Дія.Картка – це знов чавунне рило «таваріща майора» у ваших кишенях – Костянтин Корсун

Цілком зрозуміло, яка проблема вирішується, – це рішення на порядок полегшує “державі” справу слідкування за громадянами, пише Костянтин Корсун у Фейсбук.

"Наприклад, з "Дія.Карткою" не потрібно буде вигадувати фейкові кримінальні провадження, щоб направити запит до, скажімо, Пенсійного фонду чи банку – для з’ясування чи отримує громадянин К. пенсію, яка її сума і які підстави призначення. Бо щось він забагато заробляє, навіть на їжу йому вистачає. А які у нього ще є виплати? У яких банках відкриті рахунки, які на них суми, історія платежів та надходжень? Бо сильно грамотний він якийсь", – пише Костянтин Корсун і продовжує:

"Ніякої тобі “банківської таємниці” – усі дані проходять через сервери “Дія.Картка”. Все це оператор цього державного сервісу може миттєво дізнатися без всяких правових підстав, без рішення слідчого/суду, не потрібно брати дозвіл на проведення ОТЗ: тиць кнопочку – і на екрані повне досьє про нахабного громадянина К., який насмілився критикувати уряд за корупцію".

Він зауважує, що в Україні дуже дивна тенденція “цифровізації”: офіційним драйвером виступає держапарат – що само по собі нонсенс, так не має бути. У Західній Європі, скажімо, люди швидко зрозуміли, що цифровізація несе з собою не тільки зручність, але також обмеження прав людини. Баланс цей доволі крихкий, але там твердо вирішили “свобода важливіша за зручність”. Тому що адміністратор такого цифрового сервісу отримує забагато даних про користувача – а значить, влади над ними. А якщо цей адміністратор – офіційна каральна система, то це абсолютно неприпустимо. Це – на Заході, не в Україні, уточнює Корсун. Тому темпи цифровізації у країнах умовної “розвинутої демократії”, на його погляд, такі низькі. Хоча насправді досягнень там значно більше, ніж у нас.

Він наводить приклад Швеції, як працює “цифрова держава” у Нідерландах, ще один приклад Швеції. І роль “держави” у тамтешніх процесах цифровізації – мінімальна. 

Він додає, що в Україні склалася парадоксальна ситуація: люди не довіряють державним органам і хочуть замість них “цифровізацію”. Але абсолютно згодні з тим, щоб цю чарівну цифровізацію для них робили ті ж самі державні органи! Як ці дві взаємовиключні поняття співіснують в одних і тих головах?

Звісно, державні органи будуть робити те, що вони робили завжди: красти, брехати, займатися корупцією, слідкувати за громадянами та пхати свого носа у їхнє приватне життя. Бо вони не можуть цим не займатися, така їх природа. А тепер ще й “цифровізацією” займатися – з використанням давно звичних принципів та підходів.

Костянтин Корсун пояснює, як у нас здійснюється “цифровізація-для-боротьби-з-корупцією”. 

Наприклад, щоб отримати ліцензію, потрібна довідка. Зазвичай її видає чиновник, але нова потужна концепція “цифровізації” передбачає замінити чиновника “програмою”, алгоритмом, софтом, додатком. Лопата з моторчиком. Хомячкі кричать “Ура!”. Але для думаючих людей виникає наступне питання: я хто програму написав? Хто її апдейтить? Хто в неї вносить зміни? Хто захищає “програму” від несанкціонованого втручання? А чи існують запобіжники проти “санкціонованого” зловживання з боку самого розробника?

Звісно, що за новою “антикорупційною” програмою стоять люди. І не просто люди, а чиновники, які ментально не сильно відрізняються від отих попередніх, “нецифрових”. Нові “цифрові” чиновники так само можуть – і будуть – зловживати своїм службовим становищем. І впишуть це у свою “програму”. Тому що базова проблема залишається недоторканою: щоб отримати ліцензію все одно потрібна довідка – хай хто її видає: людина чи програма, написана людиною.

Як у цивілізованому світі ефективно протидіють корупції? Просто відміняють обов’язковість отримувати довідку – і все. Не потрібен ані чиновник, ані “програма”, ані штат ІТ-шників для її написання, налаштування та підтримки працездатності. Корупції не буде тому, що з-під неї вибито ґрунт, нема економічної основи, неможливо “заробити” – оце найбільш ефективна стратегія.

"Дія.Картка – це ще один інструмент державного батьківського ока за неслухняним народом, на додачу до “Національного кешбеку” та “квитка через Дію”: ніяких соціальних проблем не вирішує, зате глибше занурює суспільство у Матрицю цифрового держнагляду. Це – ще один елемент зе-концепції поступового переходу до авторитаризму, і успішним менеджером її “цифрової” частини є незмінний Міша Федоров. Таваріщь Сі посміхається, в його очах – схвалення", – резюмує Костянтин Корсун.

Нагадаємо, у 2021 році ми писали, що розробників «Дії» із Мінцифри запідозрили у співпраці з росіянами.

Що відбувається? Про це у статті: Союз «Єрмак–Зеленський» і три хвилі очищення від корпоративних психопатів – футурологічний прогноз (+аудіо)