й діяльності в радах різних рівнів. "Свободу" не фінансують олігархи, довкола неї сформувалися різноманітні громадські та молодіжні організації. Це та політична сила, яка здатна делегувати 1000 партійців на війну з агресором і сформувати волонтерську мережу по всій країні - заради забезпечення необхідним побратимів-вояків. Це єдина випробувана альтернатива як силам реваншу, так і олігархічній владі.
Святослав Костюк.
Газета ВО "Свобода"
http://svoboda.org.ua/news/articles/00015793/
Ну тут трохи перебір із піарством, та проте переконливо. Все ж варто таки задуматися і може навіть ще й піти та й за них і проголосувати...
До речі я у цій публікації в одному з коментарях написав був що знаю кількох свободівців, так ось, провтик я знаю тільки одну людину, а решту я знаю з іншої партії які чомусь часто стояли під їхніми прапорами.. ну і ще я знаю одну людину яка була у тій партії.. Так що перепрошую за провтик у пам"яті..)
Вікторе, (?)чому б Тобі не подати цей матеріал окремою публікацією!
Вона варта того. Буде змога відповідно оформити, поширити в соцмережах, та й галів отримаєш!
А візьмімо за правило: замість розлогих коментарів - окрема публікація у власному блозі з линками на статтю/коментар на які хочемо відреагувати. (Як писати блоги).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
До речі, я збираюся вчинити саме так найближчим часом )))
Я теж думав йому задати таке запитання, але коли унизу побачив посилання на джерело то зрозумів, що він не зміг би таку статтю видати за свою авторську через що і закинув її сюди просто як коментар) То є жарт звісно що, але із натяком на той випадок який виник із однією з його публікацій...
Кожному своє... .
Або кожен міряє по собі...
Хто Вам заважав зробити те саме?
Може СВОБОДА?
Хай Буде!
Так, молодим треба давати дорогу вперед і довір'я.
Бо в них є фантастичні ідеї! І у них життя попереду.
А у досвідчених інше розуміння, вони вже попробували і не завжди вірять. Ось буде сидіти під боком і нити про те негативне, що бачив. Молодий запитає сам в тебе, коли треба і не потрібно йому нав'язувати упереджену думку.
Тут за цибулину йшла мова, за проростання нового зі старого, що старе загниває і тоді появляється нове. Якось так, неароматично, з запашком.
І мені прийшла думка, а хіба це обов'язково, що старе повинне вмерти? Я ось стану старенька і мене будуть прибирати для звільнення місця. А я хочу довго жити і в своїй благодаті. Пропоную змінити напрямок і хай старе живе собі в своєму світі. Зупинитись і подумати.
Стара система зубами тримається за життя, бо з приходом нового їм нема місця. Отже треба зробити так, щоби проростати не з старого, а стати дивом, утворитись новим видом. Тоді всі заняті своїм творінням, а не боротьбою з кимось. Боротьба- це так само як звільни хату, бо внуки вже дорослі.
А можемо гармонійно всім надати місце, кожний має свою хату. Зайнятись будуванням. І нащо нам дивитись на те, бо так є в природі. Ми ж виходимо за межі природи, в інші світи. Мріємо. Я тут начиталася, що сузір'я Оріон наші творці, а вони отримали життя від інших. Оскільки інформація трапилaсь у двох різних випадках, тому і пишу про це.
Мені думка прийшла, що надію зробили як останній клич у відчаї чи біді. Тобто мрію перенесли в надію як нижчий спупінь, ми самі спотворили значення слова чи хтось так нас навчив. А ось слово надійний підказує, що це є міць і стабільність.
НАДІЯ= НАД ДІЯ, щось більше ніж дія. І слово надія перетворюється у слово мрія. Мрія - це велика дія.
МРІЯ= МАРІЯ= МАТИ АРІЯ= МАТЕРІЯ. Інтерпретація особиста.))
Мрією-думкою прикликаємо Матір повітря і вона утворює Матерію.
Слово арія- це повітря, один голос, пісня, звук, сама мелодія. Якісь магнітні хвилі летять, щоби надати нам відгук на оклик.
Творимо, як вміємо )).
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
СВОБОДА.
Хай Буде!
"Чудово, давай ще" :)
У світлі добре показаних терористичних подій у Франції, та й багато менше в Україні - збудувати вищеописану українську державу тим нагальніше!!!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Сторінки