Які наслідки блокади ОРДЛО і чим обернеться націоналізація підприємств бойовиками

Про це у своїй статті "Экспроприация или война" для «Нової газети» пише відома російська журналістка і публіцистка Юлія Латиніна.

Населення Донецької та Луганської областей до початку війни становило 6,5 млн осіб. Частина територій обох областей досі знаходиться під контролем України. Ще півтора мільйона людей залишили самопроголошені республіки. Тим не менш, це означає, що на території ЛНР/ДНР досі проживає півтора-два мільйони людей.

Джерел до існування у них досі було рівно три. Натуральне господарство, гроші з Росії і деякі працюючі підприємства, що збереглися. В основному мова йде про металургійні заводи та вугільні шахти, значна частина яких належить олігарху Рінату Ахметову.

Ахметов сидить в Україні, і підприємства зареєстровані теж там. Це не питання ідеології, це питання економіки. Продукція підприємств — метал і вугілля — йде на експорт, а ЛНР/ДНР — невизнані республіки. Якщо ці підприємства будуть зареєстровані в ЛНР/ДНР, ніхто не купить у них навіть мідного болта.

Досі ситуація з експортною діяльністю цих підприємств до болю нагадувала добре знайому картину нафтового бізнесу в  Чечні, де воюють.

У Чечні начебто всі стріляли по всіх, але бензовози з лівою нафтою по території республіки, що воює, переміщалися безкарно — бізнес. Те ж саме в Україні.

В Авдіївці стріляли, але Україна весь цей час купувала донбаське вугілля, а сталь йшла на експорт по залізницям, які перетинали примхливо звивисту лінію фронту десятки разів.

Тим самим, незважаючи на війну, українська влада, по суті, дозволяла ЛНР/ДНР заробляти величезні гроші, без яких ці території неможливо було б утримувати.

Чим можна було пояснити таку позицію української влади?

Відповідь відома кожному, хто хоч щось розуміє в українській політиці: корупцією.

Корупція — це і є українська форма демократії... При Януковичі демократії не було, а була монополія на відкати, а зараз демократія знову з'явилася...

До недавнього часу донбаському експорту заважало безліч причин: стрілянина, втеча хоч якоюсь мірою кваліфікованих кадрів і звичка доблесних борців з українським фашизмом продавати на металобрухт все, до чого вони можуть дістатися з допомогою п'яного автомата. Однак з боку України ніяких перешкод щодо експорту не було.

Ситуація змінилася після того, як з кінця минулого року бійці батальйонів «Айдар» і «Донбас» розпочали блокаду ЛНР/ДНР. Вони вимагали відмовитися від закупівель вугілля з Донбасу і повного розриву економічних зв'язків. У відповідь Плотницький та Захарченко і оголосили про експропріацію.

По суті, це означає, що ні в Європі, ні в Україні більше не буде жодної юридичної можливості закупити щось, офіційно вироблене в ЛНР/ДНР.

Наслідки цього важко переоцінити...

Потік грошей, з одного боку, підтримував сепаратистів економічно. Однак, він означав необхідність хоч якихось зв'язків з Україною. Обривати ці зв'язки може бути вкрай небезпечно. У цьому на власній шкурі довелося переконатися президентові Грузії Михайлу Саакашвілі. Коли він прийшов до влади, між Грузією і Південною Осетією існував солідний товаропотік, а все керівництво республіки харчувалося від контрабанди.

Саакашвілі перекрив контрабанду, розраховуючи, що осетинській еліті не буде чого їсти і він поставить її на коліна. Замість цього Південна Осетія повністю переорієнтувалася на одержання російських грошей. Єдиною роботою в Південній Осетії стало — сидіти в окопі і боротися з грузинським фашизмом. Підсумком стала війна 2008 року, етнічна чистка грузинських селищ у Південній Осетії, і в кінцевому підсумку — поразка партії Саакашвілі на виборах.

Україна зараз стоїть перед такою ж дилемою.

Якщо вона відповість на експропріацію повною блокадою, то це означає, прямо кажучи, що в ЛНР/ДНР нічого буде жерти.

Зовсім...

Заборона на експорт для ЛНР/ДНР — це план Моргентау. Це перетворення індустріальної зони в дельту річки Окаванго, де люди виживають натуральним господарством, з тією тільки різницею, що в дельті річки Окаванго ніколи не будували багатоквартирних будинків, комунікацій і теплотрас, які в принципі несумісні з натуральним господарством. Це повернення в залізний вік, зроблений з металобрухту і тріснувших каналізаційних труб.

Щоб цього не допустити, у Кремля є всього два варіанти.

Перший — це утримувати донбаський ХАМАС за свій рахунок. Це — дуже дорого. Це — бездонна, корумпована і бандитська бочка, яку ніколи не наповниш. І другий — анексувати Донбас. Це — новий виток санкцій, тотальна міжнародна ізоляція і, може бути, війна.

На зміну «тролям» приходять «кроти»: новий етап гібридної війни (Intermarium.TV):