Для масового народження геніїв потрібні всі види громадських свобод, і культивувати їх потрібно вже зі школи

1786 рік німецький місто Брауншвейг. У місцевій школі йде урок арифметики. Вчитель математики Бюттнер дає дітям завдання, яким забезпечує їх зайнятість на найближчі півгодини, а то й годину. Він просить дітей додати всі числа від 1 до 100. Коли результат буде видобутий, його слід записати на маленькій дерев'яній дошці, і віддати педагогу. Бюттнер попрямував до свого столу. Але ось, буквально через дві хвилини посеред аудиторії постає новачок класу, 9-ти річний Карл Фрідріх Гаус і несе свою дощечку вчителю. А на дошці тій цифри – 5050.

- Що це? – запитує Бюттнер.

- Відповідь, герр вчитель – каже малюк.

Треба сказати, що вчитель і сам не знав правильну відповідь. Бюттнер вигадав завдання на ходу, щоб зайняти клас. Він не міг повірити, що з таким завданням можна впоратися за 1-2 хвилини. Викладач взявся за підрахунок самостійно. На це пішло у Бюттнера набагато більше часу, ніж у 9-ти річного Карла. Підсумок – 5050.

- Як так? – вражений вчитель.
- Все дуже просто, - відповів Карл. – Ви додаєте всі цифри підряд 1+2+3+4+5+6...+57 і т. д.

Я вирішив підсумувати між собою крайні числа. Скільки буде 1+100?
- 101 – відповідає вчитель.
- А 2+99?
- 101
- 3+98?
- 101
- 4+97?
- 101
- 5+96?
- 101!
- Ну, якщо 50 пар дають однаковий результат - 101, треба просто 50 помножити на 101 і вийде 5050.

У цей момент Бюттнер зрозумів, - перед ним стоїть геній. Ні, не тому що Карл вирішив завдання швидше за всіх, і навіть швидше вчителя. Тому що генії мислять не так як всі. Геній вільний від шаблонів, в які його намагається втиснути оточення. Чому Олександр Пушкін вважав, що «геній - парадоксів друг»? Тому що сам був генієм, з так званого першого не поротого покоління Росії. Генії - це насамперед продукт внутрішньої свободи.

Карл Фрідріх Гаус став великим німецьким вченим, що вчинив переворот в області геометрії, алгебри, астрономії, геодезії, механіки і т. д. Коли в 1855 році у віці 77 років він помер, на його надгробку було вибито: «Карл Фрідріх Гаус — король математиків».

Я навмисно пропускаю всі деталі біографії Гауса, тому що моя розповідь не про нього, а про те, як виростити генія, ще краще геніїв. Багато геніїв. У мене немає забійного рецепта, що робити, але є відчуття куди більш важливого порядку, чого не робити.

Тут я дозволю собі піти за куліси і передрукую 10 пунктів презентації 11-річного Тимофія Дрогіна, спікера тінейджерської конференції «Завтра на ім'я», яка відбулася в Києві 23 квітня 2016-го року. Тимофій пояснив, як нинішня система шкільної освіти відбиває бажання вчитися, розвиватися, рости і паралізує волю, та стриже всіх під застарілий ГОСТ.

На самому сайті, звідки я взяв тези Тимофія, його блог переглянули 42,9 тис користувачів. Там же, слідом за ним йде інший блог, до якого проявили співчуття 3,3 тис користувачів.

Ця гаряча десятка Тимофія була також опублікована у вигляді блогу і на сайті «Новое Время». 11 річний блогер набрав тут 28250 переглядів. Це найбільш читаний блог квітня. 11 річний Тимофій заткнув за пояс усіх іменитих колумністів нашого порталу. Значить те, що він пише - дійсно болить. Це дійсно те, про що варто говорити, і не тільки говорити.

Отже, 10 пунктів, як сучасна школа вбиває освіту і що нам з усім цим робити. Версія 11-річного Тимофія Дрогіна.

1. Коли ви приходите в школу, вам тут же намагаються вселити страх. Один з них — це страх перед вчителем.

2. Після першого страху розвивається страх оцінки. А потім страх покарання батьками, директором школи. В школі не дивляться на те, ким ти є, тебе судять тільки за твоїми оцінками.

3. Ще один страх — це страх зробити помилку. Школа не вчить тому, що помилятися можна і потрібно, адже тільки так ти можеш навчитися чогось.

4. Ще одна причина — глузування однокласників. І часто це вина вчителів, які виставляють дітей на посміховисько, вказуючи їм, що вони роблять щось не так добре, як їхні однокласники. Для них оцінка важливіше учня. Я ходив у дитячий клуб творчості, я навчився плести з бісеру, ліпити з тіста, робити браслети зі шкіри і багато чого іншого. І коли вихователька з мого гуртка прийшла в мою школу запропонувати майстер-клас і розповіла про мої досягнення, то завуч здивувалася: «Тимофій? Такого бути не може!».

5. Ці тести, які дають на уроках, неймовірно безглузді, тому що у них немає свого варіанту відповіді. Дитина, щоб отримати хорошу оцінку, намагається вгадати одну відповідь із запропонованих, але ж у неї може бути своя думка, яку вона не може написати. Я не думаю, що настане час, коли всі будуть пам'ятати всі столиці світу, все, що написав Тарас Шевченко, квадратний корінь з п'яти. Мені здається, якщо людина чимось зацікавиться, то вона дізнається більше, ніж дитина за 10 років школи. І якщо їй знадобляться знання з інших областей, то вона з легкістю зможе їх отримати.

6. Я читав, що немає ніяких доказів, що домашні завдання впливають на успішність і освіту дітей. Одного разу мені поставили таку кількість завдань з англійської, що після трьох годин письма я встав і не зміг розігнути шию. Мене відвезли в травмпункт, і цілий тиждень я ходив в шийному корсеті.

У школах дуже не люблять, коли хтось відрізняється від інших. Це починається з вчителя, передається учням і залишається з ними на все життя. (Тимофій Дрогін, 11 років).

7. У школах дуже не люблять, коли хтось відрізняється від інших. Це починається з вчителя передається учням і залишається з ними на все життя.

8. Я читав, що коли Джону Леннон з The Beatles було п'ять років, мама йому сказала, що найголовніше в житті — бути щасливим. Потім він пішов у школу і його там запитали: «Ким ти мрієш стати в житті?». Він відповів: «Щасливим». Йому сказали: «Ти не розумієш завдання». На що він відповів: «Ви не розумієте життя».

9. Наприклад, я дивлюся канал на YouTube, де вчитель фізики легко і захоплююче розповідає матеріал. Читання або перегляд таких ресурсів може замінити десятки нудних уроків.

10. Школа — це підготовка до дорослого життя. Але вона не вчить, ні як зберегти і збільшити дохід, як отримати його, ні, взагалі, як заробляти. Я вважаю, що головним предметом у школі міг би бути предмет, на якому б нас вчили розуміти один одного. Адже вміння спілкуватися — найважливіше.

Приблизно 10 років тому сер Кен Робінсон, голова національної комісії з питань творчості, освіти та економіки в урядовому комітеті Великобританії, виступаючи на щорічній міжнародній конференції TEDx, сказав: «Нинішня система освіти в індустріальних країнах була впроваджена в життя ще в XIX столітті. Вона була заточена на потреби тієї епохи, коли ручна праця становила 80%». Тобто тоді, коли економіка мала потребу у великій коробці з маленькими гвинтиками».

Під завісу XX століття, - зауважив Робінсон, - на виробництві було задіяне близько 30% всіх зайнятих в економіці трудових резервів, а на початку XXI століття - 12%. Тобто час «коли працюють роботи, а не людина» невблаганно наближається.

У світі активно розвиваються бізнеси, пов'язані з інтелектуальною працею, розробкою програмного забезпечення, розвитком науки і технологій. Людський капітал дорожчає, природний ресурс – дешевшає. Економісти XIX століття, наприклад британець Томас Мальтус, вважали, що все буде навпаки. З бурхливим зростанням населення, трудові резерви будуть дешевшати, а ресурси (через їх дефіцит) – дорожчати. Томас помилився. Нам як ніколи потрібні генії, а не ресурси. (Хоча звичайно краще і те і інше).

Передбачаю питання, а що ви будете їсти, пан писака, невже програмне забезпечення і нові смисли? За мене на це питання відносно недавно відповів президент Ізраїлю Шимон Перес. «За 25 років Ізраїль збільшив сільськогосподарське виробництво в 17 разів. Сільське господарство – це на 95% наука і на 5% робота».

Де ми опинимося, і чи опинимося, залежить від того, чи зуміємо налагодити масове виробництво геніїв. А вони плодяться тільки у вільному середовищі. За цей продукт цивілізації відповідає сім'я і школа.

До речі, ви ще не забули, що давньогрецьке слово школа (scole) буквально перекладається – дозвілля?

Діти еллінів за шкільними заняттями відпочивали, проводили вільний час, сперечалися про різні явища, прояви, науки. Слухали обізнаних у тій чи іншій справі мудреців, погоджувалися чи ні. Шукали доводи, робили висновки, наводили аргументи і контраргументи. Іншими словами, розважалися, як вільні люди.

Тому Античний світ ще в дохристиянську епоху дав своїм сучасникам філософію, драматичні театри, високу літературу, математику, астрономію, історію, поезію, демократію і в кінцевому підсумку сформував нову цивілізацію постсередньовіччя – Ренесанс. Епоху Відродження - відродження античного світу. Тому що школа - це не тільки «тонкою пір'їнкою в зошит» або «до чотирьох додати два». Школа – це дозвілля.

Scole - це дозвілля. Греки закріпили це слово в багатьох європейських мовах.

schola – латинська мова; schőle – голландський; school – англійська; schule – німецький; ecole – французький; escuela – іспанська, школа – українська і російська мови.

Джерело