16 жовтня до Києва прибула спеціальний представник США з питань економічного відновлення України – Пенні Пріцкер, про що повідомила Посол США в Україні Бріджіт Брінк у Твіттері. Генеральний інспектор Міністерства оборони США Роберт Сторч приїде 18 жовтня. Його місія – контроль 113 млрд доларів, виділених Києву з початку великої війни.
Посол США в Україні Бріджіт Брінк (ліворуч) та Пенні Пріцкер. Фото: Twitter Bridget A. Brink
Пенні Пріцкер була присутня 21 вересня на розширеній зустрічі у Білому домі за участю Президента України Володимира Зеленського. На ній президент США Байден наголосив на важливості сильних, політично незалежних антикорупційних інститутів, у тому числі Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованого антикорупційного прокурора та Вищого антикорупційного суду, нагадує у своїй статті "Підтримка США для України: три зовсім різні погляди" на ZN.UA Юлія Самаєва.
Зачарованість Зеленським давно минула. Та самовпевнена поведінка, яка на початку великої війни дозволяла йому тримати увагу світу, вже не викликає нічого, крім обурення. Хамство дратує. Несприйняття авторитетів дивує. Безсистемність засмучує. Концентрація влади бентежить. Корупція, про яку США знають навіть більше за нас, відверто бісить. Як і кадрова політика, в якій основний і єдиний критерій – лояльність, а професійні якості взагалі не беруться до уваги.
Штатам багато що не подобається, але вони нас не кинуть, зауважує авторка статті. Тож американці співпрацюватимуть із Банковою, хай і в гумових рукавичках і з затисненими носами. Але на своїх умовах.
Україна – країна «зрозумілих» владі людей, які заходять у будь-яку інституцію і в режимі ручного управління перетворюють найкращі практики на схеми.
Усі наразі озвучені списки реформ в обмін на гроші – лише недеталізований анонс. У пані Пріцкер є перелік конкретних змін в обмін на конкретні суми, без яких наша країна просто не виживе.
Наче має спрацювати, але результат може нам певною мірою не сподобатися. Згадаймо, де Пенні Пріцкер побачила величезні можливості України, – в сільському господарстві, енергетиці, металургії та гірничодобувній промисловості. Щось не дуже схоже на розвиток високотехнологічної країни, радше – на сировинну базу.
Не зайве і задуматися над доцільністю копіювання тих таки найкращих практик, які тут усе одно не працюватимуть, і пошуку альтернативного шляху розвитку, з тонкими налаштуваннями саме під наші реалії.
І глобальна стратегія розвитку України, і її окремі елементи, аж до інструментарію, потребують принаймні незамиленого ока та мали б народитися під час обговорень, а не спускатися згори. Але без співпраці із нашою владою це неможливо, а наша влада до співпраці не готова.
Зеленський опирається будь-якому втручанню зовні, захищаючи власну, не нашу, суб’єктність. Причина цього опору проста, рік тому він мав усе, що любить найбільше, – аплодисменти й гроші. Аплодисменти вщухають, а гроші хоче контролювати Вашингтон.
Часом цей спротив уже доходить до абсурду. В інтерв’ю CNN президент Зеленський зауважив, що випадки корупції в Україні не пов’язані з допомогою партнерів.
Дійсно, всі військові видатки фінансуються грошима держбюджету України, а все інше, на що держбюджету після військових видатків не вистачає, – за кошти партнерів.
Заручившись допомогою соціологічної служби Центру Разумкова, ZN.UA запитало в українців, чи вважають вони справедливими умови США.
У населення і розуміння ситуації глибше, ніж у влади, і прагнення змін непохитне. Питання корупції на державному рівні їм не байдуже.
Ставлення українців до посилення контролю з боку США над наданою Україні допомогою та запуску перевірок її використання. Респонденти могли підтримати лише одну із запропонованих тез.
Наші інтереси:
Розуміємо, що влада України, здається, живе у якомусь іншому вимірі, українці та влада – два різних полюси. Чому чиновники при владі жирують, отримуючи захмарні зарплати з держбюджету, який фінансують США? Чому цю бездарну й неефективну братію не скорочують попри їхню неефективність та інколи навіть шкідливість? Чому окрім високих зарплат їм виплачують "на оздоровлення" та "матеріальну допомогу"? І це – з державного бюджету держави, яка знаходиться у війні, в той час, як люди часто останню тисячу гривень досі віддають на закупівлю дронів (привіт Мінобороні!). Чиновники свідомо чи несвідомо гальмують в державі усі прогресивні процеси, а їхня діяльність під час війни часто просто шкодить. Ось – останній відомий мені приклад чиновницького свавілля і саботажу під час війни. Весілля чиновниці з ДБР (державного бюро розслідувань) і прокурора за мільйон, які отримували зарплату з держбюджету, можна також навести як приклад. Тому, згідно з опитуванням, згадуваним у статті, український народ схвально ставиться до перевірок США за витрачанням їхніх грошей безсоромною чиновницькою верхівкою.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
До Києва приїхала ревізор від США. Чи погоджуються українці, що потрібні реформи та контроль за допомогою
Категорія:
Світ:
Спецтема:
16 жовтня до Києва прибула спеціальний представник США з питань економічного відновлення України – Пенні Пріцкер, про що повідомила Посол США в Україні Бріджіт Брінк у Твіттері. Генеральний інспектор Міністерства оборони США Роберт Сторч приїде 18 жовтня. Його місія – контроль 113 млрд доларів, виділених Києву з початку великої війни.
23101703.jpg
Пенні Пріцкер була присутня 21 вересня на розширеній зустрічі у Білому домі за участю Президента України Володимира Зеленського. На ній президент США Байден наголосив на важливості сильних, політично незалежних антикорупційних інститутів, у тому числі Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованого антикорупційного прокурора та Вищого антикорупційного суду, нагадує у своїй статті "Підтримка США для України: три зовсім різні погляди" на ZN.UA Юлія Самаєва.
Зачарованість Зеленським давно минула. Та самовпевнена поведінка, яка на початку великої війни дозволяла йому тримати увагу світу, вже не викликає нічого, крім обурення. Хамство дратує. Несприйняття авторитетів дивує. Безсистемність засмучує. Концентрація влади бентежить. Корупція, про яку США знають навіть більше за нас, відверто бісить. Як і кадрова політика, в якій основний і єдиний критерій – лояльність, а професійні якості взагалі не беруться до уваги.
Штатам багато що не подобається, але вони нас не кинуть, зауважує авторка статті. Тож американці співпрацюватимуть із Банковою, хай і в гумових рукавичках і з затисненими носами. Але на своїх умовах.
Україна – країна «зрозумілих» владі людей, які заходять у будь-яку інституцію і в режимі ручного управління перетворюють найкращі практики на схеми.
Усі наразі озвучені списки реформ в обмін на гроші – лише недеталізований анонс. У пані Пріцкер є перелік конкретних змін в обмін на конкретні суми, без яких наша країна просто не виживе.
Наче має спрацювати, але результат може нам певною мірою не сподобатися. Згадаймо, де Пенні Пріцкер побачила величезні можливості України, – в сільському господарстві, енергетиці, металургії та гірничодобувній промисловості. Щось не дуже схоже на розвиток високотехнологічної країни, радше – на сировинну базу.
Не зайве і задуматися над доцільністю копіювання тих таки найкращих практик, які тут усе одно не працюватимуть, і пошуку альтернативного шляху розвитку, з тонкими налаштуваннями саме під наші реалії.
І глобальна стратегія розвитку України, і її окремі елементи, аж до інструментарію, потребують принаймні незамиленого ока та мали б народитися під час обговорень, а не спускатися згори. Але без співпраці із нашою владою це неможливо, а наша влада до співпраці не готова.
Зеленський опирається будь-якому втручанню зовні, захищаючи власну, не нашу, суб’єктність. Причина цього опору проста, рік тому він мав усе, що любить найбільше, – аплодисменти й гроші. Аплодисменти вщухають, а гроші хоче контролювати Вашингтон.
Часом цей спротив уже доходить до абсурду. В інтерв’ю CNN президент Зеленський зауважив, що випадки корупції в Україні не пов’язані з допомогою партнерів.
Дійсно, всі військові видатки фінансуються грошима держбюджету України, а все інше, на що держбюджету після військових видатків не вистачає, – за кошти партнерів.
Заручившись допомогою соціологічної служби Центру Разумкова, ZN.UA запитало в українців, чи вважають вони справедливими умови США.
У населення і розуміння ситуації глибше, ніж у влади, і прагнення змін непохитне. Питання корупції на державному рівні їм не байдуже.
Ставлення українців до посилення контролю з боку США над наданою Україні допомогою та запуску перевірок її використання. Респонденти могли підтримати лише одну із запропонованих тез.
Розуміємо, що влада України, здається, живе у якомусь іншому вимірі, українці та влада – два різних полюси. Чому чиновники при владі жирують, отримуючи захмарні зарплати з держбюджету, який фінансують США? Чому цю бездарну й неефективну братію не скорочують попри їхню неефективність та інколи навіть шкідливість? Чому окрім високих зарплат їм виплачують "на оздоровлення" та "матеріальну допомогу"? І це – з державного бюджету держави, яка знаходиться у війні, в той час, як люди часто останню тисячу гривень досі віддають на закупівлю дронів (привіт Мінобороні!). Чиновники свідомо чи несвідомо гальмують в державі усі прогресивні процеси, а їхня діяльність під час війни часто просто шкодить. Ось – останній відомий мені приклад чиновницького свавілля і саботажу під час війни. Весілля чиновниці з ДБР (державного бюро розслідувань) і прокурора за мільйон, які отримували зарплату з держбюджету, можна також навести як приклад. Тому, згідно з опитуванням, згадуваним у статті, український народ схвально ставиться до перевірок США за витрачанням їхніх грошей безсоромною чиновницькою верхівкою.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта